КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

28.09.06 р.                                                                                                    № 8/74                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Швець В.О

при секретарі судового засідання Швидаку С. І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Полтавський хлібозавод № 2” на рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 року

у справі № 8/74  (суддя Плеханова Л. Б.)

за позовом    Відкритого акціонерного товариства “Полтавський хлібозавод № 2”,              м. Полтава

до                    Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про                 стягнення 3 152 грн. 47 коп.

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство “Полтавський хлібозавод № 2” (далі -позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 3 152 грн. 47 коп. боргу за договором на поставку хлібобулочних виробів НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 року у справі                       № 8/74 (а. с. 34-35) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство “Полтавський хлібозавод № 2” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 року у справі № 8/74 та стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь ВАТ “Полтавський хлібозавод № 2” суму заборгованості в розмірі 3 152 грн. 47 коп.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “Полтавський хлібозавод № 2” на рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 31.07.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 8/74.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 згідно ст. 96 ГПК України надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує.

За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.09.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Агрикова О. В., Швець В. О.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь представників в судовому засіданні апеляційного господарського суду, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце засідання суду сторони належним чином повідомлені ухвалою суду від 31.07.2006 р.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою,  наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті згідно положень ст. ст. 75, 96, 99 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення місцевого господарського суду залишається без змін з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 152 грн. 47 коп. позивач посилається на те, що 11.01.2003 року між ВАТ “Полтавський хлібозавод № 2” (за договором -продавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (за договором -покупець) укладено договір НОМЕР_1 на поставку хлібобулочних виробів (далі -договір, а. с. 6).

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за продукцію, транспортні та експедиційні послуги, амортизацію тари, покупець проводить шляхом попередньої оплати. Звірка розрахунків проводиться за вимогою любої із сторін не рідше ніж один раз в місяць і ні одна із сторін не може від неї відмовитись і проводиться вона в бухгалтерії продавця. В разі відпуску хлібобулочних та кондитерських виробів без попередньої оплати вважається, що вона відпущена з оплатою її на умовах Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору протягом 2003-2004 років ФОП ОСОБА_1 отримувала продукцію у ВАТ “Полтавський хлібозавод № 2”, проте ніяких розрахунків за отриману продукцію ФОП ОСОБА_1 не проводила. Як зазначено в позовній заяві, факт отримання продукції підтверджується накладними.

Договором  НОМЕР_1. та Указом Президента України від 16.03.1995 р. за № 227 не встановлено строк проведення розрахунків за отримання продукцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як стверджує ВАТ “Полтавський хлібозавод № 2” на виконання ст. 530 ЦК України 22.10.2004 р. позивач надсилав претензію НОМЕР_2 відповідачу, але відповіді на неї так і не отримав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень абз. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, які набрали чинності 01.01.2004 р., до відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих Кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.  

Отже, враховуючи, що права і обов'язки щодо проведення розрахунків за отриманий товар продовжують існувати між сторонами після набрання чинності Господарським та Цивільними кодексами України, то до спірних правовідносин в частині проведення розрахунків підлягають застосуванню норми вказаних Кодексів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з доводами скаржника з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

По-перше, наявними матеріалами справи не підтверджується факт передачі продукції відповідачу, а саме: відсутні будь-які первинні документи (накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару), якими повинні оформлюватися господарські операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинним документом є  документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо  -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 99 від 16.05.1996 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

В матеріалах справи відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення господарських операції щодо відпуску продукції позивачем відповідачу та її отримання останнім. Отже,  позивачем всупереч вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено і належними доказами не підтверджено факт передачі продукції відповідачу.

По-друге, позивачем не надано (в тому числі і на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 31.07.2006 р.) жодних доказів надсилання відповідачу претензії    НОМЕР_2 від 22.10.2004 р. (а. с. 18) та її отримання відповідачем. У разі, якщо претензія НОМЕР_2 від 22.10.2004 р. позивачем відповідачу не надсилалася, то у позивача взагалі відсутнє право вимоги до відповідача, оскільки строк проведення розрахунків договором НОМЕР_1. точно не встановлено, а тому відповідач у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України повинен розрахуватися з позивачем протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи 

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено отримання відповідачем продукції.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 року у справі № 8/74 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд 

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 року у справі № 8/74 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Полтавський хлібозавод № 2” -без задоволення.

2. Справу № 8/74 повернути господарському суду Полтавської області

Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                         

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Швець В.О