Копія

                                                                                                                                 Справа № 1-26/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

смт. Локачі                                                                                       4  червня  2009 року

Локачинський районний суд під головуванням

судді Вознюк І.І.,

за участю: секретаря - Марчук  Н.Я.,

прокурора - Воробія П.І.,

потерпілих – ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6  

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, з двома малолітніми дітьми на утриманні, військовозобов’язаного, непрацюючого, засудженого Локачинським районним судом 05.02.2009 року за ч.2 ст.191,ч.3 ст.191,ч.1ст.366 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати  відповідні посади строком на три роки із звільненням від відбування основного покарання відповідно до ст. 75 КК України, у вчиненні злочинів, передбачених  ч.3 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.209 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7, працюючи на посаді спеціаліста по кредитних картках Локачинського відділення філії Волинського головного регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк», в обов`язки якого входило замовлення, реєстрація та видача кредитних карток клієнтам, протягом липня 2007-серпня 2008 років, зловживаючи службовим становищем, в корисливих цілях, без згоди клієнтів використав належні їм картки і шляхом їх активації привласнив кредитні кошти на загальну суму 24 300 грн.

З цієї суми по кредитній картці № 4405885309807441, виданій ОСОБА_2О . було знято через банкомат кошти на суму 3 870 грн.; по картці № 5457082954124017, виданій ОСОБА_1 – 2800 грн.; № 5457082952140676, виданій на ім`я ОСОБА_5 – 1 400 грн.; № 5457082952894603, виданій на ім`я ОСОБА_4 – 4800 грн.; №5457082952882756  на ім`я ОСОБА_6 – 9250 грн.; № 5457082952142821, виданій на ім`я ОСОБА_3 – 2180 грн.

Крім цього, у січні-лютому 2007 року ОСОБА_7 без відому та згоди ОСОБА_5,  ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_6, а в липні 2007 році – ОСОБА_2  виготовив від їх імені заяви на відкриття у Локачинському відділенні кредитного рахунка на отримання кредитної картки з лімітом  готівки відповідно на суми 1500, 2250,5000,5000,3230 грн., підробивши підпис під заявою, і подав дані документи у ВГРУ «Приват Банк» .

Вищенаведене обвинувачення підтверджується такими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Показаннями підсудного ОСОБА_7, який свою вину у вчинених злочинах визнав частково,  не визнав в частині виготовлення кредитної картки ОСОБА_2 і зняття з неї грошей та обвинувачення за ст. 209 КК України та пояснив, що у його службові обов`язки входила видача і обслуговування кредитних карток. Картки надсилає головний офіс, каса передає їх йому під звіт, а він зобов`язаний видати їх клієнтам. З кредитних карток потерпілих, крім ОСОБА_2, він знімав кошти. По частині карток заборгованість частково погашена, по останнім він буде погашати. Цивільний позов визнає.

Гроші отримував через банкомат. Зобов’язання по своїх кредитах погашав із своєї заробітної плати і грошей, які давали батьки.

За ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 написав заяви для отримання карток, сам  підписав їх і направив в регіональне управління для звітності.  

Щодо картки ОСОБА_2О, то потерпілий сам отримав її, але пізніше приніс у банк   і вона знаходилась в нього. Він знімав з неї гроші для потерпілого.

Показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що у відділенні  «ПриватБанку» жодних кредитів не брала, заяви про отримання  кредитної картки не писала і картку не отримувала.  Коли її  повідомили про заборгованість по кредиту, вона  звернулась із заявою в прокуратуру. Матеріальних претензій до підсудного немає.

Аналогічні показання дали потерпілі ОСОБА_3О, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 Останній вказав, що про заборгованість дізнався, отримавши наказ суду.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що мав кредитну картку, якою користувався сам. У липні 2008 року йому стало відомо про заборгованість по кредитній картці під іншим номером. Оскільки ОСОБА_7 просив  вибачити його, вказав, що погасить заборгованість, він написав пояснення керуючій відділенням  банком, що дану кредитну картку оформив сам. Проте заяву для її отримання він не писав і нею не користувався.  Пізніше почали приходити повідомлення з банку про те, що сума заборгованості по кредиту збільшується, і він написав відповідну заяву у прокуратуру району.  Дана картка знаходилась у ОСОБА_7  і він не знімав  з неї  коштів для нього.

Представник цивільного позивача позов підтримала і пояснила, що сума заборгованості по названих кредитних картках  в даний час складає 28520 грн. 19 коп. Цю суму просить стягнути з підсудного.

 Свідок ОСОБА_8 пояснила, що спочатку потерпілий ОСОБА_2 написав пояснення, що сам отримав кредитну картку, знімав з неї кошти, але через деякий час він знову звернувся до керівництва банку  і  написав заяву у прокуратуру, що карткою не користувався. Дана картка була  в робочому кабінеті ОСОБА_7.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які працювали у банках району, вказали, що ОСОБА_7  укладав кредитні договори з банками, спочатку кредит погашав, а останнім часом перестав вносити кошти на погашення заборгованості.  

           Свідок ОСОБА_14 не зміг  підтвердити факт оформлення потерпілим ОСОБА_2 заяви на отримання кредитної картки.

           Свідок ОСОБА_15  зазначив, що перевірку по отриманню кредитних коштів по картках потерпілих провела служба безпеки.  Згідно їх запиту кредитні картки  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видав ОСОБА_7  

Вищенаведене обвинувачення підтверджується також:

            - виписками руху коштів по кредитних карток, виданих на ім`я –  ОСОБА_2 (а.с.211–215);  ОСОБА_1 (а.с.216-218),  ОСОБА_5 (а.с.219-221);  ОСОБА_4 (а.с. 222-224);  ОСОБА_6 (а.с.225-228); ОСОБА_3 (а.с. 229-234) першого тому;

           - копією наказу від 19.02. 2007 року про переведення ОСОБА_7 на посаду спеціаліста по роботі з кредитними картками ( а.с.143 т.1);

           - договором  про повну матеріальну відповідальність, укладеним між банком і ОСОБА_7 ( а.с.145 т.1);

           - заявами про оформлення кредитних карток на ОСОБА_6 (а.с.42)., ОСОБА_4 (а.с.46)., ОСОБА_5 (а.с.51), ОСОБА_2 (а.с.55), ОСОБА_3 (а.с.56)  першого тому;

          - висновком  судово-почеркознавчої експертизи  ( а.с. 204-217, т.2 );

          - довідкою про заборгованість по кредитних картках потерпілих станом на 10 квітня 2010 року (а.с.231, т.2) ;

            - довідкою ЗАТ КБ «ПриватБанк» № 51 від 03.06.2009 р. про те, що кредитна картка № 4405885309807441 на ім’я  ОСОБА_2 видана ОСОБА_7

Таким чином, вина підсудного в умисному привласненні та заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, вчиненим повторно, та у службовому підробленні, складанні і видачі завідомо неправдивого документа доведена повністю і він повинен нести відповідальність за  ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Показання підсудного, що потерпілий ОСОБА_2 сам оформив кредитну картку № 4405885309807441 і він  грошей з даної картки  для себе не знімав, суд до уваги не приймає, оскільки підсудний не представив доказів цього і покладає в основу обвинувачення по даному епізоду показання потерпілого ОСОБА_2, що він дав суду і які відповідають його показанням на досудовому слідстві ( протокол допиту потерпілого від 29.02.2009 року, а.с. 71 т.2).

Сам потерпілий і свідок ОСОБА_16 вказали, що дана кредитна картка знаходиться у підсудного,   чого останній не заперечує. Отже потерпілий не міг нею скористатися. А факт передачі йому грошей  підсудним ОСОБА_2 заперечує.  

Згідно обвинувального висновку ОСОБА_7 обвинувачується також в тому, що привласнивши кошти на суму 88 980 грн. з кредитних карток потерпілих, неодноразово спрямовував їх на погашення власних боргових зобов’язань перед банківськими установами

(ВАТ «Брокбізнесбанк», «ОСОБА_17 ОСОБА_3» та іншими),повторно легалізувавши доходи,одержані злочинним шляхом.

           Відповідно до ст.ст. 1,2 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» до легалізації  (відмивання) доходів відносяться  дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів  або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами, або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.

            Підсудний визнає факт отримання грошей з кредитних карток потерпілих, а також те, що він має кредитні зобов’язання перед установами банків,  з якими укладав кредитні договори на отримання готівки,  і вказує, що  погашав ці кредити з власних коштів. Вироком суду  від 05.02.2009 року доведена вина підсудного в умисному привласненні та заволодінні чужим майном, шляхом використання коштів з кредитних карток  без згоди клієнтів банку на суму 64680 грн. ( а.с.137-140, т. 1). Проте у судовому засіданні  не знайшли свого підтвердження факти вчинення підсудним  умисних дій, спрямованих на приховування, маскування незаконного походження коштів, отриманих злочинним шляхом  чи володіння ними, з метою надання  правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню такими доходами.  

            В обвинувальному висновку зазначено, що підсудний коштами, здобутими злочинним шляхом,  погашав свої кредитні зобов’язання перед банками.  Проте використання таких  коштів, пов’язане  з укладанням  угод чи не пов’язане із вчиненням фінансових операції повинно мати за мету надання правомірного (легального)  вигляду таким коштам, наприклад,  при здійсненні господарської діяльності, отримання фіктивних документів на придбання майна,    оформлення права власності на підставних осіб або укладення угод, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав  та обов’язків. А доказів про вчинення таких дій підсудним у судовому засіданні не здобуто, які і доказів використання таких коштів підсудним для погашення своїх кредитних зобов’язань.

           На підставі викладеного суд приходить до висновку, що підсудного за ч. 2 ст. 209 КК України  слід виправдати.

Суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який за ч.3 ст.191 КК України відноситься до категорії тяжких, ч.1 ст.366 КК України - невеликої тяжкості.  

Обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання, суд не вбачає.  

Суд враховує особу підсудного, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, думку потерпілих, які не мають до підсудного матеріальних претензій, і вважає за можливе призначити покарання у вигляді позбавлення волі  в межах санкції  статтей обвинувачення і з додатковим покаранням.  

Згідно ч.2 ст. 70 КК України, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, що належить відбувати реально, застосування складання призначених покарань не допускається і кожен вирок виконується самостійно.

Заявлений ЗАТ КБ «ПриватБанк» цивільний позов слід задовольнити в сумі, визначеній представником цивільного позивача – 28520 грн. 19 коп., стягнувши її з підсудного в користь банку.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених  ч.3 ст.191, ч.1 ст.366  КК України, призначивши покарання:

за ч.3 ст. 191 КК України – чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями та з матеріальною відповідальністю на строк три роки;

за ч.1 ст.366 КК України –обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями та з матеріальною відповідальністю на строком два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно  визначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями та з матеріальною відповідальністю на строк три роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України вироки від 05.02.2009 та 04.06.2009 року виконувати самостійно.  

За ч.2 ст.209 КК України ОСОБА_7 виправдати.

Міру запобіжного заходу відносно нього змінити на тримання під вартою і взяти його під варту в залі суду.  

Речові докази – журнал прийому здачі чергувань – повернути школі с. Жашковичі Іваничівського району, журнал прийому здачі змін – Затурцівській АЗС, два зведених звіти  про виконання профщеплень,  два акти  санітарно-епідеміологічних обстежень, звіт з ФАПу – фельдшерсько-акушерському пункту с. Кремеш Локачинського району, журнал видачі кредитних карток- Локачинському відділенні ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Цивільний позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_7 в користь закритого акціонерного товариства комерційцний банк «ПриватБанк» 28520 грн. 19 коп. збитків.

 Судові витрати за проведення судово почеркознавчої експертизи в сумі 1095 грн. 25 коп. стягнути з ОСОБА_7 в користь держави.  

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Локачинський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення, а підсудним – в той же термін з дня отримання копії вироку.

Головуюча / підпис/

Оригіналу відповідає

Суддя Локачинського районного суду                                                                             І.І.Вознюк