КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2007 № 31/58-47/169
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
- позивача: Цибулько М.П. (дов. від 05.01.07),
- відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2006 (підписано 07.11.06)
у справі № 31/58-47/169 (Станік С.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант"
до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси"
про стягнення 21 209,04 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 21 209,04 грн. збитків за невиконання договору від 23.09.02 № 315/16ОД, а також судових витрат.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.03.06 у справі № 31/58 (суддя – Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.06, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.06 рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.06 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.05.06 скасовані. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
У постанові Вищого господарського суду України від 16.08.06 у справі № 31/58, якою було частково задоволено касаційну скаргу позивача, є висновок про те, що господарські суди попередніх інстанції, зосередившись на правовій природі спірних правовідносин, не дослідили міру фактичного виконання з боку відповідача умов Договору № 315/16ОД і відповідно обґрунтованість суми заявлених позивачем до стягнення збитків.
Виходячи зі змісту статей 99 та 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.06 справу прийнято суддею Станік С.Р. до нового розгляду, та присвоєно № 31/58-47/169.
17.10.06 позивачем було подано заяву про уточнення позову, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 21209,04 грн. сплачених в якості передоплати по Договору від 23.09.02 № 315/16ОД.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.06, підписаним 07.11.06, у позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийнявши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі у зв’язку з неправильним застосуванням місцевим судом норм матеріального права, невідповідністю висновків суду викладених у рішенні, обставинам справи.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідачем не наданий.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.02.07 № 01-23/1/6 в зв’язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків суддю Гольцову Л.А. замінено суддею Барицькою Т.Л.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням з відміткою про вручення ухвали суду від 24.01.07 № 379268.
Неявка представника відповідача в судове засідання, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
23.09.02 з метою поліпшення стану навколишнього середовища шляхом залучення використаної тари (упаковки) в господарський обіг та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.01 № 915 “Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини” між сторонами у справі було укладено Договір № 315/16ОД (далі-договір), предметом якого відповідно до п.1.1 договору є надання відповідачем послуг щодо розробки, організації та впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), яка ввезена підприємством позивача на територію України, згідно норм утилізації у відсотках до загальної маси тари (упаковки) : 2002 рік – 5, 2003 рік – 10, 2004 рік – 15, 2005 рік – 20 ( 2.1. договору).
Позивач зобов’язався прийняти визначені в п. 2.1. договору послуги з оформленням відповідного акту виконаних робіт та оплатити їх відповідно з аркушем про пакування і вантажною митною декларацією, згідно з тарифами, затвердженими Постановою КМУ від 26.07.01 № 915, із змінами, внесеними постановою КМУ від 26.07.02 (п.2.2. договору).
Відповідно до п. 3 договору оплату послуг відповідача позивач здійснює шляхом перерахування коштів на поточний рахунок не пізніше 7-деннного строку від дня митного оформлення вантажу. В платіжному дорученні позивач зобов’язаний вказати кількість і назву використаної тари (упаковки), за яку здійснена оплата.
На виконання умов договору позивачем (за дерев’яні ящики) було перераховано відповідачеві у 2002 році 21209,04 грн., що підтверджується виписами з банку про перерахування коштів: від 01.10.02 – банківська виписка № 963; 03.10.02 - №№ 978, 979; 04.10.02 - №№ 981, 982, 984; 11.10.02 - №№ 999,1007; 21.10.02 - № 1027; 28.10.02 - № 1047; 30.10.02 № 1050; 07.11.02 - № 1070; 13.11.02 - №№ 1083, 1084; 15.11.02 - №№ 1089, 1090, 1091; 10.12.02 - №№1141,1142; 12.12.02 - № 1149; 18.12.02 - № 1159; 29.12.02 - №1181.
Акти виконаних робіт у відповідності до п.2.2 договору позивачем не підписувалися.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про відходи” під терміном “відходи” розуміються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані, зокрема, передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари (п. “п” ст.17 Закону України “Про відходи”).
Пунктом 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.01 № 224 встановлено, що використана тара (упаковка) – це тара (упаковка), яка була застосована для пакування, транспортування продукції, що повністю або частково втратила свої первісні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням.
Приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією “Укрекокомресурси” чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) (п.4 Порядку).
Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що у відповідності до умов договору позивачеві повинні були надаватися послуги саме з утилізації власної використаної тари, сплачені ним кошти за послуги відповідно до загального обсягу тари зазначеного в аркушах про пакування є передоплатою послуг відповідача, оскільки на момент митного оформлення товару використана тара відсутня.
До того ж, наявними в матеріалах справи копіями накладних до договору купівлі-продажу скла від 15.08.02, довідкою позивача від 12.01.06, Актом перевірки виконання ТОВ “Гарант” природоохоронного законодавства Державного управління екології та природоохоронних ресурсів від 20.02.06 підтверджується те, що імпортоване позивачем скло разом з дерев’яною упаковкою без розпакування переходило у власність третіх осіб (підприємств-покупців скла) у позивача, які і набули права власності як на скло, так і на тару.
Представником позивача в судовому засіданні було пояснено, що ТОВ “Гарант” укладався спірний договір на той випадок, якби у господарській діяльності товариства виникла необхідність утилізовувати використану ним тару, що встановлено підпунктом “а” п.5 Постанови Кабінету Міністрів України “Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини” від 26.07.01.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивач не мав у власності тари, використана тара у останнього не утворювалася, тому він не має обов’язку її утилізовувати. Таким чином, послуги передбачені договором № 315/16ОД, відповідачем не могли надаватися.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) до правовідносин сторін слід застосовувати цей Кодекс, оскільки на підставі договору від 23.09.02 вони продовжують тривати після набрання цим Кодексом чинності.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
26.09.05 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №26/09, яким повідомив останнього про відмову від прийняття виконання зобов’язання за договором, та просив повернути отримані відповідачем кошти в сумі 21209,04 грн. Цей лист відповідач залишив без відповіді.
Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення Глави 83 цього Кодексу “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави” застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.
Виходячи із змісту ч. 1 ст.1212 ЦК України особа зобов’язана повернути майно (до якого в тому числі відносяться і грошові кошти) тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 21209,04 грн., отриманих останнім на виконання умов договору № 315/16ОД.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати підлягають перерозподілу.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.06 у справі № 31/58-47/169 скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант” задовольнити повністю.
Стягнути з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант” 21209,04 грн. попередньої оплати послуг за Договором від 23.09.02 № 315/16ОД, 212,09 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант” 106,05 грн. державного мита сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Барицька Т.Л.
Рябуха В.І.
23.02.07 (відправлено)