Справа № 2-а-7123/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року м.Каховка

Суддя Каховського міськрайонного суду Херсонської області Таранцов С.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання до проведення перерахунку та виплати неодержаної щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

в с т а н о в и в :

21.09.2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни”є дитиною війни і відповідно до ст. 6 даного закону з 01.01.2006 року йому повинна була виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалася. З 2008 року така допомога виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. У серпні 2011р. він звернувся до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни. На його звернення про виплату сум у відповідності до вимог Закону відповідач відповідає відмовою на підставі того, що фінансування виплат проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, для нарахування підвищення немає підстав. З цих підстав просить визнати дії протиправними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі нарахувати та виплатити йому недоотриману допомогу за період з 21.03.2011 року по 21.09.2011 року.

Заперечень відповідачем не надано.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”( далі по тексту –Закон ) дитина війни —особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 2 Закону Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надання дітям війни соціальної підтримки.

Згідно із ст. 3 Закону законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до діючих законів не допускається звуження змісту і об'єму існуючих прав і свобод.

Ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України позивач в 2006-2007 роках надбавку як дитина війни не отримував. Дану надбавку отримує з 01.01.2008 року.

Ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 17 ч.1 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини”суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції “Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”і, таким чином, як власність.

Тому при розгляді справи “Кечко проти України”(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України “Про Державний бюджет”на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lех sресіаlіs.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Кечко проти України; рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00).

Оскільки правові положення, які передбачають виплату державної допомоги дітям війни відповідно до Закону є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач, як дитина війни, має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати або відмовляти у їх здійсненні.

Конституційним Судом України визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України —він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Положення ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат повязаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, нарахування та виплата підвищення до пенсії дітям війни, повинна здійснюватися виходячи з розмірів, встановлених Законами України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та “Про соціальний захист дітей війни”.

За таких обставин, суд визнає відмову Управління пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі щодо виплати позивачу сум державної соціальної допомоги як дитині війни неправомірною.

19 червня 2011 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”№ 3491-VI від 14.06.2011 року, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Кабінет Міністрів України на виконання Закону України від 14 червня 2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”06.07.2011 року прийняв постанову №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Згідно п. 6. Вказаної постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні. З моменту набрання чинності даного закону, до даних правовідносин слід застосовувати цей закон.

У зв’язку з вищевикладеним та враховуючи, що відповідач провадить виплати саме на цій підставі, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню –лише по 22 липня 2011 року включно.

Відповідно до ст. 256 КАС України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22, 55, 58, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 5, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішення Конституційного суду № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, ст.ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”від 01.06.2007 року №1119-У; ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”від 28.12.2007 року № 107-УІ; керуючись ст.ст., 158 –163, 167, 256 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі в частині не нарахування та виплати підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у розмірі, встановленому ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”за період з 21.03.2011 року по 22.07.2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка і Каховському районі здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у розмірі, встановленому ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”за період з 21.03.2011 року по 22.07.2011 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга не подана –постанова набирає сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяОСОБА_2