Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2006 року Справа № 15|95-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді А.І.Бухана,
судді О.В.Шевель,
судді С.В.Барбашової,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача | - | Безрука В.В. |
відповідача | - | Чебаненко В.Л. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2334 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 25 квітня 2006 року по справі № 15/95-06
за позовом Закритого акціонерного товариства “Харківське спеціалізоване управління “Проммонтаж-1” ( місто Харків)
до Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”в особі Зміївської ТЕС
про стягнення 130868,56 гривень
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 25 квітня 2006 року по праві №15/95-06 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі Зміївської ТЕС ВАТ «Центренерго»на користь ЗАТ «Харківське спеціалізоване управління «Проммонтаж -1»- заборгованість в сумі 94836,40 гривень, пеню в сумі 14705,81 гривень, інфляційні втрати в сумі 10762,44 гривень, 3% річних в сумі 3028,08 гривень
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та на те, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Позивач просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що 5 вересня 2002 року між позивачем та ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі Зміївської ТЕС ВАТ «Центренерго»було укладено контракт № 17/26-620 на виконання робіт по монтажу та реконструкції крана козлового КСК - 32, в/п 32 т. Цей контракт було підписано Ледовським В.П, який діяв на підставі довіреності від 2 серпня 2002 року № 57/08.
Згідно пункту 2.1. контракту вартість монтажних робіт була встановлена у розмірі 297380,40 гривень, в т.ч. ПДВ - 49563,40 гривень.
Додатковою угодою від 27 грудня 2002 року строк дії контракту продовжено до 31 березня 2003 року. Додатковою угодою № 1 до контракту № 17/26-620 від 31 березня 2003 року, строк дії контракту продовжено до 31 грудня 2004 року. Крім того, договірна ціна будівельно - монтажних робіт з урахуванням корегування стала складати 297378,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 49563,00 гривень. Додатковою угодою № 2 до контракту № 17/26-620 загальна договірна вартість будівельно - монтажних робіт за контрактом склала 300828,71 гривень, в т.ч. ПДВ -50137,79 гривень.
Відповідно до пункту 2.3. контракту оплата повинна була здійснюватися на поточний рахунок Виконавця, позивача по справі, згідно щомісячних актів виконання робіт КБ-2в та довідки КБ-3, шляхом перерахування грошових коштів.
Як зазначив господарський суд Харківської області надані позивачем докази, а саме: КБ -3 - довідка про вартість виконаних підрядних робіт № 1 за січень 2003 року, КБ-2в - акт № 56/1 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2003 року, КБ -3 - довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат № 54 за листопад 2003 року, КБ-2в - акт № 54 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2003 року, КБ-3 - довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2004 року, КБ-2в - акт № 17 та 18 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2004 року свідчать про те, позивачем, відповідно до контракту № 17 від 5 вересня 2002 року виконані для відповідача певні роботі по монтажу та реконструкції крана козлового КСК - 32. Крім того позивач пояснив суду, і по відповідачем під час виконання робіт, на підставі підписаних обома сторонами довідок типової форми КБ-3 та типової форми актів КБ-2в, здійснювались розрахунки. Усього відповідачем було сплачено 198592,31 гривень.
13 січня 2005 року кран КСК-32, було введено до експлуатації про що свідчить наданий позивачем суду Акт приймання реконструйованого крана козлового електричного КСК-32.
Відповідно до пункту 2.4. контракту остаточний розрахунок за контрактом
повинен бути здійснено Замовником не пізніше 10 днів після повного закінчення
робіт. Факт складання акту про введення крана в експлуатацію свідчать про те, що
роботи, пов'язані з реконструкцією крана повністю закінчено, а тому після введення
крана до експлуатації, відповідач повинен був сплатити позивачу остаточну суму у
розмірі 102236,40 гривень.
Посилання представника відповідача на те, що відповідно до бухгалтерського обліку заборгованість перед позивачем не існує, на думку місцевого господарського суду не відповідає дійсності. Наданий суду акт звірки свідчить про те, що ВАТ «ДЕК «Центренерго»Зміївська ТЕС мав перед позивачем кредиторську заборгованість станом на 1 січня 2005 року у розмірі 102236,40 гривень, що відповідає позовним вимогам позивача. Станом на 18 листопада 2005 року ВАТ «ДЕК «Центренерго»Зміївська ТЕС мав перед позивачем кредиторську заборгованість у розмірі 94836,40 гривень.
Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку, що ВАТ «ДЕК «Центренерго» Зміївська ТЕС має перед позивачем заборгованість у розмірі 94836,40 гривень. Заперечення представника відповідача проти нарахування пені, у з'язку з тим, що 9 лютого 2004 року господарським судом м. Києва порушено провадження по справі про банкрутство ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», та відповідно до частини 4 статті 12 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено мораторій, на протязі дії якого, не нараховується неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань є безпідставні.
Вивчивши надану відповідачем суду постанову господарського суду м. Києва про порушення справи про банкрутство ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»№ 15/76-6 від 9 лютого 2004 року, згідно якої, одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначено в ухвалі господарського суду м. Києва від 9 лютого 2004 року, суд визнав правомірними вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій.
При цьому господарський суд області зазначив, що мораторій, який вводиться при порушенні справи про банкрутство, згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», має мету призупинити виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких виник до порушення справи про банкрутство та розповсюджується на грошові вимоги конкурсних кредиторів.
Строк виконання грошових зобов'язань перед позивачем за виконані роботи виник з 13 січня 2005 року, тобто вже після порушення справи про банкрутство. Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»«поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство». Отже, грошові зобов'язання, що виникли після порушення справи про банкрутство є поточними грошовими зобов'язаннями, а позивач є поточним кредитором. Грошові зобов'язання поточних кредиторів знаходяться в вільному режимі, і за їх несплату накладаються штрафні санкції. Тому, заявлені позивачем позивні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню у відповідності до підтвердженої актом звірки суми заборгованості.
Враховуючи, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами контракту, приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд Харківської області визнав позовні вимоги позивача правомірними, належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення немає, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач надав обґрунтовані докази того, що він дійсно виконав прийняті на себе зобов'язання у відповідності до умов укладеного контракту № 17/26-620 належним чином, у встановлений договором строк виконав роботи по монтажу та реконструкції крана козлового КСК - 32, в/п 32 т., а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по оплаті робіт. Зазначені обставини і стали підставою для захисту позивачем своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів із застосуванням передбачених законодавством санкцій за несвоєчасне виконання боржником своїх грошових зобов‘язань. Тобто, позивач у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача.
Відповідач же ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційній скарзі тверджень, а саме: відсутності у нього боргу перед позивачем.
Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем у своїй апеляційній скарзі твердження про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права нічим ним не обґрунтовані та не відповідають законодавству. Зокрема, твердження відповідача про те, що позивача слід визнати конкурсним, а не поточним кредитором колегія суддів вважає безпідставними, оскільки строк виконання грошових зобов'язань перед позивачем за виконані роботи виник з 13 січня 2005 року, тобто вже після порушення справи про банкрутство. Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»грошові зобов'язання, що виникли після порушення справи про банкрутство є поточними грошовими зобов'язаннями, тобто позивач є поточним кредитором. Отже грошові зобов'язання поточних кредиторів знаходяться в вільному режимі, і за їх несплату накладаються штрафні санкції.
Разом з тим посилання відповідача у своїй апеляційній скарзі на те, що 25 квітня 2006 року він не міг прийняти участь у судовому засідання, оскільки ухвалу місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи від 17 квітня 2006 року ним було отримано лише 25 квітня о 15:00 год. спростовуються матеріалами справи. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що представник відповідача Чебаненко В.Л. 17 квітня 2006 року був присутній на засіданні при розгляді справи у місцевому господарському суді і знав про відкладення розгляду справи на 25 квітня 2006 року до 12:00 год. Тобто посилання відповідача на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи документально ним не підтверджені.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 25 квітня 2006 року по справі №15/95-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
головуючий суддя | А.І.Бухан |
суддя | О.В.Шевель |
суддя | С.В.Барбашова |