Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.06                                                                                            Справа №  3/123

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:                                 Рибченко А.О. суддів:                                 Ткаченка  Б.О.  

                                                                                                                               .

при секретарі судового засідання    Сувид О.В.,

за участю представників:

від позивача:               Тарасова О.В. –дов. б/н від 25.09.2006р., представник

                                      Кожушко С.В. –дов. б/н від 25.09.2006р., представник

від відповідача 1:      Біленко Н.О. – дов. № 9/10-041 від 13.09.2006р., представник

                                     Зубік Н.П. - дов. №1759/10, від 25.01.06 р., представник

від відповідача 2:      не з’явився

від прокуратури:              Шакіна Т.В. –посвідчення №209 від 12.12.2005р.

розглянув апеляційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві та Відділення Державного казначейства України у м. Полтаві на постанову господарського суду Полтавської області від 10.07.2006р.

по справі № 3/123 (суддя  Бунякіна Г.І.)

за позовом          Приватної фірми «Сан Спрінг», м. Полтава

до          1. Державної податкової інспекції у м. Полтаві, м. Полтава

          2. Відділення Державного казначейства України у м. Полтаві, м. Полтава

за участю          прокуратури Полтавської області

про          стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за результатами господарської діяльності за серпень 2003 року та відсотків за несвоєчасність відшкодування у загальній сумі 7557126,44 грн.,

в с т а н о в и в :

Приватна фірма «Сан Спрінг»звернулася до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ДПІ у м. Полтаві та ВДК України у м. Полтаві про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 6693468,24 грн. та процентів в сумі 863658,290 грн., загальною сумою 7557126,44 грн. (т.1 а.с.2-5).

Листом від 03.07.2006р. №05/1-625вих.06 першого заступника прокурор Полтавської області повідомив про вступ в справу №3/123 для захисту інтересів держави на стороні відповідачів (т.1 а.с.84).

05.07.2006р. позивач звернувся до місцевого суду із заявою про зміну предмету адміністративного позову, в якій просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000262305/2 від 11.11.2004р. та стягнути з Державного бюджету заборгованість ПДВ та відсотки в загальній сумі 7557126,44 грн. (т.1 а.с.99-100).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що невідшкодування протягом тривалого часу ПДВ в сумі 6693468,24 грн., яка задекларована в податковій декларації за серпень 2003 року, не відповідає чинному законодавству, порушує його права та надає позивачу право на нарахування відсотків відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97р. Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, розмір відсотків складає 863658,20 грн.

Позивач також наполягає на тому, що прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000262305/2 від 11.11.2004р. про зменшення цієї суми бюджетного відшкодування, не відповідає діючому законодавству, оскільки вказане питання вже було вирішене при прийнятті постанови апеляційного суду від 06.06.2006р. у справі №3/96, якою визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 03.07.2004р. №0000262305/0 та від 17.09.2004р. №0000262305/1, які видані з того ж самого питання.

Постановою господарського суду Полтавської області від 10.07.2006р. по справі № 3/123 позов задоволений повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000262305/2 від 11.11.2004р., стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «Сан Спрінг»7557126,44 грн., в тому числі 6693468,24 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2003 року та 863658,20 грн. відсотків за прострочу відшкодування (т.1 а.с.121-123).

Не погоджуючись із вказаною постановою, перший заступник прокурора Полтавської області, Державна податкова інспекція у м. Полтаві та Відділення Державного казначейства України у м. Полтаві звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову господарського суду Київської області від 10.07.2006р. та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційним господарським судом ухвалами від 21.08.2006р., 23.08.2006р., 23.08.2006р., 11.09.2006 р., 12.09.2006 року та 15.09.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі № 3/123, проведені підготовчі дії, апеляційні скарги першого заступника прокурора Полтавської області, Відділення Державного казначейства України у м. Полтаві та Державної податкової інспекції у м. Полтаві об’єднані в одне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.

В судовому засіданні 09.10.2006р. представники першого відповідача та прокурор підтримали доводи своїх апеляційних скарг. Представники позивача проти вимог апеляційних скарг заперечували та вважали що оспорюване рішення має бути залишене без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Другий відповідач в судове засідання не з’явився, у письмовому клопотанні від 01.09.2006р. повідомив, що його представник не може приймати участь у розгляді справи, та вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Розпорядженням голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2006р. склад колегії суддів змінювався.

Під час розгляду справи ДПІ у м. Полтаві заявлені клопотання від 13.09.2006р. (т.2 а.с.64) та від 22.09.2006р. (т.2 а.с.84) про зупинення провадження по справі №3/123 до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційних скарг інспекції на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2005р. по справі №12/348 та на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. по справі №3/96.

Зазначені клопотання заявлені з посиланням на ст.156 КАС України (без зазначення частини та пункту ст.156 КАС України) та обґрунтовуються неможливістю розглянути апеляційну скаргу до вирішення Вищим адміністративним судом України в касаційному провадженні справ  № 12/348 та № 3/96.

Заступник прокурора Полтавської області, з посиланням на п.3 ч.1 ст.156 КАС України, подав клопотання від 18.09.2006р. (т.2 а.с.68-69) про зупинення провадження по справі №3/123, яке також обґрунтоване неможливістю її розгляду до закінчення касаційного провадження у справі №3/96 Вищим адміністративним судом України.

Позивачем до апеляційного суду надано заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи №3/123 (т.3 а.с.106), яке мотивоване тим, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі №3/96 від 06.06.2006р. набрала  законної сили, а тому відповідно до ст.255 КАС України є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з думкою першого відповідача та прокурора про те, що справа №3/123 дійсно пов’язана із справами №12/348 та №3/96, але вважає що вищезазначені клопотання задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Перший відповідач та прокурор вважають що провадження підлягає зупиненню саме внаслідок розгляду інших справ (касаційних скарг по справам).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі №3/96 від 06.06.2006р. та по справі №12/348 від 06.07.2005р. набрали законної сили, оскільки відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Посилання на те, що виконання постанови апеляційного суду від 06.06.2006р. по справі №3/96 зупинене ухвалою ВАС України від 05.09.2006 р. (т.2 а.с.86) не береться апеляційним судом до уваги, оскільки зупинення виконання постанови, відповідно до ст.254 КАС України, не впливає на час набрання нею законної сили.

          

Вивчивши подані матеріали, заслухавши пояснення представників учасників провадження, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступного.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 1 від 12.08.2003р., додаткової угоди до цього договору від 12.08.2003 р. (т.1 а.с.105-106), укладених ТОВ «Укрсервіс ЛТД»та ПФ “Сан Спрінг”, на підставі накладної №1 від 12.08.2003р.(т.1 а.с.108), податкової накладної №1 від 12.08.2003р. (т.1 а.с.111), акту приймання-передачі 12.08.2003р. (т.1 а.с.107) позивач придбав у ТОВ «Укрсервіс ЛТД»12 тон сплаву „Вірон 99” на загальну суму 40160809,44 грн. в тому числі 6693462,24 грн. ПДВ.

Розрахунки за поставлений товар проводилися в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Укрсервіс ЛТД” №260013010242 в ЗАТ „Пройм-банк”, м. Київ, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 19.09.03 року на суму 9452904,68 грн., №2 від 19.09.03 року на суму 10000000,00 грн., №3 від 19.09.03 року на суму 4027770,04 грн., №4 від 19.09.03 року на суму 10000000,00 грн., а також простими векселями за №763318655240 від 23.09.2003 року на суму 1200000,00 грн., та № 763318655241 від 24.09.2003 року на суму 5425134,64 грн.(т.3 а.с.117-118, 123).

Відповідно до контракту № 18 від 06.08.2003р. (т.1 а.с.60-62), укладеного ПФ “Сан Спрінг” (Україна, м. Полтава) та ТОВ „Супер Техфлеш” (Росія, м. Москва), на підставі вантажної № 50400/3/300946 (т.1 а.с.64) даний товар, за кодом УКТ ЗЕД 7502200000, було вивезено за межі митної території України в повному обсязі (12000 кг.) 27.08.2003 року, що підтверджується відміткою на ВМД. Транспортування проводилося судном  ANTJE SCHULTE рейс 0337 згідно CMR міжнародної транспортної накладної №3750, коносаменту на океанську перевозу №ODS011147, та інвойсу від 06.08.2003р. на 190447524,00 рос. руб. (т.1 а.с 38).

22.09.2003р., позивачем подана першому відповідачу декларація з податку на додану вартість і розрахунок експортного відшкодування за серпень 2003 р. (т.1 а.с.57-59), відповідно до яких сума бюджетного відшкодування, яка має бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів від дати подання декларації, становить 6693468,00 грн. (гр. 23 декларації, п. 6 розрахунку)

В період з 26.09.2003р. по 12.01.2004р. першим відповідачем проведена позапланова документальна перевірка позивача з питання правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету за серпень 2003р., за результатами якої складений акт від 12.01.2004р. №38/Д/26-22-004/24566686 (т.1 а.с.29-43).

В акті перевірки відображено, що завищення (заниження) позивачем податкового кредиту та податкового зобов’язання за серпень 2003 року, а також завищення (заниження) суми ПДВ заявленої до відшкодування за серпень 2003 року, не встановлено. При цьому в акті констатовано, що позивачем не вірно складено розрахунок експертного відшкодування за серпень 2003р., помилка не вплинула на суму заявлену до відшкодування, але вплинула на терміни відшкодування (визначенні в розрахунку експортного відшкодування).

Рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з огляду на те, що прості векселя за №763318655240 від 23.09.2003 року на суму 1200000,00 грн., та № 763318655241 від 24.09.2003 року на суму 5425134,64 грн. на той час не були пред’явлені до платежу і оплата по ним в грошовій форми не здійснювалася, або з посиланням на будь-які інші обставини, першим відповідачем не видавалося.

В період з 24.06.2004р. по 29.06.2004р. першим відповідачем була проведена повторна позапланова документальна перевірка позивача з питання правомірності декларування від’ємного значення ПДВ за серпень 2003р., за результатами якої складений акт від 29.06.2004р. №1566/23-2/24566686 (т.1 а.с.20-28).

Під час цієї перевірки перший відповідач дійшов висновку, що сплав металу „Верон 99” є виробом медичного призначення, а його продаж, відповідно до п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р., є операцією яка звільняється від оподаткування. В зв’язку з цим ДПІ в м. Полтаві вважає що сума 6693468,24 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2003 р. в порушення п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, і це призвело до завищення від’ємного значення чистої суми зобов’язань з ПДВ на зазначену суму.

Інших порушень з боку позивача в здійсненні експорту сплаву “Вірон 99” та відображенні зазначеної операції в податковому обліку, в тому числі і стосовно оплати суми ПДВ до бюджету або обрахунку суми податкового кредиту за серпень 2003р., першим відповідачем не виявлено.

На підставі акта перевірки від 29.06.2004р. №1566/23-2/24566686, перший відповідач склав та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення №000262305/0 від 03.07.2004р. (т.1 а.с.48), за яким, з посиланням на п.п.„б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування за серпень 2003р. в сумі 6693468,24 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПІ у м. Полтаві та ДПА у Полтавській області. Рішеннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 19588/10/10-035 від 10.09.2004р. та Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 05.11.2004р. №1796/10/25-ОП зазначене податкове повідомлення-рішення від 03.07.2004р. залишено без змін, а скарга позивача –без задоволення (т.1 а.с.44-47, 50-56).

За результатами розгляду скарг ДПІ у м. Полтаві були видані податкові повідомлення-рішення від 17.09.2004р. №0000262305/1 та від 11.11.2004р. №0000262305/2, якими позивачу, відповідно до п.п.„б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, повторно визначено завищення бюджетного відшкодування за серпень 2003р. в сумі 6693468,24 грн. (т.1 а.с.49, 102).

ПФ „Сан Спрінг” звернулася до господарського суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №000262305/0 від 03.07.2004р. та №0000262305/1 від 17.09.2004р. Постановою господарського суду Полтавської області від 26.01.2006р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено. За апеляційною скаргою позивача, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2006р., постанова господарського суду Полтавської області від 26.01.2006р. скасована. По справі прийнята нова постанова, якою податкові повідомлення-рішення №000262305/0 від 03.07.2004р. та №0000262305/1 від 17.09.2004р. визнані недійсними (т.1 а.с.13-19).

Дослідивши докази що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного суду вважає що постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційні скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 6693468,24 грн.) було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" на дату здійснення позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ „Укрсервіс ЛТД” були визначені два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів та у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Факт продажу ТОВ „Укрсервіс ЛТД” позивачу 12 тон сплаву “Вірон 99” за 40160809,44 грн., в т.ч. ПДВ -  6693468,24 грн., на підставі договору №1 від 12.08.2003 року, підтверджується копіями накладної №1 від 12.08.2003р., податкової накладної №1 від 12.08.2003р., актом приймання-передачі 12.08.2003р. та іншими матеріалами справи. Постановою апеляційного суду від 06.06.2006р. по справі № 3/96 встановлено, що внаслідок здійснення позивачем цієї господарської операції податковий кредит становить саме 6693468,24 грн.

Відповідність договору №1 від 12.08.2003 року вимогам діючого законодавства встановлена постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2005р. по справі №12/348 (т.3 а.с.7-9), що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, є обставиною, яка не потребує доведення.

Факт продажу позивачем, на підставі контракту №18 від 06.08.2003 року, 12 тон сплаву “Вірон 99” іноземному підприємству ТОВ “Супер Техфлеш” та вивезення вказаного товару за межі України, також підтверджується постановами апеляційного суду по справам № 12/348 від 06.07.2005 р. та № 3/96 від 06.06.2006р., іншими наявними матеріалами. Експорт позивачем сплаву “Вірон 99” визнається ДПІ в м. Полтаві, зокрема в акті перевірки від 12.01.2004р. (т.1 а.с 38), та не спростовується іншими учасниками провадження.

Наслідки зазначеної господарської операції відображені ПФ „Сан Спрінг” в податковому обліку, в тому числі в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2003 р., в якій зафіксована сума податкового кредиту в розмірі  6693468,24 грн. Коригування податкового кредиту в серпні 2003р. підприємство не проводило, що відображено в акті перевірки від 29.06.2004р. (т.1 а.с.27) та не заперечувалось відповідачами під час розгляду справи.

Податкова накладна №1 від 12.08.2003р. складена у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу ДПА України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29.06.1997 р. за № 233/2037.

ТОВ „Укрсервіс ЛТД” та ПФ „Сан Спрінг” на момент складання податкової накладної №1 від 12.08.2003р. були зареєстровані органами державної податкової служби як платники податку на додану вартість, що вказує на правомірність її видачі ТОВ „Укрсервіс ЛТД”.

Таким чином, всі передбачені законодавством умови для віднесення ПФ „Сан Спрінг” 6693468,24 грн., до податкового кредиту підтверджуються наявними в справі доказами.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з посиланнями скаржників на порушення судом першої інстанції пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки пункт 1.8 дає лише визначення терміну "бюджетне відшкодування" як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з його надмірною сплатою і не визначає жодних додаткових підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Стаття 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яка в редакції що діяла на час складання позивачем податкової декларації за серпень 2003 р., так і на час звернення його з позовом, передбачає що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме він, а не покупець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. Такий же висновок міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України №1-624/05кс від 11.05.2006р., №К-7062/06 від 04.04.2006р. та по справам №33/233-29/17 і №24/333 від 26.07.2006р., прийнятих при розгляді аналогічних питань.

Посилання відповідачів та прокурора про те, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету апеляційним судом відхиляється з огляду на наступне.

Апеляційним господарським судом по справі №3/96 встановлено, що позивач придбав у ТОВ “Укрсервіс ЛТД” сплав “Вірон 99” за ціною в яку входив податок на додану вартість в тій же сумі, яка заявлена ним до відшкодування. Умови договору №1 від 12.08.2003 року ПФ „Сан Спрінг” виконано обома його сторонами. Позивач в повному обсязі розрахувалася ТОВ „Укрсервіс ЛТД” за придбаний товар, про що свідчать платіжні доручення та векселі на загальну суму 40160809,44 грн., а також акти пред’явлення до платежу простих векселів за №763318655240 від 23.09.2003 року на суму 1200000,00 грн., та № 763318655241 від 24.09.2003 року на суму 5425134,64 грн. та їх оплата (т.3 а.с.117-118, 123-127).

Відповідно довідки №22/3/26-22-004/21073279 від 10.10.2003р. про результати зустрічної документальної перевірки ТОВ „Укрсервіс ЛТД”, порушень даним підприємством чинного законодавства не встановлено (т.3 а.с.100-105). Не встановлено і будь-яких порушень податкового законодавства і в ході перевірки попередніх власників сплаву “Вірон 99” по так званому “ланцюгу”, про що зазначено в акті перевірки від 12.01.2004р. №38/Д/26-22-004/24566686 (т.1 а.с. 40). Будь-яких доказів, які б спростовували це, ні в суду першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачами не надано.

Відповідно до п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем 6693468,24 грн. до податкового кредиту), підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Таким чином, саме сума 6693468,00 грн. відображена позивачем в податковій декларації з ПДВ за серпень 2003р., підлягає відшкодуванню з бюджету протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування (п.п.8.6. ст.8 Закону).

Податкова декларація з ПДВ за серпень 2003 р. та розрахунок експортного відшкодування подані позивачем ДПІ в м. Полтаві, 22.09.2003 р., і ця дата є обліковою для визначення терміну на протязі якого має бути вирішене питання про відшкодування податкового кредиту або про зменшення бюджетного відшкодування. В разі, якщо на думку ДПІ в м. Полтаві, сума 6693468,24 грн. (або певна її частина) включена позивачем до податкового кредиту безпідставно, податковий орган у спосіб визначений п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, має зменшити суму відшкодування шляхом видання відповідного рішення.

Підставою для прийняття ДПІ у м. Полтаві податкового повідомлення-рішення №000262305/0 від 03.07.2004р. є твердження першого відповідача про те, що сплав “Вірон 99” відноситься до виробів медичного призначення. Вказане рішення було визнане недійсним постановою апеляційного суду по справі №3/96 від 06.06.2006р. і не може слугувати підставою для відмови в бюджетному відшкодуванні.

Жодного рішення про безпідставне віднесення позивачем певної суми до складу податкового кредиту, з будь-яких інших підстав, в тому числі і в зв’язку з тим, що розрахунок з ТОВ „Укрсервіс ЛТД” частково був проведений векселями, податковим органом не приймалося.

Таким чином, сума 6693468,00 грн., відображена позивачем податковій декларації з ПДВ за серпень 2003р., яка не відшкодована йому і не зменшена у встановленому законом порядку, вважається бюджетною заборгованістю. Виходячи із викладеного, з урахуванням постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. по справі №3/96, на даний час відсутні законні підстави для невідшкодування з бюджету ПДВ за серпень 2003р. в сумі 6693468,00 грн.

З огляду на зазначене судова колегія не вважає обґрунтованими посилання заступника прокурора на те, що остаточно невстановленим є питання чи надійшла до Державного бюджету України сума ПДВ за наслідками господарських операцій всіх суб’єктів, задіяних в продажу сплаву “Вірон 99”.

Посилання скаржників на пропуск позивачем строку, передбаченого ч.1 ст.100 КАС України, для звернення з позовом про визнання недійсним повідомлення-рішення ДПІ в м. Полтаві №0000262305/2 від 11.11.2004р. та на те що наявність вказаного рішення є підставою для відмови в позові, судова колегія не бере до уваги виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

КАС України набрав чинності з 01.09.2005р. і в тексті Кодексу відсутнє посилання на те що будь-яким його положенням надається зворотна дія в часі. Оскільки, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, посилання позивача на пропуск позивачем річного строку є безпідставним.

Місцевий суд вірно визначив, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини встановлені при розгляді справи №3/96 та визначені в постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. яка набрала законної сили, не потребують повторного доказування.

Спірне податкове повідомлення-рішення №0000262305/2 від 11.11.2004р. видане ДПІ в м. Полтаві згідно з Наказом ДПА України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків»№253 від 21.06.2001 року. Це рішення прийняте на підставі того ж самого акту перевірки від 29.06.2004р. №1566/23-2/24566686 і з тих же самих підстав, що і податкові повідомлення-рішення №000262305/0 від 03.07.2004р. та №0000262305/1 від 17.09.2004р. Зазначеним рішенням позивачу повторно визначено завищення бюджетного відшкодування на ту ж суму. Питання про відповідність діючому законодавству наведених підстав для зменшення відшкодування вирішені при розгляді справи № 3/96. Таким чином, місцевий суд правомірно визнав спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000262305/2 від 11.11.2004р. недійсним.

Апеляційний суд поділяє висновок господарського суду Полтавської області про необґрунтованість заперечень першого відповідача проти стягнення відсотків по бюджетній заборгованості з посиланням на те що безпосередньо ст. 8 Закону України „Про податку на додану вартість” не передбачає відповідної процедури.

ПФ „Сан Спрінг” нараховані відсотки на прострочене експортне відшкодування ПДВ за період з 01.11.2003р. по 25.03.2005р. Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, розмір нарахованих відсотків складає 863658,20 грн. (т.1 а.с.6). Жодних зауважень до методики розрахунку відсотків або вірності проведеного обрахунку ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду відповідачами та прокурором не заявлялося.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII із змінами та доповненнями, ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок обчислення  та сплати податку на додану вартість встановлений Законом України „Про податок на  додану вартість” №  168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Згідно ч.5  п.п.7.7.3.  ст.7 Закону України „Про  податок  на  додану вартість” суми не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю на яку нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ. Стаття 8 цього Закону, на яку посилається перший відповідач, має назву “Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України” і не регламентує питання, пов’язані з нарахуванням процентів, оскільки вони висвітлені у п.п.7.7.3 ст.7 названого Закону. Таким чином, експортне відшкодування є різновидом бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Тому суб’єкт, діяльність якого пов’язана з вивезенням товарів за межі митної території України, не може знаходитися в гіршому становищі ніж господарюючий суб’єкт, що працює на внутрішньому ринку, щодо відшкодування податку на додану вартість. (До такого висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 25.05.2004 р. по справі № 3/184 та від 13.07.2004 р. по справі №2-15/6154.1-2004 при розгляді аналогічних за змістом питань).

Судова колегія також не приймає до уваги твердження другого відповідача про те, що постанова місцевого суду від 10.07.2006р. є незаконною, оскільки Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” не передбачені загальнодержавні видатки на покриття судових витрат за рішенням суду.

Пунктом п.6 ст.7 Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 р. №590, повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнутих податків, зборів і обов’язкових платежів здійснюють відділення Державного казначейства за поданням державних податкових інспекцій. Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. №200/86, передбачає, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновком податкових органів або за рішенням суду. Тобто, місцевий суд обґрунтовано прийняв позов до розгляду та задовольнив вимогу позивача.

Судова колегія також відхиляє посилання Відділення Державного казначейства України у м. Полтаві на те, що в резолютивній частині оскарженої постанови господарського суду Полтавської області не зазначений рахунок з якого має проводитися відшкодування спірної суми, що на думку Відділення є підставою для скасування постанови.

Пункт 4 частини 1 ст. 165 КАС України не покладає на суд обов’язку зазначати в резолютивній частині постанови розрахункового рахунку з якого має проводитися відшкодування ПДВ, а тому вказана обставина не є підставою для скасування постанови місцевого суду від 10.07.2006р.

В разі виникнення питань з цього приводу вони можуть бути вирішені відповідно до ст.ст. 170, 257-259 КАС України та ст.ст. 5, 28 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2006р. у справі №3/123 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись: п. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ст. 205 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

у х в а л и в:

1.          Постанову господарського суду Полтавської області від 10.07.2006р. у справі №3/123 залишити без змін, а апеляційні скарги першого заступника прокурора Полтавської області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві та Відділення Державного казначейства України у м. Полтаві - без задоволення.

2.          Справу № 3/123 повернути до господарського суду Полтавської області.

Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

          Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Шевченко  В. Ю.                                            Судді:                                                                                      Рибченко А.О.  Судді:                                                                                      Ткаченко  Б.О.