Справа № 2-509/2010

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Горчакової О.І., при секретарі - Зубенко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 «Про відшкодування у порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування», -

встановив:

18 січня 2010 року представник позивача звернувся у суд із позовом до відповідача «Про відшкодування у порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування», посилаючись на те, що 28 грудня 2005 року на 10-му кілометрі автодороги Панютино - Орілька Лозівського району Харківської області з вини громадянина ОСОБА_2 який керував автомобілем АЗЛК-2141201, державний номер НОМЕР_1, була скоєна дорожньо- транспортна пригода. На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина ОСОБА_2 у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 травня 2006 року. У результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль ЗАЗ-968М з державним номерним знаком Л 6814 ХА, що був під керуванням гр. ОСОБА_3 Згідно з висновком спеціаліста - автотоварознавця № 45/06 від 26 травня 2006 року, складеним ТБ «Радар» розмір мінімального збитку становить 1 476,32 грн. Огляд пошкодженого транспортного засобу було проведено 08 травня 2006 року у присутності довіреної особи власника та учасника ДТП - ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_3 було завдано шкоду, яка пов'язана із лікуванням та тимчасовою втратою непрацездатності, про що ним було надано відповідні докази, на суму 9 107,60 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем події потерпілій особі відшкодована не була. ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідними заявами. У зв'язку з цим МТСБУ здійснило на користь ОСОБА_3 виплати на загальну суму - 10 474,87 грн. та 625,37 грн. пені за несвоєчасність розрахунків, з яких: 1 367,27 грн. - за шкоду заподіяну у результаті пошкодження транспортного засобу; 2005, 46 грн. - у рахунок відшкодування витрат понесених на лікування; 7 102,14 грн. - за шкоду, пов'язану із тимчасовою втратою непрацездатності. 26 грудня 2006 року на 31 січня 2007 року МТСБУ зверталося до ОСОБА_2 з листами про компенсацію витрат у добровільному порядку, але до цього часту ОСОБА_2 відшкодування не здійснено. Крім того відповідач повинен сплатити на користь позивача 4 894,45 грн. компенсації інфляційних витрат та 5459,33 грн. упущену вигоду. У зв'язку із викладеним представник позивача звернувся у суд із позовом та просить стягнути з відповідача 21 156,94 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 наполягав на задоволені позовної заяви у повному обсязі.

Представник Позивача пояснив, що сума позовних вимог складається з: 10 474,78 грн. - виплати на користь ОСОБА_3 ; 10 353, 78 грн. - сума прострочення виконання зобов'язання Відповідачем.

На адресу Відповідача було направлено звернення 26.12.2006 року та 31 січня 2007 року з метою добровільного погашення наявної заборгованості, але ОСОБА_1 заборгованість не погасив, відповіді на листи не надав.

Далі пояснив, що вимоги на суму 10 474,87 грн. складаються з:

•2397,47 грн. платіж здійснений Позивачем за платіжним дорученням №28 від 19.01.2007 року;

•6442,26 грн. - за платіжним дорученням №1815 від 08.08.2007 року;

•1635,14 грн. - за платіжним дорученням № 266 від 02.04.2008 року, а вимоги на суму 10 353,78 грн. складається з:

•2397,47 грн. - суми прострочення виконання грошового зобов'язання;

•4894,45 грн. - компенсації інфляційних витрат;

•5459, 33 грн. - упущеної вигоди у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Розрахунок вищезазначених сум додано до позовної заяви.

На запитання суду представник позивача пояснив, що вимоги щодо стягнення суми прострочення виконання грошового зобов'язання Позивач обґрунтовує відповідно до ст. 11 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; ОСОБА_2 не застрахував свій автомобіль чим порушив закон; МТСБУ відшкодувало шкоду, заподіяну ОСОБА_3 дорожньо-транспортною пригодою і тому представник Позивача вважає, що ОСОБА_1 М - винуватець ДТП, повинен відшкодувати МТСБУ сплачені кошти потерпілому ОСОБА_3 у відшкодування шкоди та інфляційні нарахування з 3% річних; МТСБУ для погашення коштів ОСОБА_3 використало кошти з рахунків в банківських установах, тому вважає, що наявна упущена вигода; потерпілий ОСОБА_5 енський М. Д. звертався із позовом до МТСБУ та ОСОБА_1 про стягнення сум і МТСБУ під час слухання справи добровільно перерахувало суму заборгованості перед ОСОБА_3 із нарахуванням суми інфляції за несвоєчасну виплату; будь-яких інших угод, договорів, рішень/вироків, за виключенням вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 травня 2006 року, між Позивачем та Відповідачем не існує.

Представник позивача надав для огляду у судовому засідання страхову справу № ООО - 21 - 1602 НЗ відносно ОСОБА_3.

Відповідач - ОСОБА_2 надав заяву - заперечення на позов і зазначив, що позовні вимоги він не визнає по зазначеним у заяві причинам (а.с.71).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 28 грудня 2005 року на 10-му кілометрі автодороги Панютино - Орілька Лозівського району Харківської області з вини громадянина ОСОБА_2 який керував автомобілем АЗЛК-2141201, державний номер НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода (а.с. 8).

На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 травня 2006 року (а.с. 9-10).

У результаті ДТП були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_3 і він знаходився на лікуванні та був пошкоджений автомобіль ЗАЗ-968М з державним номерним знаком Л 6814 ХА, яким керував гр. ОСОБА_3 Цей автомобіль на праві приватної власності належав ОСОБА_3

Між МТСБУ та ОСОБА_3 було укладено договір страхування, поліс № ВА/2824478 з терміном дії з 05.04.05 по 04.04.06, яким підтверджується, що транспортний засіб марки і «ЗАЗ-968 М» з номерним знаком Л 6814 ХА був забезпеченим на дату ДТП (а.с.91).

ОСОБА_3 у результаті ДТП було завдано шкоду, яка пов'язана із лікуванням та тимчасовою втратою непрацездатності, про що ним було надано відповідні докази до МТСБУ на суму 9 107,60 грн. Також був пошкоджений автомобіль і розмір мінімального збитку становить 1 476, 32 грн., що підтверджується висновком спеціаліста товарознавця № 45/06 від 26 травня 2006 року (а.с. 13-29). Ця шкода особисто винуватцем події відшкодована потерпілій особі не була. ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з заявами про страхові виплати (а.с. 38-41).

Судом встановлено, що Позивач, як страховик, сплатив громадянину ОСОБА_3, як страхувальнику, суму страхового відшкодування, а саме - МТСБУ здійснила на користь

потерпілого ОСОБА_3 виплати на загальну суду - 10 474,87 грн. та 625,37 грн. пені за несвоєчасність розрахунків, з яких: 1367,27 грн. - за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу; 2005,46 грн. - в рахунок відшкодування витрат понесених на лікування; 7102,14 грн. - за шкоду, пов'язану із тимчасовою втратою непрацездатності.

У зв»язку з тим, що ДТП сталась з вини водія ОСОБА_1, який керував транспортним засобом АЗЛК-2141201, у МТСБУ виникло право регресної вимоги до власника транспортного засобу винуватця ДТП.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика у межах фактичної виплати, перейшло право вимоги, яке потерпілий ОСОБА_6 мав до особи, відповідальної за нанесення шкоди.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 1166, 1172 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обс»язі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особо.

Відповідно до п.п. а п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує, у встановленому цим Законом порядку, оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Відповідно статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, пов'язану із лікуванням потерпілого та з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

і особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги І (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом. Тому після проведення виплати на користь ОСОБА_3 у МТСБУ виникло, як уже зазначалося, право зворотної вимоги до ОСОБА_2 Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.07.92 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної і особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання 1 зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються у цих межах.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача у частині стягнення виплаченої матеріальної шкоди - срахового відшкодування, підлягають задоволенню.

Вимоги Позивача у частині стягнення із Відповідача компенсації інфляційних витрат, збитків,

упущеної вигоди, яка розраховується виходячи із подвійної облікової ставки НБУ при розрахунку упущеної вигоди не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки Позивач не надав у судове засідання будь-яких інших доказів про існування договірних зобов'язань, чи зобов'язань, що випливають із Закону - то позовні вимоги Позивача, у частині стягнення з Відповідача на користь Позивача компенсації інфляційних витрат у розмірі 4894,45 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 п. 2 ст. 22 ЦК України збитком є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Згідно п. З ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі, позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено доказів, спричинення збитків МТСБУ Відповідачем.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Щодо заперечень Відповідача, то суд вважає їх необгрунтованими, оскільки відповідач - ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду; вироком суду визнаний винним у скоєнні злочину; у добровільному порядку не сплатив Позивачеві - МТСБУ суми по регресним вимогам (а.с. 9-10, 37-40, 43-45 ).

Між громадянином ОСОБА_3 та МТСБУ був укладений договір страхування. Вказаний договір установив для контрагентів певний перелік зобов'язань, зумовлений договором та нормами законодавства. Тобто, страхові цивільно-правові відносини виникли за полісом № ВА/2824478 з терміном дії з 05.04.05 р. по 04.04.06 р. саме між контрагентами договору.

Що стосується регресних вимог Позивача, то вони ґрунтуються на нормах законодавства. Виходячи із обставин, достатньою підставою для виплати Позивачу страхового відшкодування в порядку регресу є факт виникнення у нього права на регрес (сплата з його боку потерпілій стороні страхового відшкодування.

Відповідно до ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Таким чином, суд, вислухавши пояснення представника Позивача, ураховуючи заперечення Відповідача, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги МТСБУ підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору (держмита) у розмірі 104 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 214, 215, 218 ЦПК України; ст. ст. 11, ч.2 п.2 ст.22, ч.2 ст.625, ст.ст. 979, 1166, 1172, 1188, 1191 ЦК України; Законом України «Про страхування»; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 08.07.92 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суд, -

вирішив:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 «Про відшкодування у порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер невідомий, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600202284871, в Укрексімбанку м. Києва МФО 322313, ідентифікаційний код 21647131, адреса: 02154, м. Київ - 154, Русанівський бульвар, 8) витрати з відшкодування потерпілій особі - 10 474 гривень 87 копійок (десять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 87 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер невідомий, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600202284871, в Укрексімбанку м. Києва МФО 322313, ідентифікаційний код 21647131, адреса: 02154, м. Київ - 154, Русанівський бульвар, 8) витрати по оплаті судового збору (держмита) у розмірі 222 гривні 03 копійки (двісті двадцять дві гривні 03 копійки) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 гривень 00 копійок(сто двадцять гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий у судовому засіданні суддя: О.І.Горчакова

_

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.