УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/6106/11

Категорія 100

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Жигановської О.С., Косигіної Л.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Житомирі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі (далі - Пенсійний фонд) на постанову Лугинського районного суду від 20 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

встановила:

У грудні 2009 року ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідачем їй проводиться виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у розмірі, що не відповідає двом мінімальним заробітним платам, згідно ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХII), просила визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на її користь 14844 грн. 00 коп. недоотриманих коштів за період з 01.12.2008 року по 30.11.2009 року та зобов'язати Пенсійний фонд у подальшому, починаючи з 01.12.2009 року, виплачувати доплату до пенсії у розмірі, встановленому Законом № 796-ХII.

Постановою Лугинського районного суду від 20 травня 2010 року позов задоволено частково: дії відповідача визнані протиправними; зобов'язано Пенсійний фонд провести нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону № 796-ХII, із застосуванням відповідної мінімальної заробітної плати з урахуванням фактично виплачених коштів за період з 17.12.2008 року по 30.11.2009 року; у решті позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Пенсійний фонд, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що суд не врахував, що присуджені ним виплати фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду до таких не відносяться, і безпідставно стягнув кошти з Пенсійного фонду, який діяв у правовому полі. Крім того, апелянт вказує, що Пенсійний фонд не є належним відповідачем у справі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (постанова КМУ від 23.07.1991 р. № 106) і протягом спірного періоду отримувала через Пенсійний фонд підвищення до пенсії у розмірі 10.50 грн. (а.с.7).

Згідно ст. 39 Закону № 796-Х11 пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються на дві мінімальні заробітні плати.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 39 Закону № 796-ХII, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів", яким дію статті 39 вище вказаного закону було зупинено на 2008 рік, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким такі положення були визнані неконституційними, дійшов вірного висновку про необхідність відновлення порушених прав позивача у межах строку звернення до суду.

Заперечення Пенсійного фонду щодо виплати ним коштів у розмірах, передбачених постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року є безпідставними, оскільки положення Закону № 796-ХII мають пріоритетне значення над постановами уряду.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки це є бюджетні кошти, яких не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 39 Закону № 796-ХII, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України також є безпідставними, оскільки саме на територіальні управління Пенсійного фонду України, згідно Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року, покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Крім того, проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалися.

Судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду від 20 травня 2010 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: