КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.02.07 р. № 35/262-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малетича М.М.
суддів: Андрієнка В.В.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від Апелянта: Доброхлоп О.І., довіреність № 3 від 26.01.2007р.,
Хуць В.М., голова ОСББ “Лисенко-3”,
від Позивача: не з”явився
Відповідача : не з'явився
Третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисенко-3"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2006
у справі № 35/262-А (Літвінова М.Є.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "МетЕНКо"
до Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація
третя особа відповідача Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
третя особа позивача
про визнання нечинним підпункту пункту 1 розпорядження
Суть рішення і скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “МетЕнКо” (надалі - ТОВ “Фірма “МетЕнКо”, Позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі - Шевченківська РДА, Відповідач), третя особа: суб”єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Третя особа, СПД - фізична особа ОСОБА_1), про визнання нечинним підпункту пункту 1 розпорядження.
Постановою господарського суду міста Києва від 05.10.2006р. у справі № 35/262-А позов ТОВ “Фірма “МетЕнКо” було задоволено повністю, а саме: визнано нечинним підпункт пункту 1 розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації НОМЕР_1 від 07.10.2004р. такого змісту: “письмову згоду співвласників будинку на влаштування кафе завірену ЖЕК” та стягнуто з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, Об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лисенко-3” (надалі - ОСББ “Лисенко-3”), яке не брало участь у справі, подало на неї апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову господарського суду міста Києва від 05.10.2006р. у справі № 35/262-А.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального і процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, зокрема: ст.ст. 1, 16 і 18 Закону України “Про об”єднання співвласників багатоквартирного будинку” та ч. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, і яке зачіпає інтереси та порушує права співвласників багатоквартирного будинку п оАДРЕСА_1 в місті Києві, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Позивач і Третя особа по справі, або ж їх представники, в судове засідання, призначене на 27.02.2007р. так і не з”явилися, не повідомивши суд про причини своєї неявки.
Представник Відповідача - Шевченківської РДА в судове засідання теж не з”явився, проте надіслав до суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, а вирішенння даної справи залишив на розсуд суду.
На думку суду апеляційної інстанції, неявка Позивача, Відповідача та Третьої особи по справі, або їх представників, в даному випадку, не перешкоджає розгляду та вирішенню справи без їх участі, на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши пояснення Апелянта та його представника, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ТОВ “Фірма “МетЕнКо” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Шевченківської РДА, третя особа: суб”єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, про визнання нечинним підпункту пункту 1 розпорядження і постановою господарського суду міста Києва від 05.10.2006р. у справі №35/262-А даний позов було задоволено повністю, а саме: визнано нечинним підпункт пункту 1 розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації НОМЕР_1 від 07.10.2004р. такого змісту: “письмову згоду співвласників будинку на влаштування кафе завірену ЖЕК” та стягнуто з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Приймаючи вказану постанову суд першої інстанції, зокрема, керувався тим, що Відповідач при видачі розпорядження НОМЕР_1 від 07.10.2004р. “Про надання дозволу на розробку проектної документації на реконструкцію системи опалення та вентиляції нежилого підвального приміщення об”єкту громадського харчування в житловому будинку АДРЕСА_1 і, зокрема, включення в це розпорядження підпункту пункту 1 про письмову згоду співвласників будинку на влаштування кафе, завірену ЖЕК, не врахував той факт, що вказане майно належить Позивачеві на праві колективної власності, якому така згода, на підставі ст. 4 Закону України “Про власність”, не потрібна, оскільки позивач є власником зазначеного нежилого приміщення, та не надав суду доказів правомірності такого рішення.
З огляду на це, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ “Фірма “МетЕнКо” про визнання нечинним підпунку пункту 1 Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації НОМЕР_1 від 07.10.2004р. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Проте, апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що 23.10.2001р. між ТОВ “Фірма “МетЕнКо” та Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району міста Києва було укладено Договір № 000667/12 купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 174,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якого 23.11.2001р. Позивач отримав відповідне свідоцтво про право власності на вказане нежиле приміщення за реєстраційним №427.
У зв”язку з цим, 25.09.2002р. Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна було видано Позивачу реєстраційне посвідчення № 008070 на нежиле приміщення загальною площею 174,3 кв. м., поАДРЕСА_1 в місті Києві, яке також підтверджувало той факт, що це приміщення належить ТОВ “Фірма “МетЕнКо” на праві колективної власності.
В подальшому, 01.12.2003р. між ТОВ “Фірма “МетЕнКо” та СПД - фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір оренди НОМЕР_2 згідно якого Позивач, як власник зазначеного приміщення по АДРЕСА_1 в місті Києві, передав останнє в користування Третій особі для використання під заклад громадського харчування - кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”, а 07.10.2004р. Шевченківською РДА було видано розпорядження за НОМЕР_1 (надалі - Розпорядження), яким, зокрема, зобов”язувалось СПД - фізичну особу ОСОБА_1 отримати письмову згоду співвласників будинку на влаштування кафе, завірену ЖЕК (підпункт пункту 1 Розпорядження).
На думку Позивача, вказане Розпорядження не відповідає вимогам законодавства, зокрема, Закону України “Про власність”, і порушує його права, як власника нежилого приміщення та Третьої особи, як орендаря цього приміщення, а тому повинно бути визнано недійсним.
Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч.ч. 1, 2 і 6 ст. 319 ЦК України, держава не втручається у здійснення власником права власності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України “Про власність” Україна законодавче забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.
Крім того, згідно ст. 26 Закону України “Про власність” об”єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно придбане на підставах, не заборонених законом.
При цьому, відповідно до вимог ст. 4 Закону України “Про власність”, власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
Також, ст. 56 Закону України “Про власність” передбачено, що державний орган не має права втручатись у здійснення власником його правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов”язки чи обмеження.
Державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном.
У випадку, якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, то відповідно до ст. 57 Закону України “Про власність”, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про власність” всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. При чому, частиною 5 цієї ж статті встановлено, що власник, здійснюючи свої права, зобов”язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов”язків власник зобов”язаний додержувати моральних засад суспільства.
Згідно ж ч. 6 ст. 4 Закону України “Про власність” у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов”язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
У зв”язку з цим, необхідно зазначити, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №461 від 22.03.2002р., було засновано об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лисеко-3”.
Згідно ст. 1 Закону України “Про об”єднання співвласників багатоквартирного будинку”, об”єднання - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного майна.
Відповідно до ст. 16 зазначеного Закону об”єднання, зокрема, має право визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного майна відповідно до статуту; захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а згідно ст. 18 цього ж Закону об”єднання зобов”язане припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження неподільним та загальним майном.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків водночас є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно Рішення Конституційного Суду України № 1-2/2004 від 02.03.2004р. допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Також, відповідно до ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співласників.
Таким чином, співвласники квартир, в даному випадку - будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, є власниками неподільного загальнобудинкового майна, яким співвласники не можуть одноособово розпоряджатися, а рішення райдержадміністрації щодо розпорядження майном будинку, яке перебуває у спільній власності, без згоди на те співвласників будинку, є незаконним.
У зв”язку з цим, судова колегія вважає, що приймаючи 07.10.2004р. оспорюване Розпорядження НОМЕР_1, а саме: підпункт пункту 1 такого змісту: “письмову згоду співвласників будинку на влаштування кафе завірену ЖЕК”, Шевченківська РДА діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, необхідно також зазначити, що ТОВ “Фірма “МетЕнКо” вже зверталося до господарського суду міста Києва з позовом до Об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лисенко-3” про усунення перешкод в користуванні власністю та визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників будинку і рішенням господарського суду м. Києва від 04.03.2005р. у справі № 31/132 даний позов було задоволено частково, а саме: зобов”язано правління ОСББ “Лисенко-3” не чинити перешкод ТОВ “Фірма “МетЕнКо” в користуванні та розпорядженні майном, яке належить йому на праві власності - нежилим приміщенням площею 174,3 кв.м., що розташовані в підвальному приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, для використання його для послуг громадського харчування та не чинити перешкод в закінченні оформлення пакету проектно-кошторисної документації ремонту існуючого кафе, а також встановленні витяжної вентиляції, однак в подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2005р. у цій справі апеляційну скаргу ОСББ “Лисенко-3” було задоволено частково, а рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2005р. в частині задоволення позову про зобов”язання правління ОСББ “Лисенко-3” не чинити перешкод ТОВ “Фірма “МетЕнКо” в користуванні та розпорядженні його майном, а також в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 85,00 грн. витрат на державне мито та 59,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, було скасовано. При чому, вказана постанова була залишена без змін Вищим господарським судом України (Постанова від 15.09.2005р.) та Верховним судом України (Ухвала від 04.11.2005р.).
При чому, вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2005р. у справі № 31/132 було встановлено той факт, що у справі відсутні докази того, що саме Позивач користується спірним приміщенням (підвалом) і, що саме йому Відповідачем чинилися перешкоди у користуванні майном. Крім того, цим судом було також встановлено, що право власності ТОВ “Фірма “МетЕнКо”, а саме: право володіти, розпоряджатися та користуватися нежилим приміщенням (підвалом) Відповідачем не порушувалося. Позивач скористався своїм правом розпоряджатися майном і передав його в користування СПД ОСОБА_1. По даній справі встановлено, що після винесення рішення у справі № 31/132 обставини так і не змінились, а тому можна вважати, що права Позивача і, зокрема, право володіти, розпоряджатися та користуватися нежилим приміщенням, не порушувались, а щодо спірного Розпорядження Шевченківської РДА про отримання згоди на функціонування підприємства громадського харчування та отримання письмової згоди співвласників будинку на влаштування кафе, то таке стосується не Позивача, а Третьої особи - СПД - фізичної особи ОСОБА_1
В той же час, згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) до адмінстративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, колегія суддів зазначає, що права Позивача в даному випадку порушені не були, а отже і підстав для звернення з позовом до суду про визнання нечинним підпункту пункту 1 розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації НОМЕР_1 від 07.10.2004р. про зобов”язання отримати письмову згоду співвласників будинку на влаштування кафе, завірену ЖЕК, у останнього не було.
Щодо права ОСББ “Лисенко-3” на подачу даної апеляційної скарги, як це передбачено ч. 1 ст. 185 КАС України, то необхідно зазначити наступне.
Відповідно до вказаної статті Закону, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають право сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов”язки.
В даному випадку, як видно з матеріалів справи, розпорядження Шевченківської РДА НОМЕР_1 від 07.10.2004р. стосувалося саме Третьої особи по справі - СПД - фізичної особи ОСОБА_1, а підпункт пункту 1 цього Розпорядження - ще й співвласників будинку, яким є ОСББ “Лисенко-3”, в частині отримання їх згоди на влаштування кафе.
Тому, судове рішення про скасування вказаного підпункту пункту 1 Розпорядження, на думку апеляційної інстанції, безпосередньо зачіпає права та інтереси вказаного об”єднання.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції і вважає, що такі не відповідають в повній мірі обставинам справи і були зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (п.п. 3 і 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України), які є підставами для скасування оскаржуваної постанови і ухвалення нового судового рішення по справі про відмову у задоволені позову.
У зв”язку з цим, апеляційна скарга Об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лисенко-3” підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - її повному скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 160, 184, 195, 196, 198, 202, 205 та 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, --
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “Лисенко-3” задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Києва від 05.10.2006р. у справі № 35/262-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “МетЕнКо” до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, про визнання нечинним підпункту пункту 1 розпорядження, скасувати повністю.
3. Прийняти нову постанову у справі № 35/262-А, якою у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “МетЕнКо”, відмовити.
4. Справу № 35/262-А повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Малетич М.М.
Судді
Андрієнко В.В.
Студенець В.І.