Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2-а/1007/8819/11, cправа № 2-а-8819/11

10.11.2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої судді Радзівіл А.Г., при секретарі Сулоєвій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Бровари Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,

В С Т А Н О В И В:

  Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача та обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що він одержує державну пенсію за віком, призначену йому Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бровари Київської області. Крім того зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», разом з тим, відповідний перерахунок був проведений з порушення норм ст. ст. 40,42 вказаного Закону. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії позивача є протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.   В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з наведених у позовній заяві підставах. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання направив до суду свої заперечення та вказав, що Управління Пенсійного фонду України в м. Бровари Київської області не погоджується із позовними вимогами позивача та повідомляє, що внаслідок визнання змін, внесених до ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення», неконституційними, внаслідок чого норми статей 40,42 Закону втратили чинність. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду зазначеної категорії справ застосуванню підлягає Закон № 1058-ІУ, а саме нормативні положення статті 42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії. Як зазначалося вище, зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовується під час призначення пенсії, а тому жодних правових підстав застосувати положення Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28 травня 2008 року під час перерахунку пенсії по даній категорії справ немає. Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, встановив. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Бровари Київської області. Після призначення позивачеві пенсії за віком він продовжував трудову діяльність.

20 січня 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати. Листом від 01 червня 2011 року за № 2873/Г-01 відповідач повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. За змістом частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу. Підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладено в новій редакції. За цією редакцією, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України (№25к/96-ВР) Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в їх первинній редакції. Тобто, з часу прийняття цього рішення перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Підпунктом 3 пункту 11 цієї постанови визначено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону. Тобто, фактично  цією нормою відтворена редакція частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI, яка визнана неконституційною. Отже, починаючи з 28 травня 2008 року діють два нормативно-правові акти (Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та постанова Кабінету Міністрів України), які регулюють спірні правовідносини. При  цьому, умови перерахунку пенсії, визначені в наведеному підпункті постанови Кабінету Міністрів України не відповідають умовам, викладеним в частині 1 статті 40, частині 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції Закону від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правила ч. 1 ст. 40, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для перерахунку пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує року звернення. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Керуючись статтями 9, 69-71, 90, 94, 97, 158-163, 256 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

     В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області про визнання дій протиправними щодо застосування при перерахунку пенсії у 2010 році показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по України, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік, зобов’язання провести перерахунок пенсії з 01 лютого 2010 року із застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по України, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за рік, що передує року перерахунку пенсії тобто за 2009 рік та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат - відмовити повністю.   

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Г.Радзівіл