АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-ц-350/2011 Головуючий

1-ї інстанції: ОСОБА_1

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Трішкова І.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого –Трішкової І.Ю.,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Червонозаводського районного суду м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними діями суду,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Червонозаводського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.86-1 КК України. 24 листопада 2000 р. йому було пред’явлено обвинувачення в скоєні розкрадання колективного майна, що належить ТОВ “Кристал” на загальну суму 104241 грн.31 коп. Цього ж дня був обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Досудове слідство було закінчено 24.01.2001 року.

Протягом 4 років його справа розглядалась різними суддями Червонозаводського району. Весь цей час він знаходився під вартою.

29.12.2004 року відносно нього був постановлений вирок, згідно якого він був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченому ч.5 ст.191 КК України і було призначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця та 16 днів позбавлення волі. Час перебування під вартою йому було зараховано в час відбуття покарання та він був звільнений з під варти з залу суду.

Ухвалою судової колегії судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2006 року вирок Червонозаводського суду був скасований і справа направлена до районного суду.

Згідно вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13.04.2007 року ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України і призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Позивач вважає, що запобіжний захід, застосований до нього під час судового слідства і судового розгляду виявився більш суворим ніж призначене покарання, тому просив визнати перебування під вартою протягом 1 місяця та 16 днів незаконним, відшкодувати заподіяну моральну шкоду, спричинену незаконним триманням під вартою у розмірі 10000 грн.; зарахувати строк незаконного тримання під вартою в загальний трудовий стаж.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, Державного казначейства України позов не визнав як безпідставний.

Червонозаводський районний суд м.Харкова надав заперечення, в яких вважав дії суду законними.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2010 року в задоволенні позову повністю відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги а повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно розглянуті надані докази, дана їм належна оцінка і згідно встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.212-215 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Червонозаводського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.86-1 КК України. 24 листопада 2000 р. йому було пред’явлено обвинувачення в скоєні розкрадання колективного майна, що належить ТОВ “Кристал” на загальну суму 104241 грн.31 коп. Цього ж дня був обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Досудове слідство було закінчено 24.01.2001 року.

Справа для розгляду була направлена до Червонозаводського районного суду м.Харкова.

13.08.2003 року постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова справа була направлена на додаткове розслідування, але ухвалою судової колегії судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 23.10.2003 року постанова була скасована, а справа повернута до суду для розгляду по суті.

29.12.2004 року відносно ОСОБА_4 був постановлений вирок, згідно якого він був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченому ч.5 ст.191 КК України і було призначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця та 16 днів позбавлення волі. Час перебування під вартою йому було зараховано в час відбуття покарання та він був звільнений з під варти з залу суду.

Ухвалою судової колегії судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2006 року вирок Червонозаводського суду був скасований і справа направлена до районного суду.

Згідно вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13.04.2007 року ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України і призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду.

Частиною 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” передбачено право на відшкодування у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п.2 ч.1 цієї статті.

Суд ретельно перевіривши доводи позивача, правильно прийшов до висновку про відсутність жодної з наведених підстав.

ОСОБА_4 був обвинувачений в скоєні злочину, передбаченому ст.86-1 КК України, міра покарання відповідно до цієї статті значна, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був співмірним. Вироком суду ОСОБА_4 був засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно визначився, що підстави для обрання запобіжного заходу та засади призначення покарання є різними.

Доказів порушень чинного законодавства при визначенні виду запобіжного заходу чи при призначенні міри покарання суду не надано.

Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду. Підстав для скасування чи зміни рішення не має.

Керуючись ст.ст.303,307 ч1 п.1, 308, 314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий

Судді: