ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 916/1253/15-г

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,

суддівКролевець О.А.,

Попікової О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Діброва Г.І.)

у справі№ 916/1253/15-г Господарського суду Одеської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Імексбанк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

провизнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків його недійсності

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті"

доПублічного акціонерного товариства "Імексбанк"

провизнання правочину дійсним та визнання права власності,

за участю представників:

позивачаДмітрішин Д.М., Северин Ю.П.,

відповідачане з'явились,

третіх осібне з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2015 у справі №916/1253/15-г частково задоволено заяву ТОВ "Компанія Дасті" про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову:

- заборонено ПАТ „Імексбанк" та будь-яким іншим особам до моменту вирішення справи № 916/1253/15-г по суті вчиняти будь-які дії, які стосуються предмету спору - майнових прав, набутих ТОВ "Компанія Дасті" за умовами договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, укладеного між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Фрегат" (в редакції тристороннього договору, вчиненого ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Фрегат" та ТОВ "Компанія Дасті", про заміну сторони в зобов'язанні від 26.12.2014, наслідком якого є заміна сторони договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2014 із ТОВ "Фрегат" на ТОВ "Компанія Дасті"), за кредитними договорами в кількості 23254 кредитів, що були укладені ПАТ "Імексбанк" із позичальниками-фізичними особами, зазначеними у додатках до зазначених договорів відступлення, в тому числі, але не виключно;

- поширювати в будь-який спосіб інформацію (в мережі Інтернет, засобах масової інформації, розміщення будь-яких повідомлень/оголошень тощо) відносно недійсності/нікчемності вказаного договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, в тому числі шляхом ведення листування із фізичними особами-боржниками з приводу пред'явлення до них вимог щодо виконання кредитних зобов'язань;

- застосовувати у будь-який спосіб без отримання судового рішення про недійсність/нікчемність вказаного договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, зокрема вимагати від фізичних осіб-боржників виконання на користь ПАТ „Імексбанк" та/або будь-яких інших осіб відступлених кредитних зобов'язань, здійснення з боку ПАТ „Імексбанк" відступлення спірних майнових прав на користь будь-яких осіб тощо;

- отримувати від фізичних осіб-позичальників, права вимоги до яких щодо виконання кредитних зобов'язань були відступлені ПАТ „Імексбанк" на користь ТОВ „Компанія Дасті" за умовами вищезазначених договорів відступлення, платежі в рахунок виконання відступлених кредитних зобов'язань.

В іншій частині заяви про забезпечення зустрічного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.04.2015 у справі № 916/1253/15-г скасовано, заяву ТОВ "Компанія Дасті" про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 65, 66, 67, 84, 93 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводиться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники учасників судового процесу, крім позивача за первісним позовом, не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті" про визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків його недійсності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 21.11.2014 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Фрегат" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого ПАТ "Імексбанк" за плату зобов'язався передати/відступити, а ТОВ "Фрегат" - отримати/набути права вимоги, належні ПАТ "Імексбанк" за кредитними договорами, які укладені між ПАТ "Імексбанк" та відповідними фізичними особами (боржниками), перелік яких сторони договору визначили у додатку № 1 договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору ТОВ "Фрегат" (новий кредитор за договором) одержав право замість ПАТ "Імексбанк" (первісного кредитора за договором) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за відповідним кредитним договором, зокрема, щодо сплати заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, пенями, витратами, понесеними первісним кредитором в зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань, тощо.

26.12.2014 між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Фрегат" та ТОВ "Компанія Дасті" укладений договір про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до умов якого було здійснено заміну сторони, а саме нового кредитора у договорі про відступлення права вимоги від 21.11.2014, який був укладений між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Фрегат".

Відповідно до п. 2 договору про заміну сторони у зобов'язанні з моменту підписання цього договору усі права та обов'язки нового кредитора за договором про відступлення права вимоги від 21.11.2014 перейшли від ТОВ "Фрегат" до ТОВ "Компанія Дасті".

Відповідно до п. 4 Договору про заміну сторони в зобов'язанні до ТОВ "Компанія Дасті" перейшли усі права та обов'язки ТОВ "Фрегат" на дату укладання цього договору.

Таким чином, з 26.12.2014 ТОВ "Компанія Дасті" набуло усіх прав та обов'язків ТОВ "Фрегат" перед ПАТ "Імексбанк" за договором про відступлення права вимоги від 21.11.2014, а саме набуло прав нового кредитора.

ПАТ "Імексбанк" за первісним позовом просить суд визнати недійсними нікчемні договори: про відступлення прав вимоги від 21.11.2014, укладений між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Фрегат", та тристоронній договір про заміну сторони у зобов'язанні від 26.12.2014, укладений між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Фрегат" та ТОВ "Компанія Дасті".

ТОВ "Компанія Дасті" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Імексбанк" про визнання дійсним з моменту укладення правочину - договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, а також про визнання права власності ТОВ "Компанія Дасті" на майнові права, а саме: на права вимоги виконання боржниками (відповідними фізичними особами) грошових зобов'язань за відповідними договорами про надання кредиту, права вимоги за якими ТОВ "Компанія Дасті" набуло на підставі договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, згідно із переліком договорів про надання кредиту - додатком до даного зустрічного позову.

Разом із зустрічним позовом надійшла заява ТОВ "Компанія Дасті" про забезпечення зустрічного позову шляхом вжиття заходів, зазначених у вищевказаній ухвалі місцевого суду. Також позивач за зустрічним позовом просив накласти арешт на всі грошові кошти, які знаходяться на рахунку №29096009999596, відкритому в ПАТ "Імексбанк" (код ЄДРПОУ 20971504) МФО 328384, що були отримані ПАТ "Імексбанк" від фізичних осіб-позичальників, права вимоги до яких з приводу виконання кредитних зобов'язань були відступлені на користь ТОВ "Компанія Дасті" за умовами вищезазначених договорів відступлення, після вчинення останніх.

В заяві про забезпечення позову позивач за зустрічним позовом вказує на те, що діями ПАТ "Імексбанк" порушуються права ТОВ "Компанія Дасті" як власника майнових прав, а саме: право вимоги виконання боржниками (відповідними фізичними особами) грошових зобов'язань за відповідними кредитними договорами.

У своїй ухвалі суд першої інстанції зазначив, що 19.02.2015 у відповідь на лист-вимогу ТОВ "Компанія Дасті" до фізичних осіб - боржників щодо сплати боргу за певними кредитними договорами ТОВ "Компанія Дасті" отримало відповідні листи від боржників, в яких повідомляється, що зазначеними боржниками також отримано інформацію від ПАТ "Імексбанк", за якою ПАТ "Імексбанк" наголошує на припиненні дії Договору відступлення права вимоги у зв'язку із його недійсністю та необхідності подальшого виконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами безпосередньо на користь ПАТ "Імексбанк". При цьому 05.03.2015 на офіційному сайті ПАТ "Імексбанк" (imexbank.com.ua) було розміщено оголошення про те, що договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014 визнано нікчемним і відтепер всі боржники за кредитними договорами, які були переуступлені ТОВ "Компанія Дасті", мають здійснювати погашення заборгованості виключно на рахунок ПАТ "Імексбанк" №29096009999596.

Враховуючи вказані обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ПАТ "Імексбанк" зазначеними діями порушило законні та гарантовані чинним законодавством права власності ТОВ "Компанія Дасті", а дії ПАТ "Імексбанк" свідчать про спробу обмежити та порушити права власності ТОВ "Компанія Дасті" на майнові права, при цьому подання ТОВ "Компанія Дасті" позову не гарантує припинення посягань ПАТ "Імексбанк" на законну власність ТОВ "Компанія Дасті" у майбутньому.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За загальними правилами особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Така ж позиція викладена в п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 (зі змінами та доповненнями).

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 66 ГПК України: якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений ст. 67 ГПК України, є вичерпним.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Як вбачається з ухвали місцевого суду, останній не визначив чіткого переліку дій, на вчинення яких встановлюється заборона, та не навів чіткого кола осіб, на яких вона поширюється, натомість лише зазначив, що заборона поширюється на будь-яких осіб та стосується вчинення будь-яких дій.

Проаналізувавши зазначені вище положення законодавства та доводи позивача за зустрічним позовом, викладені в заяві про забезпечення зустрічного позову, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому заявником не вказано, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та чим саме невжиття таких заходів утруднить чи унеможливить виконання рішення, що буде ухвалено за результатами розгляду справи по суті.

Також, як вбачається з ухвали місцевого суду, суд першої інстанції не встановив відповідних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову. Також місцевий суд не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Всупереч положенням ст.ст. 33, 66 ГПК України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову належним чином не обґрунтована.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується в висновком апеляційного суду, що обрані позивачем за зустрічним позовом заходи забезпечення позову не відповідають заявленим позовним вимогам, а отже заява ТОВ "Компанія Дасті" про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача за первісним позовом є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 у справі № 916/1253/15-г - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

суддіО.А. Кролевець

О.В. Попікова