Талалаївський районний суд Чернігівської області 

смт. Талалаївка, вул. Леніна, 38, 17200, (04634) 2-15-42

Справа № 2-324\2010р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2010 року Талалаївський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Василенко Ю.Л.

з участю: секретаря судового засідання Божко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївці справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області (далі – УПФУ в Талалаївському районі) в якому зазначив, що він є дитиною війни, і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому щомісячно повинно виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але розмір його пенсії відповідачем протиправно щомісячно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В зв’язку з цим просить визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Талалаївському районі та зобов’язати відповідача провести перерахунок його пенсії з урахуванням підвищення її розміру на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по день ухвалення судового рішення у даній справі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився але надав заяву, в якій вказав, що позов підтримує повністю та просить розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача подав письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника відповідача. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсії особам, які мають статус дитини війни, не застосовується.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195- IV (далі -Закон № 2195-IV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1 народився 23 травня 1940 року і є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення ( а.с.6), і цей факт не заперечується відповідачем -УПФУ в Талалаївському районі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до соціального закону, є дітьми війни.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Ст.. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного Фонду України є також кошти Державного бюджету, які спрямовуються на фінансування пенсійних програм. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину не виконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано таким, що не відповідають Конституції України( є не конституційними), такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)» від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх не конституційність.

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195- IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року і діяли також протягом 2009 року, та на даний час.

З матеріалів справи вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області було виплачено ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з січня 2008 року по червень 2010 року включно в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується довідкою УПФУ в Талалаївському районі. Протягом 2007 року вказане підвищення до пенсії ОСОБА_1 не виплачувалося взагалі.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що УПФУ в Талалаївському районі, як орган, якому делеговані повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, який має статус дитини війни, має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 22 липня 2010 року включно. В зв’язку з чим необхідно визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області щодо не нарахування ОСОБА_1, який має правовий статус дитини війни, підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 22 липня 2010 року включно та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії та забезпечити її виплату позивачу за вищевказаний період, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині вимоги ОСОБА_1 . задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195- IV суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області щодо не нарахування ОСОБА_1, який має правовий статус дитини війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 22 липня 2010 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 22 липня 2010 року включно, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 37 гривень 00 копійок у відшкодування витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Талалаївський районний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Ю.Л. Василенко