Судове рішення #502628
Справа №2-10 2007 p

Справа №2-10 2007 p.

 

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

18 січня 2007 року                                                                                    Драбівський районний суд

Черкаської області в складі:

головуючого -                                          Задорожнього В.П.,

при секретарі -                                           Баштан О.В.,

за участі представника позивача       ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Драбів справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

III особа      Комунальне підприємство Черкаське обласне об»єднане бюро технічної

інвентаризації м.Черкаси

про визнання правочину купівлі-продажу таким що відбувся та визнання права власності на Уз частини нежитлового приміщення «Кафе-бар «Надія» та пункту Діагностики»,-

встановив:

Позивач звернулась з позовом до суду, в якому просила прийняти рішення, яким визнати правочин купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення «кафе-бар «Надія та пункту Діагностики», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 таким, що відбувся та визнати за нею право власності на вказану частину приміщення.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлений позов підтримали, просили суд позов задоволити. Позивач пояснила суду, що вона хоче узаконити придбані приміщення, оскільки після сплати коштів відповідачу за належну їй 1/2 частину приміщення і надання відповідачем доручення на розпорядження своєї часткою, вона в подальшому не погоджувалась на продаж своєї частки, проте потім все ж вирішила її продати. До нотаріальної контори з метою посвідчення договору купівлі-продажу вони не звертались. Представник позивача пояснив, що 25.11.2006 року позивач з відповідачем фактично уклали договір купівлі продажу 1/2 частини СТО і кафе-бару «Надія» за 20000 дол.США., які позивач під розписку передалаОСОБА_4 для передачі відповідачу. В той же день відповідач дала нотаріально посвідчене доручення позивачу, яким уповноважила її користуватись і розпоряджатись належною їй 1/2 частиною кафе-бару «Надія» та пункту Діагностики, що вказує на те, що договір відбувся. Проте в подальшому виник спір і відповідач відмовилась продавати свою частку, тому позивач звернулась до суду.

Відповідач позовні вимоги визнала, пояснивши суду, що вона не заперечує проти визнання договору таким, що відбувся і визнання за позивачем права власності на належну їй частку нежитлового приміщення. 25.11.2006 року вона отримала кошти за свою частку і дала доручення позивачу на розпорядження належною їй часткою, проте потім відмовилась від продажу частки, оскільки не хотіла продавати її на узгоджених раніше умовах. Тому в нотаріальну контору вони більше не звертались. Пізніше все було узгоджено і вона не заперечує проти продажу своєї частки.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, в письмовій заяві до суду просив суд розглянути справу без його участі..

 

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1, довідки Драбівського виробничого підрозділу КП «ЧООБТІ» від 09.01.2007 року та технічного паспорта на нежитлове приміщення вбачається, що право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 зареєстровано в рівних частинах за ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Приміщення є спільною частковою власністю, частки власників в натурі не виділялись. Проте, добудова до пункту діагностики А-1 збудована самовільно і не зареєстрована у встановленому порядку, про що зроблена відмітка в технічному паспорті і підтверджується довідкою Драбівського виробничого підрозділу КП «ЧООБТІ» від 09.01.2007 року.

Із дослідженої в судовому засіданні розписки, датованої 25.11.2006 року вбачається, що ОСОБА_4 отримав від позивача 20000 дол.США за частину 1/2 СТО і кафе-бару «Надія», про що було оформлено доручення від ОСОБА_3. Дані кошти він зобов»язувався передати ОСОБА_3.

Згідно довіреності від 25 листопада 2006 року, нотаріально посвідченої державним нотаріусом ОСОБА_5, відповідач уповноважила позивача користуватись і розпоряджатись налележною їй 1/2 частиною кафе-бару «Надія» та пункту Діагностики в АДРЕСА_1.

Відповідно ч. 1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні, ніхто із сторін від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не ухилявся, що підтверджується поясненнями сторін і тим фактом, що відповідач 25.11.2006 року, тобто в день отримання коштів, підписала довіреність на право користування та розпорядження її часткою в нотаріальній конторі.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід, припинення підлягають державній реєстрації. Як встановлено в судовому засіданні, продаваємий об»єкт не можна визнати зареєстрованим у встановленому порядку, оскільки містить самовільно збудовану частину (прибудову).

Відповідно ч.1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає державній реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. За змістом п.п.61,63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, при відсутності рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл на перебудову, прибудову, перепланування, переобладнання об»єкта відчуження, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження нерухомого майна власник якого здійснив таку перебудову, прибудову, перепланування, переобладнання.

Законом не передбачено право суду визнавати договір таким, що відбувся. Договір згідно цивільного закону вважається таким що відбувся за умови дотримання форми, передбаченої законом, в даному випадку нотаріально посвідченим, та його державної реєстрації. В той же час, відповідно ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимога закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно ч.1 ст.210 ЦК України,  правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За таких обставин, оцінюючи надані суду докази на підставі їх повного, всебічного, об»єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до висновку, що правові підстави визнання договору купівлі-продажу таким що відбувся відсутні, нежитлове приміщення, яке є предметом судового розгляду, належним чином не зареєстроване, оскільки має самовільно збудовану частину, що перешкоджає нотаріальному посвідченню

 

договору його купівлі-продажу, спір на момент розгляду справи по суті між сторонами відсутній, а тому матеріально-правова вимога позивача є безпідставною.

При цьому, враховуючи відсутність фактичного спору з приводу відчуження нерухомого майна, розташованого АДРЕСА_1, суд вважає за потрібне роз»яснити  сторонам необхідність приведення правовстановлюючих (реєстраційних) документів на відчужуваний об»єкт нерухомого майна у відповідність із вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами, що усуне перешкоди в реалізації їх права укласти договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.57 ч.2, 88, 208,209,210,212,214,215 ЦПК України, ст.ст.182,210,220, 657 ЦК України, суд,-

вupішив:

В позові ОСОБА_2 відмовити.

Копію рішення в 5-денний термін рекомендованим листом з повідомленням про вручення направити Ш особі - КП «ЧООБТІ» м.Черкаси.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Драбівський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація