Справа № 2-181 / 2009 р.                                             РІШЕННЯ
                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

3 червня 2008 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого-судді                        Жмурка П.Я.                                                   при секретарі                                 Шаршонь Т.М.                                                      

з участю позивача                        ОСОБА_1

відповідача                              ОСОБА_2

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу  , -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          У С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1. просить суд стягнути з відповідача  ОСОБА_2 на його користь  суму основного боргу- 16601,20 грн.; 272,90 грн.- 3% річних , 1483,23 грн.- суму індексу інфляції та суму сплаченого державного мита у розмірі 147,20 грн. та за ІТЗ – 30 грн. .

У позовній заяві  позивач посилається  на те, що 24 червня 2008 року  позивач за попередньою домовленостю з відповідачем  відпустив йому товар на загальну суму 16330,00 грн., а саме: плитку с/п сіру 110 м.кв.на суму- 7700,00 грн.; плитку с/п кольорову 80 м.кв. на суму -5920,00  грн.; поребрик  158 шт. – 2370 грн.; сток  40 шт. – 340 грн.. Розрахуватися за придбаний товар відповідач повинен був до 01.09.2008 року .17.12.2008 року ОСОБА_2 сплатив частину грошей  в сумі 3000,00 грн.  а решту боргу до цього часу він не повернув . У зв’язку із зростанням цін на будівельні матеріали та послуги , збільшилась вартість продукції .На цій підставі позивач змінив позовні вимоги ,збільшивши їх.

    В судовому засіданні позивач  підтримав позовні вимоги і просить суд їх задовольнити. Також позивач доповнив , що ніяких домовленостей про бетономішалку не було і коли він відпускав продукцію то за неї позивач збирався отримати гроші , лише відповідач відпросився на певний час  , зробивши таким чином відстрочку по оплаті .Суму яку позивач зазначив в позові є остаточна з урахуванням виплат відповідача.

Відповідач позов не визнав і пояснив , що дійсно він 24 червня 2008 року отримав у позивача ту продукцію яку останній вказав в своїй позовній заяві. Отримав він її за попередньою домовленістю , а саме у травні 1996 року відповідач надав в користування позивачу бетономішалку 0,25 м.куб. В обмін за користування бетономішалки вони домовились , що колись відповідач візьме у нього плитку з розрахунку 1 місяць за 1 кв.м.. Прийшовши час він і узяв свою плитку . Враховуючи , що відповідач виплатив деякі суми за лишню плитку яку він узяв і на сьогодні він визнає лише гривень 400 , які він винен позивачу за лишні квадрати . Дана плитка у нього на даний час вкладена на його подвір*ї

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково .                                 Ст..655 ЦК України     визначає «Договір купівлі- продажу» згідно якого одна сторона (продавець) передає або зобов’язана передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язаний прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи які були досліджені в судовому засіданні і заперечень про їх правдивість зі сторін не надходило , встановлено.

Позивач ОСОБА_1 є приватним підприємцем ( а.с.5).

Як було встановлено в судовому засіданні і проти цього не заперечував відповідач , його підприємницька діяльність серед іншої діяльності полягає у виготовлені тротуарної плитки і аксесуарів до неї .Відповідач отримав у позивача : плитку с/п сіру 110 м.кв.на суму- 7700,00 грн.; плитку с/п кольорову 80 м.кв. на суму -5920,00  грн.; поребрик  158 шт. – 2370 грн.; сток  40 шт. – 340 грн..( а.с.6)

За дану плитку 17.12.2008 року ОСОБА_2 частково розрахувався в сумі 3000 грн. (а.с.7-19).

Виходячи з калькуляції виготовлення тротуарної плитки та поребрика , їх вартість складає:сіра -70 грн.,кольорова- 74 грн., та поребрик 15 грн.

Оскільки   відносини які виникли між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 відносяться до договору купівлі- продажу     і на даний час суд вбачає , що позивач ОСОБА_1 виконав всі умови , цього договору ( передавши майно у власність відповідача і дане майно відповідачем уже використане для свого блага) а відповідач ОСОБА_2 не виконав свого зобов’язання за цим договором ( сплатити за отримане майно кошти), то на цій підставі суд вважає за можливе задоволити позов частково і стягти з ОСОБА_2 13330,00 грн.суму боргу в іншій частині позовних вимог відмовити із за недоведеності .            

    Керуючись ст. ст. 655 ЦК України, ст.ст. 60, 88 , 215 ЦПК України, суд,-                                                                                                       В И Р І Ш И В :

Позов   ОСОБА_1. задовольнити частково .                         Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)  на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ) – 13330.00 грн. грошового боргу по договору купівлі – продажу в іншій частині позову відмовити із-за недоведеності .

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)  на користь держави державне мито в сумі 133,3 грн. та  за ІТЗ 250 грн.

Заяву про апеляційне оскарження на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення . Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                                              

          Суддя