Справа № 2-а-19/11 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2011 р. Суддя Липоводолинського районного суду Шульга О.М. розглянувши в порядку скороченого провадження в селищі міського типу ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” за 2007,2008,2009,2010 роки та стягнення вказаної допомоги.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 10 січня 2011 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” за 2007,2008,2009,2010 роки та стягнення вказаної допомоги.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Він, ОСОБА_2, народився 12 вересня 1937 року в селі Подільки Липоводолинського району Сумської області і відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Верховна Рада України Законом від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинила дію пункту 12 статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6 рп / 2007 від 9 липня 207 року визнав таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким призупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пункт 5 Рішення Конституційного Суду України Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними справ, у зв`язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дій положень статей зазначених, що визнані неконституційними.

Аналогічні рішення КС України маються і відносно подальшої виплати надбавки особам, що мають статус „Дитина війни”/ рішення КС від 22 травня 2008 року 10-рп. В 2008 році йому виплачувалася замість 30 відсотків, лише 10 відсотків належної суми виплати.

В 2008 році прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлено: з травня по червень 481 гривня, з липня по вересень 482 грн, з жовтня по грудень 498 гривень.

Виходячи з цього йому у 2008 році не доплачено державної соціальної допомоги, як „Дитині війни” 613 гривень 65 копійок.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, невиплата йому соціальної допомоги за 2010 рік в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законом України.

За 2007 рік, починаючи з 09 липня та за 2008 рік, починаючи з 22 травня Управління Пенсійного фонду в районі не виплачувало йому взагалі набавку в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність в 2007 році встановлено за липень вересень 406 грн, за жовтень грудень 411 гривень.

За 2007 рік йому не виплачено, починаючи з 9 липня по 31 грудня:

Липень-вересень 406 х 30% : 100 х3 = 365 грн. 40 коп.

Жовтень - грудень 411 х 30% : 100 х 3 = 369 гривень 90 коп.

Разом за 2007 рік не доплачено 735 гривень 30 копійок.

Згідно з Законом України „Про державний бюджет на 2010 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня по березень включно становить 695 гривень, з квітня по липень включно 706 гривень, а з липня по вересень 709 гривень, з жовтня по 1 грудня 723 гривні, а з 1 грудня 734 гривні.

Крім того за 2009 рік йому також виплачувалася державна соціальна допомога лише в розмірі 10 відсотків, замість 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

З січня по жовтень 2009 рік йому не доплачено 498 х20% : 100 з 10 = 996 грн., а з листопада по грудень 573 х 20% : 100 х 2 = 229 грн. 20 коп.

Загалом за 2009 рік не доплачено соціальної допомоги як „Дитині війни” 1225 гривень 20 копійок.

За 2010 рік йому недоплачено:

З січня по березень включно 695 х 20% : 100 = 139 грн. 00 коп. х 3 = 417 грн. 00 коп.

З квітня по червень включно 706 х 20% : 100 = 141 грн. 20 коп. х 3 = 423 грн. 60 коп.

З 1 липня по 1 жовтень включно 709 х 20% : 100 = 141 грн. 80 коп. х 3 = 425 грн. 40 коп.

З 1 жовтня по 1 грудень включно 723 х 20% : 100 = 144 грн. 60 коп. х 2 = 289 грн. 20 коп.

За грудень 2010 року 734 х 20 % : 100 = 146 грн. 80 коп.

Загалом в 2010 році йому недоплачено надбавку до пенсії як „Дитині війни” допомогу в сумі 1702 гривні.

Разом йому не доплачено соціальну допомогу , як „Дитині війни” за вказаний період в сумі 4276 гривні 15 копійок.

Пенсійний фонд України діє у відповідності з Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі ст. 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій та соціальних виплат приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов`язок по нарахуванню та виплаті й доплати до пенсії, як дитині війни покладено на Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі, який являється відповідачем по даній справі, а тому він просить зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області нарахувати та виплатити йому недоплачену, як «дитині війни», щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи 09 липня 2007 року по грудень 2007 року включно; з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно; та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року включно в сумі 4276 гривень 15 копійок.

18 січня 2011 року до суду від відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області надійшло письмове заперечення, де останній зазначив наступне.

Позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі-Закон №2195) він вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком, але, як видно зі змісту, дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст.7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. П. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» припинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст.71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік». Статтею 73 Закону України №422/96-ВР від 16.10.96 "Про Конституційний суд України" передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася бо повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Про розмір підвищення до пенсії позивачу було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2007 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 № 513 та бюджетом Пенсійного фонду України на 2008 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 № 30, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Так, виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус «діти війни» та є інвалідами у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік передбачена у фіксованому розмірі в 20,92 грн. на місяць на одну особу, тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підвищення до пенсії особам, які мають статус «діти війни», у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік було закладено у фіксованому розмірі в 48,05 грн. на місяць на одну особу, що в середньому за 2008 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенси 30 % від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2008 роках.

П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» припинено дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст. ст. 71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Ст. 73 Закону України № 422/96-ВР від 16 жовтня 1996 "Про Конституційний Суд України" передбачено, що у разі якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими; що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, враховуючи викладене, вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 за період з 01 січня 2007 по 09 липня 2007 є такими, що суперечать чинному на той час законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік».

Щодо виплати підвищення з 09 липня 2007 по 01 січня 2008 повідомляють наступне.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 (далі Закон №1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищенні розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами Україні "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статуї ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції що діяла до 01 липня 2006), здійснювалась відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 №1, виходячи із показника 19,91 грн.

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України.

У листі № 21-26-561 від 31 серпня 2007 Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України щ 06 серпня 2007 року зазначає, що питання пов'язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і що підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціально допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України їй 19 травня 2009 за № 27-у/09, «непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстав» стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. І Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи держава соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.»

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження ) встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

П. 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використанні коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, і не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війна відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону. ,. . ,

Крім того п. 4.1 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін за деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що і виплачується позивачу в повному обсязі.

Одночасно з цим ч. 2 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказує, що ветеранам війні* які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними) положення ст. 67 розділу І, п. 2-4, 6-8, 10-18, підп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34,підп.1-6, 8-12, п. 35,п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п. 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачалось внесення змін, в тому числі і до Закону № 2195,

Таким чином, виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог позивача сплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону № 2195, за період з 22 травня 2008 повідомляємо, що вони є безпідставними, оскільки ст. 7 Закону № 2195 зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, п. 8 Постанови Кабінету міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.

Щодо вимог позивача нарахувати підвищення в 2009 році, повідомляють наступне. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №10-рп стосується лише конкретних правових норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і його дія не може поширюватися на інші законодавчі акти. У 2009 році Пенсійний фонд України реалізовує бюджетну програму "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами" в межах асигнувань, виділених Державним бюджетом України на 2009 рік. Дану позицію підтримує Виший адміністративний суд України в постанові від 29 жовтня 2009 у справі К.-7364/09. де зазначає, що дія Закону України "Про Держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" закінчується 31 грудня 2008 року і перерахунок повинен бути здійснений тільки до цієї дати.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка, оскільки він є громадянином України і на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни йому було менше ніж 18 років.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області № 153/04-53 від 14 січня 2011 року відповідно до ст.. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році підвищення до пенсії як «дитині війни» не виплачувалося.

П.4.1 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та протягом 2008 року надбавка як «дитині війни» виплачувалася у наступних розмірах: з 01.05.2008 року по 30.06.2008 рік – 48,10 грн. щомісячно; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 рік – 48,20 грн. щомісячно; з 01 жовтня 2008 року по теперішній час - 49 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пп. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст. 71, ст.ст. 98,101,103,111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян ), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність, з для ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008-2009 роках щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України „про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10 рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов до висновку , що з 22.05.2008 року УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді на вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Окрім того, після рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було, слід вважати , що чинність цього рішення Конституційного Суду України поширюється і на 2009 , 2010 роки.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про нарахування та стягнення допомоги за 2009, 2010 роки обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положень Про Пенсійний фонд України , затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність порядку фінансування та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права та свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни ” реалізоване конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-призначення пенсії;

-підготовки документів для її виплати;

-забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України , підвідомчими відповідно головним управлянням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України і мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України , який діє через свої місцеві органи , що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фінансування та коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

В той же час суд не може самостійно проводити нарахування і визначати конкретний розмір підвищення пенсії, а тому задовольняючи позов суд не визначає конкретної суми нарахування.

Порушення прав, осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст.6 Закону України „По соціальний захист дітей війни” тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім цього, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ по не виконанню приписів ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування доплати до пенсії.  

Оскільки позивач оскаржує неправомірні дії органу державного управління, а саме Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі, а тому на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 3 гривні 40 копійок.

На підставі ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 64 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 10, 11, 12, 71, 158-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” за 2007,2008,2009,2010 роки та стягнення вказаної допомоги, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_2

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року і по 31 грудня 2010 року включно.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,

передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було

повідомлено про можливість отримання копії постанови суду

безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне

оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після

закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом

владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків,

установлених цією статтею, залишається без розгляду.

Суддя: О.М. Шульга