КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
28.09.06 р. № 12/112-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Швець В.О
при секретарі судового засідання Швидаку С. І.
за участю представників сторін:
від позивача: Радченко О. В. –дов. № 640 від 27.12.2005 р., представник;
Портянко С. П. –дов. № 724 від 01.09.2006 р., представник
від відповідача: Ковальчук О. М. –дов. № 14/03-34 від 27.12.2005 р., представник
прокурор: Матвієць В. В. –пос. № 54 від 28.05.2005 р., прокурор відділу
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” на рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 року
у справі № 12/112-06 (суддя Сергєєва Л. А.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта”, м. Київ
до Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта”, м. Кременчук
про стягнення 59 089 329 грн. 20 коп.
в с т а н о в и в :
Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта” (далі –позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” (далі –відповідач) про стягнення 59 089 329 грн. 20 коп., в тому числі 46 554 147 грн. 20 коп. основного боргу за емітованими ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта” 47 простими векселями № № 763311449360-763311449408 та 12 535 182 грн. відсотків за період з 01.03.2003 р. по 24.02.2006 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 р. у справі № 12/112-06 (т. 1 а. с. 164-166) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта” 54 900 035,20 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ “Укртранснафта” в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування положення ст. ст. 34, 38, 70, 71, 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та п. п. “б” п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, а також порушення ст. 35 ГПК України.
За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта” на рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 21.06.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 12/112-06.
Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р. та 17.08.2006 р. розгляд справи відкладався у зв’язку з клопотанням відповідача та неявкою представника відповідача відповідно.
До апеляційного господарського суду надійшло повідомлення № 05/1-1355вих від 25.09.2006 р. Прокуратури Київської області про вступ у розгляд справи № 12/112-06 з метою представництва інтересів держави в особі ВАТ “Укртранснафта”.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.09.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Агрикова О. В., Швець В. О.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню як обґрунтована, а рішення – скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2002 р. Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” емітовано 47 простих векселів за № № 763311449360-763311449408 (т. 1 а. с. 10-56) із строком платежу “за пред’явленням” на загальну суму 46 544 146 грн. 20 коп.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.02.2003 р. ним пред’явлено відповідачу вищезазначені векселі до оплати. Проте відповідач оплату по векселям не здійснив, що змусило позивача звернутись з позовом до суду.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до норм ст. 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі –Уніфікований закон), запровадженого Конвенцією від 07.06.1930 р., яка набула чинності для України з 06.01.2000 р., до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.
Згідно ч. 1 ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.
В ст. 75 Уніфікованого закону встановлено, що обов’язковим реквізитом простого векселя є зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж.
У простих векселях за № № 763311449360-763311449408 зазначено, що сума підлягає сплаті в м. Кременчук АКБ “МТ-Банк”.
В порушення вимоги щодо пред’явлення векселів до оплати в місці, зазначеному у векселі, позивач вказує на те, що звернувся безпосередньо до відповідача з вимогою про оплату за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, тобто за місцезнаходженням ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта”, а не за адресою, зазначеною у векселі.
Отже, позивач порушив порядок пред’явлення векселів до платежу, що, в свою чергу, не є порушенням зобов’язань по оплаті векселя з вини відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.
Крім того, факт неналежного пред’явлення спірних векселів до оплати також встановлено рішенням суду у цивільній справі, а саме: рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15.03.2005 р. у справі № 22а-550-2005 р., яке залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 15.03.2006 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи загальні положення щодо оплати векселів, необхідно зазначити, що для здійснення платежу за емітованим векселем вексель має бути пред’явлено емітенту до платежу, що встановлено ст. 38 Уніфікованого закону. Отже, для того щоб право позивача вважалося порушеним необхідно, щоб останній з’явився до відповідача, пред’явив векселі до оплати, а ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта” відмовилось здійснити розрахунок за векселями.
За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у позивача взагалі не виникло право на позов, оскільки позивачем не пред’явлено належним чином векселі до платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Як вбачається із простих векселів за № № 763311449360-763311449408 строк платежу встановлено “за пред’явленням”. Дата складання векселів 28.02.2002 р.
Отже, вексель зі строком платежу “за пред’явленням” має бути пред’явлено до оплати протягом року від дати складання, останнім днем платежу є 28.02.2003 р. За таких обставин після спливу трьох років від дати 28.02.2003 р. у позивача 28.02.2006 р. припинилось матеріальне право вимагати платіж за векселем, відповідно і сплинув строк позовної давності для звернення до суду. Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом 06.04.2006 р. вхід. № 1981, тобто після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таку заяву здійснено відповідачем у відзиві № 14/11-827 від 10.05.2006 р. на позовну заяву (т. 1 а. с. 98-101).
Однак, місцевий господарський суд з посиланням на норми Цивільного кодексу України зазначив, що вексельним законодавством не визначено на підставі чого строк позовної давності за векселями переривається, а тому слід застосовувати норми вказаного нормативно-правового акту.
Проте відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства, вичерпний перелік яких визначено в Законі України “Про вексельний обіг”, і норми Цивільного кодексу України до таких правовідносин не застосовуються.
Враховуючи те, що позивачем строк позовної давності пропущено, то у задоволення позовних вимог ВАТ “Укртранснафта” до ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта” про стягнення 59 089 329 грн. 20 коп. заборгованості згідно простих векселів за № № 763311449360-763311449408 слід відмовити.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 року у справі № 12/112-06 прийнято при неповному з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.
Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 року у справі № 12//112-06 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству “Укртранснафта” до Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” про стягнення 59 089 329 (п’ятдесят дев’ять мільйонів вісімдесят дев’ять тисяч триста двадцять дев’ять) грн. 20 коп. заборгованості згідно простих векселів за № № 763311449360-763311449408.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта” (м. Київ, вул. Артема, 60; код 31570412) на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; код 00152307) 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
6. Справу № 12/112-06 повернути господарському суду Полтавської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Швець В.О