Справа № 2а-71/4 2006/2007 pp.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 лютого 2007 року             Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді:   Могили А.Б

з участю секретаря                    Савчин Г.Б.

представника позивача           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Манявської сільської ради про визнання недійсними рішень сесії сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та від ІНФОРМАЦІЯ_2 року в частині залишення заїзду до господарства ОСОБА_2 в загальному користуванні та відмові в його приватизації, зобов'язання Манявської сільської ради дати згоду на приватизацію заїзду, а також стягнення 10933 грн. матеріальних збитків, -

встановив:

ОСОБА_2. звернувся в суд із адміністративним позовом до Манявської сільської ради про визнання недійсними рішень сесії сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та від ІНФОРМАЦІЯ_2 року в частині залишення заїзду до господарства ОСОБА_2 в загальному користуванні та відмові в його приватизації, зобов'язання Манявської сільської ради дати згоду на приватизацію заїзду, а також стягнення 10933 грн. матеріальних збитків.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що рішення від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та від ІНФОРМАЦІЯ_2 року приймалося на сесії сільської ради. Приймаючи такого змісту рішення депутати виходили з того, що заїзд проходить не тільки до господарства позивача, а й може проходити до господарства ОСОБА_3. В даний час визначеного та закріпленого заїзду до господарства ОСОБА_3 не має. Тимчасово за усною домовленістю з співвласниками земельної ділянки біля будинку вчителів вона користується їхнім заїздом. Згоди по встановленню земельного сервітуту з приводу користування заїздом біля будинку вчителів між ОСОБА_3 та співвласниками цього будинку не досягнуто. А тому сесія сільської ради скористалася єдиним виходом із даної ситуації та залишила спірний заїзд в спільному користуванні позивача та ОСОБА_3. Просив у позові відмовити.

Представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав та пояснив, що після спорудження позивачем житлового будинку узгоджувальна комісія Манявської сільської ради склала акт від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яким запропонувала позивачу встановити заїзд до нового будинку з вулиці АДРЕСА_1 між його будинком та будинком ОСОБА_4. Рішенням Манявської сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_4 року затверджено вищезазначений акт і зобов'язано позивача влаштувати заїзд до жилого будинку. На підставі цього рішення представником відділу містобудування та архітектури Богородчанської райдержадміністрації виконано розбивку житлового будинку та господарських споруд позивача в натурі, про що складено акт і схему. Однак, на схемі зазначено, що заїзд є спільним. Рішенням Богородчанського районного суду від ІНФОРМАЦІЯ_5 року рішення Манявської сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_6 року про залишення заїзду до будинковолодіння позивача в загальному користуванні та у віданні сільської ради визнано незаконним та зобов'язано сільську раду вирішити питання статусу даного заїзду. Але сільська рада рішеннями від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та від ІНФОРМАЦІЯ_2 року й надалі відмовляє позивачу в приватизації заїзду, хоча суміжник ОСОБА_5 ним не користується й не заперечує проти його приватизації, а ОСОБА_3 брати спільну участь в його облаштуванні не бажає. Просив позов задоволити.

Позивач підтримав пояснення свого представника та доповнив, що ним вкладено багато коштів для облаштування заїзду до його господарства по вул. АДРЕСА_1. Остаточне облаштування потребує і ще значних коштів. Сусіди-суміжники участі в його облаштуванні не приймають. Користуватися даним заїздом не планують, а тому не має жодних перешкод у його приватизації.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Манявської сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачу відмовлено в передачі до приватної власності заїзду до його господарства по вул.АДРЕСА_1. Рішенням від ІНФОРМАЦІЯ_2 року Манявська сільська рада своє попереднє рішення залишила в силі.

Відповідно до ст. 83 ч.З Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів, в тому числі майдани, вулиці, проїзди, шляхи.

Рішенням Манявської сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_4 року затверджено акт узгоджувальної комісії від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яким запропоновано встановити заїзд до нового будинку позивача з вулиці АДРЕСА_1 по заїзду між будинком ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Цим рішенням сільської ради зобов'язано позивача влаштувати заїзд до жилого будинку.

Згідно складених акту і схеми будівельного паспорту позивача заїзд між господарствами позивача, ОСОБА_2 і ОСОБА_4. визначений як спільний. Спірний заїзд зазначений також і в будівельних документах ОСОБА_4, ОСОБА_6 та веде до господарства ОСОБА_7

З викопіювань генплану, картографічних матеріалів Вінницької експедиції с. Манява вбачається необхідність облаштування проїзду до господарства позивача, ОСОБА_2, ОСОБА_4. та ОСОБА_7, оскільки проїзду повз будинок вчителів не передбачено.

Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель в межах визначених норм.

Зі змісту висновку відділу містобудування та архітектури Богородчанської райдержадміністрації від ІНФОРМАЦІЯ_7 року НОМЕР_1 вбачається, що заїзд між господарствами позивача, ОСОБА_4. і на який претендує ОСОБА_3. є проїздом загального користування, тобто відноситься до земель комунальної власності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у визнанні недійсними рішень сесії сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року в частині залишення заїзду до господарства ОСОБА_2 в загальному користуванні та відмові в його приватизації, зобов'язання Манявської сільської ради дати згоду на приватизацію заїзду, а також стягнення 10933 грн. матеріальних збитків, слід відмовити. Інших доказів на підтвердження порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також спричинення йому матеріальних збитків прийнятими Манявською сільською радою рішеннями про відмову в передачі у приватну власність заїзду, що перебуває в комунальній власності села, судом не здобуто.

На підставі ст.ст. 40, 83, 158 Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

В адміністративному позові ОСОБА_2 до Манявської сільської

ради про визнання недійсними рішень сесії сільської ради    від    ІНФОРМАЦІЯ_1 року та від

ІНФОРМАЦІЯ_2 року в частині залишення заїзду до господарства    ОСОБА_2  в загальному

користуванні та відмові в його приватизації, зобов'язання Манявської сільської ради дати

згоду на приватизацію заїзду, а також стягнення 10933 грн. матеріальних збитків, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про

апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне

оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова

набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Богородчанський районний суд.