Справа № 464/7192/15-ц

пр.№ 2/464/2044/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2015 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Радченко Е.А.

при секретарі Лобко А.С.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про визнання договору фінансового лізингу нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И В :

25.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізнгова компанія «Ваш авто» про визнання договору фінансового лізингу нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемного правочину. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.07.2015 року було укладено договір фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль марки «Хюндай Елантра» вартістю 20085,11 доларів США. ОСОБА_1 вважає, що договір не відповідає вимогам закону, тому просить визнати цей договір нікчемним та стягнути з ТОВ «Лізнгова компанія «Ваш авто» сплачений адміністративний платіж в сумі 47200 грн. Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Лізнгова компанія «Ваш авто» грошові кошти на правову допомогу в розмірі 4100 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити. При цьому представник позивача посилався на те, що укладений договір не відповідає вимогам закону, оскільки не дотримано форми договору, а саме: договір не був посвідчений нотаріально.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

31.07.2015 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 000681. На підставі вищезазначеного договору відповідач зобов'язується придбати у власність автомобіль марки «Хюндай Елантра» вартістю 20085,11 доларів США та передати його позивачу у користування не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок наступних платежів: адміністративного платежу, авансового платежу та комісій за передачу предмета лізингу (в разі наявності).

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати вказаний договір нікчемний, оскільки не було дотримано форми договору.

Відповідно до ст. 202 К України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Позивач посилається на те, що для договору, що укладено між сторонами, нотаріальне посвідчення є обов'язковим. При цьому позивач та його представник посилаються на вимоги ч. 2 ст. 799 ЦК України, за якими договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи позов суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізиндогавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Вимоги про нотаріальне посвідчення договору лізингу Закон не передбачає.

За правилами ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Враховуючи, що Закон України «Про фінансовий лізинг», який регулює окремі види і форми лізингу, не передбачає вимоги про нотаріальне посвідчення договору, домовленості сторін щодо нотаріального посвідчення договору не було, суд вважає, що під час укладення сторонами договору не було порушено вимог щодо його форми.

Позивач просить визнати договір нікчемним. Проте, за правилами ч. 2 ст. 215 ЦК України в разі нікчемності правочину (тобто, якщо його недійсність встановлена законом) визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Лише в тому разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач в позовній заяві зазначає, що крім недодержання нотаріальної форми договору, в договорі лізингу наявні не всі істотні умови, а саме: в договорі не зазначено, в кого саме лізингодавець придбає предмет лізингу, не визначено порядок та місце отримання лізингоодержувачем предмета лізингу, не зазначено умови та порядок страхування предмета лізингу та інші умови.

В договорі, що укладено між сторонами, дійсно не обумовлено вищезазначені положення. Проте, відсутність таких умов не впливає на законність укладеного між сторонами договору лізингу. В ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що істотними умовами договору лізингу є: 1) предмет лізингу; 2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); 3) розмір лізингових платежів; 4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Тобто, вказані позивачем умови не є істотними в баченні Закону.

В судовому засіданні позивач зазначив, що підписуючи договір не був з ним ознайомлений. Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. Як вбачається з матеріалів справи, укладений договір був добровільно підписаний, а відтак, позивач погодився з усіма вказаними істотними умовами, про що свідчить його підпис на кожному аркуші договору та додатків до нього.

Суд враховує, що зазначені позивачем обставини щодо істотних умов договору та не ознайомлення із текстом договору, в разі їх підтвердження в судовому засіданні, можуть бути підставою для визнання договору недійсним. Статтею ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог. Вимоги щодо визнання договору недійсним заявлено не було.

Крім того, суд враховує, що позивач не просить визнати договір недійсним, а просить визнати його саме нікчемним та застосувати наслідки нікчемного правочину. Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із договорів та правочинів. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способом захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначений в ст. 16 ЦК України. Як вбачається із змісту вказаної норми Закону власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права, передбаченим законом або договором. Визнання правочину нікчемним не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи, оскільки в разі нікчемності правочину визнання його таким в судовому порядку не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи позовну вимогу щодо застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення з відповідача сплачених позивачем за договором коштів, суд виходить з того, що під час укладення сторонами договору було дотримано встановленої законом форми, передбаченої ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг».

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

За вимогами ст. 88 ЦПК України судові витрати, до яких відносяться витрати на правову, суд присуджує лише стороні, на якої ухвалено рішення. Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, у суду немає й підстав для стягнення на користь позивача витрат на гонорар адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 209, 215, 220, 627, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 10, 11, 27, 59, 60, 78, 88, 137, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про визнання договору фінансового лізингу нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемного правочину – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий :