КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
26.10.06 р. № 12/263
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Поліщук В.Ю.
при секретарі судового засідання Швидаку С. І.
за участю представників сторін:
від позивача: Васильєв О. Г. –дов. № 04/юр від 11.01.2005 р., представник
від відповідача: Нурканова А. С. –дов. № 94 від 14.12.2005 р., начальник юридичного відділу Київської філії
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми “Укртатнафтасервіс” на рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2006 року
у справі № 12/263 (суддя Іваницький О. Т.)
за позовом Фірми “Укртатнафтасервіс”, м. Кременчук Полтавської області
до Акціонерного комерційного банку “Індустріалбанк”,
м. Запоріжжя
про стягнення 160 867 грн. 09 коп.
в с т а н о в и в:
Фірма “Укртатнафтасервіс” звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного комерційного банку “МТ-Банк” про стягнення 160 267 грн. 94 коп. у зв’язку з порушенням строків виплати дивідендів за 2002 р., в тому 63 259 грн. 43 коп. інфляційних та 16 267 грн. 94 коп. 3 % річних за період з 20.08.2003 р. по 08.02.2005 р. згідно ст. 625 ЦК України, 81 339 грн. 72 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди згідно ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України.
До прийняття рішення у справі в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України Фірма “Укртатнафтасервіс” в поясненнях № 77/юр від 19.07.2006 р. зменшила розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних за період з 20.08.2003 р. по 08.02.2005 р. на суму 1 005 грн. 84 коп.
У зв’язку з реорганізацією Акціонерного комерційного банку “МТ-Банк” шляхом приєднання до Акціонерного комерційного банку “Індустріалбанк” та виключенням його з Державного реєстру банків згідно рішення НБУ від 10.03.2006 р. № 49 в порядку ст. 25 ГПК України господарським судом Полтавської області здійснено заміну відповідача його правонаступником –Акціонерним комерційним банком “Індустріалбанк”, про що зазначено в рішенні.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.07.2006 року у справі № 12/263 (т. 1 а. с. 207-208) позов задоволено частково; відмовлено в частині стягнення 81 339 грн. 72 коп. упущеної вигоди; припинено провадження у справі в частині стягнення 1 005 грн. 84 коп. збитків від інфляції та 3 % річних; стягнуто з Акціонерного комерційного банку “Індустріалбанк” на користь Фірми “Укртатнафтасервіс” 16 267 грн. 94 коп. 3 % річних, 62 555 грн. 35 коп. збитків від інфляції, 788 грн. 23 коп. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фірма “Укртатнафтасервіс” подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2006 р. у справі № 12/263 частково, а саме: в частині відмови в стягненні з АКБ “Індустріалбанк” 81 339 грн. 72 коп. упущеної вигоди на користь Фірми “Укртатнафтасервіс” і прийняти нове рішення, яким позов Фірми “Укртатнафтасервіс” задовольнити в частині стягнення з АКБ “Індустріалбанк” 81 339 грн. 72 коп. упущеної вигоди.
За апеляційною скаргою Фірми “Укртатнафтасервіс” на рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 03.10.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 12/263.
Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” згідно ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2006 року без змін, а апеляційну скаргу Фірми “Укртатнафтасервіс” –без задоволення.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. розгляд справи № 12/263 здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Поліщук В. Ю.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні упущеної вигоди та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2003 року відбулися Загальні збори акціонерів Акціонерного комерційного банку “МТ-Банк” (далі –АКБ “МТ-Банк”), на яких прийнято рішення про виплату дивідендів за 2002 рік.
Станом на 19.05.2003 року, тобто на день початку виплати АКБ “МТ-Банк” дивідендів, Фірма “Укртатнафтасервіс” мала у власності прості іменні акції, емітентом яких є АКБ “МТ-Банк”, в кількості 333 795 шт. номінальною вартістю 10,00 грн. за 1 шт., всього на суму 3 337 950,00 грн., що підтверджується листом № 07/18-03 від 18.07.2003 року АКБ “МТ-Банк” та сертифікатом іменних акцій серія А № 2, виданого 25.07.2002 року реєстроутримувачем ЗАТ “Кремінь-реєстр”.
АКБ “МТ-Банк” листом № 07/18-03 від 18.07.2003 року (т. 1 а. с. 9) повідомив Фірму “Укртатнафтасервіс”, що згідно рішення Загальних зборів АКБ “МТ-Банк” від 18.04.2003 року Фірмі “Укртатнафтасервіс” належить до виплати дивіденди за 2002 рік в сумі 500 692 грн. 50 коп., початок виплати дивідендів –19.05.2003 року.
Фірма “Укртатнафтасервіс” неодноразово зверталася до АКБ “МТ-Банк” з вимогами про сплату дивідендів за 2002 рік (листи № 81/1488 від 15.07.2003 року, № 81/238 від 26.08.2004 року, № 81/259 від 22.09.2004 року, № 81/1 від 04.01.2005 року, т. 1 а. с. 11-14).
На вимоги Фірми “Укртатнафтасервіс” щодо сплати дивідендів за 2002 рік АКБ “МТ-Банк” частково здійснив на користь Фірми “Укртатнафтасервіс” сплату дивідендів 14.10.2003 року в сумі 148 650,00 грн., що підтверджується випискою банку від 14.10.2003 року (т. 1 а. с. 15), та 09.02.2005 року сплатив залишок суми боргу з виплати дивідендів в сумі 352 042 грн. 50 коп., що підтверджується випискою банку від 09.02.2005 року (т. 1 а. с. 16).
Згідно Статуту АКБ “МТ-Банк”, про що також зазначено і в сертифікаті іменних акцій серія А № 2, дата початку виплати дивідендів затверджується Загальними зборами акціонерів, виплата дивідендів здійснюється протягом трьох місяців після оголошення про їх сплату, тобто виплата дивідендів за 2002 рік повинна була бути здійснена АКБ “МТ-Банк” протягом періоду з 19.05.2003 року по 19.08.2003 року.
Таким чином, несплата АКБ “МТ-Банк” на користь Фірми “Укртатнафтасервіс” дивідендів у встановлений тримісячний строк, тобто до 19.08.2003 року, є порушенням АКБ “МТ-Банк” господарського обов’язку щодо сплати Фірмі “Укртатнафтасервіс” належних їй дивідендів в установлений строк.
Нарахування інфляційних та трьох процентів річних від простроченої суми починається з дати, наступної за датою, якою завершується строк виплати дивідендів (19.08.2003 року), тобто з 20.08.2003 року.
У відповідності до положень ст. 214 ЦК УРСР 1963 року та ч. 2 ст. 625 ЦК України 16.01.2003 року боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних та 3 % річних в уточненій позивачем сумі обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в розмірі 62 555 грн. 35 коп. інфляційних та 16 267 грн. 94 коп. 3 % річних за період з 20.08.2003 р. по 08.02.2005 р..
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення упущеної вигоди в сумі 81 339 грн. 72 коп. позивач посилається на ст. ст. 20, 224, 225 ГК України, ст. ст. 16, 22 ЦК України, оскільки в серпні 2003 року позивач, який є клієнтом АК “Східно-Європейській банк”, планував з метою отримання доходу з депозитного вкладу здійснити внесок на депозитний рахунок в АК “Східно-Європейській банк” 500 692 грн. 50 коп., які отримав би від відповідача, в якості сплати дивідендів за 2002 рік.
В підтвердження своїх намірів внести саме несплачену суму 500 692 грн. 50 коп. на депозит, позивач посилається на довідку АК “Східно-Європейській банк” № 350 від 22.02.2005 р., в якій зазначено, що між позивачем та АК “Східно-Європейській банк” існували депозитні відносини протягом 2003-2004 років та укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 03.02.2003 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Вказана норма кореспондується з абз. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, яка визначає збитки, як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив наявність та розмір збитків у формі упущеної вигоди.
В листах № 81/259 від 22.09.2004 року та № 81/1 від 04.01.2005 року позивача наголошує на крайній необхідності в грошових коштах в зв’язку з тяжким фінансовим станом.
Позивач не надав будь-яких доказів стосовно того, що АК “Східно-Європейський банк” мав намір укласти договір депозитного вкладу з позивачем саме на суму 500 692 грн. 50 коп., які він мав би отримати від відповідача як сплату дивідендів за 2002 рік. Такими письмовими доказами, зокрема, можуть бути: попереднє листування, матеріали переговорів, проект договору депозиту на вказану суму.
Крім того, з метою визначення розміру упущеної вигоди позивач звернувся до АК “Східно-Європейський банк” з проханням надання довідки (№ 350 від 22.02.2005 р.) про середній розмір відсоткової ставки по депозитним вкладам юридичних осіб за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р.
Таким чином, розрахунок упущеної вигоди було здійснено позивачем, виходячи з рівня середніх банківських ставок, які існували на ринку послуг на час наміру позивача здійснити вклад на депозит, в той час як згідно положень ч. 3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Позивач звернувся до суду з позовом 14.09.2005 р. Отже, позивачем невірно обрахована сума упущеної вигоди.
Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки є недоведеними та належними доказами не підтверджені.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2006 року у справі № 12/263 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.
Фірмою “Укртатнафтасервіс” сплачено платіжним дорученням № 440 від 25.07.2006 р. державне мито в сумі 804 грн. 34 коп. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2006 р. у справі № 12/263.
Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Відповідно до п. п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. “Про державне мито” ставки державного мита встановлюються в таких розмірах із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. п. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993р. зі змінами “Про державне мито” ставки державного мита встановлюються в таких розмірах із заяв, що подаються до господарських судів, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Оскільки позивачем оскаржується рішення місцевого господарського суду в частині відмовити у стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, тобто оспорювана сума складає 81 339 грн. 72 коп., то державне мито, яке підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, становить 406 грн. 70 коп. Отже, позивачем сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством, а тому державне мито в сумі 397 грн. 64 коп. підлягає поверненню Фірма “Укртатнафтасервіс” з державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. “Про державне мито”.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 47, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2006 року у справі № 12/263 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми “Укртатнафтасервіс” –без задоволення.
2. Повернути Фірмі “Укртатнафтасервіс” (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; код 23813935) з державного бюджету України державне мито в розмірі 397 (триста дев’яносто сім) грн. 64 коп., перераховане платіжним дорученням № 440 від 25.07.2006 р., як зайво сплачене.
3. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідну довідку.
4. Справу № 12/263 повернути господарського суду Полтавської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Поліщук В.Ю.