КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.02.07 р. № 41/333-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малетича М.М.
суддів: Андрієнка В.В.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від Позивача 1: Головатенко О. М., довіреність № 29-30/287 від17.11.2006р.,
від Позивача 2: Дегтяренко Л. І., довіреність від 08.11.2006р.,
від Позивача 3: не з'явився;
від Відповідача: не з'явився;
від Третьої особи 1: ОСОБА_3., довіреність НОМЕР_3 від 11.07.2006р.,
від Третьої особи 2: ОСОБА_3., довіреність НОМЕР_3 від 11.07.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2006
у справі № 41/333-А (Пилипенко О.Є.)
за позовом Заступник прокурора м. Києва
до Київська міська Рада
третя особа відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 третя особа позивача
про визнання нечинним та скасування п.5 рішення
Суть рішення і скарги:
Заступник прокурора м. Києва (надалі - Прокурор) звернувся в господарський суд м. Києва з позовом в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України (надалі - КМ України, Позивач 1), Міністерства культури і туризму України (надалі - Позивач 2) та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (надалі - Позивач 3) до Київської міської ради (надалі - КМР, Відповідач) про визнання нечинним та скасування п. 5 рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. НОМЕР_1.
Ухвалою суду від 30.05.2006р. до участі у справі в якості Третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Постановою господарського суду м. Києва від 20.09.2006р. у справі № 41/333-А в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду, заступник прокурора м. Києва подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду м. Києва від 20.09.2006р. у справі № 41/333-А та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов прокуратури міста Києва про визнання нечинним та скасування п. 5 рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. НОМЕР_1 “Про передачу громадянам для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд”.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови було неповно з”ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими, а також порушено норми матеріального права, зокрема: ст.ст. 1, 32 та 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини” і ст. 53 Земельного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, і які є підставами для скасування такого судового рішення.
Представники Позивача 1 та Позивача 2 в судовому засіданні підтримали вимоги заступника прокурора м. Києва та просили суд апеляційну скаргу задовольнити - скасувати постанову господарського суду м. Києва від 20.09.2006р. у справі № 41/333-А та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Представник Третіх осіб по справі подав до суду апеляційної інстанції свої письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких постанова господарського суду міста Києва від 20.09.2006р. у справі № 41/333-А є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає обставинам справи, а тому просив залишити цю постанову без змін, а апеляційну скаргу Прокурора - без задоволення.
Представники Позивача - 3 та Відповідача, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання призначене на 06.02.2007р. не з”явилися, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції, не є перешкодою для розгляду і вирішення даної справи без участі цих представників.
Заслухавши пояснення Прокурора та представників Позивача 1, Позивача 2 і Третіх осіб в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, Заступник прокурора м. Києва звернувся в господарський суд м. Києва з позовом в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури і туризму України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання нечинним та скасування п. 5 рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. за НОМЕР_1 і постановою господарського суду м. Києва від 20.09.2006р. у справі №41/333-А в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Приймаючи оспорювану постанову суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Київська міська рада, приймаючи рішення “Про передачу громадянам для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд” від 18.03.2004р. за НОМЕР_1 і, зокрема, в частині п. 5, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, на думку суду, Прокурором у своєму позові не було визначено з посиланням на законодавство - в чому саме відбулось чи може відбутися порушення економічних та інших державних інтересів, а також не обгрунтовано необхідність їх захисту.
У зв'язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість доводів та вимог Прокурора і вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, Київською міською радою 18.03.2004р. було прийнято рішення НОМЕР_1 “Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд”, відповідно до пункту 5 якого було затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передано гр.-ну ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по пАДРЕСА_1, за рахунок земель міської забудови.
Прокурор, як в позовній заяві, так і в поданій ним апеляційній скарзі, обґрунтовуючи свої доводи та вимоги, посилався на ту обставину, що спірний пункт рішення Київської міської ради був прийнятий останньою з перевищенням повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства у сфері земельного законодавства та законодавства по охороні культурної спадщини держави. При цьому, в обгрунтування своїх доводів Прокурор посилався на відповідний лист управління охорони пам”яток історії, культури та історичного середовища від 06.02.2003р. за НОМЕР_2, в якому зазначалося, що вказана земельна ділянка по АДРЕСА_1, знаходиться на території Звіринецьких пагорбів в межах археологічного заповідника та в зоні охоронюваного природного ландшафту.
Проте, необхідно зазначити, що пункт 5 рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. за НОМЕР_1 “Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд” був прийнятий за наслідками розгляду проекту відведення земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством України
Так, вказаний проект відведення земельної ділянки, як це і належить, відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), був погоджений Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації, Головним державним санітарним лікарем міста Києва, Державним управлінням екології та природних ресурсів в місті Києві, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації, Управлінням охорони пам”яток історії, культури та історичного середовища виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації та Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією.
Щодо зони охоронюваного ландшафту, то така, відповідно до ст.ст. 1 та 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” є дійсно зоною охорони пам”ятки, що встановлюється навколо пам”ятки з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам”яток, комплексів (ансамблів) і в межах якої діє спеціальний режим.
Частиною 2 ст. 54 ЗК України передбачено, що навколо історико-культурних заповідників встановлюються охоронні зони із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.
Згідно пункту 13 додатку 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 № 979, яким визначено статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва, в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно виливає на характер ландшафту.
Що стосується території Звіринецької гори, яка прилягає до бульвару Дружби народів в місті Києві, то відповідно до п. 3.4.5 додатку 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від Ґ7.05.2002р. за № 979 “Про внесення змін та доповнень до рішень виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979р. № 920 “Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам”яток історії та культури в м. Києві”, дійсно входить до зони охоронюваного ландшафту.
Однак, належних та допустимих доказів того, що саме АДРЕСА_1 входить до цієї території, під час розгляду справи, незважаючи на відповідну вимогу суду, про що було зазначено в ухвалі господарського суду м. Києва від 28.07.2006р. по даній справі, надано так і не було.
Більш того, як вказувалось вище, згідно матеріалів справи, при підготовці проекту відведення спірної ділянки Головним управлінням містобудування та архітектури, Державним управлінням екології та природних ресурсів в місті Києві, Головним державним санітарним лікарем міста Києва. Головним управлінням земельних ресурсів, Управлінням охорони пам”яток історії, культури та історичного середовища та Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією були надані позитивні висновки щодо відведення земельної ділянки гр.-ну ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у пАДРЕСА_1, що у Печерському районі міста Києва, яке свідчить про відсутність можливості негативного впливу на характер ландшафту.
Крім того, судова колегія констатує, що порядок вилучення особливо цінних земель встановлений частиною 2 ст. 150 ЗК України, згідно якої вилученню підлягають земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності.
В той же час, на даний момент землі державної та комунальної власності не розмежовані, а відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Тому, можна вважати, що єдиним органом уповноваженим державою розпоряджатися землями в межах м. Києва на даний час, до розмежування земель, є Київська міська рада.
При цьому, необхідно зазначити, що п. 12 Перехідних положень ЗК України встановлено обмеження компетенції Київради щодо можливості розпорядження землями в межах м. Києва лише відносно земель, переданих у приватну власність.
Разом з тим, необхідно зазначити, що Київська міська Ради народних депутатів своїм рішенням від 5 березня 1992р. за № 35 “Про збереження малоповерхової садибної забудови в м. Києві та вдосконалення порядку використання її території” визначила перелік районів малоповерхової садибної забудови в місті Києві і умови їх використання та вирішила керуватись ним, як зміною та доповненням до Генерального плану м. Києва.
Згідно пункту 32, додатку 1 до даного рішення, район АДРЕСА_1 підлягає реконструкції, збереженню з ущільненням, що передбачає можливість нового будівництва.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Київська міська рада, приймаючи рішення від 18.03.2004р. за НОМЕР_1 “Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд” і, зокрема, в частині п. 5, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Отже, посилання Прокурора, як на підставу для скасування оспорюваного рішення, на те, що Генеральним планом м. Києва та детальним планом Печерського адміністративного району не передбачено подальшого розвитку АДРЕСА_1, апеляційною інстанцією не приймаються та спростовуються вище зазначеним.
Також, як правильно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, встановлених законом, і брати участь у цих справах, а відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
При цьому, прокурор, ні в адміністративному позові, ні в поданій апеляційній скарзі, не навів жодної обставини та не надав належних доказів на підтвердження того - яким чином пункт 5 рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. за НОМЕР_1 “Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків і господарських будівель” порушує права Кабінету Міністрів України, Міністерства культури і туризму України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а також - яким чином, в даному конкретному випадку, порушується інтерес держави.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, в даному випадку, Прокурором не було визначено, з посиланням на законодавство, - в чому саме відбулось чи може відбутися порушення економічних, в тому числі - матеріальних, політичних та інших державних інтересів, а також не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду міста Києва від 20.09.2006р., яку було прийнято у справі № 41/333-А, у зв'язку з правильним встановленням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в постанові суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою.
У зв'язку з цим, постанова господарського суду міста Києва від 20.09.2006р. у справі № 41/333-А підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Заступника прокурора м. Києва - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206 та 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 20.09.2006р. у справі № 41/333-А за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури і туризму України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання нечинним та скасування п. 5 рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. НОМЕР_1, - без змін.
2. Справу № 41/333-А повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Малетич М.М.
Судді
Андрієнко В.В.
Студенець В.І.