АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__Справа 22-ц-30581/2010 р. Головуючий
1-ї інстанції: ОСОБА_1 Категорія :право власності Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого –Пилипчук Н.П.,
суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі - Андрійко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ВАТ “Насіннєве” на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та відкритого акціонерного товариства “Насіннєве” Кегичівського району Харківської області про визнання права власності на квартиру, визнання ордеру недійсним та виселення з неї ОСОБА_4, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та відкритого акціонерного товариства “Насіннєве” про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири: треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, профспілковий комітет ВАТ “Насіннєве”, Кегичівський районний комітет профспілки працівників агропромислового комплексу Харківської області, Чапаєвька селищна рада Кегичівського району Харківської області,
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру і виселення, посилаючись на те, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Коли він побудував жилий будинок у тому же населеному пункті по вул.Артема,4, за домовленістю с колишнім керівником цукрокомбінату ОСОБА_9 дозволив тимчасово вселити ОСОБА_4 в спірну квартиру.
На даний час у позивача виникла потреба у квартирі, але відповідач не звільняє квартиру.
В подальшому ОСОБА_5 доповнив позовні вимоги і просив визнати ордер, який виданий на ім’я ОСОБА_4 21.12.1992 року на належну йому квартиру, посилаючись на те, що про існування ордеру він дізнався тільки в судовому засіданні.
ОСОБА_4 позови не визнав, подав зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, т.я. договір не відповідає чинному законодавству.
Представник ВАТ “Насіннєве” заперечував проти позову ОСОБА_5, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності. Позов ОСОБА_4 представник ВАТ підтримав.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволений.
Ордер цукрового комбінату ім.Леніна та профспілкового комітету цього підприємства, виданий 11.10.1995 року на ім’я ОСОБА_4 на зайняття квартири АДРЕСА_2 в смт,Чапаєве Кегичівського району Харківської області, визнаний недійсним.
За ОСОБА_5 визнано право власності на спірну квартиру та виселений з цієї квартири ОСОБА_4 з наданням іншого жилого приміщення.
ВАТ “Насіннєве” зобов’язане надати ОСОБА_4 інше благоустроєне жиле приміщення у межах смт.Чапаєве, яке повинно відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам, і мати розміри не менш 32 кв.м жилої та 53,9 кв.м загальної площі у межах встановленої норми. Виселення повинно бути здійснено після надання ОСОБА_4 іншого жилого приміщення.
ОСОБА_4 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову, а його позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим, оскільки воно постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Суд не звернув уваги на невідповідності, які містяться в копіях договорів купівлі-продажу, у зв’язку з чим ОСОБА_4 просив про призначення почеркознавчої експертизи підписів сторін на договорі купівлі-продажу.
В апеляційній скарзі ВАТ “Насіннєве” просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, не досліджені нові обставини справи, не дана оцінка цим обставинам, не викликані свідки.
Судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві повного господарського відання бурякорадгоспу ім.Леніна.
3 листопада 1983 року зазначена квартира була надана ОСОБА_5 на підставі ордеру.
10.02.1992 р. ОСОБА_5 подав заяву про викуп квартири. Зазначена заява обговорена на засіданні трудового колективу. Згідно протоколу засідання №8 від 05.05.1992 р.. прийнято рішення про надання згоди на продаж квартири. Наказом № 177 від 03.06.1992 р. надано дозвіл на викуп вказаної квартири ОСОБА_5 згідно постанови Ради Міністрів та “Укрсовпрофа” від 19.05.1989 р. № 142 “Про продаж громадянам в особисту власність квартир в будинках державного та суспільного житлового фонду, їх утримання та ремонтів”. Тим же наказом обов’язки по засвідченню договору купівлі-продажу квартири у нотаріальній конторі було покладено на юрисконсульта ОСОБА_10
Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.12.1992 року квартира АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_5 Зазначений договір зареєстрований в Красноградському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 931 21.12.1992 року.
Суд першої інстанції ретельно перевірив дотримання норм чинного законодавства при оформленні договору купівлі-продажу спірної квартири позивачу.
Відповідно до Положення про продаж громадянам у власність квартир, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 19.05.1080 року цукровий комбінат ім.Леніна як власник житлового будинку № 10 по вул. Ватутина, мав право продати квартиру мешканцю спірної квартири ОСОБА_5
Доводи апеляційної скарги ВАТ “Насіннєве” про те, що з 19.06.1992 року набрав чинності Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду”, у зв’язку з чим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 р. вищезазначене Положення втратило чинність, не приймається судовою колегією, оскільки чинне законодавство не забороняло власнику квартири розпоряджатися нерухомістю на свій розсуд.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 посилався на розбіжності, що містять ксерокопії договору купівлі-продажу, посилався як на підставу недійсності договору купівлі-продажу недотримання чинного законодавства, на сумніви щодо підписання договору, але з огляду на вищевикладене це не тягне за собою недійсності договору.
ОСОБА_4 в суді першої інстанції просив призначити почеркознавчу експертизу щодо підписів у договорі, експертиза була призначена, але не проведена з об’єктивних підстав.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4 відмовився від свого клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.
Крім того, ВАТ “Насіннєве”, яке є правонаступником цукрового комбінату ім.Леніна і у якого на балансі числиться житловий будинок по вул.Ватутина № 10, своїх вимог щодо визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним не заявляв.
В 1995 році ОСОБА_5 із сім’єю переїхав до побудованого ним будинку №4 по вул.Артема в смт.Чапаєве Кегичівського району.
Посилання представника ВАТ “Насіннєве” на те, що в подальшому спірна квартира була викуплена у ОСОБА_5, спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи міститься тільки розрахунок грошової компенсації за повернення на баланс цукрорадгоспу ім.Леніна раніш приватизованої квартири ( т.1 а.с. 190-б), дані про сплату цієї грошової компенсації відсутні.
Таким чином, позивач ОСОБА_4 не навів жодних доказів в підтвердження свого позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним, тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Також є обгрунтованим рішення суду в частині визнання ордеру без номера і дати, виданого 11.10.1995 року на спірну квартиру цукровим комбінатом ім.Леніна на ім’я ОСОБА_4
Відповідно до ч.1 ст.59 Житлового кодексу ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним в судовому порядку у випадку порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Оскільки судом встановлено, що спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_5, цукрорадгосп не мав права видавати на цю квартиру ордер.
Також суд визнав поважною причину пропуску строку на подачу заяви про визнання ордеру недійсним, т.я. ОСОБА_5 дізнався про наявність ордеру тільки під час розгляду своєї позовної заяви у 2005 році.
Що стосується рішення суду в частині виселення ОСОБА_4 з наданням іншого жилого приміщення і зобов’язання ВАТ “Насіннєве” надати ОСОБА_4 інше благоустроєне жиле приміщення у межах смт.Чапаєве, то таких вимог сторони не заявляли, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.
Також не можна визнати законним рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.1992 р. Зазначений договір зареєстрований в Красноградському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 931 21.12.1992 року.
Судова колегія вважає, що при таких обставинах додаткове визнання права власності на ту ж квартиру є зайвим та необгрунтованим, а тому скасовує рішення суду в цій частині і відмовляє в задоволенні позову про визнання права власності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ВАТ “Насіннєве” задовольнити частково.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року в частині повного задоволення позовних вимог ОСОБА_5 змінити.
Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Скасувати рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року в частині зобов’язання ВАТ “Насіннєве” надати ОСОБА_4 інше жиле приміщення.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий:
Судді: