КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
09.10.06 р. № 4/62
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Мостова Г. І.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.
при секретарі судового засідання Рустам’яні Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»на рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2006 р.
у справі № 4/62 (суддя Безрук Т.М.)
за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», м. Комсомольськ
про стягнення 15555 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Жигал О.С. –дов. № 1306-НЮ від 05.10.2006 р.
від відповідача: Самоходський Є.О. –дов. № 59/32 від 01.09.2005 р.
встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.06.2006 р. у справі № 4/62 в задоволенні позовних вимог державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»до відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»про стягнення 15555 грн. було відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу № 8/655-НЮ від 26.07.2006 р. (вх. суду № 2-04/2/907/2854 від 22.08.2006 р.), в якій вважає, що місцевий господарський суд при розгляді справи неповністю дослідив обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві № 59/345 від 06.10.2006 р. (вх. суду № 2-05/6887 від 09.10.2006 р.), вважає рішення місцевого господарського суду таким, що повністю відповідає діючому законодавству.
Перевіривши і оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильність застосування норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного суду встановила наступне.
16.04.2005 р. зі станції Золотнишино Південної залізниці до станції призначення Чиєрна над Тисоу (Словенія), прикордонна станція переходу - Чоп вантажовідправником ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»було відправлено вагон №68137900, що підтверджується залізничною накладною №43498820 (а.с.11).
Дослідивши вказану накладну, апеляційний суд встановив, що відправлений вагон завантажено засобами відправника, його маса брутто становить 103000 кг, у тому числі 82500 кг маси нетто та 20500 кг маси тари; маса визначалась вантажовідправником на 200-тонних вагах.
На станції Дарниця Південно-Західної залізниці, при контрольному зважуванні вагону №68137900 було виявлено розходження між даними, зазначеними в накладній з фактичною масою вантажу на 15000 кг у бік збільшення, про що було складено Акт загальної форми від 19.04.2005р. №77в (а.с.10).
За результатом комісійного переважування вагону підтвердилося зазначене в Акті загальної форми перевищення фактичної маси вантажу від маси, зазначеної в накладній, на 15000 кг, що перевищує вантажопідйомність вагону, про що залізницею складено Комерційний акт №000251/103 від 21.04.2005 р.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Статтею 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до ст.137 вищевказаного статуту позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцезнаходженням відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; в усіх інших випадках – з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
За положеннями ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця»18.01.2006 р. надіслало до господарського суду Полтавської області позовну заяву № НЮ-16-11/06 від 17.01.2006 р., що підтверджується відтиском поштового штемпеля на цінному конверті № 01034 0083231 9 (а.с15), тобто, за межами строку позовної давності, який сплинув 21.10.2005 р.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якої є заява відповідача, позовні вимоги правомірно не задоволено місцевим господарським судом.
Щодо заперечень, викладених в апеляційній скарзі, то колегія апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до ст.223 Господарського кодексу України, який є спеціальним нормативно-правовим актом по регулюванню господарських правовідносин, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом. Статтею 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Отже, в даному випадку необхідно застосовувати строки позовної давності, встановлені Господарським кодексом України.
Поданий позов було обґрунтовано позивачем ст.2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р. Відповідно до ст.2 ця Угода застосовується до перевезень вантажів в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученню між станціями тільки по сітці залізниць - учасниць даної Угоди. Словенія, станція призначення якої визначена в залізничній накладній, не є учасницею вказаної Угоди. Отже, колегія апеляційного суду вважає, що зазначене посилання місцевим господарським судом не було прийнято правомірно.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. За таких обставин, оскільки рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2006 р. у справі №4/62 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.99-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»на рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2006 р. у справі №4/62 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2006 р. у справі №4/62 залишити без змін.
3. Матеріали справи №4/62 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Мостова Г. І.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.
- Номер:
- Опис: 1646
- Тип справи: Позовна заява, подана прокурором
- Номер справи: 4/62
- Суд: Господарський суд Сумської області
- Суддя: Мостова Г.І.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.02.2004
- Дата етапу: 05.04.2004