КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2007 № 21/471
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від позивача -Базим Є.В., довіреність б/н від 29.11.2005р.,
Шульєва Т.В., довіреність № 20/02 від 27.03.2006р.,
від відповідача -О.Ю., довіреність № 2730 від 27.01.2004р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризаціїта реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2006
у справі № 21/471 (Шевченко Е.О.)
за позовом Закрите акціонерне товариство фірма "Київінвест"
до Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризаціїта реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна
третя особа відповідача
третя особа позивача
про зобов"язання здійснити реєстрацію
Суть рішення і скарги:
Закрите акціонерне товариство Фірма “Київінвест” (надалі – ЗАТ Фірма “Київінвест”, Позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” (надалі – КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”, Відповідач) про зобов'язання КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати право власності на виробничу базу БМУ-6 по вул. Клавдіївській, 40, що складається: під літерою “А” – майстерні площею 637,3 кв.м., під літерою “Б” – побутово-виробничого корпусу площею 100,9 кв.м. і під літерою “В” – гаража площею 808,9 кв.м. та виробничу базу БМУ-7 по пров. Усурійському, 3, що складається: під літерою “А” – складу площею 92,1 кв.м., під літерою “Б” – складу площею 399,5 кв.м., під літерою “В” – складу площею 7,1 кв.м., під літерою “Г” – складу площею 67,0 кв.м. і під літерою “Д” – побутово-виробничого корпусу площею 116,3 кв.м., а також про зобов'язання Відповідача видати довідку-характеристику на вказані об’єкти.
Під час розгляду справи Позивач доповнив свої позовні вимоги і остаточно просив суд, крім задоволення його вищезазначених позовних вимог, визнати також за ним право власності на вказані об”єкти нерухомого майна.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.10.2006р. у справі № 21/471 даний позов було задоволено частково, а саме: зобов'язано КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати право власності ЗАТ Фірми “Київінвест” на виробничу базу БМУ-6 по вул.Клавдіївській, 40, що складається: літери “А” – майстерня площею 637,3 кв.м., літери “Б” – побутово - виробничий корпус площею 100,9 кв.м. і літери “В” – гараж площею 808,9 кв.м. та виробничу базу БМУ-7 по пров. Усурійському, 3, що складається: літери “А” – складу площею 92,1 кв.м., літери “Б” – складу площею 399,5 кв.м., літери “В” – складу площею 7,1 кв.м., літери “Г” – складу площею 67,0 кв.м. і літери “Д” – побутово-виробничий корпус площею 116,3 кв.м., а також видати на ці об’єкти довідки-характеристики. В іншій частині позову, судом було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення вимог Позивача та прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Відповідача зареєструвати право власності Позивача на об”єкти нерухомого майна виробничої бази БМУ-6 та виробничої бази БМУ-7, про які йшлося в позові, було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема – ст.ст. 18 і 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, ст.ст. 33 і 83 Господарського процесуального кодексу України, а також за неповного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи і які господарський суд визнав встановленими, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте його Представник в судовому засіданні не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені представником Відповідача в його апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2006р. у справі № 21/471 є законним, об’єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу представника Відповідача – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ЗАТ Фірма “Київінвест” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” про зобов'язання здійснити реєстрацію об”єктів нерухомого майна, який в подальшому був доповнений вимогою про визнання права власності на такі об”єкти, і рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2006р. у справі № 21/471 даний позов було задоволено частково, а саме: зобов'язано КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати право власності ЗАТ Фірми “Київінвест” на виробничу базу БМУ-6 по вул.Клавдіївській, 40, що складається: літери “А” – майстерня площею 637,3 кв.м., літери “Б” – побутово - виробничий корпус площею 100,9 кв.м. і літери “В” – гараж площею 808,9 кв.м. та виробничу базу БМУ-7 по пров. Усурійському, 3, що складається: літери “А” – складу площею 92,1 кв.м., літери “Б” – складу площею 399,5 кв.м., літери “В” – складу площею 7,1 кв.м., літери “Г” – складу площею 67,0 кв.м. і літери “Д” – побутово-виробничий корпус площею 116,3 кв.м., а також видати на ці об’єкти довідки-характеристики. В іншій частині позову, судом було відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що вимоги Позивача стосовно зобов’язання Відповідача здійснити реєстрацію права власності на об”єкти нерухомого майна виробничої бази БМУ – 6 та виробничої бази БМУ – 7, які вказані у позовній заяві, та про видачу на ці об”єкти довідок-характеристик, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість доводів Позивача в частині здійснення реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна, визначені в рішенні цього суду та задоволенні його позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, 02 липня 1993 року між Фондом державного майна України та Організацією орендарів орендної проектно-будівельної фірми “Київінвест” було укладено Договір (б/н), згідно умов якого Фонд державного майна України (Продавець) продав, а Організація орендарів орендної проектно-будівельної фірми “Київінвест” (Покупець) купив, майно цілісного майнового комплексу орендної проектно-будівельної фірми “Київінвест”, що знаходиться по вул. Володимирській, 24 в м. Києві, та виробничі підрозділи і об’єкти соціально-культурного призначення на території м. Києва на земельних ділянках загальною площею 76,8 га.
Пунктом 2 зазначеного Договору було визначено, що у відповідності з Договором оренди від 29 червня 1990р. Покупець протягом 1991 - 1992 р.р. виконав всі умови цього Договору та здійснив достроковий викуп державного майна, що підтверджується рішенням Української державної будівельної корпорації від 22.12.1992р.
Згідно п. 9 ст. 17 Закону України “Про приватизацію державного майна” орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України “Про оренду державного майна”. Орендар здійснює викуп об'єкта оренди відповідно до законодавства та договору оренди. Умови викупу (ціна, порядок, строки, засоби платежу) визначаються в договорі оренди.
У зв”язку з цим, відповідно до укладеного Договору, 02.08.2003р. Фонд державного майна України передав, а Організація орендарів орендної проектно-будівельної фірми “Київінвест” прийняла майно орендного підприємства проектно-будівельної фірми “Київінвест” згідно переліку, вказаного в Акті прийому-передачі цілісного майнового комплексу, в тому числі були передані: виробнича база БМУ-6 по вул. Клавдіївській, 7, на земельній ділянці площею 5,92 га, на якій розташовано побутово-виробничий корпус, гараж і майстерня та виробнича база БМУ-7 по пров. Усурійському, 4, на земельній ділянці площею 0,34 га, на якій розташовано побутово-виробничі корпуси і складські приміщення.
При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що Закрите акціонерне товариство “Київінвест” утворилося в результаті перетворення орендно-акціонерної проектно-будівельної фірми “Київінвест” у зв’язку з проведенням дострокового викупу орендованого майна, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію цієї юридичної особи серії АОО № 016943 та Довідкою № 18294 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 03.09.1996р.
Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, уві права та обов’язки попередньої юридичної особи.
У відповідності до ст. 19 Закону України “Про господарські товариства” припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.
Таким чином, колегія суддів констатує, що до Позивача перейшли всі права та обов'язки на майно орендно-акціонерної проектно-будівельної фірми “Київінвест”, в тому числі – і виробничої бази БМУ-6 по вул. Клавдіївській, 7, та виробничої бази БМУ-7 по пров. Усурійському 4 в м. Києві, проти чого фактично не заперечував і сам Відповідач по справі.
Крім того, на підставі Довідки від 30.12.2005р. № 1156/23 Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації та Довідки від 03.11.2003р. № 10/6805 Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, судом першої інстанції було вірно встановлено, що адреса виробничної бази БМУ-6, яка вказана в акті прийому-передачі цілісного майнового комплексу орендного підприємства проектно-будівельної фірми “Київінвест” від 02.08.1993р., як вул. Клавдіївська, 7, відповідає на даний момент фактичному місцезнаходженню зазначеної виробничої бази за адресою: м. Київ, вул. Клавдіївська, 40, а адреса виробничої бази БМУ-7, яка вказана в акті, як пров. Усурійський, 4, відповідає фактичному місцезнаходженню: м. Київ, пров. Усурійський, 3.
Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації, виробнича база БМУ - 6 по вул. Клавдіївській, 40, складається з: літери “А” – майстерня площею 637,3 кв.м., літери “Б” – побутово-виробничий корпус площею 100,9 кв.м., літери “В” – гараж площею 808,9 кв.м., а виробнича база БМУ-7 по пров. Усурійському, 3, складається з: літери “А” – склад площею 92,1 кв.м., літери “Б” – склад площею 399,5 кв.м., літери “В” – склад площею 7,1 кв.м., літери “Г” – склад площею 67,0 кв.м. і літери “Д” – побутово-виробничий корпус площею 116,3 кв.м.
Пункт 5 Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (надалі – Закон) визначає, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Згідно ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. А відповідно до п.1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (надалі – Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за № 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ, яке також, відповідно до п. 1.3. цього Положення, здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
У відповідності до ст. 19 Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, у тому числі, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Крім того, ст. 2 Закону визначає, що технічна інвентаризація – це визначення технічного стану об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (будівля, споруда, інше), їх належність, склад та оцінка, підготовлені бюро технічної інвентаризації в установленому порядку.
Відповідно до п.1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 127 від 25.05.2001р. технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог Позивача стосовно зобов'язання Відповідача здійснити реєстрацію права власності на об”єкти нерухомого майна виробничої бази БМУ - 6 і виробничої бази БМУ - 7 та видати на них довідки-характеристики.
Разом з тим, судова колегія вважає, що позовні вимоги, заявлені до Відповідача про визнання права власності на вказані об’єктинерухомого майна, є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на Відповідача згідно чинного законодавства, покладені функції тільки по проведенню реєстрації права власності, оформленню довідок-характеристик та здійсненню технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна.
Більш того, Відповідач фактично і не оспорював право власності Позивача на об”єкти нерухомого майна, які вказані у позовній заяві і право власності на які Позивач просив за ним зареєструвати.
Тому, суд першої інстанції правомірно відмовив Позивачу в задоволенні його вимог в частині визнання за ним права власності на об”єкти нерухомого майна.
У своїй апеляційній скарзі заявник також зазначив, що суд першої інстанції при прийняті оспорюваного рішення, у його резолютивній частині, не вказав конкретно про розмір судових витрат, які підлягають стягненню в дохід держави, чим, на його думку, порушив вимоги процесуального законодавства, що також є підставою для скасування судового рішення.
Разом з тим, як видно із вказаного рішення, зокрема, мотивувальної його частини, суд зазначив, що державне мито та судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 ГПК України, дійсно, не вказавши при цьому про їх розмір у резолютивній частині рішення, що однак, на думку судової колегії не є підставою для скасування чи зміни такого рішення, оскільки, відповідно до ст. 88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо, зокрема, ним не було вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.
Також, на думку апеляційної інстанції, не є обгрунтованими і доводи представника Відповідача про те, що спір по даній справі повинен розглядатись та вирішуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до норм останнього даний спір не відноситься до публічно-правового спору, а дана справа не являється справою адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідачем, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2006р. у справі № 21/471, яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.
Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги представника КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101
– 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Київське міське бюротехнічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2006р. у справі № 21/471 за позовом Закритого акціонерного товариства Фірма “Київінвест” до Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” про зобов'язання здійснити реєстрацію, - без змін.
2. Справу № 21/471 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
22.01.07 (відправлено)