№ 2а-577/2010  

-

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року м. Буринь.

Суддя Буринського районного суду Сумської області Куцан В.М. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управляння пенсійного фонду України в Буринському районі про стягнення недоплаченої соціальної допомоги „Дітям війни ”,

встановив:

04.10.2010 року позивач звернувся до суду позовом до відповідача, мотивуючи тим, що має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону У країни “Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак всупереч вимогам цього закону така допомога протягом періоду з 01.10.2009 - 31.08.2010 р. р. в повній мірі відповідачем не надавалася, а здійснювалася виплата лише у розмірі 10%. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України та положення зазначеного закону, просив визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати здійснити йому перерахунок пенсії у вказаний період з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В письмових запереченнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що Управління ПФУ України в Буринському районі діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема відповідач зазначив, що позивач дійсно перебуває у них на обліку та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни та вправі отримувати підвищену пенсію на 30 % від мінімальної пенсії за віком. Однак ЗУ «Про соціальний захист дітей війни ” не визначено яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищеної пенсії. Крім того, позивач на протязі 2009-2010 років, як дитина війни, отримує підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530. Виходячи з викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Буринському районі та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «Дитина війни».

На момент звернення позивача до суду, нарахування йому доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Разом з тим, сторонами підтверджено, що на протязі з 01.01.2008 р. позивач отримував підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" врегульований шляхом внесення змін до Закот України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України'’.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щ Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війт є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей ві заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги ' гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного .

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатне годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, мають статус дітей війни. Тобто, фа щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюдже­ті виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності і джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути піде для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенс прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод гром; закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. H Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної визначеності) прин юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язаі взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, т< держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від таї політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в так політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнеш обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 викладена в новій редакції дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі №1-29/2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону

Відповідно до п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких актів України» віл 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 63

«Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до яке (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії ї захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для дітей війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року 28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону У, Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акт Положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституцій України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність п судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальне віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2009-2010 роках підвищення виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд приходить до висновку про протиправне не нарахування відповідачем позивачеві соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про с захист дітей війни» у вказаний за період.

За таких обставин, надбавка, передбачена статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", підлягала б виплаті у період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року включно.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілей досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у і прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності бездіяльності.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів о встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, і особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 04 жовтня 2010 року, проте зі про поновлення пропущеного строку не надав, доказів поважності пропущення вказаного строк надав.

Предметом позову в зазначених категорій справ є дії чи бездіяльність суб’єкта владі повноважень, пов’язані з соціальним виплатами, які мали регулярний щомісячний характер.

Право дітей війни на отримання підвищення до пенсії тривалий час широко висвітлювалося у доступних засобах масової інформації.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року N 2195-ІУ набрало чинності з 1 січня 2006 року, офіційно опублікований: в « Урядовому кур'єрі», 2004, 12, 22.12.20і N 244; «Президентському віснику», 2004, 12, 24.12.2004 N 60; «Голосі України», 2004, 12, 28.12.2004

Офіційному віснику України», 2004, N 50 (31.12.2004), ст. 3258; «Відомостях Верховної Ради україни» 2005, N 4 (28.01.2005), ст. 94.

У відповідності до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян доводяться до відома населення у порядку, встановленому Тобто всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом і рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду також оприлюднюються у встановленому порядку.

Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, їй другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, , 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)" від 09.07.2007 року, справа № 6-рп/2007, йно опубліковане у «Офіційному віснику України», 2007 р., N 52 (27.07.2007), Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) №10-рп 2008 - у «Офіційному віснику України», 2008 р., №38 (06.06.2008), а також і в періодичних виданнях.

Таким чином, позивач мав можливість ознайомитись з нормативно-правовими актами, знати про порушення своїх прав та своєчасно звернутися до суду за їх захистом.

За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію з врахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.10.2009 року до 03 квітня 2010 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача єобґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом за захистом його прав, свобод та інтересів, тобто в період з 04 квітня 2010 року по 31 серпня 2010 року включно.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З врахуванням часткового задоволення позову, відповідно до вимог ч.3 ст.94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 100, 183-2, 158-163 КАС України,

суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Буринському районі по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії за період з 04 квітня 2010 року до 31 серпня 2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум за період з 04 квітня 2010 року до 31 серпня 2010 року.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на корить ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Буринський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий: