ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №642/1883/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1603/23 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: крадіжка

УХВАЛА

Іменем України

06 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 ,

встановила:

Вказаною ухвалою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено.

Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 27.11.2023.

Встановлено суму застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 53 680 гривень.

При прийнятті зазначеного рішення стосовно ОСОБА_6 суд першої інстанції оцінив у сукупності всі обставини та характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, врахував особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, постійно змінював місце перебування, та на даний час не має постійного місця реєстрації, хоча і є ФОП, однак підприємницьку діяльність не веде тривалий час, дохід не отримує, не має міцних соціальних зв`язків, та дійшов висновку, що наведені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними. Разом з цим, суд вважав, що прокурором не доведено наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, оскільки потерпілі та всі свідки сторони обвинувачення вже були допитані судом.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу ленінського районного суду м. Харкова від 29.09.2023 та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 зазначав, що дана ухвала підлягає зміні або скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, сторони кримінального провадження в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що неявка учасників не перешкоджає судовому розгляду, розгляд проведено за їх відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, як стали підставою для обрання та подовження строку запобіжного заходу, та виправдовують тримання особи під вартою.

З наявних в матеріалах судового провадження відомостей вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів,які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, за найтяжчий з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Доводи апеляційної скарги щодо не доведеності ризиків стороною обвинувачення та не підтвердження їх існування спростовані матеріалами кримінального провадження та не свідчать про прийняття слідчим суддею необґрунтованого рішення.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: