Справа №2 «а»-760/2009
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2009 року
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Гажі О.П.
при секретарі Шведовій Я.О.
з участю: позивача ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В :
15.04.2009 року позивач звернувся в Новоодеський районний суд з вищевказаним адміністративним позовом до відповідача.
В своєму позові, ОСОБА_1 зазначив, що 04 березня 2009 року інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Рожком А.Ф. на нього була винесена постанова ВЕ №067455 від 04.03.2009 року, відповідно до якої він був визнаний винним та на нього було накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він нібито 04.03.2009 року о 12 годині 13 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес Бенц -Віто», державний реєстраційний № НОМЕР_1, на 208 км ділянки автодороги Ульянівка - Миколаїв рухався зі швидкістю 112 км/год, чим порушив вимоги п.12.6 «г» ПДР України, перевищивши максимально-допустиму швидкість руху на даній дорозі більше ніж на 20 км/год. В позові позивач заперечує факт порушення ним ПДР України і перевищення швидкості руху, а постанову вважає незаконною такою, що підлягає скасуванню. Позивач взагалі заперечує факт керування ним автомобілем на цій автодорозі в цей день, посилаючись на те, що його автомобіль був в ремонті, а також зазначає, що на фото, яке приєднано до постанови зафіксовано його автомобіль, але не під час руху, а стоячий. Вважає, що ця постанова винесена інспектором ДАІ через попередні з ним конфлікти. Посилається на порушення інспектором вимог чинного законодавства, який не склав протоколу під час виявлення ним порушення ПДР, зазначив в постанові, що прилад фіксації порушення ПДР працював в автоматичному режимі, хоча це не відповідало дійсності, що постанову по справі винесено у його відсутності, без складання протоколу, видачі йому другого екземпляру. Також зазначає, що постанова була направлена йому в строк більше ніж через три дні після винесення, що є порушенням закону, через що він пропустив строк на її оскарження. Посилаючись на ці обставини, позивач просить суд поновити йому строк на оскарження постанови, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним в порушенні п.12.6 «г» ПДР України та у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, а провадження по справі закрити.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Посилаючись на викладені в позові обставини справи, відсутність будь-яких порушень ПДР України з його боку, безпідставність притягнення його працівником ДАІ до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу, допущені порушення законодавства при складані протоколу і винесені постанови, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - УДАІ УМВС України в Миколаївській області в судове засідання вдруге, повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду справи про що свідчать картки зворотних поштових повідомлень про вручення судових викликів. На адресу суду від представника відповідача надійшла письмова заява, в якій він адміністративний позов не визнав, посилаючись на свою зайнятість по службі, просить суд розглянути у його відсутність.
Представник УДАІ УМВС України в Миколаївській області в своїй заяві - відзиві на адміністративний позов, посилаючись на факт скоєння позивачем порушення вимог п.12.6 «г» ПДР України та на правомірність дій працівника ДАІ, додержання ним всіх вимог законодавства при складані протоколу, на законність і правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 гривень, просить суд в задоволені позову відмовити.
Справа у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України розглянута у відсутність представника відповідача - суб'єкта владних повноважень, на підставі наявності в матеріалах справи достатніх доказів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Цей висновок суду грунтується на наступному:
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні обставин справи, 04 березня 2009 року інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Рожком А.Ф. було винесено постанову ВЕ №067455 від 04.03.2009 року у відношенні позивача ОСОБА_1. В цій постанові зазначено, що 04.03.2009 року, в 12 годин 13 хвилин, на 208 км автодороги Р-06 Ульянівка - Миколаїв, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Мерседес Бенц -Віто», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 112 км/год, внаслідок чого перевищив максимально допустиму швидкість більш ніж на 20 км/год, чим порушив вимоги п.12.6 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалась приладом автоматичної фіксації порушень ПДР «Візир» №00812511.
Цією постановою інспектора ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Рожка А.Ф. ВЕ 067455 від 04.03.2009 року ОСОБА_1. за скоєння цього правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, було піддано покаранню у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Ці фактичні обставини беззаперечні, визнаються позивачем, а тому суд, на підставі ст.72 КАС України, вважає їх доведеними, такими, що не викликають сумніву щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.
Разом з тим, позивач не визнає факту порушення ним ПДР, а саме перевищення ним швидкості руху, зазначаючи, що в зв'язку з технічною несправністю автомобіля, взагалі не їхав по дорозі «Ульянівка -Миколаїв» 04.03.2009 року і, що на фотокопії знімку його автомобіля видно, що було сфотографовано його стоячий автомобіль, а не під час його руху. Відповідно до вимог ст.71 КАС України обов'язок доведення правомірності своїх дій лежить на відповідачу, як суб'єкті владних повноважень.
Будь-яких інших доказів, передбачених ст.251 КУпАП, в тому числі показань свідків, речових доказів, які б підтверджували б факт скоєння цього правопорушення, працівниками ДАІ не зазначено.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Обов'язок доведення вини особи у скоєнні правопорушення, інших обставин події правопорушення, що мали місце, покладено на суб'єкта владних повноважень. Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь обвинуваченого.
З фотокопії знімка частини автомобіля позивача, який ніяким чином не завірений, без будь-який пояснювальних записів вбачається, що 04.03.09 о 12.13.53 було сфотографовано нижню частину автомобіля на передній решітці якого є в наявності знак автомобільного концерну «Мерседес -Бенц» і видно номерний знак НОМЕР_1. Також на знімку є відмітка швидкості із зазначенням 112 км/год і номер приладу фіксації 0812511.
З постанови і пояснень позивача встановлено, що вказаний автомобіль «мерседес Бенц Віто» державний номерний знак НОМЕР_1 належить позивачуОСОБА_1
Разом з тим, з частини цього фотознімку, без зображення навколишньої обстановки, місцевості, дороги, неможливо однозначно визначити, що автомобіль було сфотографовано працівником ДАІ під час руху по автодорозі «Ульянівка- Миколаїв» на 208 км цієї автодороги і під час порушення водієм ПДР, а саме перевищення швидкості на цій ділянці дороги.
Сам ракурс фотознімку автомобіля позивача, вид передніх його коліс, ковпаків підтверджує пояснення позивача про те, що автомобіль було сфотографовано у стоячому положенні, а не під час його руху на автошляху «Ульянівка - Миколаїв».
Крім того, до постанови ВЕ 067455 від 04.03.2009 року не надано доказів того, що прилад фіксації працював в автоматичному режимі, що цей прилад пройшов державну метрологічну перевірку.
Згідно інформації, отриманої з Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, станом на 25.03.2009 року, пристрій «Візир» органами ДАІ України для проведення державної експертизи і сертифікації на відповідність Закону України «про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» до Держспецзв'язку не надавався і його впровадження не підтверджене відповідністю.
Вказана постанова була направлена працівником ДАІ позивачу ОСОБА_1 з порушенням вимог ст.258 КупАП, а саме в порушення 3 денного терміну з моменту її винесення.
Так, вказана постанова була винесена 04.03.2009 року, а позивачем отримана поштою більше як через місяць, 07.04.2009 року, про що свідчить відмітка про поштове відправлення кореспонденції.
В зв'язку з цим, клопотання позивача про поновлення йому пропущеного строку для оскарження постанови підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що вини позивача у скоєні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не доведено і, в судовому засіданні відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів правомірності свого рішення в заперечення позовних вимог.
Тому, проаналізувавши та оцінивши дослідженні в судовому засіданні фактичні обставини справи, в тому числі і той факт, що позивач не визнав своєї вини у скоєні цього правопорушення, суд приходить до висновку, що докази вини позивача в порушенні ним п.12.6 «г» ПДР України відсутні.
З урахуванням таких вищевикладених обставин, виходячи з вимог і приписів ст.ст.105ч.3-4, 162 КАС України, суд приходить до висновку, що постанова ВЕ №067455 від 04.03.2009 року, винесена інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Рошка А.Ф. у відношенні позивача ОСОБА_1. за порушення ним п.12.6 «г» ПДР України без достатніх на то правових підстав і доказів вини, а тому являється протиправною, а накладення на ОСОБА_1., в зв'язку з цим, стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, - являється незаконним , а тому ця постанова підлягає скасуванню.
Враховуючи, що частиною 3 ст.105 КАС України не передбачено наявності в адміністративному позові вимог про закриття провадження по справі, розглянутій в порядку іншого судового провадження, то суд вважає безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Врахувати, що відповідно до ч.5 ст.288 КУпАп особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративні правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до вимог ст.ст.87,94 КАС України врахувати, що позивач звільнений по закону від сплати державного мита і не надав письмових доказів понесених ним судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-11, 15, 158-163 КАСУ, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Поновити позивачуОСОБА_1строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
2. Позов ОСОБА_1. до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.
2. Скасувати постанову інспектора ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Рошка А.Ф. ВЕ №067455 від 04.03.2009 року, якою ОСОБА_1., за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, було притягнуто до адміністративної відповідальності і піддано покаранню у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
В задоволені іншої частини позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду
через Новоодеський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду в 10 (десяти) денний строк після проголошення рішення, або протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням її копії до апеляційного суду.
Головуючий :