КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2007 № 3/571
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від Позивача: Кондратов М. І., довіреність від 20.10.2006р.;
від Відповідача 1: Дорогань Ю. В., довіреність № 07-32-4603 від 27.10.2006р.;
від Відповідача 2: Онопрієнко В. Ф., довіреність від 18.12.2006р.;
від Прокуратури: не з”явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Міська друкарня Києво-Святошинського району"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2006
у справі № 3/571 (Хілінська В.В.)
за позовом Комунальне підприємство "Міська друкарня Києво-Святошинського району"
до Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області
ТОВ "Видавничий дім "Святошин"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання договору оренди та акту прийому-передачі від 25.12.2003 недійсними
Суть рішення і скарги:
Комунальне підприємство “Міська друкарня Києво-Святошинського району” (надалі – КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району”, Позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (надалі – Києво-Святошинська райдержадміністрація, Відповідач 1) про визнання договору оренди та акту прийому – передачі від 25.12.2003р. недійсними.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2006р. до участі у справі в якості відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Святошин” (надалі – ТОВ “Видавничий дім “Святошин”, Відповідач 2).
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.12.2006р. у справі № 3/571 в позові, в частині визнання недійсним договору оренди комунального майна від 25.12.2003р., було відмовлено повністю, а в частині визнання недійсним акту прийому – передачі від 25.12.2003р., провадження у справі було припинено. Крім того, вказаним рішенням було повернуто КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району” з Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита.
Не погоджуючись з рішенням суду, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду від 26.12.2006р. у справі № 3/571 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано всі обставини, які мають значення для справи, а самі висновки суду не грунтуються на законі і суперечать встановленим у справі фактам та обставинам. Крім того, оспорюване рішення, на думку Позивача, було прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема: ст. 9 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, ст. 48 Закону України “Про власність”, Закону України “Про місцеве самоврядування”, Закону України “Про державні адміністрації”, ст.ст. 48 та 777 Цивільного кодексу України і ст. 136 Господарського кодексу України, а також ст.ст. 4-2, 4-3 і 22 Цивільно-процесуального кодексу України, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Відповідача 1 надав до суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджувався з доводами та вимогами, що були викладені Позивачем в його апеляційній скарзі, вважаючи їх обгрунтованими.
Представник Відповідача 2 свого відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте в судовому засіданні не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені Позивачем в його апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2006р. у справі № 3/571 є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу Позивача – без задоволення.
Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції від прокурора Києво-Святошинського району Київської області (надалі – Прокурор) надійшла до суду заява про вступ за своєю ініціативою у справу для представництва інтересів держави. Проте, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання представник цієї прокуратури був повідомлений належним чином, в судове засідання апеляційного суду він так і не з”явився, не повідомивши суд про причину своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції, не перешкоджає розгляду та вирішенню даної справи без його участі.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району” звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Києво-Святошинської райдержадміністрації про визнання недійсними договору оренди та акту прийому – передачі від 25.12.2003р., укладеного між Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області та ТОВ “Видавничий дім “Святошин”, яке було залучено до участі у справі, в якості відповідача, ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2006р., недійсними з моменту укладення і рішенням цього суду від 26.12.2006р. у справі № 3/571 в позові, в частині визнання недійсним договору оренди комунального майна від 25.12.2003р., було відмовлено повністю, а в частині визнання недійсним акту прийому – передачі від 25.12.2003р., провадження у справі було припинено. Крім того, вказаним рішенням було повернуто КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району” з Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області № 142-9 від 18.12.2003р. “Про здачу в оренду майнового комплексу міської друкарні Києво-Святошинського району ТОВ “Видавничий дім “Святошин”, на підставі якого і укладався оспорюваний договір оренди, було прийнято, а сам договір оренди від 25.12.2003р., відповідно, укладався, уповноваженим на те органом управління (місцевого самоврядування) в межах його компетенції. Також, на думку місцевого господарського суду, договір оренди комунального майна від 25.12.2003р. не порушував прав Позивача на користування цим майном, а був тільки способом розпорядження його власника, тобто – територіальними громадами Києво-Святошинського району в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області і райдержадміністрації, належним йому комунальним майном і, крім того, Позивачем не було надано суду доказів невідповідності договору оренди вимогам чинного законодавства та не доведено в суді мнимість спірного договору.
Щодо вимог Позивача про визнання недійсним акту приймання-передачі майна від 25.12.2003р., то такі взагалі не пов”язані із спорами, що підлягають вирішенню в господарських судах України, оскільки вказаний акт не відноситься до актів у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
У зв”язку з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, рішенням п”ятнадцятої сесії Київської обласної ради ХХІІІ скликання від 25.01.2001р. № 266-15-XXIII “Про управління об”єктами майна спільної власності територіальних громад області” (пункт 4.4.) міську друкарню Києво-Святошинського району було передано до спільної комунальної власності територіальних громад Києво-Святошинського району Київської області у складі об”єктів згідно з додатком 14, а саме: будівлі і споруди, балансовою вартістю 177,5 тис. грн., машини і обладнання, балансовою вартістю 41,6 тис. грн. та транспортні засоби, балансовою вартістю 7,4 тис. грн., а разом балансовою вартістю 226,5 тис. грн., а рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області ХІV сесії ХХІІІ скликання від 03.04.2001р. “Про прийняття у спільну комунальну власність територіальних громад Києво-Святошинського району Міської друкарні Києво-Святошинського району” був прийнятий у спільну комунальну власність територіальних громад Києво-Святошинського району та переданий в управління Києво-Святошинської райдержадміністрації майновий комплекс Міської друкарні Києво-Святошинського району.
Відповідно до розпорядження голови Києво-Святошинської райдержадміністрації № 218 від 28.04.2001р. Державне підприємство “Міська друкарня Києво-Святошинського району” було реорганізовано шляхом перетворення у Комунальне підприємство “Міська друкарня Києво-Святошинського району”, яке у відповідності до п. 1.1. його Статуту, зареєстрованого Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області 28.04.2001р., реєстраційний № 1470, є правонаступником всіх прав і обов”язків Державного підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району”.
Також, згідно п.п. 8.З. і 8.4. Статуту КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району”, до складу майна цієї друкарні входить майновий комплекс балансовою вартістю 226 500 грн., який складається з будівель і споруд, машин і обладнання, транспортних засобів, як це і передбачено додатком 14 до вказаного рішення п”ятнадцятої сесії Київської обласної ради XXIII скликання № 266-15-ХХПІ від 25.01.2001р. Цей майновий комплекс, відповідно до п. 6.1. Статуту, є спільною комунальною власністю територіальних громад Києво-Святошинського району і закріплюється за друкарнею на праві повного господарського відання. Власник здійснює свої повноваження через представницькі і виконавчі органи в межах їх компетенції відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”. Функції управління друкарнею від імені власника здійснює Києво-Святошинська райдержадміністрація Київської області. Інше майно, набуте друкарнею в результаті її господарської діяльності, є власністю друкарні.
В наступному, рішенням IX сесії Києво-Святошинської районної ради Київської області XXIV скликання від 18.12.2003р. № 142-9 “Про здачу в оренду майнового комплексу міської друкарні Києво-Святошинського району ТОВ “Видавничий дім “Святошин” майновий комплекс міської друкарні Києво-Святошинського району було вирішено здати у довгострокову оренду ТОВ “Видавничий дім “Святошин” і доручено районній державній адміністрації скласти договір оренди між райдержадміністрацією та трудовим колективом ТОВ “Видавничий дім “Святошин”.
На підставі вказаного рішення № 142-9, між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією і ТОВ “Видавничий дім “Святошин” 25.12.2003р. і було укладено договір оренди комунального майна (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого перша передала, а друге – прийняло у строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс КП Міської друкарні Києво-Святошинського району вартістю 187 533,12 грн. (станом на 01.10.2003р.), який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Львівська, 72, з метою виробництва поліграфічної продукції, на підставі якого, того ж числа, між Відповідачами і було складено відповідний акт прийому – передачі цього майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону “Про оренду державного та комунального майна” оренда об”єктів комунальної власності регулюється цим Законом, договором оренди, іншими законами.
В абзаці 1 ч. 1 ст. 4 Закону “Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що об”єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць).
Таким чином, об”єктом оренди може виступати цілісний майновий комплекс комунального підприємства, в тому числі – закріплений за ним на праві повного господарського відання.
Згідно, пункту 19 ч. 1 ст. 43 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції районної ради відноситься вирішення питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об”єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад, і перебувають в управлінні районних рад.
При чому, частиною 5 ст. 60 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування здійснюють від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування і розпорядження об”єктами права комунальної власності, в тому числі – виконують всі майнові операції, можуть передавати об”єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх у оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження.
У зв”язку з цим, необхідно зазначити, що повноваження на управління цілісним майновим комплексом міської друкарні Києво-Святошинського району та на укладення договору оренди із ТОВ “Видавничий дім “Святошин” були належним чином, делеговані Відповідачу 1 уповноваженим на те органом управління комунальним майном - Києво-Святошинською районною радою Київської області, що вбачається із змісту рішень Києво-Святошинської районної ради Київської області від 03.04.2001р. та від 18.12.2003р., як це і передбачено Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Згідно абзацу 2 ст. 63 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення оспорюваного Договору оренди від 25.12.2003р., наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказане вище рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області “Про здачу в оренду майнового комплексу міської друкарні Києво-Святошинського району ТОВ “Видавничий дім “Святошин” № 142-9 від 18.12.2003р., яке було підставою для укладання оспорюваного договору оренди комунального майна від 25.12.2003р. було прийняте уповноваженим на те органом управління (місцевого самоврядування) в межах його компетенції.
Також, апеляційна інстанція повністю погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що Договір від 25.12.2003р. є способом розпорядження його власника, тобто – територіальними громадами Києво-Святошинського району в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області і цієї райдержадміністрації, належним йому комунальним майном, а тому жодним чином не порушує прав Комунального підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району” на користування цим майном, саме яке і звернулося з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин. що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З огляду на наведене, не може бути підставою для визнання договору оренди недійсним невиконання або неналежне виконання сторонами його умов, а також невиконання вимог ст.ст. 4, 9, 14 і 15 Закону “Про оренду державного та комунального майна” щодо викупу оборотних матеріальних засобів цілісного майнового комплексу орендарем, щодо порядку укладення договору оренди і щодо реорганізації шляхом приєднання до орендаря підприємства, майно якого орендоване, на чому наполягав Позивач по справі.
Також, не приймаються до уваги і твердження Позивача про те, що в даному випадку не мало місця фактичної передачі орендованого майна, а тому спірний договір є фіктивним (мнимим), з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 58 ЦК УРСР, недійсною є та угода, яка укладена тільки про людське око, без наміру створити правові наслідки (мнима угода).
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, Відповідач 1 раніше вже звертався до Відповідача 2 з позовом про розірвання Договору оренди від 25.12.2003р., вважаючи при цьому його дійсним і обов”язковим для сторін, що випливає із змісту рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2006р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі № 36/632.
Крім того, між Відповідачами здійснювалось листування стосовно реквізитів для сплати орендної плати по Договору оренди від 25.12.2003р., яка перераховувалась та зараховувалась по оспорюваному договору на користь Відповідача 1.
Таким чином, можна вважати, що оскільки відповідно до Договору оренди за користування об”єктом оренди сплачувалась орендна плата, то і відсутні ознаки мнимості цієї угоди.
Будь-яких інших доказів того, що спірний Договір не відповідав вимогам чинного, на час його укладення, законодавства України, Позивач суду так і не надав, не довівши цим самим мнимість спірного договору.
При цьому, твердження Позивача про те, що цілісний майновий комплекс друкарні фактично не був переданий Відповідачеві 2 і ним не використовується, спростовується змістом додатку від 29.08.2005р. до акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району” до Договору оренди, відповідно до якого дійсно було передано в оренду цілісний майновий комплекс КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району”.
Більш того, ппункт 1.1. Договору оренди дозволяє чітко встановити його предмет, а тому посилання Позивача на відсутність у ньому цієї істотної умови (домовленості) також не може бути прийнято до уваги судом.
Щодо вимоги Позивача про визнання акту прийому-передачі майна від 25.12.2003р. недійсним, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов”язків.
Отже, угоди носять вольовий характер, який проявляється в бажанні осіб встановити права і прийняти на себе обов”язки, з метою досягнення правового результату.
В даному ж випадку, як дійсно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, жодних прав і обов”язків, характерних для угоди, як виду зобов”язання, оспорюваний акт приймання-передачі майна, не породжує. У ньому не було зафіксовано, які саме права і обов”язки виникають між сторонами та якому інституту договірних зобов”язань вони характерні.
Зокрема, згідно ст. 638 ЦК України в залежності від інституту договірних зобов”язань зміст угоди відрізняється правами та обов”язками сторін за нею, тобто своїми істотними умовами.
Однак, в оспорюваному акті прийому-передачі відсутні будь-які дані про прийняття сторонами за ними на себе прав чи обов”язків, тобто – відсутні істотні умови. В акті тільки зафіксовано факт, який відбувся на підставі Договору оренди від 25.12.2003р. Тому, оспорюванний акт не можна вважати правовстановлюючим, а тільки правопідтверджуючим документом.
Також, не відносяться оспорюванний акт і до актів у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), оскільки вони не є юридичною нормою рішень органів, тобто – офіційними письмовими документами, які породжують певні правові наслідки, спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин і мають обов”язковий характер для суб”єктів цих відносин.
Тому, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки оспорюваний акт не є угодою чи актом ненормативного характеру, то даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв”язку з чим, провадження у справі в цій частині, слід припинити.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Позивачем, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 26.12.2006р. у справі № 3/571, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.
Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2006р. у справі № 3/571 за позовом Комунального підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району” до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Святошин” про визнання недійсними договору оренди та акту прийому – передачі від 25.12.2003р. недійсними, без змін.
2. Справу № 3/571 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
15.03.07 (відправлено)