Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

12 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів: Косигіної JI.M., ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Порохня М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ВАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_3" в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_3" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2010 року,

встановила :

В жовтні 2009 року ВАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_3" в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_3" (надалі ОСОБА_2) звернулось до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.11.2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/8288/73/125557 про надання споживчого кредиту в сумі 124 860,00 грн. строком на 84 місяці з 27.11.2007 року по 27.11.2014 року зі сплатою 15,5% річних за користування кредитними коштами.

В якості забезпечення зобов'язання по даному договору перед банком 28.11.2007 року укладено договір застави, згідно якого відповідачем надано в заставу автомобіль MITSUBISHI Lancer 2.0, 2007 року випуску, д.н. AM 0739 АО.

Строк повернення грошових коштів по кредитному договору не закінчився, але позичальник не виконує своїх зобов'язань перед банком, тобто не сплачує кредит та відсотки за користування кредитними коштами, а тому банк має право на дострокове стягнення відповідних коштів.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по кредиту - 115 072,13 грн.; заборгованість по відсотках - 16 210,85 грн.; пеню за кредитом - 8 4 91, 2 3 грн.; пеню за відсотками - 12 416,14 грн. , а всього 152 190,35 грн.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_3" 152 190,35 грн. заборгованості за кредитним договором та 1711,90 грн. понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а окремі обставини, на які суд посилається в рішенні, є недоведеними, просить скасувати рішення суду і постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог або направити справу на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2007 року між ВАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_3" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/8288/73/125557 про надання споживчого кредиту в сумі 124 860,00 грн. строком на 84 місяці з 27.11.2007 року по 27.11.2014 року зі сплатою 15,5% річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язання по даному кредитному договору між Банком та ОСОБА_4 укладений договір застави автомобіля MITSUBISHI Lancer 2.0, 2007 року випуску, д.н. AM 0739 АО., належного відповідачу на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 не виконує обов'язків за вищевказаним кредитним договором і його заборгованість перед Банком становить на час звернення до суду 152 190,35 грн., що підтверджується документально (а.с.10, 11, 33- f 36, 49-55) .

При укладенні кредитного договору його сторони передбачили право Банку на дострокове погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору (п.6.6, 8.4 Договору), що цілком узгоджується з вимогами ст.611, ч.2 ст.1050 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку щодо невиконання відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором та стягнув з нього відповідну заборгованість.

Посилання відповідача на те, що він повністю погасив заборгованість по кредиту, що підтверджується листами Банку (а.с.23, 25), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці листи не є належними доказами на підтвердження факту сплати коштів і їх зміст спростовується змістом виписок з особового рахунку ОСОБА_4 та досліджених в судом первинних документів (квитанцій).

Та обставина, що за фактом зловживання службовим становищем з боку службових осіб Першотравенського відділення Житомирської дирекції ВАТ „ОСОБА_2 ОСОБА_3" понад рік тому - 30.03.2009 року порушено кримінальну справу, по якій, в тому числі, і ОСОБА_4 20.02.2010 року визнаний потерпілим, не має правового значення для вирішення спору, оскільки не є належним доказом на підтвердження сплати ним кредитних коштів в контексті ст.58 ЦПК. Факт передачі ОСОБА_4 колишньому начальнику Першотравенського відділення Банку ОСОБА_3 коштів для погашення кредиту та привласнення їх останньою не встановлений вироком суду. Окрім того, слід зазначити, що з приводу таких неправомірних дій ОСОБА_3 відповідач звернувся до правоохоронних органів лише 19.02.2010 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді