ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 р. Справа № 15072/11
Львівський апеляційний адміністративний суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Ніколіна В.В., Заверухи О.Б.,
за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 01.04.2010 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третя особа управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, в якому просить визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 11 березня 2010 року №3399 та зобов'язати Львівську міську раду повторно розглянути питання про передачу їй у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га на вул. Крута, 11 у м. Львові.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано ухвалу 16 сесії V скликання Львівської міської ради від 11 березня 2010 року №3399 про відмову ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки на вул. Крутій, 11 у м. Львові, орієнтовною площею 0,10 га для обслуговування індивідуального житлового будинку. Зобов'язано Львівську міську раду повторно розглянути на сесії Львівської міської ради питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га по вул. Крута, 11 у м. Львові.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Львівська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що визначаючи право позивача на приватизацію, яка передбачена ст.118 Земельного кодексу суд помилково зіслався на ст.121 Земельного кодексу, яка передбачає розміри земельних ділянок.
Отже, дане рішення не може бути законним, оскільки допущено помилку у обґрунтуванні норм чинного законодавства.
Судом не взято довод відповідача, де вказано, що згідно ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України ОСОБА_1 має право на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні. Проте у користуванні будинковолодіння по вул. Крута, 11 перебуває земельна ділянка площею 272 кв.м., відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1699 від 3.11.1953 року, та згідно архівного витягу від 08.12.2005року № С-1436.
Апелянт зазначає, що у позивача відсутнє право на безоплатне одержання у приватну власність земельної ділянки площею,0,10 га., оскільки у користуванні позивача, згідно архівного витягу рішення міськвиконкому перебуває 272 кв.м., решта площі земельної ділянки належить до земель Львова, що не надані у користування.
Суд у своєму рішення посилається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 04.03.2009 року у справі № 2-524 та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10.12.2010 року № 2403-10 задоволено позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради та визнано за ОСОБА_1 право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки площею 0,10 га по вул. Крута,11. Дані рішення скасовані ухвалою Верховного суду України від 23.06.2010 року. яка є остаточною та оскарженню не підлягає.
Вважає, що оскаржуваним рішенням Шевченківського суду Львівську міську раду обмежено у праві вільно розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності, оскільки рішенням суду зобов'язано розглянути питання про надання земельної ділянки, що порушує норму ст.80 Земельного кодексу України - територіальні громади, які реалізують право власності на землю через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, що є комунальною власністю та ст.12 Земельного кодексу України - розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції міських рад.
Крім того, оскаржувана ухвала міської ради була прийнята на виконання рішення вищевказаних судів.
В судовому засіданні представник Львівської міської ради апеляційну скаргу підтримав з зазначених в ній підстав.
Позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи, суд вбачає, що позивачка є власником житлового будинку №11 по вул. .Крутій. м.Львова із 27.06.2007 року неодноразово зверталась з відповідними заявами про надання у безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га по вул. Крута,11, для обслуговування жилого будинку (а.с.72-81).
Задовільняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскаржувана ухвала відповідача прийнята без детальної перевірки, без дослідження дійсних обставин фактичного користування громадянами спірною земельною ділянкою, що в свою чергу порушує права фактичного користувача ділянки.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2009 року (справа № 2-524/09р.) задоволено позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів у м. Львові , з участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ЛКП «Замарстинів-400» про визнання неправомірними дій Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, визнання права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, зобов"язання Львівської міської ради розглянути заяву позивачки стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки. Визнано неправомірними дії Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га на вул. Крута, 11 у м. Львові. Визнано за ОСОБА_1 право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки площею 0,10 га на вул. Крута,11 у м. Львові. Зобов"язано Львівську міську раду вирішити питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га по вул. Крута, 11 у м.Львові відповідно до вимог чинного законодавства.(а.с.6-10)
Вищевказаним рішенням на підставі технічного паспорту, реєстраційного посвідчення на право власності на будинок, плану земельної ділянки, акту встановлення та узгодження меж та кадастрового плану обмежень та сервітутів земельної ділянки встановлено фактичне користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2009 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.03.2009 року залишено без змін (а.с.11-12)
Рішення суду набрало законної сили 10.12.2009 року та звернуто до виконання.
Таким чином, рішенням суду, яке вступило в законну силу було визнано право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки та зобов'язано Львівську міську раду вирішити питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га по вул. Крута, 11 у м. Львові.
На виконання рішення суду Львівська міська рада прийняла ухвалу 16 сесії V скликання Львівської міської ради від 11 березня 2010 року №3399 про відмову ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки на вул. Крутій, 11 у м. Львові, орієнтовною площею 0,10 га для обслуговування індивідуального житлового будинку.( а.с.5)
З цієї ухвали слідує, що міська рада не наводить причин відмови в приватизації земельної ділянки і незгоди з рішенням суду.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 04.03.2009 року у справі № 2-524 та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 10.12.2010 року № 2403-10 станом на 11.03.2010 року, тобто прийняття оскаржуваної ухвали, були чинними і підлягали виконанню відповідачем.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу апелянта на те, що ухвалою Верховного суду України від 23.06.2010 року вищевказані судові рішення були скасовані лише у зв»язку з тим, що рішення були прийняті в порядку цивільного судочинства, хоча міська рада діяла як суб»єкт владних повноважень, а відтак спір мав роглядатися в порядку КАС України.
Тому, на погляд суду, посилання апелянта на скасування цих рішень судів, як на підставу незаконності прийнятого судом першої інстанції рішення , не заслуговують на увагу.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст.12 ч.1 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України позивач зверталася до відповідача в передбаченому даною статтею порядку про безоплатну приватизацію земельної ділянки
Згідно п.11 ст.118 Земельного кодексу України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно ч.2 от. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи зі змісту вищенаведених норм, прийняті рішення суб»єкту владних повноважень мають бути вмотивовані і відповідати вказаним критеріям
Зобов»язання судом першої інстанції відповідача повторно розглянути на сесії Львівської міської ради питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га по вул. Крута, 11 у м. Львові, на думку суду не порушує прав органу місцевого самоврядування, передбачених Земельних кодексом та Законом України « Про місцеве самоврядування в Україні» .
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2010 року у справі №2а-777/10 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.В. Ніколін
ОСОБА_6
Ухвала у повному обсязі складена 04.10.2011 року.