КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.01.2007                                                                                           № 18/375-24/355

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              Солонець К.В.

 За участю представників:

 від позивача  - Гриценко О.М.

 від відповідача -  Страхова О.С.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний центр зайнятості

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2006

 у справі № 18/375-24/355 (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "КулСистемс Україна"

 до                                                   Державний центр зайнятості

             

                       

 про                                                  стягнення 34834,27 грн.

 Суть рішення і скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КулСистемс Україна” (надалі – ТОВ “КулСистемс Україна”, Позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України (надалі – Державний центр зайнятості, Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 34 834,27 грн.

У свою чергу, Державний центр зайнятості пред”явив до ТОВ “КулСистемс Україна” зустрічний позов про розірвання договору поставки № 65 від 31.03.2005р., який розглядався в одному провадженні з первісним позовом.

Після розгляду та вирішення судами вказаних позовів (рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2005р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р.), постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2006р. справу було направлено до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

В процесі розгляду справи, Позивач за первісним позовом неодноразово змінював свої вимоги і остаточно просив суд винести рішення, яким стягнути з Відповідача на його користь 329 286,00 грн., в тому числі: 289 312,00 грн. заподіяних збитків, 31 882,00 грн. основної заборгованості, 1001,00 грн. збитків від інфляції, 3155,88 грн. пені, 3581,12 грн. витрат по сплаті державного мита і 354,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2006р. у справі № 18/375-24/355 первісний позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КулСистемс Україна” суму боргу в розмірі 31 882,00 грн., збитки в розмірі 289 312,00 грн., збитки від інфляції в розмірі 1001,00 грн., пеню в розмірі 3 155,88 грн., витрати по сплаті держмита в розмірі 3 581,12 грн. і 354,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, цим рішенням суду було також повністю задоволено зустрічний позов, а саме: розірвано договір поставки №65 від 31.03.2005р., укладений між Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Товариством з обмеженою відповідальністю “КулСистемс Україна”, а також стягнуто з ТОВ “КулСистемс Україна” на користь Державного центру зайнятості 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державний центр зайнятості подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2006р. у справі № 18/375-24/355 скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити ТОВ “КулСистемс Україна” у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з Державного центру зайнятості 289 312,00 грн. неодержаних доходів, 3 581,12 грн. витрат по сплаті державного мита, а також 354,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні представник Державного центру зайнятості уточнив вимоги по апеляційній скарзі і просив суд частково скасувати оспорюване рішення – в частині  задоволення позовних вимог про стягнення з Державного центру зайнятості 289 312,00 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів, 3 581,12 грн. витрат по сплаті державного мита, а також 354,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині, представник Державного центру просив залишити рішення місцевого суду без змін.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в частині стягнення з нього 289 312,00 грн. збитків було неповно з’ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, в тому числі – наявність його вини в порушенні зобов”язання, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України та ст.ст. 32 і 33 Господарського процесуального кодексу України, що є підставами для скасування такого судового рішення. Крім того, як йшлося в апеляційній скарзі, суд неправильно також вирішив стягнути з Державного центру зайнятості на користь ТОВ “КулСистемс Україна” 3 581,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 354,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, оскільки відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, органи Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, функції яких покладено на Державний центр зайнятості Міністерства праці та  соціальної  політики України, звільнені від сплати державного мита.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “КулСистемс Україна” надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені Державним центром зайнятості в його апеляційній скарзі та вважав, що рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2006р. у справі № 18/375-24/355 є законним, об’єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

                                        

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ТОВ “КулСистемс Україна” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Державного центру зайнятості про стягнення заборгованості в розмірі 34 834,27 грн.

В процесі розгляду справи, Позивач за первісним позовом змінив свої вимоги та просив суд винести рішення, яким стягнути з Відповідача на його користь 329 286,00 грн., в тому числі: 289 312,00 грн. заподіяних збитків, 31 882,00 грн. основної заборгованості, 1001,00 грн. збитків від інфляції, 3155,88 грн. пені, 3581,12 грн. витрат по сплаті державного мита і 354,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У свою чергу, Державний центр зайнятості пред”явив до ТОВ “КулСистемс Україна” зустрічний позов про розірвання договору поставки № 65 від 31.03.2005р., який розглядався в одному провадженні з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2006р. у справі № 18/375-24/355 первісний позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КулСистемс Україна” суму боргу в розмірі 31 882,00 грн., збитки в розмірі 289 312,00 грн., збитки від інфляції в розмірі 1001,00 грн., пеню в розмірі 3 155,88 грн., витрати по сплаті держмита в розмірі 3 581,12 грн. і 354,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, цим рішенням суду було також повністю задоволено зустрічний позов, а саме: розірвано договір поставки №65 від 31.03.2005р., укладений між Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Товариством з обмеженою відповідальністю “КулСистемс Україна”, а також стягнуто з ТОВ “КулСистемс Україна” на користь Державного центру зайнятості 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що вимоги сторін, як по первісному, так і по зустрічному позову, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується в повній мірі з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог ТОВ “КулСистемс Україна” в частині стягнення з Державного центру зайнятості 289 312,00 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів, 3 581,12 грн. витрат по сплаті державного мита, а також 354,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 31 березня 2005 року між ТОВ “КулСистемс Україна” та Державним центром зайнятості було укладено Договір постачання №65/31.03.05. (надалі – Договір) за умовами якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача кондиціонери типу “Спліт система”, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, а також здійснити монтаж та пусконалагодження кондиціонерів. Крім того, відповідно до умов Договору Позивач здійснює поставку безпосередньо до регіональних та базових центрів зайнятості Відповідача, відповідно до розподілу, затвердженого Відповідачем (додаток № 2 до Договору).

Згідно п. 3.1. Договору Позивач зобов'язується передати Покупцю Товар в повному обсязі впродовж семи робочих днів з моменту отримання авансу.

Відповідно до п. 3.2. Договору Зобов'язання Позивача за Договором вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі змонтованого Товару у власність Покупця у центрах зайнятості відповідно до додатку № 2 до Договору та Акту приймання монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Загальна сума Договору, як це передбачалося його пунктом 2.4, становила 4 747 240,00 грн.

Згідно частин 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) також передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до частин 2 та 3 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншами законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб”єкта, який порушив зобов”язання, не звільняє цього суб”єкта від обо”язку виконати зобов”язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов”язання.

В даному випадку, судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалось і самими сторонами по справі, що на виконання вищевказаного Договору Відповідач здійснив оплату вартості кондиціонерів у сумі 2 974 190,00 грн., після чого Позивачем було передано у власність Відповідачу згідно накладної  № 423 від 04.04.2005р. товар в асортименті, в кількості 982 одиниці на суму 2 974 190,00 грн.

Крім того, Позивач здійснив на користь Відповідача монтажні та пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 31 882,00 грн., що підтверджується актами здачі - приймання виконаних робіт від 08.04.2005р. на суму 29 835,00 грн. та від 08.04.2005р. на суму 2 047,00 грн., які були підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб'єктів підприємницької діяльності. Однак, вказані роботи Відповідачем оплачені так і не були. Згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 19.10.2005р. Відповідач визнав свою заборгованість перед Позивачем у повному обсязі на суму 31 882,00 грн.

У зв”язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач не виконав в повній мірі взяті на себе зобов'язання за Договором, а саме – виконані Позивачем монтажні та пусконалагоджувальні роботи не оплатив, тому вказану суму заборгованості, що становить  31 882,00 грн. необхідно стягнути з Державного центру зайнятості на користь ТОВ “КулСистемс Україна”.

Крім того, як визначено п. 7.2. Договору, у разі затримки оплати, відповідно до п.4. Договору, Відповідач сплачує Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми коштів, що не були оплачені за кожний день затримки.

При цьому, ст. 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частин 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що божник, який прострочив виконання грошового зобов”язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв”язку з цим, судова колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується і з висновком місцевого господарського щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені у розмірі 3 155,88 грн. та суми збитків від інфляції у розмірі 1001,00 грн., згідно наданого останнім розрахунку.

Також, правильним є рішення суду і щодо задоволення зустрічного позову Державного центру зайнятості до ТОВ “КулСистемс Україна” про розірвання договору поставки № 65 від 31.03.2005р.

Так, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачений порядок зміни та розірвання господарських договорів, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В даному випадку, як видно з матеріалів справи, Державним центром зайнятості адресу ТОВ “КулСистемс Україна” 11.05.2005р. була направлена пропозиція № ДЦ-11-23/5/0/6-05 про дострокове розірвання Договіру постачання.

На підтвердження цього, Державним центром зайнятості до зустрічної позовної заяви була додана Постанова правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за № 328 від 25.04.2005р. “Про внесення змін до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на 2005 рік”, якою підтверджувалось, що дохідну частину Державного центру зайнятості було зменшено на 46 499,30 грн.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміїні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановленого договором або не випливає із суті зобов'язання.

З огляду на це, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що пропозиція Державного центру зайнятості розірвати Договір з ТОВ “КулСистемс Україна” саме у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, а саме – у зв'язку із зменшенням його дохідної частини на підставі вказаної вище Постанови правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України па випадок безробіття № 328, є правомірною і такою, що підлягає задоволенню.

В той же час, щодо рішення суду в частині стягнення з Відповідача збитків в розмірі 289 312,00 грн., то колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи таке.

Під збитками, відповідно до ст. 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Неотриманий прибуток (втрачена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший уасник відносин не допустив би правопорушення.

Як видно з матеріалів справи, у своєму розрахунку понесених збитків Позивач виходить із вартості монтажу кондиціонерів 1-го типу по ціні 1 755 грн. за одну одиницю та 2-го типу по ціні 2 047 грн. за одну одиницю.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що вартість зазначених робіт не повинна братись при розрахунку неодержаної вигоди, оскільки це передбачались прямі затрати на виконання робіт Позивачем. Дані роботи Позивачем виконані не були і на їх виконання жодні витрати понесені ним не були. Крім того, податок на додану вартість, який Відповідач мав би сплатити до державного бюджету, не входить до неотриманого доходу Позивачем.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Крім того, статею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Позивачем, під час судового розгляду справи, не було надано суду належних доказів, які могли б свідчити про понесені ним збитки.

Більш того, відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Проте, як було встановлено апеляційною інстанцією, неможливість Відповідача належно виконати зобов'язання по Договору № 65 було пов'язано із істотною зміною обставин, якими він керувався при укладенні цього Договору, а саме: зменшення дохідної та видаткової частини бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за рахунок якого він утримується. Про виникнення істотної зміни обставин Позивач був повідомлений завчасно (листи № ДЦ-11-2315/0/6-05 від 11.05.2005р. та № ДЦ-11-2751/0/6-05 від 31.05.2005р.).

Більш того, як вказувалось вище, в самому ж рішенні суду першої інстанції зазначається, що матеріали справи свідчать про те, що Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією розірвати Договір саме у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме – у зв'язку із зменшенням дохідної частини Відповідача на підставі Постанови правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України па випадок безробіття № 328 від 25.04.2005р. “Про внесення змін до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на 2005 рік”, що і стало підставою для задоволення зустрічного позову про розірвання договору поставки.

Разом з цим, ця обставина, а саме: зменшення дохідної частини Відповідача, наявність якої визнав у своєму рішенні місцевий господарський суд, і стала причиною неможливості Відповідачем належно виконати свої зобов’язання по Договору.

За таких обставин, вина Відповідача щодо неможливості авансування вартості робіт з монтажу кондиціонерів відсутня, а тому й відсутній і сам склад господарського правопорушення, як підстава господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин.

Також, на думку апеляційної інстанції, обгрунтованими є доводи Державного центру зайнятості і щодо неправомірності рішення суду в частині стягнення з нього на користь ТОВ “КулСистемс Україна” 3 581,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 354,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, оскільки відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, органи Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, функції яких, відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, було покладено на Державний центр зайнятості Міністерства праці та  соціальної  політики України, звільнені від сплати державного мита, а щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то розмір таких Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 “Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” для Державного центру зайнятості встановлено за нульовою ставкою.

Вище викладене свідчить про недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також про порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2 та 4 ст. 104 ГПК України), яке є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з Відповідача збитків у розмірі 289 312,00 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 3 581,12 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 354,00 грн.

У зв’язку з цим, апеляційна скарга Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України  підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва в частині стягнення збитків у розмірі 289312,00 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 3 581,12 грн. та 354,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – скасуванню, в іншій частині оскаржуване рішення суду, судова колегія вважає за необхідне  залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 30.08.2006р. у справі № 18/375-24/355 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КулСистемс Україна” до             Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення 34 834,27 грн. та зустрічним позовом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України до Товариства з обмеженою  відповідальністю “КулСистемс Україна” про розірвання договору постачання, скасувати – в частині стягнення з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України 289 312,00 грн. збитків, 3 581,12 грн. витрат по сплаті державного мита і 354,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю “КулСистемс Україна”, відмовити.

4. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 30.08.2006р. у справі № 18/375-24/355 залишити без змін.

5. Справу № 18/375-24/355  повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

 26.01.07 (відправлено)