КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.02.2007                                                                                           № 12/287

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              Солонець К.В.

 За участю представників:

 від позивача -Томилко М.М., довіреність № 18/2578 від 25.12.2006р.;

 від відповідача  не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Чернігівавтодеталь"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2006

 у справі № 12/287 (Лавриненко Л.М.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Чернігівавтодеталь"

             

                       

 про                                                  стягнення 862011,25 грн.

 

Суть рішення і скарги:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” (надалі – ВАТ “Чернігівгаз”, Позивач) звернулося в господарський суд Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Чернігівавтодеталь” (надалі – ВАТ “Чернігівавтодеталь”, Відповідач) про стягнення 862 011,25 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від16.11.2006р. у справі №12/287 позовні вимоги було задоволено частково, а саме: стягнуто з ВАТ “Чернігівавтодеталь” на користь ВАТ “Чернігівгаз” 642 357,05 грн. боргу, 73 664,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 64 882,14 грн. пені, 44964,99 грн. штрафу, 10 511,31 грн. трьох відсотків річних з простроченого платежу, 14066,66 грн. збільшення заборгованості в наслідок інфляції, 8 504,46 грн. державного мита, а також 116,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову, судом було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Чернігівської області  від 16.11.2006р. у справі № 12/287 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ “Чернігівгаз”, відмовити.

Представник Позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджувався з доводами та вимогами Відповідача, викладеними ним в апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду Чернігівської області  від 16.11.2006р. у справі № 12/287 є законним і обгрунтованим, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Чернігівавтодеталь” – без задоволення.

В судові засідання, призначені на 26.01.2007р. та 06.02.2007р., Відповідач, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції в даному випадку не перешкоджає розглядові та вирішенню справи без участі цього представника.

 

Заслухавши пояснення представника Позивача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” звернулося в господарський суд Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Чернігівавтодеталь” про стягнення 862 011,25 грн. і рішенням цього суду від16.11.2006р. у справі № 12/287 позовні вимоги було задоволено частково, а саме: стягнуто з ВАТ “Чернігівавтодеталь” на користь ВАТ “Чернігівгаз” 642 357,05 грн. боргу, 73 664,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 64 882,14 грн. пені, 44964,99 грн. штрафу, 10 511,31 грн. трьох відсотків річних з простроченого платежу, 14066,66 грн. збільшення заборгованості в наслідок інфляції, 8 504,46 грн. державного мита, а також 116,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову, судом було відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що оскільки Відповідач, в порушення ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) та ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), в повній мірі не виконав взяті на себе зобов”язання за договором щодо проведення розрахунку за спожитий газ і не надав суду доказів відсутності його вини у прострочці виконання взятих на себе зобов”язань, вимоги до нього про стягнення основного боргу в розмірі 642 357,05 грн., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 73 664,16 грн., пені в розмірі 64 882,14 грн., штрафу в розмірі 44 964,99 грн., трьох відсотків річних з простроченого платежу в розмірі 10 511,31 грн., а також збільшення заборгованості в наслідок інфляції в розмірі 14 066,66 грн., є правомірними.

У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість доводів Позивача та задоволення його вимог, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 16.01.2006р. між сторонами було укладено договір № 2 ПР на постачання природного газу промисловим підприємствам (надалі – Договір).

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору, Позивач (Постачальник) взяв на себе зобов”язання передати Покупцю (Відповідачу) у 2006 році природний газ, отриманий НАК “Нафтогаз України” за зовнішньоекономічними контрактами, а Покупець зобов”язувався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору було визначено річний обсяг постачання газу на 2006 рік, а саме: 9 000 тис. куб.м, в тому числі помісячно: у січні – 1 500 тис. куб.м., у лютому – 1 300  тис. куб.м., у березні – 900 тис. куб.м., у квітні –  400 тис. куб.м., у травні – 300 тис. куб.м., у червні – 300 тис. куб.м., у липні – 300 тис. куб.м., у серпні – 300 тис. куб.м., у вересні –  400 тис. куб.м., у жовтні – 600 тис. куб.м., у листопаді – 1 200 тис. куб.м. і в грудні – 1 500 тис. куб.м.

Пунктом 6.1. Договору передбачалося, що оплата за природний газ проводиться виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника вартості запланованих на наступний місяць обсягів газу за наступним графіком: до 19 числа місяця, що передує місяцю поставки - 50% від вартості запланованих обсягів газоспоживання на місяць; до 8 числа місяця поставки - 25%; до 18 числа місяця поставки - 25%. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 8 числа місяця, наступного за звітнім.

В наступному, додатковим договором на постачання № 2 від 17.02.2006р. про внесення змін до Договору № 2 ПР, його пункт 5.1. було викладено в новій редакції, відповідно до якого ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 548 грн., в тому числі ПДВ - 109,60 грн., цільова надбавка 2 % - 10,96 грн., крім того ПДВ - 2,19 грн., тариф на постання природного газу згідно Постанови НКРЕ від 30.04.2004 року №  477 - 12,50 грн., крім того ПДВ - 2,50 грн., разом - 685 грн. 75 коп., в тому числі ПДВ - 114,29 грн.

Також, додатковим договором на постачання № 1А від 31.01.2006р. про внесення змін до Договору № 2 ПР, його пункт 5.2. було викладкно в новій редакції, відповідно до якої загальна сума даного договору складається з сум вартості місячних поставок газу. В залежності від походження газу ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства на момент поставки газу. Вищевказані зміни регулюються постачальником в односторонньому порядку.

Крім того, пунктом 2 додаткової угоди № 1/01 від 31.01.2006р. до Договору № 2 ПР, сторони встановили, що погашення заборгованості Покупця перед Постачальником за заявлене планове споживання природного газу складає в лютому 2006 року в об”ємі 1 384 тис.куб. м. на суму 785 698,63 грн. та березні 2006 року в об”ємі 416 тис. куб.м. на суму 285272 грн., а загальна сума складає 1 070 970,63 грн., здійснюється за графіком, наведеним у Додатковій угоді № 1/01 до Договору № 2 ПР від 16.01.2006 року на постачання природного газу.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу в період з січня по квітень 2006 року природний газ в обсязі 2 885,453 тис. куб. м. газу., на суму 1 723 836 грн. 63 коп., що підтверджується двохсторонніми актами прийому-передачі газу, які додані до матеріалів справи та підписані сторонами і оформлені відповідно до п.п. 3.3 та 3.5 Договору.

Проте, Відповідач свої зобов”язання щодо оплати спожитого природного газу виконав тільки частково, сплативши Позивачу 1 081 479 грн. 58 коп., а заборгованість за спожитий природний газ за період з січня по квітень 2006 року становить 642 357 грн. 05 коп., яку, як правильно визначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, необхідно стягнути з Відповідача на користь Позивача.

Крім того, додатковою угодою № 1/01 до Договору № 2 ПР передбачалося, що у випадку порушення строків оплати за природний газ, передбачений відповідно до п. 6.1. Договору, газ вважається поставленим на умовах товарного кредиту, строком від 01.02.2006р. по 31.03.2006р. Відсоток за користування товарним кредитом встановлюється в розмірі 18 % річних за кожний день від суми заборгованості, визначеної по ціні, передбаченій п. 5.1. Договору, а також додатковими угодами, за поставлений природний газ. Сума відсотків сплачується наперед згідно виставленого рахунку, протягом 3-х банківських днів від дати рахунку.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку сума товарного кредиту за період з 01.02.2006р. по 01.09.2006р. становить 103 207,91 грн. з урахуванням ПДВ.

Тобто, Відповідач свої зобов”язання щодо сплати відсотків за користування   товарним кредитом також виконав тільки частково, сплативши Позивачу тільки 29 543 грн. 75 коп. Тому, заборгованість по відсоткам за користування товарним кредитом в даному випадку складає 73 664,16 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% відсотки річних в сумі 12 403 грн. 85 коп. через прострочку оплати за період з 08.02.2006р. по 22.09.2006р. та 14 066 грн. 66 коп. збільшення заборгованості внаслідок інфляційних процесів за період з 08.02.2006р. по 31.08.2006р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми.

Отже, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем строків оплати заборгованості, але приймаючи до уваги, що при розрахунку трьох відсотків річних Позивачем не було враховано п.2 додаткової угоди № 1 /01 від 31.01.2006р. до Договору № 2 ПР щодо зміни сторонами строків оплати за газ спожитий в лютому 2006р. на суму 785 698 грн. 63 коп. та в березні 2006р. на суму 285 272 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги Позивача щодо стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню – в сумі 10 511 грн. 31 коп. за період з 08.02.2006р. по 22.09.2006р. та інфляційні втрати в сумі 14 066 грн. 66 коп.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов”язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов”язання.

В той же час, п.п. 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов”язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

В даному випадку, пунктом 7.2. Договору № 2 ПР передбачалося, що у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

При цьому, суд встановив прострочку виконання Відповідачем взятих на себе зобов”язань, але приймаючи до уваги те, що при розрахунку пені Позивачем не було враховано п. 2 додаткової угоди № 1/01 від 31.01.2006р. до Договору № 2 ПР щодо зміни сторонами строків оплати за газ спожитий в лютому 2006р. на суму 785 698 грн. 63 коп. та в березні 2006р. на суму 285 272 грн., прийшов до правильного висновку про те, що вимоги Позивача про стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 64 882 грн. 14 коп. – за період прострочки з 08.02.2006р. по 22.09.2006р.

Крім того, враховуючи ту обставину, що матеріалами справи підтверджується невиконання Відповідачем взятих на себе зобов”язань щодо оплати поставленого газу понад 30 днів, а абз. 2 п. 7.2. Договору № 2 ПР сторони передбачили, що за прострочку платежу понад 30 днів покупець додатково сплачує штраф постачальнику у розмірі 7 % від суми заборгованості, тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу, є також обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У зв”язку з цим, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції було правомірно встановлено, що вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 642 357,05 грн., 73664,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 64 882,14 грн. пені, 44 964,99 грн. штрафу, 10 511, 31 грн. трьох відсотків річних з простроченого платежу та 14 066,66 грн. збільшення заборгованості в наслідок інфляційних процесів, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Відповідачем всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області  від 16.11.2006р. у справі № 12/287, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які господарський суд Чернігівської області визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ВАТ “Чернігівавтодеталь”, суд апеляційної інстанції не знаходить.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Чернігівавтодеталь” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 16.11.2006р. у справі № 12/287 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” до Відкритого акціонерного товариства “Чернігівавтодеталь” про стягнення 862 011,25 грн., - без змін.

2. Справу № 12/287  повернути до господарського суду Чернігівської області.    

 

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

 09.02.07 (відправлено)