Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" грудня 2006 р. Справа № 37/52-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
прокурора – Гаргуль Н.В. за посвідченням № 90 від 21.06.06р.,
позивача – Парамонової О.В. за довіреністю № 3170/10/10-025 від 10.05.06р., Кобець Н.А. . за довіреністю № 111781/10/10-025 від 27.12.06р.,
1-го відповідача – Краснікова П.І. за довіреністю від 01.08.2005р., директора Лапта С.А.,
2-го відповідача –не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 4279Х/2-4) Науково-виробничого підприємства «Альянс-сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. по справі № 37/52-06
за позовом Прокуратури Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі ДПІ у Ленінському районі, м. Харків
до Науково-виробничого підприємства «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова
та до Приватного підприємства «Древал», м. Луганськ
про визнання правочину недійсним, -
встановила:
Прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова до Науково-виробничого підприємства „Альянс-Сервіс 98” Товариства інвалідів Київського району м. Харкова про визнання недійсним правочину у формі договору поставки № 24 від 29.12.2003 р., укладеного між НВП „Альянс-Сервіс 98” та ПП „Древал”, на підставі ч. 5 ст. 203, ст. ст. 215, 234 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2006 р. Приватне підприємство „Древал” було залучено до участі у справі у якості 2-го відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Прохоров С.А., судді Хотенець П.В.) позов задоволено, визнати недійсним правочин у формі договору поставки № 24 від 29.12.2003 р., укладений між Науково-виробничим підприємством „Альянс-Сервіс 98” товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Приватним підприємством „Древал”.
1-й відповідач, Науково-виробниче підприємство „Альянс-Сервіс 98” товариства інвалідів Київського району м. Харкова, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. по даній справі скасувати та припинити провадження по справі. В судовому засіданні представник апелянта уточнив свої вимоги і просив в позові відмовити. Разом зі скаргою, апелянтом було надане клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт вказував, що 22.05.2003 р. ним було отримано Дозвіл № 46, на право користування пільгами з оподаткування, відповідно до якого підприємство звільнено від обов'язку сплати податку на прибуток. Тобто, апелянт вважав, що у нього були відсутні підстави для приховувати свого прибутку, оскільки з 22.05.2003р. дане підприємство не оподатковується податком на прибуток взагалі.
Апелянт стверджував, що називаючи договір фіктивним суд першої інстанції не враховував той факт, що на момент підписання та його виконання сторони (суб'єкти господарювання) знаходились в єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій України, закріпили цей договір своїми підписам та печатками які судом першої інстанції не були визнані недійсними. Апелянт свої зобов'язання за вказаним договором виконав повністю здійснивши поставку продукції ПП «Древал», ПП «Древал»розрахувався в повному обсязі векселем. Претензій з приводу виконання цього договору сторони не мали. Виконання своїх обов'язків згідно з вищенаведеного договору підтверджується накладними на поставку продукції, довіреностями виконаним на бланках суворої звітності, та податковими накладними. Крім цього такий факт знайшов своє відображення у звітності оформленої і наданої до податкових органів в належні строки і в належній формі. Апелянт стверджував, що всі документи які підтверджують належне виконання цього договору знаходяться в матеріалах справи і на них посилається суд першої інстанції при винесенні рішення, всі наведені факти також знайшли своє підтвердження і результатах проведеної ДПІ у Ленінського району перевірки за січень 2004 р., які відображені в акті № 125/23-504/33 від 26.04.2004 р.
Апелянт вказував, що при дослідженні обставин справи суд першої інстанції не враховував той факт, що всі вказані питання не мають жодного відношення до повернення ПДВ з бюджету, оскільки категорія повернення, відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»складається з від'ємного значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом. Саме тому апелянт вважав, що посилання позивача на те, що цей договір має значення при завищені суми повернення ПДВ не відповідає дійсності, тому, що утворює податкові зобов'язання, а не податковий кредит.
Крім того, апелянт стверджував, що при дослідженні обставин справи суд першої інстанції повністю, без перевірки, визнав всі факти як були встановлені в ході досудового слідства Ленінською прокуратурою м. Харкова, по кримінальній справі № 17050146, порушеної за статтями 364, 191, 212 КК України, тим самим порушив вимоги ст. 35 ГПК України відповідно до положень якої тільки вирок суду у кримінальній справі, що вступив в законну силу, є обов'язковим для господарського суду, оскільки досудове слідство по вказаній справі продовжується до цього часу і вироку по ньому винесено не було. У зв’язку з чим суд першої інстанції фактично наводить лише висновки які були зроблені експертом, не проводячи оцінку всіх доказів по справі, ігноруючи пояснення та документи надані першим відповідачем, порушуючи тим самим положення ч. 2 ст. 43 ГПК України, про заздалегідь не встановлену сил доказів.
Апелянт також вказував, що дослідження судово-економічної експертизи було спрямоване на з'ясування питань пов'язаних із поверненням ПДВ, а не з вирішенням цивільно-правових питань визнання фіктивним правочину, тому використання цього висновку експерта в господарській справі є порушенням вимог ст. 34 ГПК України, оскільки ці докази не мають жодного значення для справи.
Апелянт вважав, що при правовій оцінці договірних відносин які мали місце між НВП «Альянс-Сервіс 98» та ПП «Древал», визначаючи їх фіктивними суд першої інстанцій користується положеннями податкового законодавства України, тоді як ці відносини можуть бути вирішені лише в площині цивільно-правових відносин. Так посилаючись на ст.ст. 215, 234 ЦК України і визнаючи правочин оспорюваним та фіктивним, суд не використовує для мотивації такого висновку жодної цивільно-правової норми. Нехтуючи при цьому тим фактом, що на виконання цього договору НВП «Альянс-Сервіс 98», було відвантажено готову продукцію, що знайшло своє відображення в накладних та податкових накладних і між підприємствами було проведено повний розрахунок, відповідно до положень договору. З урахуванням викладеного апелянт вважав, що суд першої інстанції не правильно використовує ту галузь матеріального права, яка регулює відносини пов'язані із визнанням правочину недійсним.
Прокурор Ленінського району м. Харкова подав відзив на апеляційну скаргу в якому вважав оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 13.06.06р. законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, у зв’язку з чим просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Обґрунтовуючи свої доводи прокурор зазначав, що досудове слідство по кримінальній справі № 17050146 завершено, справу разом з обвинувальним висновком у грудні 2005 р. направлено для розгляду по суті до Ленінського районного суду м. Харкова. Кримінальна справа № 17050146 перебуває на розгляді в Ленінському районному суді м. Харкова (так само, як і перебувала в суді станом на день підписання оскаржуваного рішення 13.06.2006 р. та набрання ним законної сили), вирок суду на цей час не винесено.
Прокурор зазначав, що в ході перевірки, проведеної Ленінською МДПІ м. Луганська, встановлено, що 13.06.2003 р. ПП "Древал" виключено з реєстру платників ПДВ., рішенням Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004 р. по справі № 2-444 державна реєстрація ПП "Древал" скасована та визнані недійсними статутні документи з моменту їх реєстрації.
В ході судового розгляду по справі № 2-444 Лутугінським районним судом Луганської області встановлено, що 04.06.2003 р. Лутугінською райдержадміністрацією було зареєстровано приватне підприємство "Древал", код ЄДРПОУ 32538469. ПП "Древал" було зареєстровано у обласному управлінні статистики та взято на податковий облік у Ленінську МДПІ м. Луганська. Згідно установчих документів місце знаходження ПП "Древал": м. Луганськ, вул. Молодіжна, 22, засновник - Шафранська Л. А. Актом перевірки місця знаходження підприємства за юридичною адресою від 05.01.2004 р. працівниками МВПМ СДПІ у м. Луганську встановлено, що ПП "Древал" за адресою, вказаною в установчих документах, не знаходиться. У 2003 р. Шафранська Л.А. за проханням малознайомої їй людини зареєструвала дане підприємство за винагороду на власні паспортні дані. Усі документи підприємства, печатки, штампи були отримані невідомою людиною. Про його місце знаходження Шафранській Л.В. нічого не відомо, нікого на керівні посади вона не призначала, довіреностей на фінансово-господарську діяльність від свого ім'я вона нікому не видавала. Ніяких договорів, накладних, податкових декларацій вона не підписувала. Хто володіє установчими документами, печатками, штампами підприємства їй невідомо.
За результатами розгляду справи Лутугінським районним судом м. Луганска було встановлено, що після реєстрації у червні 2003 р. ПП "Древал" Шафранська Л.А. не мала можливості займатися підприємницькою діяльністю, тому що були відсутні необхідні документи підприємства, печатка, штампи та відповідно Шафранська Л.В. не мала наміру сплачувати до держбюджету встановлені законодавством обов'язкові податки та збори. До діяльності підприємства ПП "Древал" Шафранська Л.А. фактично не мала ніякого відношення, ніяких угод, договорів не укладала, довіреностей на укладення або представництво не видавала, фінансово-господарської діяльності не вела, прибутку чи доходу від діяльності підприємства не отримувала.
Прокурор вважав, що з моменту державної реєстрації ПП "Древал" його нібито засновник не мав наміру здійснювати господарську діяльність та, відповідно, не мав наміру сплачувати до Державного бюджету усі встановлені законодавством обов'язкові податки та збори.
Згідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені самим правочином. А відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Прокурор вказував, що безпосереднє відношення до спірних правовідносин, підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, має положення ст.193 ГК України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.(До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом). Отже, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Прокурор зазначав, що при проведенні господарської діяльності невстановлена особа, яка діяла від імені ПП "Древал", уклала договір з НВП "Альянс-Сервіс 98" з метою надання юридичної правдоподібності розрахункам за спірним договором, несплати податкових зобов'язань. Своїми діями ПП "Дрєвал" спричинило шкоду державі, яка зобов'язана відшкодувати суму сплаченого "податку" НВП "Альянс-Сервіс 98".
Прокурор посилався на те, що судовим експертом в результаті дослідження акту перевірки ДПІ від 16.04.2004 р. №125/23-504/33, акту ДПІ від 18.03.2005 р. №102/23-504/17, інформації з банківських установ, статутних документів, бухгалтерської документації та договорів НВП „Альянс-Сервіс 98" було встановлено, що висновки зазначеного акту щодо можливості відшкодування 1-му відповідачу ПДВ у розмірі 1360210, 00 грн. документально не підтверджуються. Судовим експертом був зроблений висновок, що фактично 1-й відповідач отримав відшкодування з державного бюджету ПДВ у розмірі 1360210, 00 грн. не маючи на це законних підстав.
Відповідно до ст. 36 ГПК України висновок судово-економічної експертизи № 8153 від 29.09.2005 р. є письмовим доказом по справі та судом йому надано правильну оцінку, керуючись вимогами ст.ст. 33-37 ГПК України.
Прокурор вказував, що згідно з п.7.3 Постанови Вищого господарського суду України від 25.07.02р. № 1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Позивач також подав відзив на апеляційну скаргу першого відповідача, в якому просив залишити рішення суду господарського суду Харківської області від 13.06.06р. по даній справі без змін, а скаргу без задоволення, оскільки вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Обґрунтовуючи свої доводи позивач посилався на такі ж самі обставини, що й прокуратура, крім того вказував, що ним було проведено позапланову документальну перевірку НВП "Альянс-Сервіс 98" з питань правильності обчислення податкового зобов’язання та податкового кредиту по ПДВ за січень 2004р., за результатами якої складено акт №125/23-504/33 від 16.04.2004р. В ході перевірки було встановлено, що 29.12.2003р. між НВП "Альянс-Сервіс 98" та ПП "Древал" був укладений договір постачання №24. З акту вбачається, що на користь ПП "Древал" було відвантажено готову продукцію у січні 2004р. на загальну суму 3919153,60 грн. згідно податковим накладним. Розрахунки за договором були проведені простим векселем №80351652245745.
Позивач зазначав, що прокуратурою Ленінського району м. Харкова порушена кримінальна справа №17050146 за ознаками складів злочинів, передбачених ч.2. ст. 364, ч.5 ст. 191, ч. З ст. 212 КК України за фактом присвоєння державних коштів в особливо великих розмірах, ухилення від сплати податків та зловживання посадовим становищем посадовими особами НВП "Альянс-Сервіс 98". В ході досудового слідства ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено перевірку правомірності відшкодування ПДВ за січень 2004р. НВП „Альянс-Сервіс 98", за результатами якої було складено акт №305/23-204/38 від 03.08.2005р.
В ході перевірки встановлено, що НВП „Альянс-Сервіс 98" надано до ДПІ декларацію по податку на додану вартість за січень 2004р., реєстраційний №3701 від 20.02.2004р., згідно якої підприємством відповідно до пп.7.7.1 та пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" задекларовано до відшкодування з бюджету податок на додану вартість в сумі 1360210,00 грн. За актом перевірки були направлені запити до інших органів державної податкової служби на основних постачальників для проведення зустрічних перевірок. На підставі отриманої інформації встановлено, що НВП „Альянс-Сервіс 98" не має законних підстав для включення до податкового кредиту суми 1360210,00 грн.
З отриманої з Ленінської МДПІ м. Луганська інформації встановлено, що 13.06.2003р. ПП „Древал" виключено з реєстру платника ПДВ. Згідно із пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Отже, на момент укладення угоди між відповідачами по справі 29.12.2003р. ПП „Древал" вже не був платником ПДВ. Крім того, рішенням Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004р. по справі №2-444 державна реєстрація ПП „Древал" скасована шляхом визнання статутних документів недійсними з моменту їх реєстрації.
Позивач посилався на те, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Позивач наголошував, що ст.ст. 2, 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" контроль за фінансово-господарською діяльністю платників податків покладено на органи державної податкової служби. Неухильне виконання завдань, покладених чинним законодавством на податкову службу, обумовлено приписами ч.2 ст.19 Конституції України. Для виконання поставлених перед органами державної податкової служби завдань щодо здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), ДПІ мають право подавати до судів і господарських судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними (п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"), оскільки кожна угода впливає на правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
У судовому засіданні 25.12.2006р. було оголошено перерву до 15-00 год. 26.12.2006р. У судовому засіданні 26.12.2006р. за усним клопотанням представника прокуратури було оголошено перерву до 9-30 год. 28.12.2006р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що відповідно до довідок Головного управління статистики України у Харківській області № 5873 та № 1544/12-06 від 09.02.2006 р. НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова числиться в ЄДРПОУ, як юридична особо з 22.04.1998 р. Згідно Свідоцтву № 29125810 НВ № 773891 від 20.05.1998 р. ПДВ НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова є платником податку на додану вартість, згідно дозволу Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів № 46 від 22.05.2003 р., який діяв до 22.05.2004 р., НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова надано право на користування пільгами з податку на додану вартість відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»та податку на прибуток, згідно пп. 7.12.1 п. 7.12. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
ДПІ Ленінського району м. Харкова 16.04.2004р. було проведено позапланову документальну перевірку з питання правильності обчислення податкового зобов’язання та податкового кредиту по ПДВ НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова за січень 2004 р., за результатами зазначеної перевірки було складено акт № 125/23-504/33, згідно якому було встановлено, що між НВП «Альянс-Сервіс 98»та ПП «Древал»було укладено договір поставки № 24 від 29.12.2003 р. на виконання якого НВП «Альянс-Сервіс 98»відвантажило ПП «Деревал»готову продукцію на загальну суму 3919153,60 грн., відповідно до податкових накладних № 1 від 08.01.2004р., № 2 від 12.01.2004р., № 3 від 12.01.2004р., № 5 від 14.01.2004р., № 6 від 14.01.2004р., № 7 від 15.01.2004р., № 9 від 16.01.2004р., № 10 від 17.01.2004р., № 11 від 19.01.2004р., № 13 від 20.01.2004р., № 15 від 23.01.2004р., № 16 від 23.01.2004р., № 18 від 26.01.2004р., № 20 від 27.01.2004р., № 21 від 27.01.2004р., № 23 від 30.01.2004р., № 24 від 30.01.2004р., № 31 від 31.01.2004р. Сплата заборгованості у січні не проводилася, а проведена у лютому 2004 р. простим векселем, при цьому в зазначену акті не вказано яким саме векселем проведені розрахунки і на яку суми. Далі в акті перевірки вказано, що на момент перевірки заборгованість відсутня, а також вказано, що перевіркою встановлено реалізацію продукції по договірним цінам з додатковим нарахуванням ПДВ. Вказані податкові накладні та розрахункові накладні в матеріалах справи відсутні і згідно повідомлення помічника прокурора у Ленінському районі м. Харкова від 10.04.2006 р. (а.с. 167 т.1) у матеріалах кримінальної справи також відсутні, у зв’язку з чим вони не були надані позивачем господарському суду, представником 1-го відповідача підтверджено наявність на час перевірки вказаних накладних. Згідно висновків по даному акту перевірки у ході перевірки порушень не встановлено.
Згідно висновків додаткового акту № 218/33-504/49 від18.07.2004 р. до вищенаведеного акту № 125/23-504/33 від 16.04.2004 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова реалізація готової продукції на митній території України НВП «Альянс-Сервіс 98»здійснювалася по «0»ставки ПДВ правомірно згідно п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно акту пред’явлення векселя до платежу від 29.03.2004 р. ПП «Древал», який був векселеотримувачем, пред’явив до оплати, а НВП «Альянс-Сервіс 98» прийняв до оплати простий векселем № 80351652245745 на суму 1121100,00 грн., векселедателем якого було НВП «Альянс-Сервіс 98». Даний вексель було видано в рахунок оплати товару по накладним № 29 від 10.02.2004 р., № 30 від 16.02.2004, № 34 від 24.02.2004 р., № 38 від 27.02.2004р., № 32 від 20.02.2004 р., № 35 від 20.02.2004 р. Цим актом підтверджено виконання зобов’язань по договору № 7 від 20.12.2003 р. на суму 1121100,00 грн.
Згідно акту перевірки № 125/23-504/33 від 16.04.2004 р. (а.с. 31 т. 1) договір № 7 від 20.12.2003 р. було укладено між НВП «Альянс-Сервіс 98»та ТОВ «ПАСС»(а.с. 31 т. 1). В акті комплексної планової перевірки № 580/23-104/25469057 від 26.11.2004 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ( а.с. 51 т. 1) зазначено, що в 1 кв. 2004 р. НВП «Альянс-Сервіс 98»передало ТОВ «ПАСС»м. Шахтарськ простий векселем № 80351652245745 емітований НВП «Альянс-Сервіс 98»на суму 1121100,00 грн. Далі вексель було пред’явлено до сплати ПП «Деревал»на суму 1182447 грн., дисконт по векселю складав 61347 грн. За результатами даної перевірки зроблено висновки про зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування на 2531900 грн.
Враховуючи, що предметом спору по даній справі є визнання недійсним договору № 24 від 29.12.2003 р., укладеного між НВП «Альянс-Сервіс 98»та ПП «Деревал»тому відсутні підстави вважати, що розрахунки за продукцію поставлену першим відповідачем другому відповідачу за спірним договором були проведені саме простим векселем № 80351652245745.
На запит позивача Ленінська МДПІ у м. Луганську листом № 1957/23-3-304 від 31.01.2005р. повідомила, що ПП «Древал»не звітує перед податковим органом, державну реєстрацію цього підприємства скасовано з моменту його реєстрації, анульовано свідоцтво про його реєстрацію як платника податку та знято з податкового обліку.
Згідно рішення Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004 р. по справі № 2-444 визнано недійсними статутні документи ПП «Деревал» з моменту їх реєстрації та скасовано державну реєстрація ПП "Древал" з моменту запису в журналі обліку реєстраційних справ. Рішення набрало законної сили 06.06.2004 р. (а. с. 89 т.1.) і відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
В ході судового розгляду по справі № 2-444 Лутугінським районним судом Луганської області встановлено, що 04.06.03 р. Лутугінською райдержадміністрацією було зареєстровано приватне підприємство "Древал", код ЄДРПОУ 32538469. ПП "Древал" було зареєстровано у обласному управлінні статистики та взято на податковий облік у Ленінську МДПІ м. Луганська. Згідно установчих документів місце знаходження ПП "Древал": м. Луганськ, вул. Молодіжна, 22, засновник - Шафранська Л. А. Актом перевірки місця знаходження підприємства за юридичною адресою від 05.01.2004 р. працівниками МВПМ СДПІ у м. Луганську встановлено, що ПП "Древал" за адресою, вказаною в установчих документах, не знаходиться. У 2003 р. Шафранська Л.А. за проханням малознайомої їй людини зареєструвала дане підприємство за винагороду на власні паспортні дані. Усі документи підприємства, печатки, штампи були отримані невідомою людиною. Про його місце знаходження Шафранській Л.В. нічого не відомо, нікого на керівні посади вона не призначала, довіреностей на фінансово-господарську діяльність від свого ім'я вона нікому не видавала. Ніяких договорів, накладних, податкових декларацій вона не підписувала. Хто володіє установчими документами, печатками, штампами підприємства їй невідомо.
За результатами розгляду вищевказаної справи Лутугінським районним судом Луганської області було встановлено, що після реєстрації у червні 2003 р. ПП "Древал" Шафранська Л.А. не мала можливості займатися підприємницькою діяльністю, тому що були відсутні необхідні документи підприємства, печатка, штампи та відповідно Шафранська Л.В. не мала наміру сплачувати до держбюджету встановлені законодавством обов'язкові податки та збори. До діяльності підприємства ПП "Древал" Шафранська Л.А. фактично не мала ніякого відношення, ніяких угод, договорів не укладала, довіреностей на укладення або представництво не видавала, фінансово-господарської діяльності не вела, прибутку чи доходу від діяльності підприємства не отримувала.
Таким чином, на час укладення спірного договору ПП "Древал" не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності (сукупність прав та обов'язків) на укладання договорів та їх виконання, що свідчить про відсутність з боку ПП "Древал" наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірним договором.
Згідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені самим правочином. А відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським зобов'язанням є зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно ч. 1ст.207 ГК України тягне за собою недійсність господарського зобов'язання. Згідно ч. З ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Ст.202 ЦК України визначає угодою (правочином) дії особи, спрямовані на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє угоду (правочин), повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності(сукупність прав та обов'язків), недодержання цієї вимоги відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності угоди ( правочину). Згідно з ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Виходячи з положень розділу IV ГК України господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складає їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться, як форма та зміст. Таким чином, визнання господарського зобов'язання недійсним визначає недійсність угоди, як недійсність змісту тягне за собою недійсність форми. Такий же зв'язок існує і в випадку недійсності угоди.
Крім того, в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 1978 р. (зі змінами та доповненнями) вказано, що недійсними визнаються угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів. Оскільки за даними позивача ПП "Древал" не звітувало перед органом ДПС, тобто відсутні докази нарахування та сплати податкових зобов’язань у зв’язку з виконання оскарженого договору, що також є підтвердженням наявності протиправного умислу у другого відповідача.
З таких обставин, позивачем доведені обставини, на які він посилається у позові стосовно наявності у ПП "Древал" на час укладання оскарженого договору умислу, завідомо суперечного інтересам держави та суспільства. У зв’язку з чим колегія суддів вважає правомірними висновку суду першої інстанції про необхідність визнати недійсною угоду, укладену між НВП «Альянс-Сервіс 98»товариства інвалідів Київського району м. Харкова та ПП "Древал" № 24 від 29.12.2003 р.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006р. по справі № 37/52-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладене в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, -
постановила:
Апеляційне скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. у по справі № 37/52-06 залишити без змін.
Повний текст постанови виготовлено і оголошено в судовому засіданні 28.12.2006 р.
Головуючий суддя
Судді