Єдиний унікальний номер 722/999/15-ц

Номер провадження 2/722/285/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

судді: Ратушенка О.М.

секретаря: Кушнір І.В.

за участі позивача: ОСОБА_1

його представника: ОСОБА_2

та відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом.

Посилався на те, що йому на праві власності належить автомобільний причіп ПГМФ 8302 д.р.н. СЕ8536ХХ 2009 року випуску. За його згодою, в квітні 2013 року, він надав вказаний причіп ОСОБА_3 в тимчасове користування. Згодом, на його звернення, відповідач причіп не повернув, пояснивши що залишив його за кордоном, у зв’язку з механічними пошкодженнями. Згідно висновку оцінювача ОСОБА_4, вартість вказаного причепа ПГМФ 8302 складає 7011 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Під час судового розгляду даної цивільної справи, позивач звернувся до суду з усним клопотанням про відмову від позову, в зв’язку з поверненням йому відповідачем причепу. Просив прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі. При цьому, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 заяву позивача підтримав, просив її задовольнити, надавши суду розрахунок витрат за надану ним правову допомогу ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 заяву позивача про відмову від позову підтримав, при цьому заперечував проти стягнення з нього судових витрат, вказуючи що до відкриття провадження у справі звертався до позивача з пропозицією повернути йому такий же причеп, однак останній відмовлявся від його прийняття.

Заслухавши думку всіх учасників процесу, частково дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява представника позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ст.174 ч.3 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст.205 ч.1 п.3 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи вказані вимоги закону, суд вважає, що відмова позивача від позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси, а тому її слід прийняти і провадження у справі закрити.

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до абзацу 5 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.06.2009 року « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред’явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Аналогічну позицію Верховний суд України висловив і в Постанові Пленуму № 10 від 17.10.2014 року, зокрема пунктом 38 передбачено, що в разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно абзацу 2 пункту 48 вказаної Постанови Верховного суду, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VІ від 20.12.2011 року, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розглядів справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов’язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Так, згідно наданих позивачем документів, а саме: квитанції №62 від 23.06.2015 року, квитанції до прибуткового касового ордеру від 23.06.2015 року та розрахунку наданого представником позивача ОСОБА_2, позивачем були понесені судові витрати в сумі 243,60 грн. – судового збору та 1500 грн. – витрат на правову допомогу, які підлягають стягнення з відповідача.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно намагання врегулювати спір в досудовому порядку, оскільки вони будь-якими належними доказами не підтверджені. Натомість обставини, які слугували підставами для закриття провадження у справі виникли під час судового розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст.89, 174, 205, 206 ЦПК України, суд,–

УХВАЛИВ:

Заяву позивача – задовольнити.

Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів – закрити.

Стягнути з ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати, а саме: 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору та 1500 (одна тисяча п’ятсот) грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: