Справа № 2-1704/2007 року
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Граніна В.Л.
при секретарі Бєляєвої В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновської райадміністрації Одеської міської ради про визнання права
власності.
ВСТАНОВИВ: Позивачка звернулася до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради м. Одеси з вимогою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з: кухні - 12,1 кв.м., санвузлу - 4,9 кв.м , житлової кімнати -17,1 кв.м., житлової кімнати - 19,2 кв.м., коридору - 0,9, коридору - 7,3 кв.м., столової - 15,3 кв.м., загальною площею 76, 8 кв.м., житловою 36,6 кв.м.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона мешкала у квартирі АДРЕСА_1. Вказана квартира належить її дідусю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 березня 2000 року за реєстровим номером НОМЕР_1 посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою.
До вказаної квартири належали сарай та гараж, якими позивачка користувалась. З метою поліпшення житлових умов нею була проведена реконструкція квартири, сараю та гаражу за рахунок своїх коштів. До теперішнього часу вона несе тягар усіх витрат, пов'язаним з утримання квартири, володіє та користується зазначеним нерухомим майном відповідно до його функціонального призначення.
Крім того, свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з питання набуття нею права власності на квартиру вона зверталася до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, однак до цього часу дане питання не вирішено з причин, які від позивача не залежать.
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі й просив суд задовольнити позов.
Представник Малиновської райадміністрації м. Одеси на попередньому розгляді справи проти позову не заперечував. При розгляді справи за суттю відповідач до суду не з'явився, причини неявки суду не вказав.
Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає повному задоволенню. Між сторонами виникли правовідносини у галузі конституційного права щодо реалізації органом місцевого самоврядування владних повноважень, та цивільні правовідносини, що випливають з відносин права власності.
Судом встановлено, згідно довідки НОМЕР_2 від 18.01.2007 року виданої дільницею №2 для довідок виконавчого комітету Одеської міської ради, що позивачка зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 2006 року.
Вказана квартира належить її дідусю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21 березня 2000 року за реєстровим номером НОМЕР_1 посвідченим Першою одеською державною нотаріальною конторою.
Також судом встановлено, що відповідно до договору НОМЕР_3 на користування гаражем та сараєм ОСОБА_2 надано у користування сарай площею 12,0 кв.м, та гараж площею 15,0 кв.м. за які він сплачує помісячно плату.
З метою поліпшення житлових умов позивачкою була проведена реконструкція квартири, сараю та гаража за рахунок своїх коштів, у результаті якої утворилась відокремлена квартира НОМЕР_4. До теперішнього часу вона несе тягар усіх витрат, пов'язаним з утримання квартири, володіє та користується зазначеним нерухомим майном відповідно до його функціонального призначення. Згідно з матеріалів технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_1, квартира складається з: кухні - 12,1 кв.м., санвузлу - 4,9 кв.м., житлової кімнати - 17,1 кв.м., житлової кімнати - 19,2 кв.м., коридору - 0,9, коридору - 7,3 кв.м., столової - 15,3 кв.м., загальної площею 76, 8 кв.м., житлової 36,6 кв.м.
У відповідності до технічного висновку про технічний стан реконструйованої квартири АДРЕСА_1, будівля відповідає вимогам ДБН 79-92 «Індивідуальні житлові будинки». Умови експлуатації квартири в районі розташування обстежуваних приміщень задовільні та відповідають вимогам ВСН 58-88 (Р) та СНІП 2.08.01-89 і 2.01.02-85. Загальний технічний стан задовільний.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказана квартира не має негативного впливу на планування, забудову, благоустрій будинку та вулиці, тобто дотримано вимоги ст. 319 ч.5 ЦК України та ч.5 ст. 4 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ далі -Закон.
При вирішенні позовних вимог судом взято до уваги, що за змістом ч.ч.1,3 ст. 13 Закону та ч. 2 ст. 325 ЦК України об'єктами приватної власності можуть бути, зокрема, квартири. Склад, кількість і вартість нерухомого майна, що може бути у власності громадян, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 12 Закону встановлено, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності. До теперішнього часу позивачка, яка своєю працею створила зазначене майно, несе тягар усіх витрат, пов'язаних з утриманням домоволодіння, володіє та користується ним відповідно до функціонального призначення, що свідчить про дотримання вимог ст. 322 ЦК України.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Суд вважає, що обставини, встановлені у судовому засіданні, дають підстави для визнання за позивачкою права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.ст. 30, 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97 -ВР до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження в галузі житлово-комунального господарства та будівництва, зокрема, сприяння розширенню житлового будівництва, контроль за спорудженням індивідуальних жилих будинків, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством. Реалізацію зазначених повноважень в галузі житлово-комунального господарства та будівництва на території Малиновського району м. Одеси де розміщується домоволодіння, віднесене до компетенції Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради. Також згідно Положенню про районну адміністрацію Одеської міської ради (рішення одеської міської ради від 27.06.06 року № 20-V) п.3.2.4.райадміністрація виконує функції уповноваженого органу власника житлового фонду нежилих приміщень, що належить до комунальної власності територіальної громади, суд дійшов висновку, що за вказаних обставин остання є належним відповідачем по даній цивільній справі.
Крім того, суд враховує, що у позивачки відсутні окремі документи, що передбачені п. 2.6. розпорядження Одеської обласної державної адміністрації „Про затвердження порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є держаною власністю" № 55/347 від 05.09.2000 р., тому не зважаючи на відповідність реконструйованого об'єкту технічним та санітарним нормам, прийом його в експлуатацію є неможливим. Проте оскільки необхідною умовою прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів з урахуванням їх призначення є забезпечення на них умов охорони праці, проживання згідно з вимогами техніки безпеки, санітарії, пожежної і радіаційної безпеки та заходів щодо охорони навколишнього середовища (п. 1.2. вказаного розпорядження) та з врахуванням ст. 376 ЦК України суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на реконструйований будинок. Задовольняючи позов, суд виходить з того, що згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, а також те, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. З ЦК України є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.32, ст. 328, ч.ч.1,2ст. 331,376 ЦК України, ч.5 ст. 4, ч.1 ст.12,ч.ч. 1,3 ст. 13, ч.ч. 3,5 ст. 48, ст. 49 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ, ст.ст. 4,8,11,15,88, ч.З ст. 208, ст.ст. 209, 212, 215, 218, 223 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з: кухні - 12,1 кв.м., санвузлу - 4,9 кв.м., житлової кімнати - 17,1 кв.м., житлової кімнати - 19,2 кв.м., коридору - 0,9, коридору - 7,3 кв.м., столової- 15,3 кв.м., загальної площею 76, 8 кв.м., житлової 36,6 кв.м
Рішення є підставою для реєстрації квартири АДРЕСА_1 у «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_1
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуючий: підпис
Рішення вступило в законну силу 29.01.2007 року. Оригінал рішення знаходиться у справі №2-1704\07