КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
29.09.06 р. № 09/2611
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Рудченко С.Г.
Судді
Федоров М. О.
Фаловська І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України та апеляційне подання військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в собі Міністерства оборони України на рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2006 р.,
по справі № 09/2611 (суддя –Курченко Н.М.),
за позовом | військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, |
до | Черкаської обласної спілки споживчих товариств, м. Черкаси, |
про | стягнення 390308,14 грн., |
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 р. тимчасово виконуючий обов’язки військового прокурора Черкаського гарнізону Захаркевич І. в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі по тексту –позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Черкаської обласної спілки споживчих товариств (далі по тексту –відповідач) договірних санкцій за порушення строків поставки продовольства для державних потреб по договору № 246/1/1/05/64-Д.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.08.2006 р. відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Черкаської області, Міністерство оборони України (далі по тексту –МОУ) звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без номера і дати (зареєстрована 02.08.2006 р. господарським судом Черкаської області за вх. № 15103), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду у справі № 09/2611 від 18.07.2006 р., повний текст якого підписаний суддею 24.08.2006 р., та прийняти нове рішення про задоволення позову військового прокурора Черкаського гарнізону.
На підставі апеляційної скарги МОУ на рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2006 р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 14.08.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 09/2611 та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 22.09.2006 р.
Також, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням господарського суду Черкаської області, військовий прокурор Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційним поданням № 1487 від 08.08.2006 р. (зареєстрованим 09.08.2006 р. господарським судом Черкаської області за вх. № 15713), в якому просить скасувати рішення місцевого господарського суду у справі № 09/2611 від 18.07.2006 р., повний текст якого підписаний суддею 24.08.2006 р., та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог військового прокурора Черкаського гарнізону.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.08.2006 року було об’єднано апеляційне подання військового прокурора з апеляційною скаргою Міністерства оборони України в одне провадження, оскільки вони подані на один і той же процесуальний документ в одній і тій же справі та прийняті до апеляційного провадження.
Справа розглядається після відкладення.
Відповідач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України правом та подав відзив на апеляційну скаргу МОУ та апеляційне подання військового прокурора, в якому зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування рішення Черкаського господарського суду, а оскаржуване рішення від 18.07.2006 року по справі № 09/2611 просить залишити без змін з підстав, викладених у тексті відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду у зв’язку з виробничою необхідністю справу № 09/2611 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –Рудченко С.Г., судді –Федоров М.О та Фаловська І.М.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга МО України та апеляційне подання військового прокурора підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом 16 травня 2005 року між МО України та Черкаською обласною спілкою споживчих товариств було укладено договір № 246/1/1/05/64-Д про поставку продовольства для державних потреб (за кошти державного бюджету України) на загальну суму 2036700,00 грн.
Відповідно до вимог п.п. 1.1 та 2.3 Договору, відповідач повинен був поставити позивачу продукцію згідно специфікації за кількістю і адресами згідно рознарядці, яка є невід’ємною частиною цього Договору. Згідно до рознарядки Договору відповідач повинен був поставити 150,0 тонн м’яса яловичини до 20.06.2005 року. Згідно п. 1.1. Договору строк поставки встановлений інший –до 25.06.2005 року.
Відповідно до п. 4.4. Договору розрахунки за фактично поставлену продукцію здійснюються протягом 45 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок МО України за даним кодом видатків).
25 травня 2005 року відповідач звернувся до позивача з листом № 06-32, у якому повідомив про неможливість виконання договірних зобов’язань у повному обсязі, оскільки закупівельна ціна на м’ясо значно зросла, що робить господарські операції з виконання вказаного договору збитковими, виділені з бюджету кошти не поступають на рахунки постачальників на протязі більше 20 днів, виникла заборгованість по платежах, тому просить розірвати договір № 246/1/1/05/64-Д від 16.05.2005 року.
02 червня 2005 року відповідач звернувся до позивача з листом № 06-34, у якому просить провести розрахунки за поставлене по договору м’ясо, оскільки відсутність коштів призвела до зупинки виробництва м’яса.
22 червня 2005 року відповідач звернувся до позивача з листом за № 06-31, у якому вказує про одержання від позивача листа від 15 червня 2005 року № 248/1/118 стосовно зменшення обсягів поставок м’яса та повідомляє, що затримка у проведенні розрахунків призвела до зупинки виробництва м’яса та різкого погіршення фінансового стану, тому не в змозі виконати у повному обсязі зобов’язання з поставки м’яса по договору № 246/1/1/05/64-Д та просить допомогти в проведенні своєчасних розрахунків.
25 липня 2005 року сторони склали двосторонній акт звірки виконання зобов’язань по договору, відповідно до якого поставлено 35,01700 тонн м’яса.
26.01.2006 року сторонами був складений акт, визнаний невід’ємною частиною договору від 16.05.2005 р., в якому сторонни домовились щодо припинення постачання продукції, а договір від 16.05.2005 р. № 246/1/1/05/64-Д вважати закритим.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що зобов’язання відповідача щодо поставки позивачу продовольства було припинено за взаємною згодою сторін, що знайшло своє відображення укладенням акту від 25.07.2005 року, в якому зазначено, що з моменту його підписання постачальник втрачає право на поставку продукції.
Але колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, викладеними в оскарженому рішенні, виходячи з наступного.
По-перше, посилаючись на вказаний вище акт, місцевим господарським судом не було враховано саме ту обставину, що зобов’язання мало бути виконане до 25.06.2005 року, а акт звірки був підписаний 25.07.2005 року, тобто через місяць після кінцевого терміну виконання зобов’язання з боку відповідача.
По-друге, судом першої інстанції не були враховані положення ч. 1 ст. 651 ЦК України щодо обов’язкової згоди сторін на розірвання договору, а тому він дійшов помилкового висновку про припинення зобов’язань на підставі акту від 25.07.2005 р., який був підписаний неналежною стороною з боку МО України і в якому немає жодного слова про зміну чи розірвання договору № 246/1/1/05/64-Д.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов’язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2006 р. у справі № 09/2611 підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи порушуючи умови договору № 246/1/1/05/64-Д відповідач визначену ним продукцію позивачу поставив частково на суму 475460,84 грн., тим самим порушив зобов’язання, а тому відповідно до п. 6.2 Договору він повинен сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотків вартості непоставленої продукції, а за порушення понад 30 діб, додатково стягується штраф у розмірі 7%.
Але враховуючи те , що продукцію на суму 1561239,16 грн. взагалі не поставлено, а також п. 3 ст. 549, відповідно до якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (в нашому випадку несвоєчасно виконана саме поставка продукції, а не грошове зобов’язання), на думку колегії суддів апеляційної інстанції з Черкаської обласної спілки споживчих товариств підлягає стягненню лише штраф у розмірі 7% за порушення 30 денного строку поставки продукції, який складає 1561239,16 грн. х 7% = 109286,74 грн.
Керуючись ст. 99, ст. 101, ст. 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України та апеляційне подання військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в собі Міністерства оборони України на рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2006 р., по справі № 09/2611 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2006 року у справі № 09/2611 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити частково, а саме стягнути з Черкаської обласної спілки споживчих товариств на користь Міністерства оборони України за прострочення строків поставки продукції понад 30 днів відповідно до умов договору № 246/1/1/05/64-Д штрафні санкції у сумі 109286,74 грн., в іншій частині позову –відмовити.
4. Матеріали справи № 09/2611 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Рудченко С.Г.
Судді
Федоров М. О.
Фаловська І.М.