У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 3 березня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

  Зазначеним вироком засуджені:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше несудимий,

та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, раніше несудимий,

-за ст.125 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі;

-     за ст.125 ч.1 КК України на510 грн. штрафу.

  На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено 1 рік обмеження волі із сплатою штрафу 519 грн. кожному.

На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання засуджених  звільнено з іспитовим строком на 1рік..

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди. 

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2005 року  вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 21 серпня 2004 року близько 19 години на сходах будинку АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки заподіяли ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, а ОСОБА_3 - легке тілесне ушкодження без розладу здоров'я.

   У касаційній скарзі засуджені просять вирок суду щодо них скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи. Зокрема, засуджені посилаються на те, що ініціаторами конфлікту були потерпілі, від яких вони захищались, суд, обґрунтовуючи винність засуджених, навів показання свідків не повністю, внаслідок чого вони набули іншого змісту.

   Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчинені злочину за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 21 серпня 2004 року вона показала ОСОБА_1 рішення про дозвіл на будівництво гаражу, тоді ОСОБА_1 пом'яв це рішення., а коли її чоловік зробив йому зауваження, то він став бити чоловіка, вдарив її відром та покликав на допомогу сина і вони удвох стали бити і чоловіка, і її.

Аналогічні показання дав  потерпілий ОСОБА_5 С.І.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, показала, що бачили як ОСОБА_5 били потерпілих.

У суду не було підстав ставити під сумнів показання потерпілих та свідків, оскільки вони узгоджуються між собою і  з іншими зібраними у справі доказами.

За даними висновків судово-медичних експертиз потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден, струсу головного мозку, які могли бути заподіяні 21 серпня 2004 року.  Потерпілій ОСОБА_3 заподіяні легкі тілесні ушкодження, без розладу здоров'я, які могли утворитись від дії тупих предметів та відра 21 серпня 2004 року.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2. кваліфіковані правильно.

Міра покарання призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Судом обґрунтовано частково задоволено цивільний позов потерпілих.

 Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягли б за собою скасування чи зміну вироку, не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знайдено.

               Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

У  задоволенні касаційної скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.                                                                                           

С у д д і:

Верещак В.М.                      Лавренюк М.Ю.                             Пивовар В.Ф.