У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 13 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрьського районного суду м. Полтави від 31 січня 2005 року,

                         в с т а н о в и л а :

Зазначеним вироком засуджений

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження

раніше судимий, -

-за ст.309 ч.2 КК України на  2 роки позбавлення волі;

-за ст. 263 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70, 71 КК України остаточно визначено до відбування на 2 роки 1 місяць позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 28 серпня 2004 року, близько 9 години 30 хвилин по АДРЕСА_1 придбав у незнайомого чоловіка для власного вживання наркотичний засіб - макову солому, яку зберігав та переносив при собі і з якою близько 10 години був затриманий працівниками міліції.

 На початку серпня 2004 року ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 на зупинці “ІНФОРМАЦІЯ_2” у незнайомої особи придбав предмет, виготовлений по типу “нун-чаки” , який незаконно зберігав і переносив і з яким 30 серпня 2004 року, близько 18 години на автовокзалі по АДРЕСА_1 був затриманий працівниками міліції. 

У апеляційній інстанції справа не переглядалась.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судове рішення щодо нього змінити: виправдати його за ст. 263 ч.2 КК України, а за ст. 309 ч.2 КК України пом'якшити покарання, обравши таке із застосуванням ст. 69 КК України. Крім того, не погоджується із стягненням з нього витрат на проведення експертизи у сумі 423 грн. 68 коп.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і дав вірну кваліфікацію дій засудженого.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в порядку ст. 299 КПК України за згодою учасників судового розгляду не досліджувались в повному обсязі  докази щодо фактичних обставин справи. При цьому учасникам судового процесу, в тому числі і засудженому ОСОБА_1, було роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи.

Оскільки обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину не заперечувались в ході судового розгляду в суді першої інстанції і вони відповідають матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

Крім того, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував не тільки характер та суспільну небезпечність вчиненого ним, дані про особу засудженого, який злочин вчинив у період відбування покарання за попереднім вироком, а й пом'якшуючі покарання обставини, з урахуванням чого призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 309 ч.2 КК України.

Судом обґрунтовано покладений на засудженого обов'язок відшкодування витрат на проведення експертизи.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

                               У Х В А Л И Л А :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

                                      С  У  Д  Д  І :

Верещак В.М                     Пивовар В.Ф.             Лавренюк М.Ю.