ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 р. Справа № 15984/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Заверухи О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 1 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області, голови міста Дрогобича Львівської області про визнання протиправним та скасування локального акту індивідуальної дії,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 31.12.2010 року звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Дрогобича №716-р від 29.10.2010 року «Про зупинення дії рішення Дрогобицької міської ради від 26.10.2010 року №1374 «Про включення в перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу у власність».
Позовні вимоги мотивує тим, що 29.10.2010 року колишній міський голова міста Дрогобича ОСОБА_2 прийняв розпорядження № 716 - р, яким зупинив дію рішення Дрогобицької міської ради «Про внесення в перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу у власність». Даним рішенням внесено в перелік земельну ділянку площею 1625 кв.м на вул. ОСОБА_3, цільове призначення - для обслуговування медичного центру, яка підлягає для продажу їй у власність. Розпорядження винесено на підставі того, що нібито нею не представлено документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці. Фактично на вказаній ділянці закладено фундамент медичного центру і зареєстровано Дрогобицькому БТІ.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 1 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови Дрогобича №716-р від 29 жовтня 2009 року «Про зупинення дії рішення Дрогобицької міської ради від 26.10.2010 року №1374 «Про включення в перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу у власність».
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Дрогобицька міська рада Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 1 лютого 2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Суд, приймаючи рішення, не врахував ці твердження, заявлені представником Дрогобицької міської ради, і хибно взяв до уваги, як основний доказ по справі, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26878749 від 01.08.2010 року.
Апелянт також звертає увагу суду на те, що згідно ч.8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Що стосується посилання суду в мотивувальній частині рішення на те, що Дрогобицька міська рада, в порушення процедури, визначеної чинним законодавством, не виконала свого обов'язку щодо зібрання для повторного розгляду питання, то ця обставинами не може бути підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного розпорядження.
В цьому випадку суд лише міг визнати бездіяльність Дрогобицької міської ради щодо повторного розгляду питання, але аж ніяк не ставити за основу для скасування розпорядження.
Підсумовуючи, апелянт зазначив, що суд скасовуючи розпорядження, порушив норми ч. ч. 4, 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими передбачено виключне право міського голови зупиняти рішення сесії міської ради, також суд, приймаючи рішення на користь позивача, вийшов за межі наданих повноважень і вирішив питання замість сесії Дрогобицької міської ради, до повноважень якої належить перегляд зупинених рішень.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.
Представники позивача вимоги апеляційної скарги заперечили, вважають прийняте рішення законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін з таких підстав.
Згідно ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно ч.4. ст.59 вищевказаного Закону рішення сільської, селищної, міської ради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обгрунтуванням зауважень. Рада зобов’язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Згідно ч.8 ст.59 вищевказаного Закону сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Відповідно до ч.10. ст.59 вищевказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно п.34 ст.26 вищевказаного Закону вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Зокрема ст.128 Земельного кодексу України( в редакції , яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються:
а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці;
б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу;
в) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі продажу земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності.
Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб»єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство, або припинення його діяльності.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 1625 кв.м по вул..І.Франка м.Дрогобича перебуває у строковому платному користуванні позивачки з 2005 року.
30.11.2009 року між позивачкою та Дрогобицькою міською радою було переукладено договір оренди цієї земельної ділянки, згідно якого вона надана в строкове платне користування ( 1 рік) для зайняття під майбутнє будівництво медичного центу. Вказаний договір оренди зареєстрований у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру державного земельного кадастру. На земельну ділянку розроблена вся технічна документація.
За час оренди земельної ділянки орендарем ( забудівником) зведена незавершена будівництвом будівля медичного центру - фундамент, стан готовності якого складає 5 %в. Вказаний об'єкт нерухомого майна - об'єкт незавершеного будівництва зареєстрований в Комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», номер запису 448, в книзі 5 ( витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26878749 від 01.08.2010 року) а.с. 7-13).
26 жовтня 2010 року Дрогобицька міська рада за рекомендацією постійної комісії ради по регулюванню земельних відносин ( протокол №145 від25.10.2010 року) прийняла рішення №1374, яким вирішила внести в перелік спірну земельну ділянку несільськогосподарського призначення для продажу їй у власність для обслуговування медичного центру.( а.с. 6)
З розпорядження голови міста Дрогобича ОСОБА_2 №716-р від 29 жовтня 2010 року слідує, що ним зупинено дію рішення Дрогобицької міської ради №1374 «Про включення в перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу у власність» з тієї підстави, що ОСОБА_1 не представила документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці по вул..І.Франка у м.Дрогобичі, а лише представила витяг з реєстру прав власності Дрогобицького БТІ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і зазначає, що оскаржуване розпорядження прийняте міським головою всупереч ст.2 КАС України, тобто воно прийняте не на підставі, не в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст.128 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання включення земельних ділянок до переліку, які підлягають продажу є виключною компетенцією міської ради, а не міського голови.
Позивачка, як орендар, що має переважне право придбати у власність орендовану землю ( ст..9 Закону України « Про оренду землі») та забудовник медичного центру надала міській раді всі документи, які передбачені ст.128 ЗК України, в тому числі й право власності на нерухоме майно ( частину майна), що змогла звести впродовж року, а тому посилання апелянта на відсутність правововстановлюючих документів на всю будівлю, яка не закінчена будівництвом, не заслуговують на увагу.
При незгоді з таким рішенням ради, міський голова відповідно до ч.4. ст.59 вищевказаного Закону може зупинити дію цього рішення міської ради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття з обов»язковим внесенням на повторний розгляд відповідної ради із обгрунтуванням зауважень, тобто норма закону не вимагає від міського голови прийняття спеціального розпорядження, а просто не підписати його.
Регламент Дрогобицької міської ради від 04.05.2006 року, який діяв на момент спірних правовідносин, не конкретизував порядок накладення та подолання вето міського голови.
При цьому, колегія суддів зазначає, що право міського голови накласти вето на рішення міської ради не позбавляє його обов»язку, передбаченого п.8 ст.42, ч.4. ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» запустити механізм подолання вето, тобто скликати сесію ради у двотижневий строк, щоб повторно розглянути не підписане ним рішення, що, на погляд колегії суддів, було б не тільки дотримання ним закону, але й забезпеченням прав і законних інтересів позивачки.
Згідно ч.10. ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, а не розпорядженням голови.
В матеріалах справи відсутні докази про скликання сесії міської ради у встановлений законом строк для подолання вето, а також звернення до суду про скасування спірного рішення міської ради у зв»язку з його невідповідністю чинному законодавству.
Оскільки міський голова не вправі скасувати рішення міської ради, а тільки зупинити його дію до повторного розгляду у двотижневий строк на сесії ради, такої сесії не скликав, його вето не було предметом повторного розгляду міською радою, то таке вето на рішення сесії( у формі розпорядження) порушує права і законні інтереси позивачки і підлягає скасуванню.
Колегія суддів також відмічає, що виключне право міського голови зупиняти рішення сесії міської ради, не є абсолютним і не позбавляє його обов»язку діяти відповідно до ст.19 Конституції України та дотримуватись чинних законів.
Щодо твердження апелянта про те, що приймаючи рішення на користь позивача, суд першої інстанції вийшов за межі наданих повноважень і вирішив питання замість сесії Дрогобицької міської ради, то воно є надуманим, позаяк предметом оскарження було розпорядження голови, яке незаконно зупинило дію рішення сесії, тому правильно судом першої інстанції визнано незаконним та скасоване.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області залишити без задоволення, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 1 лютого 2011 року у справі №2а-81/11 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
ОСОБА_4
Ухвала у повному обсязі складена 18.10.2011 року.