Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-6-09
08 травня 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :
головуючого судді - Шавиріної Л.П.
при секретарі - Подосельник Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Красний Лиман за участю позивача та його представника ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5, представника відповідача виконкому Краснолиманської міської ради ОСОБА_6, представника третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Краснолиманської міської ради ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 справу за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, виконкому Краснолиманської міської ради треті особи відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Краснолиманського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, бюро технічної інвентаризації м. Слов»янськ, органу опіки та піклування виконавчого комітету Краснолиманської міської ради Донецької області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення, про відміну реєстрації права власності в БТІ, про відміну реєстрації в жилому приміщенні та виселенні без надання іншого жилого приміщення, суд –
В С Т А Н О В И В :
02 січня 2008 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів та третіх осіб про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення, про відміну реєстрації права власності в БТІ, про відміну реєстрації в жилому приміщенні та виселенні без надання іншого жилого приміщення, який в судовому засіданні підтримала повністю і просила задовольнити. В обґрунтування своїх вимог позивач, яка на момент розгляду справи по суті вийшла заміж і змінила прізвище на «Зубенко», та її представник адвокат ОСОБА_1 дали суду пояснення про те, що позивачка разом з іншими членами своєї сім»ї була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Восени 2006 року їй стало відомо, що її матір - ОСОБА_2, без її згоди і відома припинила її реєстрацію у вказаній квартирі і зареєструвала її в м. Красний Лиман Донецької області по вул.. Куйбишева,20. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 травня 2007 року дії відділу громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Краснолиманського МВ ГУМС України в Донецькій області в частині зняття її з реєстрації з квартири № 48 по проспекту Гагаріна в м. Красний Лиман Донецької області визнано неправомірними. Враховуючи наведене, вона незаконно була позбавлена права користуватися вказаною квартирою та приймати участь в її приватизації. Все це призвело до того, що відповідно до розпорядження Краснолиманського міського голови від 23.12.2005 року № 238 квартира була неправомірно приватизована лише ОСОБА_2, якій в цей же день виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради Донецької області було видано свідоцтво про право власності на всю квартиру, а вона в свою чергу неправомірно позбавлена права власності на частину вказаної квартири. Після чого 30.12.2005 року відповідач ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності ОСОБА_2, уклала з відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вказаної квартири, який зареєстрований у встановленому законом порядку в КП «БТІ» і на підставі якого відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх неповнолітній син ОСОБА_11 вселилися у спірку квартиру, зареєстровані та проживають в ній. Тому, враховуючи те, що в результаті незаконних дій відповідачів позивач була позбавлення права на житло, просять позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнала повністю, не заперечуючи того, що без згоди та відома позивача припинила її реєстрацію в спірній квартирі, внаслідок чого 23.12.2005 року після приватизації квартири лише на себе отримала у виконавчому комітету Краснолиманської міської ради Донецької області свідоцтво про право власності на вказану квартиру. Являючись одноособовим власником вказаної квартири, продала її ОСОБА_3, надавши довіреність на оформлення угоди відповідачці ОСОБА_4 Гроші за продану квартиру отримала особисто і розпорядилася ними на свій розсуд.
Представник виконавчого комітету Краснолиманської міської ради Донецької області ОСОБА_6 позов не визнала з тих причин, що на момент проведення приватизації житла і видачі свідоцтва про право власності на спірку квартиру, до виконкому було надано документи про те, що в спірній квартирі зареєстрована і проживає лише відповідач ОСОБА_2 Тому виконком 23.12.2005 року обґрунтовано видав їй свідоцтво про право власності на спірку квартиру, відповідно до якого вона була визнана єдиним власником вказаного житла. Про те, що позивач була незаконно знята з реєстрації в спірній квартирі напередодні її приватизації і тим самим позбавлена права на приватизацію житла, на момент проведення приватизації відповідачу відомо не було. Тому просила відмовити позивачу у задоволенні позову.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_5 позов тне визнали і суду показали, що дійсно відповідач ОСОБА_2 бажаючи продати спірну квартиру, одноосібним власником якої відповідно до свідоцтва про право власності була саме вона, надала відповідачу ОСОБА_4 09.12.2005 року довіреність, на підставі якої 30.12.2005 року вона уклала зі своїм чоловіком відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вказаної квартири. Всі гроші сповна за вказаною угодою ОСОБА_4 сплатила особисто ОСОБА_2, про що існують відповідні розписки. В даний час в квартирі, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, зареєстровані і проживають ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх неповнолітній син – ОСОБА_11 Враховуючи те, що вони являються добросовісними покупцями просили відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представник третьої особи – органу опіки та піклування виконавчого комітету Краснолиманської міської ради Донецької області ОСОБА_7 просив вирішити позов на розсуд суду.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дали аналогічні по суті пояснення про те, що відповідач ОСОБА_2 одноособово приватизувала та продала спірну квартиру, особисто отримуючи по результатам угоди купівлі-продажу гроші.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив, що позивачка – ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 2 листопада 2005 року проживала та була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, яка належала до державного житлового фонду, і, відповідно до ст.1-3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року, мала право на приватизацію займаного нею житла як член сім»ї наймача, більш того неповнолітній. Але 2 листопада 2005 року неправомірно її реєстрація була припинена за вказаною адресою, тобто позивачка протиправно була позбавлена права на приватизацію займаного житла.
На підставі заяви ОСОБА_4 від 16.12.2005 року, яка діяла відповідно до довіреності ОСОБА_2 від 16.12.2005 року, Краснолиманським міським головою 23 грудня 2005 року було видано розпорядження № 238 і свідоцтво про право власності на житло, згідно якого ОСОБА_2 була передана у приватну власність вся квартира АДРЕСА_1 (а.с.10,11,181).
30 грудня 2005 року вказана квартира ОСОБА_4, яка діяла в інтересах і на підставі довіреності ОСОБА_2, продана ОСОБА_3, про що державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори по реєстру № 6385 посвідчено договір купівлі-продажу(а.с.12-13).
Після придбання спірної квартири в ній зареєстровано відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 і їх неповнолітнього сина – ОСОБА_11 (а.с.23).
Але постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 травня 2007 року, яка набрала чинності, дії Краснолиманського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо зняття позивача з реєстрації у спірній квартирі та реєстрації за іншою адресою визнано неправомірними і реєстрацію позивача відновлено у спірній квартирі (а.с.15-22).
Тобто позивач протиправно була позбавлена права на житло в квартирі № 48 по проспекту гараіна,1-а в м. Красний Лиман.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статті 1-3,8 Закону України від 19 червня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачають, що приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир)будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України. Об»єктами приватизації є квартири багатоквартирних жилих будинків, де мешкають громадяни. А приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир(будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім»ї та додатково 10 квадратних метрів на сім»ю. Передача займаних квартир здійснюється у спільну сумісну або часткову власність на підставі рішення органу приватизації.
Враховуючи те, що судом встановлено, що при видачі відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житло від 23.12.2005 року виконавчим комітетом Краснолиманської ради на квартиру № 48 в жилому будинку № 1-а по проспекту Гагаріна в м. Красний Лиман Донецької області були порушені права та інтереси позивачки, суд вважає, що вказане свідоцтво є незаконним і тому позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 316,319 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, тобто володіє, користується та розпоряджається ним на власний розсуд.
У зв’язку з порушенням прав позивача при приватизації спірної квартири і визнання свідоцтва про право власності на вказану квартиру від 23.012.2005 року недійсним, ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України не мала права на свій розсуд розпорядитися спірною квартирою і укласти 30.12.2005 року договір її купівлі-продажу з відповідачем ОСОБА_3
Тому згідно ч.1 ст. 215 ЦК України договір купівлі-продажу квартири № 48 в жилому будинку № 1-а по проспекту Гагаріна в м. Красний Лиман Донецької області, посвідчений 30 грудня 2005 року державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори по реєстру № 6385 слід визнати недійсним, що веде до припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на вказану квартиру.
А у зв’язку з припиненням права власності відповідача ОСОБА_3 на спірну квартиру на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року підлягає скасуванню і реєстрація в ній власника(ОСОБА_3О.) та членів його сім’ї – ОСОБА_4 та ОСОБА_11
Згідно ст.319, п.3 ч.1 ст. 346 та ч.1 ст. 405 ЦК України у зв’язку з припиненням права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, припиняється і право користування нею особисто ним та членами його сім’ї.
Тому суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 зі спірної квартири.
На підставі п.1.4, 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій реєстрації у зв’язку з його виникненням, існуванням, або припиненням, бо згідно ст. 331 ч.2 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 30.12.2005 року недійсним, тобто припиненню права власності ОСОБА_4 на спірку квартиру, позовні вимоги в частині скасування реєстрації в КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янськ права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 47 Конституції України, ст.ст. 1-3,8 Закону України від 19 червня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року , ст.ст. 203,215,316,319,331,346,405 ЦК України, п.1.4, 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_10 задовольнити повністю.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2, видане 23 грудня 2005 року виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради Донецької області.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 30 грудня 2005 року державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори по реєстру № 6385 між ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від ОСОБА_2, та ОСОБА_3.
У зв’язку з визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 30.12.2005 року скасувати реєстрацію в КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янськ права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2.
У зв’язку з визнання недійсним договору купівлі продажу квартири виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_11 із квартири АДРЕСА_2 та скасувати їх реєстрацію у цій квартирі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.
Головуючий суддя –