Справа № 2-607/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року м. Золочів

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Левика Я.А.,

при секретарі – Гавришків М.І.,

з участю позивача ОСОБА_1-М.М., представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб Приватного нотаріуса Золочівського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Ігора-Мар’яна Миколайовича до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третіх осіб ОСОБА_6, приватного нотаріуса Золочівського нотаріального округу ОСОБА_7, КП ЛОР «Золочівське МБТІ», ОСОБА_8 про скасування договору довічного утримання та ін., -

встановив:

ОСОБА_1-М.М звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 з участю третіх осіб ОСОБА_6, приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, КП ЛОР «Золочівське МБТІ», судом до участі у справі було залучено як третю особу ОСОБА_8, у якому, уточнивши під час судового розгляду суть позовних вимог, просив: скасувати договір довічного утримання (догляду) від 25.12.2009 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4; скасувати реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_4 на кв. 5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області; визнати, що за час його проживання подружнім життям з ОСОБА_10 в період з 13.01.2002 року по 3.05.2010 року вартість кв. 5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області істотно збільшилась внаслідок його особистих трудових та грошових затрат; визнати кв. 5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1-М.М. та ОСОБА_10; визнати за ним, право власності на кв. 5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області. В обґрунтування свого позову у позовній заяві, особистих поясненнях під час судового розгляду справи та поясненнях свого представника зазначив, що 25.12.2009 року приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено договір довічного утримання, згідно умов котрого ОСОБА_10 передала, а ОСОБА_4 прийняла у власність квартиру №5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області з умовою її довічного утримання. Вважає, що такий договір укладений усупереч вимогам закону та порушує його права. Так, вказаний договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 за своїм станом здоров’я (переживши кілька операцій на головний мозок, страждаючи важким захворюванням) помирає та фактично жодного довічного утримання не потребує відчужили одна (ОСОБА_3О.) одній (ОСОБА_4С.) без відома, згоди та вільної волі на те ОСОБА_10 спірну квартиру ввівши в оману нотаріуса. Крім цього, вони, достовірно знаючи про належність йому, позивачу, значної частки у квартирі про це, теж, не повідомили нотаріуса. Та нотаріус, цього, відповідно, теж не врахувавши вказаний договір посвідчила. Так, він та померла ОСОБА_10 13.01.2002 року зареєстрували церковний шлюб, після чого почали проживати подружнім життям. Проживали спільно до травня 2009 року, коли померла вигнала його з квартири. З жовтня 2009 року, вони фактично припинили будь-яке спілкування. Протягом 2002-2009 років вони проживали спільно у спірній квартирі, вели спільне господарство. Крім цього, протягом усього спільного життя вони здійснювали ремонти у квартирі, переважно за рахунок його особистих трудових та грошових затрат, оскільки він отримував на той час і отримує зараз досить високу пенсію, крім цього, періодично підробляв. Так, за рахунок його особистих затрат вартість квартири значно зросла, а саме на 18 тис. грн. Тобто враховуючи вартість на даний час квартири 21577 грн. ним особисто було вкладено у квартиру значну частину її вартості з 21 тис. – 18 тис. грн. Так, ним було проведено такі роботи: перекрито дах квартири, влаштовано «фартух» та стічні ринви; поштукатурено зовнішні стіни квартири та оброблено оздоблювальною плиткою; зроблено бетонну відмостку стіни вздовж будинку та влаштовано високу бетонну мурівку квітника вздовж вул. Крутої; забетоновано значну частину подвір’я, обладнано стічні водовідводи; оцинкованою сіткою загороджено подвір’я та город, вздовж сітки виконано бетонну армовану підмурівку та забетоновано 25 металевих труб; виготовлено та встановлено двоє металевих обшитих бляхою воріт та хвіртку; в житлових кімнатах замінено вікна, замінені вхідні двері; в обох кімнатах проведено капітальний ремонт; поновлено підпорну стіну від вул. Крутої в м.Золочеві; стіни приміщень кухні, коридору та ванни обкладено керамічною плиткою, підлогу ванни та коридору викладено керамічною плиткою; замінено стару ванну новою; в підвальному приміщенні квартири збудовано цегляну комірку та влаштовано у ній брусові полиці; проведено капітальний ремонт курника та вольєра; проведено заміну старої побутової електротехніки на нову; проведено заміну старого кухонного посуду на новий; придбано лікувальний турманієвий мат «Нуга бест»; понесено витрати на приватизацію присадибної ділянки ОСОБА_10 Крім цього, він поніс значні витрати на лікування дружини. Вважає, що внаслідок вказаних понесених ним особистих грошових та трудових затрат квартира значно зросла у своїй вартості та відповідно до ст. 74 СК України повинна бути визнана об’єктом права спільної сумісної власності його та померлої. Окрім цього, оскільки, ОСОБА_10 померла, то він як особа, що в кілька разів збільшила вартість квартири та є спадкоємцем першої черги померлої, як її чоловік, повинен бути визнаний єдиним власником вказаної квартири. Дійсно, їх шлюб з померлою не був зареєстрований у встановленому законом порядку та місце його проживання ніколи не було зареєстровано у вказаній квартирі. Вказане сталось через небажання цього померлою ОСОБА_10, яка обґрунтовувала вказане тим, що їй тоді перестануть виплачувати субсидію, а крім цього її сестри не радили їй це робити. Жодні його намагання, навіть вже після травня 2009 року коли вони перестали разом проживати, зареєструвати шлюб з померлою до позитивного результату не призвели. Крім цього, жодної необхідності довічного утримання дружини не було, оскільки він її доглядав та утримував, після перенесених нею операцій. Також, договір був підписаний не самою ОСОБА_10, а її сестрою ОСОБА_3, що фактично ізолювала сестру від спілкування з ним, сусідами, знайомими та колегами. У справі нотаріуса, також, відсутні будь-які довідки від лікаря, інші дані які свідчили б про те, що ОСОБА_10 перебувала у такому стані, що не могла підписати договору, що ніби то вона укладала. Також, ОСОБА_3 свідомо відмовилась від обслуговування ОСОБА_10 спеціалістом Золочівського УПСЗН чим знов же ж підтвердила свою зловмисну домовленість з ОСОБА_4 Також, про те, що згаданий договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості свідчить і та обставина, що ні ОСОБА_4 ні її чоловік ОСОБА_6 не є ні родичами ні знайомими померлої, через це і не могли бути запрошені померлою до укладення договору довічного утримання. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 позов заперечила. Пояснила, що дійсно між її померлою сестрою ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання 25.12.2009 року. Вона такий підписувала за сестру, на її прохання. Вказане мало місце через те, що сестра перебувала у важкому стані та самостійно належним чином виконати багаторазово написи необхідні при укладенні договору не могла. Договір відповідав її волі, був укладений за її безперечної згоди та відома, у її присутності. Вона повністю усвідомлювала та підтримувала суть та умови такого. Більше того такий фактично врятував її від передчасної смерті. Так, дійсно, між позивачем та померлою ОСОБА_10 був укладений церковний шлюб у 2002 році 13 січня. Після цього вони почали проживати спільно у спірній квартирі. Фактично, на її думку, позивачем такий був укладений з метою заволодіння квартирою, у якій проживала померла та іншим майном. Вони спільно проживали та вели спільне господарство, проте офіційно вони шлюбу не зареєстрували та позивач не був зареєстрований у спірній квартирі. Цього померла ОСОБА_10 не хотіла, оскільки переживала, що позивач вчинить щось погане по відношенню до неї, коли матиме певні права у її квартирі, оскільки позивач постійно згадував про те, що його син ОСОБА_11 не має квартири. Вона казала, - «..ти на моє не посягай, а я на твоє не буду..». Коли позивач довідався про те, що сестра важко хвора та потребує операцій почав її ще активніше ніж завжди змушувати до реєстрації шлюбу. У якийсь момент він сказав, що жодним чином не буде допомагати їй та утримувати її допоки вона з ним не одружиться. Після цього вони перестали спільно проживати та вести спільне господарство, сестра не хотіла його бачити. Весь тягар утримання та догляду за сестрою взяла вона, її чоловік та сім’я іншої сестри ОСОБА_8 Позивач за весь час коли проводились дві складні операції, хіміотерапія, інше лікування навідався до померлої лише кілька разів і то для того, щоб вимагати знов же ж укладення шлюбу. ОСОБА_10 йому знов же ж відмовила. Після цього він до неї не навідувався. Що стосується робіт, про які вказує позивач, які нібито істотно збільшили вартість квартири, то вказане не відповідає дійсності. По-перше усіх вказаних робіт він не робив, а по-друге більшість таких він провів без жодної на те необхідності, оскільки квартира була у нормальному стані коли вони почали спільно проживати. Вартість проведених ним робіт та придбаних речей є незначною та зовсім не може впливати на вартість квартири, тим більше істотно. Крім цього, позивач міг би забрати ті речі, які він придбав та які, на його думку, значно збільшили вартість квартири. Що ж до самого договору довічного утримання, то такий був укладений з відповідачем ОСОБА_4 за таких обставин. Вона, сестра померлої після другої її операції вже не мала змоги доглядати та утримувати сестру та вирішила пошукати людей, які б з годились це робити, сестра її в цьому підтримала. Позивач жодним чином не допомагав, лише настоював на одруженні. Так вона, запитавши кількох людей про таку можливість запитала і чоловіка ОСОБА_4 – ОСОБА_6, який будучи таксистом возив їх з сестрою кілька разів до м.Львова на лікування чи він би не погодився доглядати за сестрою. Він з дружиною погодився. Проте вони вирішили певний час перевірити чи ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зможуть уживатися та чи утримання буде належним. Так ОСОБА_4 та її чоловік з листопада місяця 2009 року почали проживати у померлої та допомагали їй у всьому. Вони дуже добре ладили між собою та сестра ОСОБА_10 (а вона її у цьому підтримала) вирішила укласти з ними договір довічного утримання. Після укладення договору їх ставлення до сестри жодним чином не змінилось та вони продовжували її доглядати дуже добре до самої її смерті. Жодних підстав вважати, що договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості її та ОСОБА_4 немає. Крім цього, згаданий договір жодним чином не порушує прав та інтересів позивача, оскільки він жодних прав на спірну квартиру немає. Просила у задоволенні позову – відмовити.

Відповідач ОСОБА_4, також, позов заперечила. Пояснила, що дійсно між нею та померлою ОСОБА_10 було укладено договір довічного утримання. Взагалі з померлою познайомився її чоловік, оскільки возив її з сестрою до м.Львова у лікарню. Їм запропонували сестри укласти такий договір, оскільки сестра померлої ОСОБА_3 не мала змоги доглядати за нею, а померла через важкий стан самостійно теж не могла себе обходити. Договір повністю був зрозумілий сторонам і їй, і померлій. Нотаріус біля п’яти разів приходила до померлої та пояснювала умови та суть договору. Підписала договір замість померлої її сестра, оскільки стан здоров’я ОСОБА_10 не дозволяв їй багато писати. Жодних питань, заперечень з приводу умов договору чи його суті ні у неї ні у ОСОБА_10 не виникало. Крім цього, десь місяць часу перед підписанням договору вони з чоловіком почали проживати у ОСОБА_10 та доглядати її, так би мовити мали випробувальний термін. ОСОБА_12 після цього, побачивши, що вони підійшли одне одному вирішили укласти такий договір. Позивача, за час коли вони опікувались померлою, жодного разу не бачили та про нього не чули. На даний час їй відомо, що він провів певні роботи у квартирі, проте на її думку вартість таких жодним чином на вартість квартири не впливає та він у такій частки немає. Він міг би звертатись про повернення йому певних речей з квартири чи сплату йому певної суми за проведення ним робіт, проте з такими вимогами до них не звертався. Вважає, що підстав скасовувати спірний договір немає, як і підстав для визнання за позивачем права власності на квартиру чи на якусь її частину. Просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 позов заперечила. Пояснила, що нею, у відповідності до вимог закону, згідно із волевиявленням сторін договору, зокрема ОСОБА_10, було посвідчено спірний договір довічного утримання від 25.12.2009 року. Під час укладення такого ОСОБА_10 була при свідомості, усвідомлювала умови договору, його суть та наслідки його укладення та сама висловила волю на укладення саме такого виду договору. Вона роз’яснювала їй різні види договорів, їх суть та наслідки. Померла хотіла укласти саме договір довічного утримання. Вона пояснювала, що їй потрібен догляд, а ОСОБА_4 може їй такий надавати. Ніхто з родичів вказаного робити не міг. Жодних порушень закону при укладенні згаданого договору нею допущено не було. Підписувала договір замість ОСОБА_10 її сестра ОСОБА_3, оскільки та не могла добре писати у великій кількості. Вона особисто перевірила це, дала ОСОБА_13 листок паперу і та писала, проте виходило нерівно. Стосовно порушень прав та інтересів позивача при укладенні такого нічого сказати не може, адже про його існування їй не було відомо коли вона посвідчувала згаданий договір. Вважає, що жодних підстав для скасування спірного договору немає.

Третя особа ОСОБА_6 позов заперечив. Пояснив, що він познайомився з померлою ОСОБА_10 коли підвозив її кілька разів до м.Львова до лікарні разом із сестрою ОСОБА_9 О.О. Вони спілкувались дорогою та його питали чи він не знає людей, які б могли доглядати за ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_3 вже змоги повноцінно доглядати сестру не має, а їй потрібна допомога. Він сказав, що вони з дружиною можуть погодитись на таке. Тоді, за деякий час вони поспілкувались вже досить детально та вирішили пожити разом з померлою певний випробувальний термін. Вони з дружиною жили у неї, у всьому їй допомагали та брали участь в її утриманні. За деякий час вони повернулись знов до теми юридичного оформлення їх догляду, усі були на це згідні, зокрема, і ОСОБА_10 Тоді вони покликали нотаріуса ОСОБА_5 Та запропонувала різні варіанти юридичного оформлення. Вони погодились на договір довічного утримання, який фактично задовольняв і їх і померлу. Суть договору був їм зрозумілий, його наслідки та умови, зокрема і самій ОСОБА_10 Жодних питань чи заперечень проти такого не було. Тоді його дружина підписала такий, оскільки вона більше часу проводила з померлою, оскільки він вдень був на роботі, а за померлу підписала такий її сестра ОСОБА_3, оскільки та не могла через стан здоров’я багато писати. Жодних зловмисних домовленостей чи інших порушень закону при укладенні такого не було. Стосовно позивача, то він про нього дізнався ще за життя ОСОБА_10 Вона розповідала, що боїться його, що він дуже до неї кричить. Померла казала, що він фактично жив у неї як квартирант та жодних прав на її квартиру чи інше майно немає. На даний час йому відомо, що позивач провів певні роботи у квартирі. Проте вартість таких є незначною, на його думку, та такі жодним чином не впливають на вартість квартири. Крім цього, позивач до них, зокрема, не звертався про повернення йому коштів за проведення таких робіт. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_8 у судове засідання не з’явилася. Надіслала до суду заяву, у якій вказала про неможливість її явки у судове засідання у зв’язку із незадовільним станом здоров’я, а тому суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи Золочівського МБТІ у судове засідання не з’явився. Від КП ЛОР «Золочівське МБТІ» до суду надійшов лист з проханням про розгляд справи у відсутності їх представника, а тому суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника вказаної особи.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі та були присутніми під час розгляду справи, свідків ОСОБА_14-З.М., ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Із пояснень осіб, що беруть участь у справі, свідків ОСОБА_14-З.М., ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, інвентаризаційної справи на буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві, листів відділу РАЦС Золочівського РУЮ Львівської області від 16.06.2010 року №158/04-08, від 12.10.2010 року №930/02-12, листа Громади римсько-католицької церкви парафії Успіння пресвятої діви ОСОБА_8 та копії запису про укладення шлюбу №1 від 13.01.2002 року (а.с. 30-31), судом встановлено, що позивач ОСОБА_1-М.М. та померла 3.05.2010 року ОСОБА_10 з 13.01.2002 року, (коли між ними було укладено церковний шлюб) по травень 2009 року проживали однією сім’єю, без реєстрації шлюбу. ОСОБА_10 за життя на праві власності належала квартира №5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області, яка складається із двох житлових кімнат площею 18,2 кв.м. (9,6кв.м. та 8,6 кв.м.), кухні площею 4,7 кв.м., ванної кімнати 2,5 кв.м., та коридору 2,1 кв.м. Місце проживання позивача, під час їх проживання однією сім’єю, у вказаній квартирі зареєстроване не було (такий був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1) та права власності на вказану квартиру чи на її частину за ним, теж, зареєстровано не було.

Із наведеного вище, пояснень осіб, що беруть участь у справі, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_17, копії договору довічного утримання від 25.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та матеріалів на підставі яких такий було посвідчено (а.с. 64-97), листів Золочівської ЦРЛ № 608 від 1.07.2010 року, Військово-медичного клінічного центру західного регіону №1818 від 6.10.2010 року, №1871 від 11.10.2010 року, судом, також, встановлено, що у лютому 2009 року у ОСОБА_10 було виявлено важке захворювання: внутрішньо мозкову пухлину. 29.02.2009 року та 21.09.2009 року проводились операції по видаленню у неї вказаної пухлини, а, також, відповідне післяопераційне лікування. Через погіршення стану здоров’я внаслідок вказаного захворювання, необхідність у сторонньому догляді та утриманні, відсутність можливості у близьких родичів ОСОБА_10 її утримувати та доглядати та припинення будь-яких стосунків між нею та позивачем, між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання (догляду) 25.12.2009 року, який був підписаний від імені ОСОБА_10 на її прохання її сестрою ОСОБА_3 (через поганий стан здоров’я ОСОБА_10О.) та ОСОБА_4 Згідно вказаного договору ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві власності квартиру №5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області, а ОСОБА_4 зобов’язувалась довічно забезпечувати ОСОБА_10, усім необхідним згідно умов договору. Умови вказаного договору були виконані сторонами належним чином та після смерті ОСОБА_10 власником згаданої квартири стала ОСОБА_4

Жодних доказів, які б стверджували про те, що згаданий договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проти волі ОСОБА_10, без її відома та згоди позивачем не наведено, більше того такі доводи повністю спростовуються наведеним вище.

Крім цього, з наведеного вище, а конкретно пояснень осіб, що беруть участь у справі, свідків ОСОБА_14-З.М., ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_20, також вбачається, що за час спільного проживання позивача та ОСОБА_10 у спірній квартирі, будинку №16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області та на прилеглій до будинку території було проведено ряд ремонтних та оздоблювальних робіт, частина з яких були проведені за рахунок спільних грошових та трудових затрат позивача та ОСОБА_10 Проте жодних належних та допустимих доказів, які стверджували б про те, що внаслідок спільних трудових чи грошових затрат ОСОБА_10 та позивача понесених за час їх спільного проживання вартість квартири істотно збільшилась судом не здобуто.

Тому, підстав вважати, що при укладенні спірного договору довічного утримання не було враховано інтересів позивача, як особи, що могла б претендувати на частку у квартирі, вартість якої істотно збільшилась під час спільного проживання однією сім’єю позивача та ОСОБА_10 внаслідок їх спільних грошових чи трудових затрат чи особистих затрат позивача – немає.

Враховуючи вказане у задоволенні позову в частині вимог про скасування спірного договору довічного утримання з підстав укладення такого внаслідок зловмисної домовленості та неврахування при укладенні такого інтересів позивача; визнання, що за час проживання подружнім життям позивача з ОСОБА_10 вартість кв. 5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області істотно збільшилась внаслідок його особистих трудових та грошових затрат; визнання кв. 5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1-М.М. та ОСОБА_10 слід відмовити.

Враховуючи наведене слід відмовити, також, і у частині позову про скасування реєстрації права власності відповідача ОСОБА_4 на кв. 5 в буд. 16 на вул. С.Стрільців у м.Золочеві Львівської області.

На підставі наведеного, а, також, через відсутність будь-яких інших обґрунтованих доводів, що свідчили про підставність позовної вимоги про визнання права власності за позивачем на спірну квартиру чи її частину, слід відмовити у задоволенні позову, також, і у згаданій частині позову.

Враховуючи вказане у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 20, 215, 232, 1216, 1258, 1259, 1261, 1264 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 60, 62, 74 Сімейного кодексу України, -

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 Ігора-Мар’яна Миколайовича до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третіх осіб ОСОБА_6, приватного нотаріуса Золочівського нотаріального округу ОСОБА_7, КП ЛОР «Золочівське МБТІ», ОСОБА_8 про скасування договору довічного утримання та ін. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги, особами, що беруть участь у справі та були присутніми при його проголошенні протягом десяти днів з дня проголошення рішення, особами, що беруть участь у справі та не були присутніми при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя