Справа №2-1592/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

26 травня 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

   головуючого – судді Лівандовської-Кочури Т.В.

   при секретарі Петрусю А.В.

   з участю позивача ОСОБА_1 .

   представників позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

   третьої особи ОСОБА_2 .

   представника третьої особи ОСОБА_5 .  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Торчинської сільської ради, третя особа на стороні відповідача- ОСОБА_2  про визнання недійсним рішення та визнання права власності на будинок та господарські споруди,

 

в с т а н о в и в :

09.12.2008 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про про визнання недійсним рішення та визнання права власності на будинок та господарські споруди. Позовні вимоги обґрунтувала такими обставинами. В 1995 році ОСОБА_6 . за 2000 доларів США продав ОСОБА_1 . будинок в Луцькому районі, АДРЕСА_1 , що стверджується письмовою розпискою та пояснив що є єдиним спадкоємцем будинковолодіння після смерті матері ОСОБА_7 . З 1995 року остання безперешкодно проживала у будинку, проте, в 2008 році отримала рішення суду про те, що ОСОБА_2 . набув право власності на дане помешкання, а рішенням Торчинської селищної ради право власності і на земельну ділянку. Враховуючи те, що відбулось часткове виконання договору, проте, він не був нотаріально посвідчений, просить визнати рішення Торчинської селищної ради №15/6 від 22.01.2008 року про безоплатну передачу земельної ділянки недійсним та визнати за ОСОБА_1  право власності на будинок і господарській споруди по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав письмову заяву, в якій просить слухати справу у йго відсутності, при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Третя особа та його представник в судовому засіданні відносно задоволення позову заперечили.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги безпідставні та не підлягають до задоволення з наступних підстав.

З письмової розписки, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що в 1995 році ОСОБА_6 . продав ОСОБА_1 . хату по АДРЕСА_1  за 2000 доларів США. (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Істотних умов при укладенні договору між позивачем ОСОБА_1 . та ОСОБА_6 . дотримано не було.

Питання про визнання вказаного договору дійсним позивачем не ставилось та в судовому порядку не вирішувалось.

Також встанолено, що ОСОБА_6 . не був єдиним спадкоємцем спірного будинковолодіння. Окрім нього, був ще один спадкодавець ОСОБА_2 .

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 02.11.2007 року ОСОБА_2 . набув право власності на нерухоме спадкове майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.09.2009 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 . про перегляд даного рішення було відмовлено. Отже, рішення є чинним та таким, що набрало законної сили.

Окрім того, рішенням Луцького міськрайонного суду від 02.04.2009 року було вирішено виселити ОСОБА_1 ., ОСОБА_8 ., ОСОБА_9 ., ОСОБА_10 . з житлового приміщення по АДРЕСА_1  без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою суду від 02.04.2009 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 . про перегляд даного рішення було також відмовлено.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

 Згідно ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З врахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання за нею права власності не підлягає до задоволення, у зв’язку з тим, що право власності на спірне будинковолодіння вже визнане за іншою особою- ОСОБА_2 ., і ніким не оспорене. А, тому, не існує жодних підстав для визнання недійсним рішення Торчинської селищної ради №16/6 від 22.01.208 року про безоплатну передачу земельної ділянки.

Тому, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 213, 215, 218 ЦПК Українита та на підставі ст.ст.21, 393, 657 ЦК України, суд,

                                                            в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1  до Торчинської сільської ради, третя особа на стороні відповідача- ОСОБА_2  про визнання недійсним рішення та визнання права власності на будинок та господарські споруди-відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                         Т.В.   Лівандовська-Кочура