АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7987/15 Справа № 201/6340/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В. В. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е.І., Каратаєвої Л.О.,

при секретарі - Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ПАТ «Укрсиббанк» звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 06 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11139267000, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 70 000, 00 доларів США із кінцевим терміном повернення 05 квітня 2028 року, а відповідач зобов'язався щомісяця повертати кредит та сплачувати проценти згідно із графіком. За користування кредитними коштами відповідач зобов'язався сплачувати проценти у розмірі 12,5% річних. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 06 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки. Банк свої зобов'язання виконав, а позичальник не виконував умови кредитного договору, станом на 06 квітня 2015 року заборгованість становить 48 600, 24 доларів США та пеня 10 878, 68 грн. Банк просив стягнути з відповідачів вказану заборгованість (а.с.1-5).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11139267000 від 06 квітня 2007 року в сумі 48 600,24 доларів США, пеню в розмірі 10 878, 68 грн. Вирішено питання щодо стягнення судового збору (а.с.79-81). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.116-117).

В апеляційній скарзі представники відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову(а.с.119-122).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що 06 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11139267000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 70 000, 00 доларів США із кінцевим терміном повернення 05 квітня 2028 року, а відповідач зобов'язався щомісяця повертати кредит та сплачувати проценти згідно із графіком. За користування кредитними коштами відповідач зобов'язався сплачувати проценти у розмірі 12,5 % річних (п.1.3.1). Пунктом 9.2 кредитного договору встановлено, що у разі порушення позичальником кредитної дисципліни, погіршення фінансового стану позичальника, здійснення поточних коливань процентної ставки, і т.п. банк має право підвищити процентну ставку (а.с.6-13).

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, 06 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник (а.с.20-22).

Взяті на себе зобов'язання позичальник не виконує, у зв'язку з чим станом на 06 квітня 2015 року заборгованість становить 48600,24 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 46 455 доларів США, - заборгованість за процентами - 2 145, 24 доларів США; крім того, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 8 537, 72 грн., - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 2340, 96 грн., а всього пеня 10 878, 68 грн.(а.с.23-34).

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позову.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Крім того, згідно п.4.6 кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути банку всю суму кредиту та повністю сплатити проценти у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Посилання апелянтів на те, що відповідачі не були належним чином повідомлені судом 1 інстанції про розгляд справи, не являються підставою для скасування рішення суду, оскільки порушення судом норм процесуального права (ст.74 ЦПК України) не призвело до неправильного вирішення спору, адже ні наявність заборгованості, ні її розмір апелянтами не оскаржувалось.

Доводи апелянтів щодо необхідності стягнення суми заборгованості у гривнях, - взяти до уваги не можна, оскільки згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року, у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір суперечить закону України «Про захист прав споживачів» - не заслуговує не увагу, оскільки договір підписаний позичальником без застережень і зауважень, і виконувався ним: останній платіж за тілом кредиту здійснено 12 травня 2014 року, останній платіж процентів - 6 квітня 2015 року.

Доводи апелянтів про те, що у рішенні суду сума до стягнення цифрами зазначена 48600,24 доларів США, а сума прописом «сорок вісім тисяч шістсот США 57 центів) - не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки зазначена описка може бути усунута судом відповідно до ст. 219 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, і не спростовують висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані правовідносини, які виникли між сторонами, визначено, які правові норми підлягають застосуванню, порушень норм матеріального чи процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, - не встановлено, підстав для виходу за межі апеляційної скарги, - не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 і представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: