ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 р. Справа № 76882/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Заверухи О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 27.01.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії протиправними, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст.95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів. Нормами законів України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на її одержання. Відповідно Кабінетом Міністрів України затверджено механізм надання, порядок та джерело виплати по кожній категорії громадян у межах коштів передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Для виплати допомоги у збільшених розмірах необхідне внесення змін до вищезазначених Законів в частині збільшення видатків. Таким чином, керуючись нормами Бюджетного кодексу України та законів України про Державний бюджет України на відповідний рік згідно яких розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а тому допомога позивачу призначена і виплачена вірно.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач являється матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження /а.с.4, 5/ і фактично здійснює догляд за дитиною.
Як вбачається з матеріалів справи як особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, за 2007-2008 роки позивач отримала щорічну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними абз.3 ч.2 ст.56, п.п.7, 14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» та ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно п.п.5, 6 резолютивної частини вищенаведеного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, розрахунок зазначеної допомоги в 2007 році необхідно проводити в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з 9 липня.
Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Однак зважаючи на те, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» не визначено відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, колегія суддів вважає, що виходячи з положень ч.7 ст.9 КАС України в якій зазначено, що у разі відсутності закону, який регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, слід застосувати ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції станом на 09.07.2007 року).
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, визначається на момент виплати допомоги згідно із законом України про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
В той же час, відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Посилання відповідача на пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи /а.с.11/, колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року слід відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду позивачем на чому наполягав відповідач.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, а саме п.23 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України, ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладена в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Вищенаведена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не була визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) і, відповідно, залишається чинною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році нарахована і виплачена позивачу вірно, тобто у відповідності до чинного на той час законодавства, а саме ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції викладеній п.23 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), а тому колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік слід відмовити.
Також, колегія суддів, вважає за належне зазначити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», здійснюється за рахунок бюджетних коштів, тому виплата допомоги у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання недоплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відповідно до п.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198 п.3, 202 п.1, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2009 року у справі №2а-921/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
ОСОБА_4