Головуючий суду 1 інстанції - Озеров В.О.

Доповідач - Карайван Т.Д.

Справа № 431/1399/15-ц

Провадження № 22ц/782/512/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2015 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Карайван Т.Д.,

суддів: Соловей Р.С. Борисова Є.А.,

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саробільського районного суду Луганської області від 10 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є підприємцем і йому на праві приватної власності належить комплекс авто-заправочної станції, розташований за адресою АДРЕСА_1.

Згідно торгового патенту йому дозволена діяльність щодо оптової та роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як суб'єкту господарювання за вказаною адресою.

В грудні 2012 року ним було встановлено нестачу належних йому паливно-мастильних матеріалів, а сам: 335 літрів бензину марки А-80, 1507 літрів бензину марки А-92, 1113 літрів бензину марки А-95 та 807 літрів дизельного пального.

Про нестачу паливно-мастильних матеріалів було складено відповідний акт.

Відповідач, який проходив стажування на належній йому АЗС, в особистій розмові зізнавався у нестачі ПММ з його вини, але вартість не відшкодував.

Посилаючись на те, що відповідач порушив його права власності, спричинив йому майнову шкоду, позивач після уточнення позову просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь у її відшкодування 70 758 грн. а також судові витрати у сумі 707,58 грн..

Оскаржуваним рішенням у задоволені позову відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності відповідача по справі, який звернувся з клопотанням про відкладення судового засідання, оскільки останній не надав суду доказів підтвердження поважності причин своєї неявки. Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно зі ст.. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ст. 64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Відмовляючи позивачеві у задоволені позову, суд в рішенні послався на відсутність доказів наявності завданої шкоди та що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які цивільно-правові або трудові відносини.

Із зазначеним висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги, в яких він на захист своїх прав власника, якого, як він вважає, його позбавили, просить стягнути з відповідача заподіяну йому нестачею мастильно-паливних матеріалів, майнову шкоду. При цьому позивач посилається на приписи ст.386 ЦК України, яка передбачає засади захисту права власності.

Захист права власності передбачений главою 29 ЦК України. Залежно від характеру посягання на права власника, законодавець виділяє такі цивільно-правові засоби захисту: речові та зобов'язально-правові.

Речові засоби захисту права власності застосовуються при безпосередньому порушенні права власності, пов'язаному з протиправними діями третіх осіб, що виключають чи обмежують здійснення власником своїх правомочностей. У такому випадку вступає в дію їхній абсолютний захист, спрямований на усунення перешкод у здійсненні права власності. Він орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником. До речових позовів належить: вимоги неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов'язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Зобов'зально-правові способи захисту засновані на охороні інтересів сторін у цивільному право чині, а також осіб, які зазнали шкоди в результаті не договірного заподіяння шкоди їхньому майну. Вимоги про захист цих інтересів безпосередньо не випливають з права власності. Позови власника до правопорушника, з яким він пов'язаний зобов'язальними правовідносинами (договірними і не договірними), спрямовані як на усунення перешкод у здійсненні права власності (позови про повернення речей наданих у користування за договором; позови про повернення безпідставно отриманого майна) так і на відшкодування шкоди або збитків.

У разі, якщо майно знищене, спожите, перероблене на нього право власності припиняється. У цьому випадку власник має право на захист своїх майнових інтересів за допомогою позову про заподіяння шкоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спосіб захисту порушеного права, який обрав позивач не відповідає характеру правопорушення, а суд у рамках вказаної справи, помилково надав оцінку виниклим правовідносинам про відшкодування шкоди, та стосовно відсутності будь-яких цивільно-правових або трудових відносин сторін, оскільки такі вимоги не заявлялися і в силу вищенаведеного, це питання має оцінюватися не в даному провадженні, а при вирішенні спору, який заявлено передбаченим законом способом захисту права, тобто судом у цій частині неправильно застосовано норми матеріального права.

Інші висновки суду стосовно виниклих правовідносин між сторонами є передчасними.

Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвали нового рішення або зміни рішення є

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

2. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що позивач необґрунтовано звернувся із даним позовом, а суд, відповідно, правомірно відмовив у позові, однак, прийшов до передчасного висновку про те, що підстав для відшкодування шкоди немає, оскільки в силу вищенаведеного, це питання має оцінюватися не в даному провадженні, тобто судом у даному випадку неправильно застосовано норми матеріального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що є підстави для зміни рішення суду в частині підстав для відмови у позові та відмові в позові Миро ненко С.І з підстав невідповідності обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством для даного правопорушення.

керуючись ст.ст,314,315 ЦПК України судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Саробільського районного суду Луганської області від 10 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди змінити.

Відмовити у позові ОСОБА_2 з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: