Справа № 408/2856/17-к

Провадження № 1-вп/0186/16/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       20 листопада 2023 року м. Першотравенськ.

Колегія суддів Першотравенського міського суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

секретар - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Першотравенську клопотання засудженого ОСОБА_5 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №408/2856/17-к (провадження №1-кп/408/93/19) Біловодського районного суду Луганської області по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

03 жовтня 2023 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №408/2856/17-к (провадження №1-кп/408/93/19) Біловодського районного суду Луганської області по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в грудні 2021 року ним та його адвокатом до Верховного Кримінального Касаційного Суду, в строк, передбачений законом, відправлені касаційні скарги на вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року та на рішення Луганського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року. Вказані скарги були прийняті судом, витребувано кримінальне провадження з суду першої інстанції, однак, внаслідок військової агресії Російської Федерації, смт.Біловодськ, Луганської області, є тимчасово окупованою територією України, матеріали вказаного кримінального провадження - втрачені. Територіальна підсудність справ Біловодського районного суду Луганської області змінена на Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Метою відновлення кримінального провадження є розгляд судом касаційної інстанції касаційних скарг засудженого та його захисника.

Просить суд, з метою розгляду касаційних скарг відновити втрачене судове провадження №408/2856/17-к (провадження №1-кп/408/93/19) Біловодського районного суду Луганської області по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

У судове засідання прокурор та засуджений не з`явилися, надали заяви про розгляд клопотання в їх відсутність, засуджений просить, а прокурор не заперечує про відновлення втраченого кримінального провадження.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, колегія суддів вважає, що вимоги клопотання слід задовільнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Біловодського районного суду Луганської області перебувало кримінальне провадження №408/2856/17-к (провадження №1-кп/408/93/19) по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, внесене до ЄРДР за №120171305700000299 від 25 травня 2017 року.

Відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та додатками до обліково-статистичної картки в автоматизованій програмі суду "Д-3" підтверджується, що в даному кримінальному провадженні 15 листопада 2019 року був ухвалений вирок суду. 08 квітня 2020 року вказаний вирок суду ухвалою Луганського апеляційного суду було змінено в частині визначення початку строку покарання., в іншій частині вирок суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_5 було задоволено частково, ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року скасовно і призначено розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Луганського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 було залишено без задоволення, вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року змінено у частині визначення початку строку відбування покарання, який обчислювати з 08 квітня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою захисника в інтересах засудженого на вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, витребувано матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 . В провадження Марківського районного суду Луганської області надійшла заява засудженого ОСОБА_5 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. 07 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року.

Внаслідок військової агресії Російської Федерації, смт.Біловодськ, Луганської області, є тимчасово окупованою територією України, матеріали вказаного кримінального провадження - втрачені. Територіальна підсудність справ Біловодського районного суду Луганської області змінена на Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Станом на 20 листопада 2023 року Біловодським районним судом Луганської області кримінальне провадження №408/2856/17-к Першотравенському міському суду Дніпропетровської області не передане.

Відповіддю Луганської обласної прокуратури від 17 жовтня 2023 року за вих.№493 вих-23 підтверджується, що за результатами розгляду листа Луганської обласної прокуратури щодо евакуації (вивезення) матеріалів кримінальних проваджень, судових справ встановлено, що Біловодським районним судом Луганської області зазначені матеріали не вивезені. Наглядове провадження, яке містить в собі копії основних процесуальних документів кримінального провадження за результатами апеляційного розгляду передано до архіву обласної прокуратури, який залишився у приміщенні Луганської обласної прокуратури у м.Сєвєродонецьк, Луганської області, яке на сьогодні тимчасово окуповане.

Зазначена обставина дає підстави вважати про втрату матеріалів вказаної цивільної справи.

Першотравенському міському суду Дніпропетровської області надано доступ до АСДС КП "Д-3" Біловодського районного суду Луганської області, ОСК на вказане кримінальне провадження містить процесуальні рішення суду по вказаному кримінальному провадженні.

Також, з метою відновлення втраченого судового провадження судом були досліджені відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, та виявлені процесуальні документи, що містилися у втраченому судовому провадженні №408/2856/17-к (провадження №1-кп/408/93/19) Біловодського районного суду Луганської області.

Згідно ст.524 КПК України відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду.

Втрачені матеріали кримінального провадження можуть бути відновлені за заявою учасника судового провадження. Близькі родичі обвинуваченого, який помер, мають право подати відповідну заяву, якщо це необхідно для його реабілітації.

Відповідно ст.526 КПК України заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок.

Згідно ст.531 КПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження зазначається, на підставі яких конкретно доказів, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників судового провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися. За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз`яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Строк зберігання матеріалів кримінального провадження не має значення для вирішення заяви про їх відновлення.

На виконання вимог ст.530 КПК України, судом досліджені всі наявні документи, які містилися у втраченому кримінальному провадженні та які збереглися в електронному вигляді в АСДС КП "Д-3" Біловодського районного суду Луганської області та Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Оцінюючи вказані докази, колегія суддів вважає їх достатніми для часткового відновлення втраченого судового провадження №408/2856/17-к (провадження №1-кп/408/93/19) Біловодського районного суду Луганської області по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Таким чином, враховуючи, що матеріали вказаного судового провадження втрачено, а відновлення таких необхідне для розгляду касаційних скарг засудженого та його захисника Верховним Судом, іншого шляху, крім як відновлювати матеріали судового провадження не має, колегія суддів приходить до переконання, що клопотання ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а судове провадження підлягає відновленню в частині доданих до клопотання документів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.524-531 КПК України,- колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання засудженого ОСОБА_5 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №408/2856/17-к (провадження №1-кп/408/93/19) Біловодського районного суду Луганської області по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - задовільнити.

Відновити частково втрачене судове кримінальне провадження за єдиним унікальним номером №408/2856/17-к (провадження №1-кп/408/93/19), внесене до ЄРДР за №120171305700000299 від 25 травня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Відновити та долучити до справи наступні процесуальні документи

Біловодського районного суду Луганської області:

- ухвалу про призначення підготовчого судового засідання від 11 липня 2017 року;

- ухвалу про призначення до колегіального судового розгляду кримінального провадження від 19 липня 2017 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 13 вересня 2017 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 11 грудня 2017 року;

- ухвалу про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції від 25 січня 2019 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 25 січня 2019 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 19 березня 2019 року;

- ухвалу про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції від 11 квітня 2019 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 11 квітня 2019 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 04 червня 2019 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 25 червня 2019 року;

- ухвалу про призначення захисника від 29 липня 2019 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 29 липня 2019 року;

- ухвалу про продовження дії запобіжного заходу від 24 вересня 2019 року;

- супроводжувальний лист від 12 листопада 2019 року про етапування;

- супроводжувальний лист від 12 листопада 2019 року про етапування;

- супроводжувальний лист від 19 листопада 2019 року про направлення копії вироку;

- ухвалу про відмову в задоволені клопотання про виправлення описки від 11 грудня 2019 року;

- супроводжувальний лист від 12 грудня 2019 року про направлення копії рішення від 11 грудня 2019 року адвокату ОСОБА_6 ;

- супроводжувальний лист від 23 грудня 2019 року про етапування;

- телефонограму від 23 грудня 2019 року захиснику ОСОБА_6 ;

- супроводжувальний лист від 03 січня 2020 року про етапування;

- телефонограму від 03 січня 2020 року захиснику ОСОБА_6 ;

- супроводжувальний лист від 16 січня 2020 року про етапування;

- телефонограму від 16 січня 2020 року захиснику ОСОБА_6 ;

- супроводжувальний лист від 21 січня 2020 року про етапування;

- телефонограму від 21 січня 2020 року захиснику ОСОБА_6 ;

- повідомлення засудженому про надання останнього терміну для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 21 січня 2020 року;

- супроводжувальний лист від 29 січня 2020 року про етапування;

- телефонограму від 30 січня 2020 року захиснику ОСОБА_6 ;

- графік ознайомлення засудженого з матеріалами провадження від 17 лютого 2020 року та супроводжувальний лист до нього;

- супроводжувальний лист від 17 лютого 2020 року про етапування;

- повідомлення засудженого щодо направлення йому графіку для ознайомлення з матеріалами провадження від 19 лютого 2020 року;

- акт від 20 лютого 2020 року про відмову від подальшого ознайомлення з матеріалами провадження;

- супроводжувальний лист від 21 лютого 2020 року про етапування;

- акт від 24 лютого 2020 року;

- повідомлення засудженого про направлення справи до апеляційної інстанції від 27 лютого 2020 року;

- супроводжувальний лист про направлення кримінального провадження до Луганського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року;

- супроводжувальний лист від 22 квітня 2020 року;

- повідомлення про направлення виконавчого листа від 23 квітня 2020 року;

- розпорядження про виконання вироку від 22 квітня 2020 року;

- супроводжувальний лист про направлення копії вироку від 23 квітня 2020 року;

- повідомлення засудженого про повернення йому речового доказу від 23 квітня 2020 року;

- виконавчий лист від 23 квітня 2020 року;

- повідомлення засудженого про ознайомлення з матеріалами провадження від 14 травня 2020 року;

- супроводжувальний лист про направлення справи до Луганського апеляційного суду від 18 травня 2020 року;

- повідомлення засудженого про направлення справи до апеляційної інстанції з поданням про визначення підсудності від 10 червня 2020 року;

- супроводжувальний лист про направлення подання про визначення підсудності від 18 червня 2020 року;

відповідь на запит Луганському апеляційному суду від 23 червня 2020 року;

- ухвалу про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами від 11 вересня 2020 року;

- подання про вирішення питання щодо направлення справи для розгляду в інший суд від 23 листопада 2021 року;

- супроводжувальний лист від 23 листопада 2021 року;

Луганського апеляційного суду:

- ухвалу від 03 березня 2020 року про відкриття апеляційного провадження;

- ухвалу від 13 березня 2020 року про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду;

- ухвалу від 08 квітня 2020 року (вступна та резолютивна частина);

- ухвалу від 05 травня 2020 року про повернення заяви засудженому;

- ухвалу від 27 травня 2020 року про задоволення клопотання засудженого;

- ухвалу від 02 червня 2020 року про відмову в роз`ясненні ухвали суду;

- ухвалу від 23 червня 2020 року про відмову в задоволенні подання Біловодського районного суду Луганської області;

- ухвалу від 30 червня 2020 року про відмову в задоволенні подання Біловодського районного суду Луганської області;

- ухвалу від 28 липня 2020 року про задоволення клопотання засудженого;

- ухвалу від 09 червня 2021 року про призначення захисника;

- ухвалу від 29 листопада 2021 року про задоволення подання в.о. голови Біловодського районного суду Луганської області про направлення справи за заявою засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами до Манрківського районного суду Луганської області;

Верховного Суду:

- ухвалу про відкриття касаційного провадження від 03 серпня 2020 року;

- ухвалу про витребування матеріалів кримінального провадження від 03 серпня 2020 року;

- ухвалу про призначення касаційного розгляду від 05 жовтня 2020 року;

- ухвалу від 02 грудня 2020 року про відкладення розгляду;

- ухвалу про етапування засудженого від 30 березня 2021 року;

- постанову від 21 квітня 2021 року (вступна та резолютивна частини);

- ухвалу від 22 грудня 2021 року про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів кримінального провадження;

- ухвалу від 07 лютого 2022 року про відкриття касаційного провадження.

Відновити тексти процесуальних документів:

- вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року:

" Державний герб України

15.11.19

Справа № 408/2856/17-к

Провадження № 1-кп/408/93/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 року смт.Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_7

суддів: ОСОБА_8

ОСОБА_9

при секретарі: ОСОБА_10

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів: ОСОБА_11 , ОСОБА_12

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120171305700000299 від 25 травня 2017 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яне, Рокитнівського району, Ровенської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

22 травня 2017 року, в період з 13 годин 00 хвилин до 16 годин 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , спільно з ОСОБА_13 розпивали спиртні напої. Після спільного вживання алкоголю, ОСОБА_13 пішов до сусіднього подвір`я АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_14 , при цьому повідомивши ОСОБА_15 , що піде її провідати. Через деякий час обвинувачений ОСОБА_5 вирішив перевірити куди пішов ОСОБА_13 , оскільки запідозрив його у можливій крадіжці майна ОСОБА_14 .

Надалі обвинувачений ОСОБА_5 направився до місця мешкання ОСОБА_14 , де зустрів ОСОБА_13 , який в цей час виходив із вказаного будинку, при цьому тримаючи в руках продукти харчування. Припустивши, що ОСОБА_13 скоїв крадіжку продуктів харчування ОСОБА_14 , обвинувачений ОСОБА_5 висловив йому усне зауваження із вказаного приводу, після чого, бажаючи провчити ОСОБА_13 , своєю лівою рукою схопив його за верхній одяг, а кулаком правої руки спробував нанести йому удар в обличчя.

В цей час між обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , які обидва перебували в стані алкогольного сп`яніння та знаходилися на території домоволодіння АДРЕСА_2 , виникла боротьба, в ході якої вони вдвох впали на землю, навпроти входу у зазначений вище будинок, де знаходилися дві дерев`яні колоди та на одній з яких лежав ніж. Продовжуючи боротися на землі, обвинувачений ОСОБА_5 помітив, як ОСОБА_13 схопив рукою вказаний ніж, тоді ОСОБА_5 одразу перехватив руку ОСОБА_13 та, за допомогою фізичної сили, вибив ніж на землю. Відштовхнувши в подальшому від себе ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_5 своєю правою рукою взяв зазначений ніж, після чого вони вдвох підійнялися з землі.

В цей час у обвинуваченого ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_5 , 22 травня 2017 року, в період з 13 годин 00 хвилин до 16 годин 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_13 та бажаючи настання саме таких наслідків, наблизився до ОСОБА_13 та наявним у нього ножем завдав не менш ніж двох ударів в область грудної клітини та живота ОСОБА_13 , від яких останній помер на місці.

Скоївши таким чином умисне вбивство ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_5 , з метою приховування слідів скоєного ним злочину, перетягнув труп ОСОБА_13 за будинок ОСОБА_14 та прикидав його зверху соломою. Після цього обвинувачений ОСОБА_5 направився до свого домоволодіння АДРЕСА_2 , де взяв металеву тачку, з якою повернувся до будинку ОСОБА_16 .

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на приховування слідів скоєного ним злочину, обвинувачений ОСОБА_5 , знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, поклав труп ОСОБА_13 на металеву тачку, за допомогою якої відвіз його у болотистий лісовий масив, розташований неподалік зазначеного домоволодіння, де приховав його серед трави.

Згідно з висновком експерта судово-медичної експертизи №96 від 23.06.2017, на трупі ОСОБА_13 встановлені пошкодження у вигляді численних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини та живота з пошкодженням лівої легені та печінки, різаної рани правої та лівої кісті, садни лівого плеча. Смерть ОСОБА_13 настала від численних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини та живота з пошкодженням лівої легені та печінки, що ускладнилася розвитком гострої крововтрати.

Обвинувачений ОСОБА_5 з початку судового розгляду визнавав себе винним в повному обсязі, дав пояснення про обставини виникнення між ним та ОСОБА_13 конфлікту в ході якого він наніс ОСОБА_13 два удари ножем в область грудної клітини та живота. Також послідовно пояснив як намагався приховати сліди вбивства, намагаючись скрити труп ОСОБА_13 , відвіз труп на тачці до болотистого лісового масиву, що розташований неподалік домоволодіння ОСОБА_16 , де приховав його серед трави. В подальшому обвинувачений ОСОБА_5 , змінив покази, вину свою не визнав взагалі, пояснив, що визнавав вину на досудовому слідстві та з початку судового розгляду через тиск працівників правоохоронних органів. Також пояснив, що він не вбивав ОСОБА_13 , в нього не має алібі, але він знаходився в день вбивства ОСОБА_13 у себе вдома. Вважає, що в показах потерпілого та свідків наявні суттєві розбіжності. Також вказував, що є дуже суперечливим те, що труп він сховав, а піджак з слідами крові. Вважає, що всі докази по справі є суперечливими.

Потерпілий ОСОБА_17 показав, що він на даний час мешкає в с.Гарасимівка, Станично-Луганського району. З підсудним ОСОБА_5 ні в яких стосунках не перебуває. Йому відомо, що його батько мешкав зі своєю співмешканкою ОСОБА_18 в с. Гарасимівка Станично-Луганського району, працював по найму у приватних осіб, з місцевим мешканцем цього села ОСОБА_5 перебував в конфліктних відносинах, останній систематично звинувачував його в різних побутових проблемах, погрожував йому, систематично бив, про що ОСОБА_5 хвастався перед мешканцями села. Після побиття ОСОБА_5 у квітні 2017 року покійний ОСОБА_13 ходив по селу зі слідами побиття - синцями. Приблизно наприкінці травня 2017 року від місцевих мешканців с.Гарасимівка – продавців магазину та співмешканки батька ОСОБА_18 він дізнався про те, що його батько ОСОБА_13 вже третій день відсутній вдома, місце його перебування невідоме. Спільно з ОСОБА_18 він здійснював самостійні пошуки зниклого ОСОБА_13 , на пустирі неподалік від помешкання батька знайшов його гумовий калош, що викликало в нього занепокоєння. 25 травня 2017 року, звернувшись за допомогою в пошуку до знайомого ОСОБА_19 , у якого є автомобіль, та залучивши до пошуку працівників агрофірми «Агротон», де він працює, він приймав участь в огляді прилеглої до села території доки труп ОСОБА_13 з ножовим пораненнями не було знайдено ОСОБА_19 в болотянистій ямі. Після чого було викликано поліцію. Просив призначити ОСОБА_5 суворе покарання.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що він є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, мешкає в АДРЕСА_1 , з підсудним ОСОБА_5 ні в яких стосунках не перебуває. В першій половині травня 2017 року приблизно о 17 годині до нього прийшов його сусід ОСОБА_17 та повідомив, що пропав його батько ОСОБА_13 , який відсутній вдома вже приблизно 2-3 дні та попросив допомоги в пошуках батька. ОСОБА_19 погодився допомогти та наступного дня під час пошуків, які почали з ранку із залученням працівників місцевої агрофірми «Агротон», приблизно в обідній час на власному автомобілі з дружиною потерпілого ОСОБА_18 приїхали до місця помешкання ОСОБА_5 , якого він вирішив перевірити в зв`язку із тим, що раніше ОСОБА_13 при зустрічах з ОСОБА_19 неодноразово повідомляв йому, що ОСОБА_5 його систематично б`є, а за тиждень до зникнення, один раз будучи напідпитку ОСОБА_13 повідомив, що ОСОБА_5 погрожував йому вбивством. Під`їхавши до будинку ОСОБА_5 за адресою б. АДРЕСА_1 він звернув увагу на житловий будинок, розташований через дорогу навпроти будинку ОСОБА_5 , де мешкає місцева мешканка похилого віку ОСОБА_14 , яку зі слів дружини померлого та місцевих мешканців ОСОБА_5 доглядає. Зайшовши до подвір`я цього домоволодіння зліва в 3-х метрах від воріт він звернув увагу на прим`яту траву. Після цього він звернув увагу на свіжий слід у вигляді прим`ятої трави шириною приблизно 1 метр за територією будинку упродовж забору, схожий на той, який залишається після волочіння якось важкого предмету. Вказаний слід вів в бік лісопосадки до заростів очерету. Пішовши по сліду ОСОБА_19 приблизно в 100 метрах від будинку ОСОБА_14 знайшов труп чоловіка, який на лівому боці лежав у ямі в воді. Поверхово оглянувши труп він впізнав в ньому зниклого ОСОБА_13 , якого вони шукали, побачив на спині та грудній клітці трупа сліди ножових поранень, повідомив про це дружині потерпілого ОСОБА_20 , після чого остання викликала поліцію. Дочекавшись прибуття поліції свідок ОСОБА_19 прийняв участь в проведенні огляду місця події.

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона на даний час мешкає в АДРЕСА_1 . З підсудним ОСОБА_5 ні в яких стосунках не перебуває, будучі його сусідкою мешкала у власному будинку з померлим ОСОБА_13 . Їй відомо, що ОСОБА_13 зловживав спиртним напоями, а також іноді вживав спиртні напої спільно з місцевим мешканцем с. Гарасимівка ОСОБА_5 , в цілому перебував з ним в конфліктних відносинах, який систематично звинувачував його в різних побутових проблемах та погрожував їй та чоловікові. 22 травня 2017 року вона з ранку до обіду проводила час спільно з чоловіком ОСОБА_13 вдома, після чого приблизно о 17 годині чоловік ОСОБА_13 , повідомивши що піде провідати сина, пішов з дому та більше не повернувся. Дізнавшись від сина та місцевих мешканців, що ОСОБА_13 до сина не приходів та по селу його не бачили, вона наступного дня вранці з сином почала його пошуки із залученням працівників агрофірми «Агротон». У подальшому через 3-4 дні пошуків зі слів місцевих мешканців с.Гарасимівка та працівників агрофірми «Агротон» їй стало відомо, що труп її чоловіка ОСОБА_13 було знайдено в ямі за домоволодінням ОСОБА_14 , хто конкретно знайшов труп її чоловіка їй не відомо.

Не зважаючи на невизнання вини самим обвинуваченим, його провина у скоєнні даного злочину підтверджується наступними доказами - матеріалами кримінального провадження № 120171305700000299, дослідженими в ході судового розгляду.

З протоколу огляду місця події від 25.05.2017 та фото-таблиці до нього, плану схеми, в ході якого оглянута території подвір`я та лісового масиву поблизу будинку АДРЕСА_1 , слідує, що під час огляду виявлено труп ОСОБА_13 та сліди від тачки (а.с.16-28);

Протоколом огляду місця події від 25.05.2017 та фото-таблицею до нього, в ході якого оглянуто місце мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується факт виявлення та вилучення ножів кухонного типу, металевої тачки зі слідами речовини бурого кольору, одягу з пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору, тощо (а.с.45-67);

З протоколу проведення слідчого експерименту від 27.05.2017року та відеозапису даної слідчої дії, за участю ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_21 вбачається, що в ході слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_5 чітко та послідовно розповідав де та за яких обставин у нього стався конфлікт з померлим ОСОБА_13 , в ході якого він заподіяв йому смерть. Крім цього чітко вказав, як він за допомогою тачки намагався позбутись трупа ОСОБА_13 . В ході слідчого експерименту обвинуваченим ОСОБА_5 не заявлялось будь яких клопотань чи зауважень (а.с.195-205);

Висновком судово-медичного експерта №96 від 23.06.2017, згідно якого на трупі ОСОБА_13 встановлені пошкодження у вигляді численних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини та живота з пошкодженням лівої легені та печінки, різаної рани правої та лівої кісті, садни лівого плеча. Смерть ОСОБА_13 настала від численних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини та живота з пошкодженням лівої легені та печінки, що ускладнилася розвитком гострої крововтрати (а.с.209-210).

З висновку експертизи речових доказів №89 від 30.06.2017, слідує, що кров трупа ОСОБА_13 відноситься до групи А, виявлений супутній антиген Н. Кров підозрюваного ОСОБА_5 відноситься до групи О з ізогемаглютининах анти-А і анти-В. На джинсовій куртці, вилученій з будинку за місцем мешкання ОСОБА_5 знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої був виявлений лише антиген Н, що не виключає, можливості походження крові від особи з групою О з ізогемаглютининами анти-А і анти-В. Ним міг бути ОСОБА_5 . Кров не належить ОСОБА_13 (а.с.105-107);

Висновком експертизи речових доказів №90 від 30.06.2017, підтверджено, що на піджаку вилученому з місця події 25.05.2017р. (за місцем мешкання ОСОБА_5 ) знайдена кров людини, якою міг бути ОСОБА_13 . Присутність крові ОСОБА_5 можлива лише у якості домішки до крові ОСОБА_13 (а.с.113-115);

З висновку експертизи речових доказів №88 від 30.06.2017, а саме змивів речовини бурого кольору з металевої тачки вилученої 25.05.2017р. за місцем мешкання ОСОБА_5 слідує, що знайдена кров людини, якою міг бути ОСОБА_13 . Присутність крові ОСОБА_5 можлива лише у якості домішки до крові ОСОБА_13 (а.с.121-123);

Висновком судово-медичного експерта №96/1 від 23.06.2017, встановлено, що підставі результатів судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 , враховуючи дані слідчого експерименту проведеного за участю експерта, можливість утворення частини тілесних ушкоджень, а саме проникаючого колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітки зліва з пошкодженням лівої легені (рана 1), ран правої і лівої кисті (рани 2,4), при обставинах на які вказує ОСОБА_5 в ході слідчого експерименту не виключається. З огляду на той факт, що гр. ОСОБА_5 утворення рани №3 не вказав, відповісти в категоричній формі на те чи могла вона утворитися за обставин вказаних в ході слідчого експерименту не виявляється можливим (а.с.209-210);

З висновку судово-психіатричного експерта №94 від 08.06.2017, вбачається, що ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до діяння у якому він підозрюється (22.05.2017) хронічним психічним захворюванням, слабоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждав, в тимчасовому розладі психічної діяльності, не знаходився, виявляв ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (згідно з МКХ-10 F 10.2), зі змінами особистості (F 10.71), що не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_5 в даний час хронічним психічним захворюванням, слабоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, в тимчасовому розладі психічної діяльності, не знаходиться, виявляє ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (згідно з МКХ-10 F 10.2), зі змінами особистості (F 10.71), що не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними. За своїм психічним станом застосування до нього будь-якого примусового заходу медичного характеру не потребує (а.с.234-237).

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення доведена повністю показами потерпілого ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_18 , які підтвердили факт того, що у обвинуваченого ОСОБА_5 та померлого ОСОБА_13 постійно виникали конфлікти, в ході яких обвинувачений періодично чинив фізичне насилля відносно ОСОБА_13 . Крім цього суд зважає на те, що саме за місцем мекання обвинуваченого виявлено металеву тачку з слідами крові померлого ОСОБА_22 та піджак ОСОБА_13 з слідами крові померлого. Дані обставини та докази узгоджуються повністю між собою та з даними раніше в судовому засіданні обвинуваченим визнавальними показами з приводу того яким чином він позбавив життя ОСОБА_13 та намагався приховати сліди вчиненого злочину.

Оцінюючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення дійсно мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст. 115 КК України – умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 щодо відсутності у нього умислу на вбивство, а наявність визнавальних пояснень під час досудового розслідування та судового розгляду, як наслідок застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку правоохоронних органів суд розцінює як обрану лінію самозахисту з метою уникнення кримінальної відповідальності, з наступних підстав.

Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав,що твердження про погане поводження повинні бути підкріплені належними доказами. Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див., як класичний прецедент, згадане вище рішення у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", п.161). Коли вся чи значна частина інформації стосовно подій, про які йдеться, відома винятково органам влади - як це має місце у справі щодо ув`язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади, - і коли у таких осіб під час їхнього ув`язнення з`являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції факту. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення ( рішення у справі "Салман проти Туреччини" (Salman v. Turkey) [ВП], заява N 21986/93, п.100, ECHR 2000-VII, Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року)

Такі засади кримінального провадження, як верховенство права та законність (статті 8, 9 КПК), передбачають застосування кримінального процесуального законодавства України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд). А така засада, як повага до людської гідності (ст. 11 КПК), зобороняє під час кримінального провадження піддавати особу, зокрема, катуванню, жорстокому або такому, що принижує гідність, поводженню, вдаватися до погроз застосування такого поводження.

У своїх рішеннях Європейський суд (зокрема, у справах «Вергельський проти України», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України») неодноразово зазначав, що в тих випадках, коли особа подає небезпідставну скаргу про те, що вона зазнала жорстокого (поганого) поводження з боку суб`єктів владних повноважень усупереч вимогам ст. 3 Конвенції про захист основоположних прав і свобод людини (далі - Конвенція), це в поєднанні із загальним обов`язком держави відповідно до ст. 1 Конвенції забезпечити кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені нею, вимагає проведення ефективного офіційного розслідування незалежним органом. В іншому рішенні Європейського суду («Коробов проти України») вказано, що розслідування небезпідставних скарг про жорстоке поводження має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, й не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки про закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, а також показань очевидців та експертних висновків.

В ході судового розслідування ухвалою суду від 19.03.2019 року прокуратурі Луганської області давалося доручення про перевірку показань обвинуваченого про застосування до нього тиску з боку правоохоронних органів.

Під час виконання ухвали суду 10.05.2019. слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Краматорськ ОСОБА_23 пояснення ОСОБА_5 про застосування до нього фізичного та психологічного тиску були ретельно перевірені та прийнята постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях працівників правоохоронних органів в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Постанова обвинуваченим ОСОБА_5 не оскаржувалась.

Крім того, під час досудового розслідування всі слідчі процесуальні дії з підозрюваним ОСОБА_5 проводилися в присутності його захисника, ОСОБА_21 . Жодної заяви, скарги захиснику або слідчому судді (під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу) про застосування до нього тиску з метою надання ним показів про скоєння ним вбивства ОСОБА_5 не надавалося.

Крім цього, в ході судового розгляду, зокрема на перших судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_5 давав визнавальні пояснення, ним не заявлялось суду з приводу застосування до нього фізичного та психологічного тиску.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року «суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання».

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд враховує, що даний злочин у відповідності зі ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, як особистість ОСОБА_5 посередньо характеризується за місцем проживання.

Обставин, що пом`якшують його покарання, згідно ст.66 КК України суд не встановив. У відповідності зі ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням відношення ОСОБА_5 до вчиненого, особи обвинуваченого, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_17 , яку він висловив у вигляді клопотання про призначення обвинуваченому максимальної міри покарання, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України з відбуванням покарання у кримінально-виконавчий установі. Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Долю речових доказів вирішити згідно з вимогами ст.. 100 КПК України.

Оскільки обвинуваченому інкримінується злочин,скоєний ним до набрання чинності нової редакції ч. 5 ст. 72 КК України згідно Закону України №2046-VIII від 18.05.2017 року, тому ОСОБА_5 , виходячи з вимоги ч. 1 ст. 5 КК України, слід застосувати норму Закону, що втратила чинність на день прийняття судового рішення, та зарахувати один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до мементу винесення вироку.

Процесуальні витрати за проведення експертиз відповідно до ст.ст. 124, 126 КПК України судова колегія покладає на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину за частиною 1 статті 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 12 /дванадцяти/ років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою в СІЗО м. Старобільська Луганської області.

Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з 26 травня 2017 року. Зарахувати в строк відбуття покарання строк тримання ОСОБА_5 під вартою з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі з 26 травня 2017 року по 15 листопада 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 989 грн. 60 коп.

Речові докази:

- 1) чотири ножі, які упаковані у картонний короб, опечатаний биркою з пояснювальним написом та підписами учасників; 2) два змиви речовини бурого кольору, які упаковані у два окремих паперових конверти з пояснювальним написом та підписами учасників; 3) три пари резинових чобіт, які упаковані у три окремих поліетиленових пакету, опечатаних биркою з пояснювальним написом та підписами учасників; 4) чоловічий піджак зі слідами речовини бурого кольору, який упакований у картонний короб, опечатаний биркою з пояснювальним написом та підписами учасників; 5) чоловічий піджак зі слідами речовини бурого кольору та механічними пошкодженнями в районі грудної клітини, який упакований у картонний короб, опечатаний биркою з пояснювальним написом та підписами учасників; 6) фрагмент поліетилену, який упакований у картонний короб, опечатаний биркою з пояснювальним написом та підписами учасників; 7) одинадцять слідів папілярних ліній, упакованих у сейф - пакет «Експертна служба» № 2698627 з пояснювальним написом та підписом судового експерта; 8) зразок крові підозрюваного ОСОБА_5 , який поміщено на фрагмент бинта та упаковано до паперового конверту з пояснювальним написом та підписами учасників; 9) дві дактилокарти зі зразками папілярних ліній підозрюваного ОСОБА_5 та група ОСОБА_13 , які упаковані у сейф-пакет «Експертна служба» № 2698626 з пояснювальним написом та підписом судового експерта, які знаходяться на зберіганні в Станично-Луганського ВП ГУНП - знищити;

- металеву тачку зі слідами речовини бурого кольору, опечатану биркою з пояснювальним написом та підписами учасників, яка перебуває на зберіганні в камері схову речових доказів Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області, повернути ОСОБА_5 за належністю.

Апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_7

Судді ОСОБА_8

ОСОБА_9 "

- ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року:

" Державний герб України

Справа № 408/2856/17-к

Провадження № 11-кп/810/74/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_24 ,

суддів ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,

за участю секретаря ОСОБА_27 ,

прокурора ОСОБА_12 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Луганського апеляційного суду у м.Сєвєродонецьку Луганської області в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15.11.2019 року, яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кам`яне Рокитнівського району Рівненської області, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним і засуджено за ч.1 ст.115 КК України до 12 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишено у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_5 постановлено обчислювати з 26 травня 2017 року, зараховано в строк покарання строк тримання під вартою з 26.05.2017 до 15.11.2019 із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 989,6 грн покладено на ОСОБА_5 .

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

В с т а н о в и л а :

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_13 за таких обставин.

22 травня 2017 року з 13-00 до 16-00 години, ОСОБА_5 сумісно з ОСОБА_13 розпивав спиртні напої за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , після чого ОСОБА_13 пішов провідати ОСОБА_14 , повідомивши про це ОСОБА_5 .

Через деякий час ОСОБА_5 також спрямував до місця мешкання ОСОБА_14 , на територію сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 , підозрюючи, що ОСОБА_13 міг викрасти її майно і зустрів його на виході з будинку ОСОБА_14 з продуктами харчування в руках.

Між ОСОБА_5 і ОСОБА_13 виникла сварка і боротьба, в ході якої вони впали на землю біля дерев`яних колод, на одній з яких лежав ніж. Помітивши, що ОСОБА_13 схопив цей ніж ОСОБА_5 перехватив його руку, заволодів ножем, і коли воно обоє піднялися с землі, наніс ножем не менше двох ударів в область грудної клітини і живота ОСОБА_13 від чого той помер на місці.

З метою приховування скоєного злочину, ОСОБА_5 перетягнув труп ОСОБА_13 за будинок і прикрив його соломою, після чого привіз зі свого двору тачку, загрузив на неї труп ОСОБА_13 і перевіз його в болотистий лісовий масив неподалік від дому АДРЕСА_2 , де приховав серед трави.

Смерть ОСОБА_13 настала від численних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини і живота з пошкодженням лівої легені та печінки, що ускладнилася розвитком гострої крововтрати.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Посилається на неповноту судового слідства: суд не надав належної оцінки доказам і не взяв до уваги докази, які доводили його невинуватість. Зокрема, суд відмовив у допиті свідків, які могли би пояснити щодо обставин його затримання і обшуку, натомість, взяв до уваги пояснення свідків, які змінювалися. Суд не зазначив у вироку, чому віддає перевагу одним доказам і не приймає інші, тим самим допустив обвинувальний уклін.

При його затриманні ст. 208 КПК не застосовувалася, труп виявили не на його подвір`ї. Працівники поліції затримали його без належного дозволу, також він не надавав дозволу на проникнення до свого домоволодіння та проведення обшуку. При затриманні були пошкоджені віконні рами у його будинку, проте суд відмовив у допиті свідків, які могли це підтвердити. Залишилося нез`ясованим, ким було виявлено у його дворі піджак ОСОБА_13 зі слідами крові: працівниками поліції чи ОСОБА_28 , як про це він сам повідомив у судовому засіданні. Не доведено, що ОСОБА_13 перед вбивством знаходився в його будинку, а також його місцезнаходження в цей день біля 17 години. Не встановлено місце вчинення злочину і знаряддя вбивства. Сліди взуття на місці виявлення трупу належать не йому, а ОСОБА_19 .

Суд неправдиво зазначив у вироку про волочіння трупу, тоді як згідно висновку експерта слідів волочіння не встановлено. Також суд не взяв до уваги, що він визнавав вину на досудовому слідстві внаслідок застосування до нього насильства, про що свідчать виявлені в нього сліди побоїв.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначив, що його затримання було проведено з порушенням вимог закону і своєчасно йому не забезпечили допомоги захисника. Також захисники за призначенням неналежним чином виконували свої обов`язки, внаслідок чого в судовому засіданні він був позбавлений кваліфікованого захисту.

Слідчий ОСОБА_29 не мав повноважень на проведення слідчих дій 25.05.2017, внаслідок чого зібрані ним докази мали бути визнані недопустимими. У зв`язку з цим є недійсними і висновки експерта, оскільки він призначений неуповноваженою особою.

Місце вчинення злочину не встановлено, оскільки належні ОСОБА_13 одяг і взуття виявлені в різних місцях від місця виявлення трупа.

Також не встановлено його місцезнаходження в проміжок часу з 13-00 години 25.05.2017 до 11-45 26.05.2017.

Матеріали справи містять неправдиві відомості щодо виявлення слідів взуття на місці виявлення трупу, тоді як жодних слідів там не було виявлено, та щодо впізнання трупу ОСОБА_14 , яка внаслідок паралічу не могла цього зробити.

В день проведення слідчого експерименту, коли він вказував мниме місце злочину, поняті не були присутні.

Дактилоскопічна експертиза не виявила слідів пальців ОСОБА_13 ані в його будинку, ані в будинку ОСОБА_14 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_5 .

Посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, зазначає, що в судовому засіданні не доведено, що 22.05.2017 ОСОБА_13 перебував у домоволодінні ОСОБА_5 і розпивав з ним спиртне.

Суд послався на визнання ОСОБА_5 своєї вини на початку судового засідання, та на протокол слідчого експерименту, але не врахував, що ОСОБА_5 пояснив таке визнання вини і свої пояснення під час слідчого експерименту заходами фізичного і морального впливу зі сторони працівників правоохоронних органів під час проведення слідчих дій. Суд безпідставно розцінив ці пояснення ОСОБА_5 , як спосіб захисту.

Суд порушив право на захист ОСОБА_5 , відмовивши йому у задоволенні клопотання про виклик і допит свідків.

Свідок ОСОБА_19 не надавав показань, які би прямо викривали обвинуваченого у вбивстві ОСОБА_13 , свідок ОСОБА_18 , співмешканка ОСОБА_13 пояснила про його конфліктні відносили з обвинуваченим, але не змогла підтвердити, чи був в останній час ОСОБА_13 у ОСОБА_5 .

Потерпілий ОСОБА_30 пояснив про наявність сварок між батьком та ОСОБА_5 , які далі взаємних образ не доходили.

Вважає, що дослідженими доказами вина ОСОБА_5 не доведена поза розумним сумнівом.

Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого і його захисника, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, надали аналогічні їх змісту пояснення, при цьому захисник уточнив, що просить після скасування вироку призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції; прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційних вимог обвинуваченого і його захисника, підтримав свої апеляційні вимоги; дослідивши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів доходить до таких висновків.

Вина ОСОБА_5 в умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті другій людині, в повній мірі підтверджується сукупністю належним чином досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку суду доказах, яким суд надав належну оцінку.

Так, згідно протоколу огляду місця події від 25.05.2017 на городі за подвір`ям будинку АДРЕСА_1 виявлено сліди лінійної форми, які ведуть до лісосмуги, в самій лісосмузі виявлено прим`яті сліди на траві, а у ямі з водою виявлено труп людини з пошкодженнями грудної клітини (т.2, а.к.п.16-28).

Згідно протоколу огляду від 25.05.2017 за місцем мешкання ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 виявлено ножі, металеву тачку зі слідами речовини бурого кольору, піджак з пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору (т.2, а.к.п. 45-67).

Під час слідчого експерименту ОСОБА_5 пояснив, що одним із вилучених в нього ножів він вбив ОСОБА_13 , після чого вимив ніж від крові.

Потерпілий ОСОБА_17 пояснив, що наприкінці травня 2017 року зник його батько і 27.05.2017 він звернувся до ОСОБА_19 , який є військовослужбовцем прикордонної служби з проханням допомогти у пошуках. За допомогою ОСОБА_19 , який залучив до пошуків працівників агрофірми «Агротон», труп ОСОБА_13 було знайдено в лісосмузі у ямі з водою.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що на прохання ОСОБА_17 він організував пошуки його батька ОСОБА_13 . Знаючи зі слів ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_5 його б`є та погрожував вбивством, він прийшов до будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 , також вирішив зайти до будинку напроти, де мешкає ОСОБА_14 , яку ОСОБА_5 доглядає.

На подвір`ї домоволодіння ОСОБА_14 він звернув увагу на свіжий слід прим`ятої трави, пішов за ним в бік лісопосадки до заростів очерету, де в ямі з водою побачив труп людини зі слідами ножових поранень, впізнав ОСОБА_13 .

В ході слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_5 в присутності свого захисника та понятих детально і послідовно розповів про обставини вчиненого ним вбивства ОСОБА_13 .

Зокрема, ОСОБА_5 пояснив, що 22.05.2017 приблизно з 13 до 16 години вони з ОСОБА_13 у дворі ОСОБА_5 розпивали спиртні напої, так звану «мирову», оскільки раніше між ними відбувалися конфлікти з різних причин. Після розпивання спиртного ОСОБА_13 пішов провідати ОСОБА_14 , - особу похилого віку, яка мешкає в будинку АДРЕСА_2 напроти, а ОСОБА_5 через деякий час пішов слідом за ним, підозрюючи, що ОСОБА_13 може вкрасти у ОСОБА_14 продукти харчування. Помітивши, що ОСОБА_13 виходить з будинку ОСОБА_14 з продуктами, ОСОБА_5 зробив йому зауваження і між ними розпочалася бійка, під час якої вони обоє впали на землю. ОСОБА_13 схопив ніж, який лежав поруч на колоді, але ОСОБА_5 його вибив із рук ОСОБА_13 , а заволодівши ножем наніс ним удар ОСОБА_13 в спину. Також пояснив, що ОСОБА_13 міг отримати поранення рук, намагаючись перехопити ніж. Обставини нанесення другого удару в живіт не пам`ятає, можливо наніс його перебуваючи в шоковому стані. Зрозумівши, що вбив ОСОБА_13 , ОСОБА_5 відтягнув його труп за будинок, взявши у коридорі будинку ОСОБА_14 сокиру, нарубав гілок і прикрив ними труп ОСОБА_13 зверху, також приніс і накидав зверху сіна. Після цього повернувся до свого подвір`я, привіз тачку, на яку загрузив труп ОСОБА_13 , відвіз його до лісосмуги і вкинув до ями з водою (т.2, а.к.п.195-205).

Аналогічні в цілому за змістом пояснення надав обвинувачений ОСОБА_5 і в судовому засіданні 11.09.2017, змінивши їх лише в тій частині, що ОСОБА_13 нібито намагався здавити йому шию, а він оборонявся.

В подальшому від визнання вини ОСОБА_5 відмовився.

Згідно висновку судової медичної експертизи №96/1 від 23.06.2017 на трупі ОСОБА_13 встановлені пошкодження у вигляді чисельних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини і живота з пошкодженням лівої легені і печінки, від яких і настала смерть ОСОБА_13 , крім того також встановлені різані рани правої кисті, садна лівого плеча (т.2, а.к.п.34-36).

Також, згідно висновку судової медичної експертизи №96 від 23.06.2017 можливість утворення частини тілесних ушкоджень, а саме проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені, ран правої і лівої кисті при обставинах, зазначених ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту не виключається (т.2, а.к.п.209-210).

Згідно з висновками експертиз речових доказів за номерами 88, 90 від 30.06.2017 на піджаку і металевій тачці, вилучених з місця події, виявлено кров людини, якою міг бути ОСОБА_13 (т.2, а.к.п.121-123,113-115).

Сукупністю зазначених доказів, які належним чином були досліджені у судовому засіданні, в повній мірі доведено поза розумним сумнівом вину ОСОБА_5 у вчиненні злочину і його дії суд правильно кваліфікував за ч.1 ст. 115 КК України.

Зміну ОСОБА_5 показань в ході судового розгляду суд правильно оцінив, як спосіб захисту обвинуваченого з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Всупереч доводам апелянтів, наведеними у вироку суду доказами в повній мірі встановлені як обставини вчинення злочину, в тому числі місце його вчинення, так і обставини, які передували його вчиненню: наявність неприязних стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , про що зазначали, зокрема, потерпілий ОСОБА_17 , свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , факт сумісного розпивання спиртних напоїв ОСОБА_5 та ОСОБА_13 безпосередньо перед вчиненням вбивства. Саме сукупність цих доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_5 в умисному вбивстві.

Також суд в повному обсязі дослідив докази, які були відкриті сторонами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, а тому відмова суду в допиті свідків затримання ОСОБА_5 , які ніяким чином не можуть підтвердити чи спростувати його винуватість, не вплинула на повноту судового розгляду.

Доводи ОСОБА_5 про вчинення на нього тиску зі сторони працівників правоохоронних органів належним чином перевірялися і свого підтвердження не знайшли.

Постановою слідчого другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську Донецької області ОСОБА_23 , кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 про вчинення працівниками правоохоронних органів Луганської області щодо нього неправомірних дій закрито за відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України. Ця постанова ОСОБА_5 не оскаржувалася.

Зміст відеозапису слідчого експерименту свідчить про те, що ОСОБА_5 добровільно і без примусу, в присутності свого захисника і понятих, розповідав про обставини вчиненого злочину, звертав увагу присутніх на деталі, зокрема, показував, де і яким чином зрубав гілки, аби прикрити труп, де саме взяв для цієї мети сокиру, тощо. Повністю визнаючи вину, ОСОБА_5 , тим не менш, пояснював, що не пам`ятає про обставини нанесення другого ножового поранення, також не може згадати, з якою метою та за яких обставин приніс до двору піджак ОСОБА_13 , тобто, не вбачається ані обмеження ОСОБА_5 у викладенні обставин події, ані тиску на нього з метою повного визнання вини. Після того, як понятим були висловлені сумніви щодо можливості одної людини помістити труп на тачку, ОСОБА_5 показав, яким саме чином він це зробив. На питання прокурора щодо добровільності своїх пояснень ОСОБА_5 вказав, що таким чином намагається довести своє каяття, аби суд призначив менше покарання.

Також і на початку судового розгляду ОСОБА_5 визнавав вину і надавав пояснення щодо вчиненого злочину.

Аналіз викладеного дає підстави зробити висновок про добровільність показань ОСОБА_5 як під час проведення слідчого експерименту, так і в судовому засіданні на початку судового розгляду за відсутності на нього тиску зі сторони працівників правоохоронних органів, а відповідні доводи апеляційної скарги є вибраною ним тактикою захисту.

Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, суд не посилався у якості доказу на виявлені сліди взуття на місці виявлення трупу та на впізнання трупу ОСОБА_14 .

Висновками дактилоскопічної експертизи не виявлено слідів пальців ОСОБА_13 в будинку ОСОБА_5 і ОСОБА_14 , проте сама по собі ця обставина не свідчить про невинуватість ОСОБА_5 , оскільки конфлікт між обвинуваченим і ОСОБА_13 виник не в приміщенні будівель, а на вулиці. Також під час слідчого експерименту сам обвинувачений пояснював про те, що спиртні напої він з ОСОБА_13 розпивав у дворі біля будинку, до приміщення вони разом не заходили.

Доводи обвинуваченого про те, що суд неправдиво зазначив у вироку про волочіння трупу, тоді як згідно висновку експерта слідів волочіння не встановлено, колегія суддів не бере до уваги: суд зазначив у вироку про те, що згідно висновку експерта слідів волочіння не встановлено на трупі ОСОБА_13 , тоді як згідно показанням свідка ОСОБА_19 та фототаблицею до протоколу огляду встановлено сліди волочіння на траві та ґрунті.

Вилучений у ході огляду місця події піджак, який належить вбитому ОСОБА_13 є доказом його насильницької смерті, оскільки містить порізи тканини в місцях заподіяння ножових поранень і сліди крові ОСОБА_13 .

В даному випадку відсутність інформації щодо особи, яка принесла піджак до двору ОСОБА_5 (він сам чи інша людина) не свідчать про наявність алібі у ОСОБА_5 , який сам пояснив під час слідчого експерименту, що це він спричинив ножові поранення ОСОБА_13 , але не пам`ятає, чи приносив піджак вбитого до свого двору.

При затриманні ОСОБА_5 не вбачається таких порушень вимог КПК України, які тягли би за собою визнання зібраних стороною обвинувачення доказів недопустимими чи неналежними.

Обшуки проведено з дотримання вимог статей 233, 234 КПК України: до постановлення ухвали слідчого судді слідчий і прокурор увійшли до будівель ОСОБА_5 та ОСОБА_14 27.05.2017 у невідкладному випадку, пов`язаному з переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, після чого невідкладно звернулися з клопотанням про проведення обшуків до слідчого судді, які ухвалами слідчого судді від 30.05.2017 були задоволені.

Також не було порушено право ОСОБА_5 на захист; при проведенні слідчих дій на досудовому слідстві в передбачених законом випадках була забезпечена участь захисника, в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_5 суд прийняв заходи для заміни захисника ОСОБА_21 на іншого, тобто, у виборі захисника ОСОБА_5 не був обмежений.

Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, слідчий ОСОБА_29 мав повноваження на проведення слідчих дій 25.05.2017, про це свідчить витяг з ЄРДР від 25.05.2017, де він зазначений в групі слідчих. Підставидля визнання недопустимими зібраних ним доказів немає.

Журнали та відеозаписи судових засідань свідчать про те, що відводу складу суду ОСОБА_5 в судових засіданнях чи в надісланих до суду заявах не заявлявся.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України: суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, по місцю проживання характеризується посередньо, і призначив покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження вчиненням ним нових злочинів.

Підстав для пом`якшення покарання колегія суддів не вбачає.

За таких умов колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Суд припустився помилки, визначаючи ОСОБА_5 початок строку відбування покарання з дня його затримання 26.05.2017.

Відповідно до ч.2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання, в нашому випадку з 26 травня 2017 року.

Проте суд не врахував, що відбувати покарання особа починає лише після набуття щодо неї законної сили вироком суду, тобто, обчислення строку призначеного покарання починається саме з цього моменту, тоді як строк перебування під вартою з моменту затримання і до дня набрання вироком законної сили є строком попереднього ув`язнення (ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення»). Строк попереднього ув`язнення має бути зарахований до строку покарання.

За таких умов, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі апеляційних вимог, змінити вирок суду, визначивши початком строку відбування покарання день набуття вироком суду законної сили, тобто, 08 квітня 2020 року, а строк попереднього ув`язнення з 26.05.2017 по 07.04.2020 зарахувати в строк покарання із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

В цій частині вирок суду слід змінити, визначивши початком строку покарання день набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15.11.2019 року, яким ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за ч.1 ст.115 КК України до 12 років позбавлення волі змінити в частині визначення початку строку покарання.

Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з 08 квітня 2020 року.

Зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 26.05.2017 по 07.04.2020 із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_5 , який утримується під вартою, – протягом такого ж строку з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_26 ОСОБА_24 ОСОБА_25 ."

- ухвалу Луганського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року:

" Державний герб України

Справа № 408/2856/17-к

Провадження № 21-з/810/6/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_24 ,

суддів ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,

за участю секретаря ОСОБА_31 ,

прокурора ОСОБА_32 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Луганського апеляційного суду у м.Сєвєродонецьку Луганської області заяву засудженого ОСОБА_5 про виправлення описки і арифметичних помилок в ухвалі Луганського апеляційного суду від 08.04.2020,

в с т а н о в и л а :

Вироком Біловодського районного суду Луганської області від 15.11.2019 року ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за ч.1 ст.115 КК України до 12 років позбавлення волі.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 08.04.2020 цей вирок суду залишено без змін в частині доведеності вини і призначення покарання.

Засуджений ОСОБА_5 звернувся із заявою про виправлення описки і арифметичних помилок в ухвалі Луганського апеляційного суду від 08.04.2020.

Зазначає, що в ухвалі суду невірно вказано дату проведення обшуку на його подвір`ї 27 травня 2017 року, тоді як фактично обшук проводився 25 травня 2017 року. Також не відповідає фактичним даним дата проведення обшуку у ОСОБА_14 .

Крім того, в рішенні суду по факту проведення слідчого експерименту неправдиво викладено його фразу: «Не пам`ятаю, приносив я у двір до себе піджак вбитого Власенка чи ні», тоді як згідно відеозапису він сказав: «Я не знаю, яким чином у мене опинився жакет, належний ОСОБА_33 , труп якого виявлено за межами присадибної ділянки ОСОБА_14 і як він до мене потрапив».

Просить виправити зазначені описки.

Заслухавши захисника ОСОБА_6 , який підтримав викладені у заяві доводи, думку прокурора, який просив відмовити у виправленні описок, дослідивши заяву та відповідні матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Наводячи докази доведеності вини ОСОБА_5 в умисному вбивстві, колегія суддів послалася в ухвалі на протокол огляду місця події від 25.05.2017 на городі за подвір`ям будинку АДРЕСА_1 та на протокол огляду від 25.05.2017 за місцем мешкання ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 (т.4 а.к.п. 115).

Таким чином, дати проведення оглядів місць події в ухвалі відображені правильно.

Проте, в подальшому, колегією суддів допущено описку, в абзаці першому на сторінці 9 ухвали зазначено, що «слідчий і прокурор увійшли до будівель ОСОБА_5 та ОСОБА_14 27.05.2017 у невідкладному випадку, пов`язаному з переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину», тоді як правильною датою є «25.05.2020» (т.4, а.к.п.119).

В цій частині слід задовільнити клопотання ОСОБА_5 і виправити зазначену описку.

В частині неправильного, на думку засудженого, викладення його показань під час проведення слідчого експерименту, колегія суддів бере до уваги, що у тексті ухвали відсутня пряма мова, зазначено, що «під час слідчого експерименту ОСОБА_5 пояснив, що це він спричинив ножові поранення ОСОБА_13 , але не пам`ятає, чи приносив піджак вбитого до свого двору», тобто, в стислій формі викладено зміст його пояснень.

Дослівно, згідно відеозапису, ОСОБА_5 на питання прокурора, як у його дворі опинився костюм (фактично лише піджак) вбитого, ним було сказано: «Я не пам`ятаю, як костюм опинився у мене у дворі, я би таку уліку ніколи не взяв. Можливо, я хотів його спалити, але не встиг. Я не пам`ятаю, бо знаходився у шоковому стані через те, що вбив його».

Таким чином, зміст показань ОСОБА_5 викладено достовірно і без описок чи арифметичних помилок і підстави для задоволення клопотання ОСОБА_5 про виправлення описки в цій частині відсутні.

Крім того, в даному випадку засуджений ОСОБА_5 просить внести до ухвали суду зміни, які зачіпають суть судового рішення, що не є виправленням описки, що також є підставою для відмови у задоволенні його клопотання в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 379 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Клопотання засудженого ОСОБА_5 у виправленні описки і арифметичних помилок в ухвалі Луганського апеляційного суду від 08.04.2020 року задовольнити частково.

Виправити описку на сторінці 9 ухвали в абзаці першому: зазначити правильну дату «25.05.2020» замість описки «27.05.2020».

В іншій частині в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про виправлення описок і арифметичних помилок в ухвалі Луганського апеляційного суду від 08.04.2020 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_26 ОСОБА_24 ОСОБА_25 ".

- постанову Верховного Суду від 21 квітня 2021 року:

"Державний герб України

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року м. Київ

справа № 408/2856/17-к

провадження № 51-3557 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

Головуючого ОСОБА_34 ,

суддів ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ,

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_37 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_38 ,

захисника ОСОБА_39

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яне, Рокитнівського району, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК)

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Згідно з вироком, 22 травня 2017 року з 13-00 до 16-00 години, ОСОБА_13 після сумісного вживання спиртних напоїв із ОСОБА_5 , направився до сусідки ОСОБА_14 , повідомивши про це ОСОБА_5 . Через деякий час ОСОБА_5 також спрямував до місця проживання ОСОБА_14 , на територію сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 , підозрюючи, що ОСОБА_13 міг викрасти її майно і зустрів його на виході з будинку ОСОБА_14 з продуктами харчування в руках. Між ОСОБА_5 і ОСОБА_13 виникла сварка і боротьба, в ході якої вони впали на землю біля дерев`яних колод, на одній з яких лежав ніж. Помітивши, що ОСОБА_13 схопив ніж, ОСОБА_5 перехватив знаряддя і наніс ним потерпілому не менше двох ударів в область грудної клітини і живота, від чого той помер на місці від чисельних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини і живота з пошкодженням лівої легені та печінки. Далі, з метою приховування скоєного злочину, ОСОБА_5 перетягнув труп ОСОБА_13 за будинок ОСОБА_14 і прикрив його соломою, після чого привіз зі свого двору тачку, загрузив на неї труп ОСОБА_13 і перевіз його до болотистого лісового масиву, неподалік від місця вчинення злочину, де приховав серед трави.

Ухвалою Луганського апеляційного суду вирок суду першої інстанції змінено в частині визначення початку строку покарання. Зараховано в строк покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 26 травня 2017 року по 07 квітня 2020 року із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 не погоджується з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, вимагає їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій, які призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування власної позиції ОСОБА_5 зазначає, що порушення, допущені органами досудового розслідування, не були належним чином досліджені судом першої інстанції та не перевірені апеляційним судом, незважаючи на його неодноразово заявлені клопотання, а саме: наявність психічного та фізичного примусу, застосованого щодо нього органами досудового розслідування з метою отримання зізнавальних показань; порушення права на захист з моменту затримання, проведення обшуку до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Засуджений також наполягає на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не було задоволено його клопотання щодо допиту окремих свідків, а апеляційний суд, всупереч його вимогам, не задовольнив клопотання, згідно зі статтею 379 КПК, про виправлення описки. Крім того, на думку засудженого, досудове розслідування проводив слідчий ОСОБА_29 , який не мав на те відповідних повноважень, захисники за призначенням неналежним чином виконували свої обов`язки, а суддя суду першої інстанції ОСОБА_7 у судовому засіданні вводила в оману засудженого та сторону захисту шляхом дезінформації щодо процедури дослідження доказів, чим порушила його конституційні права.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_38 у судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог касаційної скарги засудженого, зазначила що вони є необґрунтованими.

Засуджений ОСОБА_5 підтримав у судовому засіданні вимоги касаційної скарги у повному обсязі.

Захисник засудженого ОСОБА_40 підтримав касаційну скаргу підзахисного , вимагав скасування оскаржених судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від інших учасників не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, захисника, пояснення засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 статті 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 438 КПК встановлено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, при касаційній перевірці матеріалів кримінального провадження Судом встановлено, що не всі доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 відповідають дійсності. Зокрема, посилання на відсутність у нього умислу на вбивство та щодо наявності зізнавальних показань під час досудового розслідування та судового розгляду, як наслідку застосування фізичного та психологічного тиску з боку правоохоронних органів, судами було перевірено та розцінено як обрана лінія самозахисту з метою уникнення кримінальної відповідальності. В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд першої інстанції послався також на практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що твердження про погане поводження повинні бути підкріплені належними доказами. Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", п.161). Коли вся чи значна частина інформації стосовно подій, про які йдеться, відома винятково органам влади - як це має місце у справі щодо ув`язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади, - і коли у таких осіб під час їхнього ув`язнення з`являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції факту. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення ( рішення у справі "Салман проти Туреччини" (Salman v. Turkey) [ВП], заява N 21986/93, п.100, ECHR 2000-VII, Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року).

На підтвердження наведеної позиції колегією суддів встановлено, що в ході судового розгляду в суді першої інстанції ухвалою від 19 березня 2019 року прокуратурі Луганської області давалося доручення про перевірку показань обвинуваченого про застосування до нього тиску з боку правоохоронних органів. Під час виконання ухвали суду від 10 травня 2019 року слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Краматорськ ОСОБА_23 пояснення ОСОБА_5 про застосування до нього фізичного та психологічного тиску були ретельно перевірені та прийнята постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях працівників правоохоронних органів в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК. Зазначена постанова ОСОБА_5 не оскаржувалась.

Крім того, судом встановлено, що під час досудового розслідування всі процесуальні дії за участю підозрюваного ОСОБА_5 проводилися в присутності його захисника ОСОБА_21 , жодної заяви, скарги захиснику або слідчому судді (під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу) про застосування до нього тиску з метою надання ним показів про скоєння вбивства не надавалося. Крім цього, на перших судових засіданнях ОСОБА_5 давав показання щодо визнання своєї вини, та нічого не заявляв з приводу застосування до нього фізичного та психологічного тиску.

Посилання засудженого на процесуальні порушення, пов`язані з проведенням обшуку також не знаходять свого підтвердження, адже апеляційною інстанцією було перевірено та встановлено, що обшуки проведено з дотримання вимог статей 233, 234 КПК, зокрема, 25 травня 2017 року, до постановлення ухвали слідчого судді, слідчий і прокурор увійшли до будівель ОСОБА_5 та ОСОБА_14 у невідкладному випадку, пов`язаному з переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, після чого невідкладно звернулися з відповідними клопотаннями про проведення обшуків до слідчого судді, які ухвалами від 30 травня 2017 року були задоволені.

Доводи з приводу неналежного виконання захисникам своїх обов`язків апеляційним судом перевірено та встановлено, що при проведенні слідчих дій на етапі досудового розслідування в передбачених законом випадках була забезпечена участь захисника, в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_5 суд прийняв заходи для заміни захисника ОСОБА_21 на іншого, тобто, у виборі захисника ОСОБА_5 не був обмежений.

З робочої копії судового засідання апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, долученої до матеріалів кримінального провадження вбачається, що посилання засудженого на необґрунтованість відмови суду у задоволенні клопотання про допит окремих свідків не відповідає дійсності, адже судом у судовому засіданні з`ясовувалось, яких саме свідків не було допитано у суді першої інстанції та кого потрібно допитати повторно, проте стороною захисту та засудженим відповіді на поставлене запитання не було надано.

Судом встановлено, що журнали та відеозаписи судових засідань свідчать про те, що відвід складу суду ОСОБА_5 в судових засіданнях або в надісланих до суду заявах жодного разу не заявлявся, чим спростовується ще один довід засудженого щодо неналежного складу суду першої інстанції, а саме – судді ОСОБА_7 .

Не може погодитись колегія суддів і з твердженням засудженого про те, що апеляційний суд, всупереч положенням статті 379 КПК, не задовольнив його клопотання про виправлення описки в ухвалі від 08 квітня 2020 року. Так, у матеріалах кримінального провадження міститься ухвала Луганського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року, згідно з якою колегія суддів у відкритому судовому засіданні розглянула заяву засудженого ОСОБА_5 про виправлення описки і арифметичних помилок в ухвалі Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року та задовольнила частково вимоги засудженого. У касаційному порядку ухвала не оскаржувалась.

Проте, під час касаційної перевірки за доводами ОСОБА_5 колегією суддів встановлені істотні порушення, допущені судом апеляційної інстанції. Так, відповідно до статті 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Зважаючи на законодавчі приписи, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених приписами статті 404 КПК. Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Під час перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався. Так, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що при затриманні ОСОБА_5 судом не встановлено таких порушень вимог КПК, які б обумовили визнання зібраних стороною обвинувачення доказів недопустимими чи неналежними.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що факт затримання ОСОБА_5 судами встановлено. Проте, в ухвалі апеляційного суду відсутні посилання на будь-які процесуальні рішення, на підставі дослідження яких суд дійшов висновку про належність процедури затримання ОСОБА_5 та відсутність будь-яких порушень його права на захист на момент затримання.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 просив долучити Суд до матеріалів кримінального провадження документи, які, на його думку, спростовують позицію сторони обвинувачення щодо законності його затримання. Проте, дотримуючись приписів статті 433 КПК, колегія суддів Верховного Суду позбавлена процесуальних можливостей встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку доказам, які не були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, й, відповідно, тим документам, які надані суду під час касаційної перевірки.

Заслуговує на увагу довід засудженого щодо відсутності повноважень слідчого ОСОБА_29 на проведення слідчих дій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , який не було належним чином розглянуто судами, адже з матеріалів кримінального провадження вбачається, що постанова про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201713057000099 СУ ГУНП в Луганській області, за підписом заступника прокурора області ОСОБА_41 , датована 26 травня 2017 року, а судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_13 у зазначеному кримінальному провадженні призначено старшим слідчим СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_29 25 травня 2017 року, тобто, без наявності доручення на проведення зазначеної слідчої дії. Посилання ж суду на витяг з ЄРДР від 25 травня 2017 року, у якому ОСОБА_29 зазначений в групі слідчих спростовується датою його формування, а саме, 26 травня 2017 року, тобто, вже після призначення слідчим ОСОБА_29 судово-медичної експертизи.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у доктрині кримінального процесу України істотність порушень вимог КПК визначається з огляду на критерій можливості їх усунення під час досудового розслідування або судового розгляду (крім випадків, зазначених у статті 87 КПК). Отже, доводи касаційної скарги засудженого щодо істотного порушення норм кримінального процесуального закону у зв`язку із відсутністю повноважень у старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_29 на проведення слідчих дій до 26 травня 2017 року та порушення права на захист при затриманні ОСОБА_5 підлягають перевірці та з`ясуванню можливості їх усунення під час нового апеляційного розгляду.

За встановлених при касаційній перевірці порушень, допущених судом апеляційної інстанції, які призвели до невідповідності ухвали Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року приписам статті 419 КПК та перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів Касаційного кримінального суду вважає за необхідне задовольнити вимоги касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого ухвалити законне та обґрунтоване рішення з урахуванням встановлених колегією суддів порушень.

Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, з метою попередження ризику переховування ОСОБА_5 від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 19 червня 2021 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_42 ОСОБА_43 ОСОБА_44 ."

- ухвалу Луганського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року:

"Державний герб України

Справа № 408/2856/17-к

Провадження № 11-кп/810/183/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_45

суддів ОСОБА_46 , ОСОБА_47

з секретарем ОСОБА_48

за участю:

прокурора ОСОБА_49

захисника ОСОБА_50

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку Луганської області матеріали кримінального провадження №12017130570000279, за апеляційними скаргами із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , поданими на вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15.11.2019 року, яким

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Кам`яне Рокитнінського району Рівненської області, має громадянство України, раніше не був засудженим, зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично мешкає у АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 років, із обчисленням початку строку відбування покарання з 26 травня 2017 року.

Зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 26 травня 2017 року по 15 листопада 2019 року, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст.100 КПК України.

встановила:

Вироком суду встановлено, що 22 травня 2017 року з 13-00 до 16-00 години, ОСОБА_5 сумісно з ОСОБА_13 розпивав спиртні напої за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , після чого ОСОБА_13 пішов провідати ОСОБА_14 , повідомивши про це ОСОБА_5 .

Через деякий час ОСОБА_5 також спрямував до місця мешкання ОСОБА_14 , на територію сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 , підозрюючи, що ОСОБА_13 міг викрасти її майно і зустрів того на виході з будинку ОСОБА_14 з продуктами харчування в руках.

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 виникла сварка і боротьба, в ході якої вони впали на землю біля дерев`яних колод, на одній з яких лежав ніж. Помітивши, що ОСОБА_13 схопив цей ніж, ОСОБА_5 перехватив його руку, заволодів ножем, і коли вони обоє піднялися с землі, наніс ножем не менше двох ударів в область грудної клітини і живота ОСОБА_13 від чого той помер на місці.

З метою приховування скоєного злочину, ОСОБА_5 перетягнув труп ОСОБА_13 за будинок і прикрив його соломою, після чого привіз зі свого двору тачку, загрузив на неї труп ОСОБА_13 і перевіз його в болотистий лісовий масив неподалік від дому АДРЕСА_2 , де приховав серед трави.

Смерть ОСОБА_13 настала від численних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини і живота з пошкодженням лівої легені та печінки, що ускладнилася розвитком гострої крововтрати.

У поданій апеляційній скарзі із доповненнями обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Посилається на неповноту судового слідства, тому, що суд не надав належної оцінки доказам і не взяв до уваги докази, які доводили його невинуватість.

Зокрема, суд відмовив у допиті свідків, які могли би пояснити щодо обставин його затримання і обшуку, натомість, взяв до уваги пояснення свідків, які змінювалися; не зазначив у вироку, чому віддає перевагу одним доказам і не приймає інші, тим самим допустив обвинувальний уклін.

При його затриманні ст. 208 КПК не застосовувалася, труп виявили не на його подвір`ї. Працівники поліції затримали його без належного дозволу, також він не надавав дозволу на проникнення до свого домоволодіння та проведення обшуку. При затриманні були пошкоджені віконні рами у його будинку, проте суд відмовив у допиті свідків, які могли це підтвердити. Залишилося нез`ясованим, ким було виявлено у його дворі піджак ОСОБА_13 зі слідами крові: працівниками поліції чи ОСОБА_28 , як про це він сам повідомив у судовому засіданні. Не доведено, що ОСОБА_13 перед вбивством знаходився в його будинку, а також його місцезнаходження в цей день біля 17 години. Не встановлено місце вчинення злочину і знаряддя вбивства. Сліди взуття на місці виявлення трупу належать не йому, а свідку ОСОБА_19 .

Крім того,суд першої інстанції неправдиво зазначив у вироку про волочіння трупу, тоді як, згідно висновку експерта, слідів волочіння не встановлено. Також суд не взяв до уваги, що він визнавав вину на досудовому слідстві внаслідок застосування до нього насильства, про що свідчать виявлені в нього сліди побоїв.

У доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначив, що його затримання було проведено з порушенням вимог закону і своєчасно йому не забезпечили допомоги захисника. Також, захисники за призначенням неналежним чином виконували свої обов`язки, внаслідок чого в судовому засіданні він був позбавлений належного кваліфікованого захисту.

Слідчий ОСОБА_29 не мав повноважень на проведення слідчих дій 25.05.2017, внаслідок чого зібрані ним докази мали бути визнані недопустимими. У зв`язку з цим є недійсними і висновки експерта, оскільки він призначений неуповноваженою особою.

Місце вчинення злочину не встановлено, оскільки належні ОСОБА_13 одяг і взуття виявлені в різних місцях від місця виявлення трупа.

Також, не встановлено його місцезнаходження в проміжок часу з 13-00 години 25.05.2017 до 11-45 26.05.2017.

Матеріали справи містять неправдиві відомості щодо виявлення слідів взуття на місці виявлення трупу, тоді як жодних слідів там не було виявлено, та щодо впізнання трупу ОСОБА_14 , яка внаслідок фізичних вад не могла цього зробити.

Під час слідчого експерименту він давав неправдиві пояснення щодо місця скоєння злочину та його обставин і під час цього не буи присутні поняті.

Дактилоскопічна експертиза не виявила слідів пальців ОСОБА_13 ані в його будинку, ані в будинку ОСОБА_14 .

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити новий вирок, яким виправдати його підзахисного ОСОБА_5 .

Посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, зазначає, що в судовому засіданні не доведено, що 22.05.2017 загиблий ОСОБА_13 перебував у домоволодінні ОСОБА_5 і разом вживав з ним спиртні напої.

Суд послався на визнання ОСОБА_5 своєї вини на початку судового засідання, та на протокол слідчого експерименту, але не врахував, що обвинувачений пояснив таке визнання вини і свої пояснення під час слідчого експерименту заходами фізичного і морального впливу зі сторони працівників правоохоронних органів під час проведення слідчих дій. Суд безпідставно розцінив ці пояснення ОСОБА_5 , як спосіб захисту.

На думку захисника суд порушив право на захист ОСОБА_5 , відмовивши йому у задоволенні клопотання про виклик і допит свідків.

Свідок ОСОБА_19 не надавав показань, які би прямо викривали обвинуваченого у вбивстві ОСОБА_13 , свідок ОСОБА_18 , співмешканка ОСОБА_13 пояснила про його конфліктні відносили з обвинуваченим, але не змогла підтвердити, чи був в останній час ОСОБА_13 у ОСОБА_5 .

Потерпілий ОСОБА_30 пояснив про наявність сварок між батьком та ОСОБА_5 , які далі взаємних образ не доходили.

Захисник вважає, що дослідженими доказами вина ОСОБА_5 не доведена поза розумним сумнівом.

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року ухвала Луганського апеляційного суду від 08.04.2020 року (якою вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15.11.2019 року щодо ОСОБА_5 за ч.1 ст.115 КК України був залишений без змін) була скасована, із призначенням нового апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого і його захисника ОСОБА_50 , які підтримали доводи апеляційних скарг, прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційних вимог обвинуваченого і його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених вироком суду, а також правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.115 КК, ґрунтуються на зібраних по справі та перевіреними судом доказах, являються обґрунтованими та належним чином мотивованими.

Так, відповідно до досліджених судом першої інстанції даних протоколу огляду місця події від 25 травня 2017 року (а.п.16-28 т.2) за подвір`ям будинку АДРЕСА_1 були виявлені сліди лінійної форми, які вели до лісосмуги, а у самій лісосмузі виявлений труп людини із пошкодженнями грудної клітини.

У будинку АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_5 , під час огляду були виявлені: ніж, металева тачка із слідами речовини бурого кольору, піджак із пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору ( а.п. 45-67 т.2).

Потерпілий ОСОБА_17 та свідок ОСОБА_19 суду першої інстанції пояснили, що наприкінці травня 2017 року, за проханням ОСОБА_17 вони почали організовані пошуки зникло батька ОСОБА_17 - ОСОБА_13 . Знаючи про конфліктні відносини ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_19 був на подвір`ї ОСОБА_5 та звернув увагу на свіжий слід прим`ятої трави у бік лісопосадки, де і побачили труп людини із слідами ножових поранень. Це бувв ОСОБА_51 .

Під час проведеного слідчого експерименту ОСОБА_5 у присутності захисника та понятих розповів про обставини скоєного ним убивства ОСОБА_13 22 травня 2017 року і підтвердив свої пояснення на місця події ( а.п. 195-205).

Відповідно до висновку СМЕ № 96\1 від 23.06.2017 року на трупі ОСОБА_13 були встановлені пошкодження у вигляді чисельних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини і живота з пошкодженням лії легені та печінки, від яких настала смерть ОСОБА_13 ( а.п.34-36).

Можливість утворення проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини із пошкодженням лівої легені, ран правої і лівої кісті при обставинах, зазначених ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту, не виключена (висновки СМЕ № 96 від 23.06.2017 року на а.п. 209-210 т.2).

На вилученому під час оглядів місця події піджаку та металевій тачці виявлена кров людини, якою міг бути ОСОБА_13 (експертизи речових доказів на а.п. 121-123, 113-115 т.2).

Викладені у апеляційній скарзі доводи обвинуваченого ОСОБА_5 щодо застосування до нього під час досудового розслідування фізичного та психологічного насильства з боку працівників правоохоронних органів були перевірені судами першої, апеляційної та касаційної інстанції та визнані неспроможними.

Зокрема,встановлено, що в ході судового розгляду в суді першої інстанції ухвалою від 19 березня 2019 року прокуратурі Луганської області давалося доручення про перевірку показань обвинуваченого про застосування до нього тиску з боку правоохоронних органів. Під час виконання ухвали суду від 10 травня 2019 року слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Краматорськ ОСОБА_23 пояснення ОСОБА_5 про застосування до нього фізичного та психологічного тиску були ретельно перевірені та прийнята постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях працівників правоохоронних органів в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК. Зазначена постанова ОСОБА_5 не оскаржувалась.

Крім того, як зазначає у своїй постанові Верховний Суд, судом першої інстанції встановлено, що під час досудового розслідування всі процесуальні дії за участю підозрюваного ОСОБА_5 проводилися в присутності його захисника ОСОБА_21 , жодної заяви, скарги захиснику або слідчому судді (під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу) про застосування до нього тиску з метою надання ним показів про скоєння вбивства не надавалося. Крім цього, на перших судових засіданнях ОСОБА_5 давав показання щодо визнання своєї вини, та нічого не заявляв з приводу застосування до нього фізичного та психологічного тиску.

Посилання ОСОБА_5 на процесуальні порушення, пов`язані з проведенням обшуку також не знайшли свого підтвердження, адже суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції, про те, що обшуки проведено з дотримання вимог статей 233, 234 КПК, зокрема, 25 травня 2017 року, до постановлення ухвали слідчого судді, слідчий і прокурор увійшли до будівель ОСОБА_5 та ОСОБА_14 у невідкладному випадку, пов`язаному з переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, після чого невідкладно звернулися з відповідними клопотаннями про проведення обшуків до слідчого судді, які ухвалами від 30 травня 2017 року були задоволені.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 з приводу неналежного виконання захисникам своїх обов`язків також перевірялись Верховним Судом і встановлено, що при проведенні слідчих дій на етапі досудового розслідування в передбачених законом випадках була забезпечена участь захисника, в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_5 суд прийняв заходи для заміни захисника ОСОБА_21 на іншого, тобто, у виборі захисника ОСОБА_5 не був обмежений.

Крім того, ОСОБА_5 скористався також правом вільного вибору захисника і під час повторного апеляційного розгляду справи: ухвалою від 09 червня 2021 року його клопотання про заміну захисника було учергове задоволено та призначений захисник ОСОБА_52 ( а.п.164 т.7).

Під час повторного апеляційного розгляду також не було встановлено порушень права на захист ОСОБА_5 під час допиту свідків: як пояснив захисник ОСОБА_52 та сам обвинувачений ОСОБА_5 , він не був присутнім під час допиту свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18 та потерпілого ОСОБА_17 , оскільки був видалений із зали суду за порушення порядку; згодом був ознайомлений із змістом проведених судом першої інстанції процесуальних дій у його відсутність.

Висновками дактилоскопічних експертиз дійсно не було виявлено слідів ОСОБА_13 у будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , однак, ця обставина не може спростовувати винуватість ОСОБА_5 у скоєнні вбивства ОСОБА_13 , оскільки, конфлікт між ними відбувався на вулиці, як і розпивання спиртних напоїв.

Також, відсутність встановленої особи, яка принесла до подвір`я ОСОБА_5 піджак ОСОБА_13 із слідами крові не свідчать про наявність алібі у ОСОБА_5 .

Під час повторного апеляційного розгляду були перевірені доводи обвинуваченого ОСОБА_5 у частині допущених, на його думку, порушень під час затримання.

Встановлено, що у матеріалах кримінального провадження ( окрім пояснень самого ОСОБА_5 ) відсутні документальні підтвердження затримання ОСОБА_5 у порядку ст.208 КПК України або таке поводження із особою, яке давало б підстави стверджувати про примусове знаходження ОСОБА_5 поряд із працівниками правоохоронних органів 25-26 травня 2017 року: обвинувачений не зазначений у якості учасника огляду місця події 25 травня 2017 року, під час обрання йому запобіжного заходу слідчим суддею 26 травня 2017 року ОСОБА_5 у присутності захисника не повідомляв про подію його примусового утримання у невідомому підвальному приміщенні у м.Сєвєродонецьку, застосування під час допиту у нічний час до нього незаконних методів психологічного впливу працівниками правоохоронних органів (про які він повідомив під час повторного апеляційного розгляду справи), і, відповідно, такі факти не були предметом розгляду та оцінки слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, тобто, безпосередньо після їх настання.

За таких обставин колегія суддів не вбачає встановленими та підтвердженими такі порушення вимог КПК України, які б були підставою для визнання зібраних стороною обвинувачення доказів недопустимими чи неналежними. Сам ОСОБА_5 не надав додаткових документів у цій частині (окрім зазначеного ним у поясненнях листування із керівництвом правоохоронних органів щодо встановлення інших посадових осіб, присутніх під час проведення невідкладних слідчих дій), на що він посилався у касаційній скарзі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.214 КПК України у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).

Як убачається із матеріалів кримінального провадження №№12017130570000279 (а.п. 1 т.2), 25 травня 2017 року, о 18 годині 07 хвилин до ЄРДР були внесені відомості про виявлення трупу ОСОБА_13 у с.Гарасимівці Станично-Луганського району, після проведення у цей же день, 25 травня 2017 року, з 15 години 30 хвилин по 16 годину 10 хвилин, слідчим ОСОБА_29 невідкладної слідчої дії - огляду подвір`я будівлі ОСОБА_5 ( а.п.16-28), хід і результати якої зафіксовані слідчим у відповідному протоколі, згідно вимог ст.104 КПК України, у межах повноважень, наданих слідчому приписами п.2 ч.2 ст.40 КПК України, та призначена судово-медична експертиза трупа ОСОБА_13

26 травня 2017 року до ЄРДР були додатково внесені відомості про включення слідчого ОСОБА_29 до складу групи слідчих ( а.п.10 т.2).

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступіня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким; відсутності як пом`якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин.

Суд першої інстанції також врахував, що ОСОБА_5 раніше не був засудженим, має посередню характеристику за місцем проживання і призначив покарання у межах ч.1 ст.115 КК України, яке колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції визначив його початок з 26 травня 2017 року, тобто, з моменту документально підтвердженого його затримання.

Разом з тим, відповідно до положень ст.1 Закону України “Про попереднє ув`язнення” відбувати покарання особа починає після набуття щодо неї законної сили вироком суду, тобто, обчислення строку призначеного покарання починається саме з цього моменту. Строк перебування під вартою з моменту затримання і до дня набрання вироком законної сили є строком попереднього ув`язнення, який має бути зарахований до строку покарання.

За таких умов колегія суддів вважає необхідне змінити вирок суду, визначивши початком строку відбування покарання день набуття вироком суду законної сили під час першого апеляційного перегляду матеріалів провадження, тобто, з 08 квітня 2020 року.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 терміни його попереднього ув`язнення з 26 травня 2017 року (дата обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) року по 07 квітня 2020 року (дата набуття вироком першої інстанції законної сили), та з 21 квітня 2021 року (дата ухвалення постанови Верховним Судом) по 16 вересня 2021 року (дата набуття вироком суду першої інстанції законної сили) із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405,407,419 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 залашити без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.404 КПК України вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15.11.2019 року щодо ОСОБА_5 за ч.1 ст.115 КК України змінити у частині визначення початку строку відбування покарання, який обчислювати з 08 квітня 2020 року.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 терміни його попереднього ув`язнення з 26 травня 2017 року ( дата обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) року по 07 квітня 2020 року ( дата набуття вироком першої інстанції законної сили), та з 21 квітня 2021 року ( дата ухвалення постанови Верховним Судом) по 16 вересня 2021 року ( дата набуття вироком суду першої інстанції законної сили) із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, але, може бути оскаржена учасниками кримінального провадження у касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду, протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а для засудженого ОСОБА_5 - у той же строк та спосіб, починаючи з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді ОСОБА_53

ОСОБА_54

ОСОБА_55 ."

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1 .

Судді: ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 .