Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" грудня 2006 р. Справа № 37/51-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
прокурора – Гаргуль Н.В. за посвідченням № 90 від 21.06.06р.,
позивача – Парамонової О.В. за довіреністю № 3170/10/10-025 від 10.05.06р., Кобець Н.А. за довіреністю № 111781/10/10-025 від 27.12.06р.,
1-го відповідача – Краснікова П.І. за довіреністю від 01.08.2005р., директора Лапта С.А.,
2-го відповідача –не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 4278Х/2-4) Науково-виробничого підприємства «Альянс-сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 13.06. 2006 р. по справі № 37/51-06
за позовом Прокуратури Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі ДПІ у Ленінському районі, м. Харків
до Науково-виробничого підприємства «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова
та до Приватного підприємства «Мердісон», м. Луганськ
про визнання правочину недійсним, -
встановила:
Прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, до Науково-виробничого підприємства „Альянс-Сервіс 98” товариства інвалідів Київського району м. Харкова про визнання недійсним правочину у формі договору купівлі-продажу № 6 від 06.01.2004 р., укладеного між НВП „Альянс-Сервіс 98” та ПП „Мердісон” на підставі ст. 203, ч. 5 ст. 215, ст.234 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2006 р. Приватне підприємство „Мердісон” було залучено до участі у справі у якості 2-го відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., суддів Прохоров С.А., Хотенець П.В.) позов задоволено, визнано недійсним правочин у формі договору купівлі-продажу № 6 від 06.01.2004 р., укладений між Науково-виробничим підприємством „Альянс-Сервіс 98” товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Приватним підприємством „Мердісон”.
Перший відповідач, Науково-виробниче підприємство „Альянс-Сервіс 98” товариства інвалідів Київського району м. Харкова, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. по справі № 37/51-06 скасувати, та припинити провадження по справі. В судовому засіданні представник апелянта уточнив свої вимоги і просив в позові відмовити. Обґрунтовуючи свої доводи апелянт вказував, що 22.05.2003р. НВП «Альянс-Сервіс 98», було отримано Дозвіл № 46, на право користування пільгами з оподаткування, відповідно до якого підприємство звільнено від обов'язку сплати податку на прибуток, у зв’язку з чим у нього були відсутні підстави для приховування прибуток, оскільки з 22.05.2003р., він не оподатковується податком на прибуток взагалі. На думку апелянта, визначаючи спірний договір фіктивним, суд першої інстанції не врахував той факт, що на момент підписання та його виконання сторони знаходилися в єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій України, закріпили цей договір своїми підписами и печатками які судом першої інстанції не були визнані недійсними. Підприємства свої зобов'язання за вказаним договором виконали повністю: була здійснена поставка продукції з боку НВП «Альянс-Сервіс 98»та здійснена оплата з боку ПП «Мердісон»в повному обсязі. Претензій з приводу виконання цього договору підприємства не мали. Апелянт посилався на те, що виконання своїх обов'язків згідно з спрного договору підтверджується накладними на поставку продукції, довіреностями виконаними на бланках суворої звітності, та податковими накладними, а також на те, що такий факт знайшов своє відображення у звітності оформленої і наданої до податкових органів в належні строки і в належній формі. Наведені факти знайшли своє підтвердження в результатах проведеної ДПІ Ленінського району перевірки за січень 2004р. і відображені в акті № 125/23-504/33 від 26.04.2004р.
Апелянт стверджував, що при дослідженні обставин справи судом першої інстанції не враховано, що всі вказані питання не мають жодного відношення до повернення ПДВ з бюджету, оскільки категорія повернення, відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», складається з від'ємного значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом. Саме тому посилання позивача на те, що цей договір має значення при завищені суми повернення ПДВ не відповідає дійсності, так як утворює податкові зобов'язання, а не податковий кредит.
Апелянт зазначав, що при дослідженні обставин справи суд першої інстанції повністю, без перевірки, визнав всі факти які були встановлені в ході досудового слідства Ленінською прокуратурою м. Харкова, в кримінальній справі № 17050146, порушеної за статтями 364, 191, 212 КК України, тим самим порушив вимоги ст. 35 ГПК України, відповідно до положень якої тільки вирок суду у кримінальній справі, що вступив в законну силу, є обов'язковим для господарського суду, оскільки досудове слідство в цій справі продовжується до цього часу і вироку по ньому винесено не було.
Апелянт вважав, що в обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції фактично наводить лише висновки які були зроблені експертом, не проводячи оцінку всіх доказів по справі, ігноруючи пояснення та документи надані першим відповідачем, порушуючи тим самим положення ч. 2 ст. 43 ГПК України, про заздалегідь не встановлену силу доказів.
На думку апелянта дослідження судово-економічної експертизи було спрямоване на з'ясування питань пов'язаних із поверненням ПДВ, а не з вирішенням цивільно-правових питань визнання недійсним правочину, тому використання цього висновку експерта в господарській праві є порушенням вимог господарсько-процесуального кодексу, а саме ст. 34, тобто правил належності, оскільки ці докази не мають жодного значення для справи.
Крім того, апелянт наполягає на тому, що при правовій оцінці договірних відносин які мали місце між НВП «Альянс-Сервіс 98»та ПП «Мердісон», визнаючи їх фіктивними суд користується положеннями податкового законодавства України, тоді як ці відносини можуть бути вирішені лише в площині цивільно-правових відносин. Так посилаючись на ст.ст. 215, 234 ЦК України і визнаючи правочин оспорюваним та фіктивним, суд не використовує для мотивації такого висновку жодної цивільно-правової норми. Нехтуючи при цьому тим фактом, що на виконання цього договору НВП «Альянс-Сервіс 98», було відвантажено готову продукцію, що знайшло своє відображення в накладних та податкових накладних і між підприємствами було проведено повний розрахунок, відповідно до положень договору, отже судом першої інстанції не вірно було використано галузь матеріального права, яка регулює відносини пов'язані із визнанням правочину недійсним.
Прокуратура Ленінського району м. Харкова подала відзив на апеляційну скаргу в якому вважала оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачала, у зв’язку з чим просила рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Обґрунтовуючи свої доводи зазначала, що на цей час досудове слідство по кримінальній справі № 17050146 завершено, справу разом з обвинувальним висновком у грудні 2005 р. направлено для розгляду до Ленінського районного суду м. Харкова. Кримінальна справа № 17050146 перебуває на розгляді в Ленінському районному суді м. Харкова (так само, як і перебувала в місцевому суді станом на день підписання оскаржуваного рішення 13.06.2006 р. та набрання ним законної сили), вирок суду на цей час не винесено.
Прокурор вказував, що на запит ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська повідомила, що рішенням Жовтневого суду м. Луганська від 29.09.2004 р. по справі № 2-4691 державна реєстрація ПП "Мердісон" скасована шляхом визнання статутних документів недійсними. У зв’язку з чим прокурор вважав, що саме з моменту державної реєстрації ПП "Мердісон" його ніби то і засновник не мав наміру здійснювати господарську діяльність та, відповідно, не мав наміру сплачувати до Державного бюджету усі встановлені законодавством обов'язкові податки та збори.
Крім того, прокурор вказував, що згідно отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська інформації останній звіт підприємством ПП „Мердісон" надано 19.08.2003 р. Як зазначено в Постанові Вищого Господарського суду України від 27.04.04р. №37/434пд, підтвердженням наявності умислу при укладанні угоди є наявність відомостей про відсутність підприємства за юридичною адресою, неподання податкової звітності до органів державної податкової служби (необчислення та несплата податків). Згідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені самим правочином. А відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.
Прокурор вважав, що безпосереднє відношення до спірних правовідносин - підстав для визнання недійсним спірного договору має ст. 193 ГК України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом). Отже, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, на думку прокурора, при проведенні господарської діяльності невстановлена особа, яка діяла від імені ПП "Мердісон" уклала договір з НВП "Альянс-Сервіс 98" з метою надання юридичної правдоподібності розрахункам за спірним договором, несплати податкових зобов'язань. Своїми діями ПП "Мердісон" спричинило шкоду державі, яка зобов'язана відшкодувати суму сплаченого "податку" НВП "Альянс-Сервіс 98".
Прокурор тако ж посилався на п.7.3 Постанови Вищого господарського суду України від 25.07.02 р. №1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", згідно з яким доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Позивач також подав відзив на апеляційну скаргу першого відповідача, в якому просив залишити рішення суду господарського суду Харківської області від 13.06.06р. по даній справі без змін, а скаргу без задоволення, оскільки вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Обґрунтовуючи свої доводи позивач посилався на ті ж самі обставини, що й прокуратура, крім того вказував, що ним було проведено позапланову документальну перевірку НВП "Альянс-Сервіс 98" з питань правильності обчислення податкового зобов’язання та податкового кредиту по ПДВ за січень 2004р., за результатами якої складено акт №125/23-504/33 від 16.04.2004р. В ході перевірки було встановлено, що 06.01.2004р. між НВП "Альянс-Сервіс 98" та ПП "Мердінсон" був укладений договір реалізації №6 строком дії до 31.12.2004р. З акту вбачається, що на користь ПП "Мердінсон" було відвантажено готову продукцію у січні 2004р. на загальну суму 3493555,20 грн. згідно податковим накладним № 4 від 12.01.2004р.,№ 8 від 16.01.2004р., № 12 від 19.01.2004р., №14 від 22.01.2004р., №17 від 24.01.2004р., №19 від 26.01.2004р., № 22 від 28.01.2004р. та № 24 від 31.01.2004р. Розрахунки за договором були проведені простим векселем №80351652245745.
Позивач зазначав, що прокуратурою Ленінського району м. Харкова порушена кримінальна справа №17050146 за ознаками складів злочинів, передбачених ч.2. ст. 364, ч.5 ст. 191, ч. З ст. 212 КК України за фактом присвоєння державних коштів в особливо великих розмірах, ухилення від сплати податків та зловживання посадовим становищем посадовими особами НВП "Альянс-Сервіс 98". В ході досудового слідства ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено перевірку правомірності відшкодування ПДВ за січень 2004р. НВП „Альянс-Сервіс 98", за результатами якої було складено акт №305/23-204/38 від 03.08.2005р. В ході перевірки встановлено, що НВП „Альянс-Сервіс 98" надано до ДПІ декларацію по податку на додану вартість за січень 2004р., реєстраційний № 3701 від 20.02.2004р., згідно якої підприємством відповідно до пп.7.7.1 та пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" задекларовано до відшкодування з бюджету податок на додану вартість в сумі 1360210,00 грн. За актом перевірки були направлені запити до інших органів державної податкової служби на основних постачальників на проведення зустрічних перевірок. На підставі отриманої інформації встановлено, що НВП „Альянс-Сервіс 98" не має законних підстав для включення до податкового кредиту суми 1360210,00 грн.
Позивач вказував, що статтями 2, 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" контроль за фінансово-господарською діяльністю платників податків покладено на органи державної податкової служби. Неухильне виконання завдань, покладених чинним законодавством на податкову і службу, обумовлено приписами ч.2 ст. 19 Конституції України. Несвоєчасна сплата податків та інших платежів здійснює загрозу виконанню бюджету та економічної безпеки держави, запобігає виконанню державною податковою службою покладених на неї державою завдань по мобілізації сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів, а також неподаткових доходів, встановлених законодавством. Для виконання поставлених перед органами державної податкової служби завдань щодо здійснення контролю»за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), ДПІ мають право подавати до судів і господарських судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними (п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"), оскільки кожна угода впливає на правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
У судовому засіданні 25.12.2006р. було оголошено перерву до 14-30 год. 26.12.2006р. У судовому засіданні 26.12.2006р. за усним клопотанням представника прокуратури було оголошено перерву до 10-30 год. 28.12.2006р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що відповідно до довідок Головного управління статистики України у Харківській області № 5873 та № 1544/12-06 від 09.02.2006 р. НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова числиться в ЄДРПОУ, як юридична особо з 22.04.1998 р. Згідно Свідоцтву № 29125810 НВ № 773891 від 20.05.1998 р. ПДВ НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова є платником податку на додану вартість, згідно дозволу Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів № 46 від 22.05.2003 р., який діяв до 22.05.2004 р., НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова надано право на користування пільгами з податку на додану вартість відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»та податку на прибуток, згідно пп. 7.12.1 п. 7.12. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
ДПІ Ленінського району м. Харкова 16.04.2004 р. було проведено позапланову документальну перевірку з питання правильності обчислення податкового зобов’язання та податкового кредиту по ПДВ НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова за січень 2004р., за результатами зазначеної перевірки було складено акт № 125/23-504/33. Згідно якому було встановлено, що 06.01.2004 р. між НВП «Альянс-Сервіс 98»та ПП «Мердісон»було укладено договір купівлі-продажу строком дії до 31.12.2004р.
З акту перевірки від 16.04.2004р. № 125/23-504/33 видно, що згідно договору № 6 від 06.01.2004 р. 1-й відповідач відвантажив на користь 2-го відповідача готову продукцію відповідно до податкових накладних № 4 від 12.01.2004р., № 8 від 16.01.2004р., №12 від 19.01.2004р., № 14 від 22.01.2004р., №17 від 24.01.2004р., № 19 від 26.01.2004р., № 22 від 28.01.2004р. № 24 від 31.01.2004р. Сплата заборгованості проведена простим векселем у лютому 2004 р. і на момент перевірки заборгованість відсутня.
Вказані податкові накладні та розрахункові накладні в матеріалах справи відсутні і згідно повідомлення помічника прокурора у Ленінському районі м. Харкова від 10.04.2006 р. (а.с. 167 т.1) у матеріалах кримінальної справи також відсутні, у зв’язку з чим вони не були надані позивачем господарському суду, представником 1-го відповідача підтверджено наявність на час перевірки вказаних накладних. Згідно висновків по даному акту перевірки у ході перевірки порушень не встановлено.
Згідно висновків додаткового акту № 218/33-504/49 від18.07.2004 р. до вищенаведеного акту № 125/23-504/33 від 16.04.2004 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова реалізація готової продукції на митній території України НВП «Альянс-Сервіс 98»здійснювалася по «0»ставки ПДВ правомірно згідно п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно акту пред’явлення векселя до платежу від 28.02.2004 р. ПП «Мердісон», який був векселеотримувачем, пред’явив до оплати, а НВП «Альянс-Сервіс 98» прийняв до оплати простий векселем № 80351652245743 на суму 634100,00 грн., векселедателем якого було НВП «Альянс-Сервіс 98». Даний вексель було видано в рахунок оплати товару по накладним № 19 від 26.01.2004 р., № 24 від 31.01.2004, Цим актом підтверджено виконання зобов’язань по договору № 18 від 30.12.2003 р. на суму 634100,00 грн.
В акті комплексної планової перевірки № 580/23-104/25469057 від 26.11.2004 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ( а.с. 57 т. 1) зазначено, що в 1 кв. 2004 р. НВП «Альянс-Сервіс 98»передало ТОВ «НМК- ЛТД»м. Шахтарськ простий векселем № 80351652245743 емітований НВП «Альянс-Сервіс 98»на суму 634100,00 грн. Далі вексель було пред’явлено до сплати ПП «Мердісон», на суму 634100,00грн., дисконт відсутній. За результатами даної перевірки зроблено висновки про зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування на 2531900 грн.
Враховуючи, що предметом спору по даній справі є визнання недійсним договору № 24 від 29.12.2003 р., укладеного між НВП «Альянс-Сервіс 98»та ПП «Деревал»тому відсутні підстави вважати, що розрахунки за продукцію поставлену першим відповідачем другому відповідачу за спірним договором були проведені саме простим векселем № 80351652245743.
На запит позивача ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська повідомила, що рішенням Жовтневого суду м. Луганська від 29.09.2004 р. по справі № 2-4691 визнано недійсними статутні документи ПП "Мердісон" з моменту їх реєстрації 18.04.2003 р та скасовано державну реєстрація ПП "Мердісон" з моменту запису в журналі обліку реєстраційних справ (а. с. 88, 91 т.1.) Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно зазначеного рішення в ході розгляду справи судом встановлено, що 14.04.2003 р. була подана заява про державну реєстрацію малого ПП "Мердісон". Після реєстрації установчих документів ПП "Мердісон" зареєструвалося у Луганському обласному управлінні статистики, було взято на податковий облік у ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська та зареєструвалося як платник податку на додану вартість. Згідно установчих документів цього підприємства його місцезнаходженням було: м. Луганськ, вул. Суходільська, 8, к. 240. Засновником ПП "Мердісон" зареєстрований громадянин Абакуменко С.П., який і проживає за вказаною адресою. Крім того, було проведено дослідження знаходження вищезазначеного підприємства за юридичною адресою, про що складений акт, яким встановлено, що ПП "Мердісон" за адресою, вказаною в установчих документах, не знаходиться та зареєстровано на особу, що не має відношення до безпосередньої діяльності даного підприємства. Згідно з поясненнями засновника Абакуменка С.П. до нього звернувся малознайомий йому чоловік, який запропонував за плату зареєструвати на себе ПП "Мердісон". Він погодився та здійснив реєстрацію підприємства на своє ім'я. Документи, всі передав тому чоловіку, який зробив йому пропозицію.
За результатами розгляду справи Жовтневого суду м. Луганська було встановлено, що Абакуменко С.П. до діяльності підприємства ПП "Мердісон" ніякого відношення не має, ніяких угод, договорів не укладав, довіреностей на укладення або представництво не видавав, внесків до уставного фонду підприємства не здійснював, фінансово-господарську діяльність не вів. Печаток та штампів ПП "Мердісон" не має, прибутку та доходів від діяльності підприємства не отримував. Таким чином, усі документи, печатки, штампи ПП "Мердісон" були передані невстановленій особі, Абакуменко С.П. не мав наміру та можливості підприємницькою діяльністю, відповідно, не мав наміру сплачувати до державного бюджету і усі встановлені законодавством обов'язкові податки та збори.
Таким чином, на час укладення спірного договору ПП "Мердісон" не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності (сукупність прав та обов'язків) на укладання договорів та їх виконання, що свідчить про відсутність з боку ПП "Мердісон" наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірним договором.
Згідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені самим правочином. А відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським зобов'язанням, зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно ч. 1ст.207 ГК України тягне за собою недійсність господарського зобов'язання. Згідно ч. З ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Ст.202 ЦК України визначає угодою (правочином) дії особи, спрямовані на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє угоду (правочин), повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності(сукупність прав та обов'язків), недодержання цієї вимоги відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності угоди ( правочину). Згідно з ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Виходячи з положень розділу IV ГК України господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складає їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться, як форма та зміст. Таким чином, визнання господарського зобов'язання недійсним визначає недійсність угоди, як недійсність змісту тягне за собою недійсність форми. Такий же зв'язок існує і в випадку недійсності угоди.
Крім того, в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 1978 р. (зі змінами та доповненнями) вказано, що недійсними визнаються угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів. Оскільки за даними позивача ПП "Мердісон" не звітувало перед органом ДПС, тобто відсутні докази нарахування та сплати податкових зобов’язань у зв’язку з виконання оскарженого договору, що також є підтвердженням наявності протиправного умислу у другого відповідача.
З таких обставин позивачем доведені обставини, на які він посилається у позові стосовно наявності у ПП "Мердісон" на час укладання оскарженого договору умислу, завідомо суперечного інтересам держави та суспільства. У зв’язку з чим колегія суддів вважає правомірними висновку суду першої інстанції про необхідність визнати недійсною угоду, укладену між НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова та ПП "Мердісон" № 6 від 06.01.2004 р.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006р. по справі № 37/51-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладене в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, -
постановила:
Апеляційне скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 року по справі № 37/51-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді