КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2007 № 43/663
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від Позивача: Крупенко В. А., довіреність № 1659 від 06.06.2006р.;
Волокітін О. В., довіреність № 1658 від 06.06.2006р.;
від Відповідача: Войтушенко О. А., директор;
Цибенко О. В., довіреність від 01.08.2006р.;
від Третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальнітю "Тристар"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2006
у справі № 43/663 (Пасько М.В.)
за позовом Акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "Сюргейт Лімітед"
до Товариство з обмеженою відповідальнітю "Тристар"
третя особа відповідача Державний реєстратор Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації
третя особа позивача
про скасування рішення учасників юридичної особи, визнання недійсним протоколу та змін до установчих документів
ВСТАНОВИВ:
Суть рішення і скарги:
Акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю “Сюргейт Лімітед” (надалі - АКОВ “Сюргейт Лімітед”, Позивач) звернулася в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тристар” (надалі - ТОВ “Тристар”, Відповідач), третя особа: Державний реєстратор Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі - Державний реєстратор, Третя особа), про скасування рішення учасників юридичної особи, визнання недійсним протоколу та змін до установчих документів.
Під час розгляду справи Позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсним рішення зборів учасників Відповідача, прийняті 04.03.2004р. і зафіксовані у протоколі засідання зборів його учасників за № 19 від 04.03.2004р., в частині затвердження нової редакції статуту Відповідача, а також визнати недійсними зміни до статуту Відповідача, внесені шляхом викладення статуту у новій редакції, затверджені рішенням зборів учасників від 04.03.2004р. і зафіксовані у протоколі засідання зборів учасників за № 19 від 04.03.2004р., які були зареєстровані Державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації 30.07.2004р., номер запису 1072 105 0001 000054; визнати недійсними рішення зборів учасників Відповідача, прийняті 05.11.2004р. і зафіксовані у протоколі засідання зборів його учасників за № 20 від 05.11.2004р.; визнати недійсними зміни до статуту Відповідача, внесені шляхом викладення статуту у новій редакції, затверджені рішенням зборів його учасників від 05.11.2004р. і зафіксовані у протоколі засідання зборів учасників за № 20 від 05.11.2004р., які були зареєстровані Державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації 23.11.2004р. номер запису 1072 105 0002 000054.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2006р. у справі № 43/663 вказаний позов було задоволено, а саме: визнано недійсними рішення зборів учасників ТОВ “Тристар”, прийняті 04.03.2004р. та зафіксовані у протоколі засідання зборів учасників ТОВ “Тристар” № 19 від 04.03.2004р. в частині затвердження нової редакції статуту ТОВ “Тристар”, а також, визнано недійсними зміни до статуту ТОВ “Тристар”, внесені шляхом викладення в новій редакції, затверджені рішенням зборів учасників ТОВ “Тристар” від 04.03.2004р. та зафіксовані у протоколі засідання учасників ТОВ “Тристар” № І9 від 04.03.2004р. Крім того, вказаним рішенням було визнано недійсними рішення зборів учасників ТОВ “Тристар”, прийняті 05.11.2004р. та зафіксовані у протоколі засідання зборів учасників ТОВ “Тристар” № 20 від 05.11.2004р. та визнано недійсними зміни до статуту ТОВ “Тристар”, внесені шляхом викладення статуту у новій редакції, затверджені рішенням зборів учасників ТОВ “Тристар” від 05.11.2004р., зафіксованим у протоколі засідання зборів учасників ТОВ “Тристар” № 20 від 05.11.2004р. Крім того, зазначеним рішенням було стягнуто з ТОВ “Тристар”, п/р №26004301004768 у АКБ “Мрія”, МФО 321767, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь АКОВ “Сюргейт Лімітед” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Тристар” подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення суду від 06.12.2006р. у справі №43/663 та прийняти нове рішення, яким відмовити АКОВ “Сюргейт Лімітед” у задоволенні позову про скасування рішення учасників юридичної особи, визнання недійсним протоколу та змін до установчих документів.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було прийнято за неповного з”ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права і, зокрема: ст. 717 Цивільного кодексу України, яке є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені Відповідачем в його апеляційній скарзі та вважав, що рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2006р. у справі № 43/663 є законним, об'єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу представника Відповідача - без задоволення.
Державний реєстратор Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації - Третя особа по справі, в судові засідання, призначені на 26.01.2007р. і 02.02.2007р., не з”явився та надіслав до суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти чого не заперечували і самі представники сторін, і яке, на думку суду апеляційної інстанції, підлягає задоволенню, оскільки неявка вказаного представника Третьої особи в даному випадку не перешкоджає розгляду та вирішенню справи без його участі.
В той же час, від Відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, яка розглядається в господарському суді міста Києва і яка, на його думку, є пов”язаною зі справою № 43/663.
Проти задоволення вказаного клопотання представники Позивача заперечували.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов”язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.
В даному випадку, як видно із представлених Відповідачем доказів на підтвердження заявленого клопотання, ним тільки 22.01.2007р. була подана до господарського суду міста Києва позовна заява. Проте, доказів того, що по вказаній позовній заяві судом саме було порушено провадження у справі, Відповідачем надано не було.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вказувалось вище, АКОВ “Сюргейт Лімітед” звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ “Тристар”, третя особа: Державний реєстратор Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про скасування рішення учасників юридичної особи, визнання недійсним протоколу та змін до установчих документів, який було уточнено Позивачем під час розгляду справи вимогами про визнання недійсним рішення зборів учасників Відповідача, прийняті 04.03.2004р. і зафіксовані у протоколі засідання зборів його учасників за № 19 від 04.03.2004р., в частині затвердження нової редакції статуту Відповідача, а також визнання недійсними зміни до статуту Відповідача, внесені шляхом викладення статуту у новій редакції, затверджені рішенням зборів учасників від 04.03.2004р. і зафіксовані у протоколі засідання зборів учасників за № 19 від 04.03.2004р., які були зареєстровані Державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації 30.07.2004р., номер запису 1072 105 0001 000054; визнання недійсними рішення зборів учасників Відповідача, прийняті 05.11.2004р. і зафіксовані у протоколі засідання зборів його учасників за № 20 від 05.11.2004р.; визнання недійсними зміни до статуту Відповідача, внесені шляхом викладення статуту у новій редакції, затверджені рішенням зборів його учасників від 05.11.2004р. і зафіксовані у протоколі засідання зборів учасників за № 20 від 05.11.2004р., які були зареєстровані Державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації 23.11.2004р. номер запису 1072 105 0002 000054 і рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2006р. у справі № 43/663 даний позов було задоволено повністю.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що заява, яка була подана представником АКОВ “Сюргейт Лімітед” від 12.07.2004р. про вихід Позивача зі складу учасників та про залишення його частки у статутному фонді Відповідачу, за своїм змістом і формою не може вважатись пропозицією укласти договір дарування, як на тому наголошує останній, оскільки вона не містила істотних умов договору, як цього вимогає ст. 641 Цивільного кодексу України і, зокрема, таких як: ціна, порядок та строки розрахунків, тощо, а також, не виражала намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов”язаною у разі її прийняття, а тому не може бути належною підставою для оформлення виходу Позивача зі складу учасників Відповідача і не узгоджується з рішеннями зборів учасників останнього. Рішення про передачу та розподіл серед учасників товариства частки іншого учасника, який відступив її на користь цього товариства, приймається саме цим товариством на загальних зборах, проведення та прийняття рішення на яких, за своєю юридичною суттю є формою діяльності відповідного органу управління.
У зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, згідно договору про продовження діяльності та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Тристар”, затверджених рішенням зборів його учасників від 31.10.2003р. та оформлених протоколом № 16 від 31.10.2003р., і зареєстрованих Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.11.2003р., Акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю “Сюргейт Лімітед” являлася учасником ТОВ “Тристар” і його частка у статутному капіталі становила 50 % та складала 967 760,00 грн.
Однак, 04.03.2004р. відбулися загальні збори учасників ТОВ “Тристар”, оформлені протоколом № 19 від 04.03.2004р., на яких було вирішено затвердити вихід Позивача зі складу учасників Відповідача з передачею (уступкою) Відповідачу частки Позивача у статутному капіталі Відповідача в розмірі 50 %. Дану частку, відповідно до ст. 53 Закону України “Про господарські товариства” було вирішено залишити у розпорядженні Відповідача. Крім того, на зборах було прийнято рішення про зменшення статутного капіталу Відповідача на суму 586 714,00 грн., у зв”язку з виходом Позивача зі складу учасників Відповідача та недовнесенням ним всієї заявленої суми свого додаткового інвестиційного внеску, а також було затверджено нову редакцію статуту ТОВ “Тристар”.
В наступному, 02.06.2004р. були проведені загальні збори учасників Відповідача, на яких було вирішено, що Позивачу надається згода на відчуження його частки у статутному капіталі Відповідача, шляхом продажу (уступки) цієї частки, з поверненням Позивачу його внеску. Рішення цих зборів було оформлено протоколом № 19 від 02.06.2004р.
З матеріалів справи також видно, що 12.07.2004р. повноважним представником Позивача - Колістратенком О.Г. була подана нотаріально посвідчена заява про вихід Позивача зі складу учасників Відповідача та про залишення його частки, розмір якої становить 50 % статутного фонду, Відповідачу, а 30.07.2004р. Третьою особою були зареєстровані зміни до статуту Відповідача за номером 1072 105 0001 0000504, у зв'язку із продажем Позивачем його частки у статутному капіталі Відповідача на користь останнього.
Вказаними змінами був зменшений статутний капітал Відповідача до суми 496046,00 грн. та у розпорядженні Відповідача була залишена частка, яка раніше належала Позивачу у розмірі 50 % статутного капіталу в сумі 373 046,00 грн. Крім того, Позивача було виключено зі складу учасників Відповідача.
Крім того, протоколом № 20 від 05.11.2004р. було оформлено рішення про передачу частки у розмірі 50 % статутного капіталу Відповідача, раніше належної Позивачу, іншим учасникам Відповідача.
На підставі зазначеного, вказані зміни були внесені і до статуту Позивача та зареєстровані Третьою особою 23.11.2004р. за номером запису 1072 105 0002 000054.
Разом з тим, згідно ст. 147 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасниками цього товариства. Відповідно до частини 3 цієї ж статті закону, частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її вже сплачено.
Згідно частини 4 ст. 147 ЦК України, у разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю, воно зобов”язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст. 144 цього Кодексу.
При цьому, заявник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що між ним та Позивачем був укладений договір дарування частки у статутному капіталі Відповідача, яка становить 50% його статутного фонду, що підтверджується двома письмовими документами, а саме: листом-заявою Позивача від 12.07.2004р. з пропозицією про безоплатне відчуження на користь Відповідача частки у статутному капіталі та листа-відповіді Відповідача від 14.07.2004р. за вих. № 27 про прийняття цього дарунку.
Однак, судовою колегією зазначене твердження про те, що заява представника Позивача від 12.07.2004р., за своїм змістом та формою не може бути визнана пропозицією укласти договір дарування частки у статутному капіталі господарського товариства до уваги не приймається, оскільки таке спростовується наступним.
Згідно частини 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав є договори та інші правочини, а згідно частини 1 ст. 328 цього ж закону, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема - правочинів.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.
Згідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
У відповідності до частини 2 ст. 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов”язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку між Позивачем та Відповідачем повинен був бути укладений відповідний правочин, а саме - договір купівлі-продажу або інший договір, згідно з яким Позивач відступив, а Відповідач придбав частку Позивача у статутному капіталі Відповідача.
У такому договорі повинні були бути визначені всі умови такого придбання і, зокрема - ціна, порядок та строки розрахунків, тощо.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, а відповідно до ст. 641 цього Кодексу пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов”язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 1 ст. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
При цьому, відповідно до ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Отже, вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю встановлює обов”язок товариства здійснити щодо такого учасника певні дії майнового характеру.
В той же час, згідно частини 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов”язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. При цьому, частиною 2 ст. 717 цього ж Кодексу передбачено, що договір, який встановлює обов”язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Таким чином, судова колегія констатує, що заява від 12.07.2004р. не є пропозицією укласти договір дарування, адже її подання та вихід Позивача зі складу учасників Відповідача передбачають собою наслідки, які не відповідають нормам законодавства щодо договорів дарування.
Більш того, із вказаної заяви не вбачається остаточне вираження волі Позивача на укладання відповідного договору дарування із Відповідачем, а також вираження намірів Позивача вважати себе зобов”язаним у разі прийняття Відповідачем відповідної пропозиції.
До того ж, як видно з протоколу № 19 від 02.06.2004р. засідання зборів-учасників Відповідача, цими зборами було прийнято рішення саме про продаж (уступку) частки Позивача у статутному капіталі Відповідача на користь самого Відповідача.
Аналогічне за змістом та своєю суттю є рішення загальних зборів учасників Відповідача, яке було оформлено протоколом № 19 від 04.03.2004р.
При цьому, судовою колегією не приймається також до уваги і твердження Відповідача про те, що Позивачем отримано лист-відповідь Відповідача від 14.07.2004р. за вих. № 27, як згоду на укладання договору дарування, оскільки з вказаного листа не вбачається, яка саме посадова або довірена особа Позивача отримала від нього цей лист.
Згідно змісту ст.ст. 147 та 148 ЦК України, а також ст.ст. 53 та 54 Закону України “Про господарські товариства”, вихід зі складу учасників господарського товариства та відчуження частки у статутному капіталі товариства, є різними за юридичним змістом діями, які не передбачають можливості їх одночасного здійснення.
Тому, вказана заява від 12.07.2004 представника Позивача не може також бути підставою для оформлення виходу Позивача зі складу учасників ТОВ “Тристар”, оскільки, за своїм змістом не узгоджується з рішеннями зборів учасників Відповідача, а наступні його дії, у тому числі - щодо розподілу частки Позивача серед інших учасників, є діями, що відповідають процедурі придбання господарським товариством частки учасника та не передбачені для процедури виходу учасника з господарського товариства, згідно норм ЦК України та Закону України “Про господарські товариства”.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідачем, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2006р. у справі № 43/663, у зв'язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.
Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ТОВ “Тристар”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тристар” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2006р. у справі № 43/663 за позовом Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю “Сюргейт Лімітед” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тристар”, третя особа: Державний реєстратор Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про скасування рішення учасників юридичної особи, визнання недійсним протоколу та змін до установчих документів, - без змін.
2. Справу № 43/663 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
06.02.07 (відправлено)