КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2007 № 15/142
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від позивача -Шабаліна О. О.., довіреність б/н від 03.11.2006р.,
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільне закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2006
у справі № 15/142 (Хоменко М.Г.)
за позовом Державний міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Спільне закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 66654,66 грн.
Суть рішення і скарги:
Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” (надалі – Аеропорт “Бориспіль”, Позивач) звернувся в господарський суд м. Києва з позовом до Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України” (надалі – ЗАТ “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України”, Відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 66 654,66 грн.
Під час розгляду справи Позивач неодноразово змінював розмір заборгованості, що підлягає стягненню з Відповідача і остаточно просив суд винести рішення, яким стягнути з останнього на його користь 108 810,43 грн. основного боргу, а також понесені судові витрати у зв”язку з розглядом даної справи.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.11.2006р. у справі № 15/142 позовні вимоги Аеропорту “Бориспіль” були задоволені повністю, а саме: стягнуто з Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України” з будь – якого рахунку, виявлено державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” 108 810,43 грн. основного боргу, 1 088,10 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ЗАТ “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України” подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив повністю скасувати оскаржуване рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2006р. у справі № 15/142 та прийняти нове рішення, яким в позові Аеропорту “Бориспіль” відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неповно з’ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і, зокрема, щодо корегування Позивачем плати за надані послуги на індекс інфляції, що є неправомірним, а також у зв”язку з порушенням судом норм матеріального права та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і яке є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджувався з доводами та вимогами представника Відповідача, викладеними ним в апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2006р. у справі № 15/14 є законним і обгрунтованим, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Авіакомпанія ”Міжнародні авіалінії “України” – без задоволення.
Представник Відповідача в судове засідання, призначене на 19.01.2007р., незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними ухвалами суду від 07.12.2006р. та від 19.12.2006р., так і не з’явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції в даному випадку не перешкоджає розглядові та вирішенню справи без участі цього представника.
Заслухавши пояснення представника Позивача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернувся в господарський суд м. Києва з позовом до Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України” про стягнення 66 654,66 грн боргу згідно договору про надання послуг № 0211/АУ-04 (02-25-109) від 14.04.2004р.
В процесі розгляду справи Позивачем було змінено вимоги щодо розміру заборгованості і остаточно заявлено до стягнення з Відповідача суму в розмірі 108 810,43 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.11.2006р. у справі № 15/142 вимоги Позивача були задоволені повністю, а саме: стягнуто з Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України” на користь Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” 108 810,43 грн. основного боргу, 1 088,10 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за договором, не розрахувавшись з Позивачем за надані йому послуги у встановлений строк та у повному обсязі і розмір заборгованості на день прийняття рішення становить 108 810,43 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість доводів Позивача та задоволення його вимог, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, 14.04.2004р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання послуг № 0211/АУ-04 (02-25-109) (надалі - Договір), яким був визначений порядок надання послуг з використання автоматизованої системи обслуговування пасажирів SITA CUTE LITE в терміналі “Б” Аеропорту “Бориспіль” та забезпечення пунктами ручної реєстрації в терміналі “А” цього Аеропорту (п. 1.1 Договору).
Пунктом 3.1. розділу 3 Договору була визначена вартість послуг, а саме: “Плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць”.
Крім того, відповідно до п. 3.3. розділу 3 Договору, Відповідач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії Позивача рахунок за надані послуги та Акт про надання послуг. Сплата рахунку проводиться Відповідачем до 20 числа того ж місяця. Акт про надання послуг Відповідач зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію Позивача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт не буде повернутий Позивачу, він вважається підписаним Позивачем і Відповідачем.
Отже, згідно умов Договору, визначення вартості наданих послуг самостійно здійснюється Позивачем шляхом корегування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та в порядку, встановленому договором. Відповідно до п. 3.1 договору плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.
Згідно з ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” на всі види продукції, послуги, за винятком тих, по яким здійснюється державне регулювання цін і тарифів встановлюються вільні ціни. Ст.ст. 189 та 190 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у своїй діяльності вільні ціни на всі види послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Тобто, законом дозволено сторонам в договорі вільно встановлювати ціни на всі види продукції, товарів, робіт та послуг, за винятком тих, по яким у відповідності з законом здійснюється регулювання цін уповноваженими органами або органами місцевого самоврядування. Оскільки ціни на послуги, передбачені в договорі не регулюються законодавче, позивачем правомірно встановлено на дані послуги вільну ціну.
Крім того, пунктом З ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено правило недопущення зміни ціни в договорі після його виконання.
В даному випадку, як видно з матеріалів справи, Позивач виконав свої зобов'язання по договору в повному обсязі, надавши Відповідачу послуги на загальну суму 764 685,21 грн. (із урахуванням індексу інфляції), що підтверджується відповідними Актами про надання послуг від 30.09.2005р., 31.10.2005р., 30.11.2005р., 30.12.2005р. та 31.01.2006р.
Проте, Відповідач оплатив надані йому Позивачем послуги тільки частково – на суму 655 874,78 грн., що підтверджується банківськими виписками та актом звірки, не сплативши при цьому суму нарахованого індексу інфляції за послуги, надані протягом вересня 2005 року - січня 2006 року, що призвело до виникнення заборгованості на суму 108 810,43 грн.
Таким чином, Позивачем, зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а Відповідач, в порушення п.п. 2.2.1, 3.1 Договору та п. З ст. 632 Цивільного кодексу України, самовільно змінивши ціну договору, не сплатив у повному обсязі щомісячну плату за надані згідно з договором послуги, що і призвело до виникнення вказаної заборгованості.
Тому, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання – у встановлений строк та у повному обсязі за надані послуги з Позивачем не розрахувався.
Відповідно до положень ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін) його виконання.
Оскільки сума основного боргу станом на 01.04.2006р. в даному випадку складає 108 810,43 грн., що підтверджується матеріалами справи, тому ця сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Представник Відповідача у своїй апеляційній скарзі стверджує, що індекс інфляції мав відповідати індексу споживчих цін за послуги зв'язку, однак вказане твердження не приймається апеляційним господарським судом, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 7 грудня 2004р. № 598 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2004р. за № 1660/10259, індекс інфляції визначається, як загальний індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України. Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті “Урядовий кур'єр”. Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно ст.ст. 19, 21 і 22 Закону України “Про інформацію”, є офіційними.
Крім того, оскільки ціни на послуги, передбачені в договорі не регулюються законодавчо, до них не застосовується індекс тарифів на послуги зв’язку, та ціни встановлюються за згодою сторін.
В даному ж випадку, за домовленістю сторін, а саме – п. 3.1. Договору передбачалося, що плата за кожний наступний місяць підлягає корегуванню на індекс інфляції на наступний місяць, а не на індекс тарифів на послуги зв’язку.
У зв”язку з цим, колегія суддів прийшла до висновку, що Відповідач безпідставно не сплачував у повному обсязі надані послуги з використання автоматизованої системи обслуговування пасажирів, порушуючи в односторонньому порядку взяті на себе зобов’язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідачем всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2006р. у справі № 15/142, яке було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги представника ЗАТ “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2006р. у справі № 15/142 за позовом Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” до Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України” про стягнення 66 654,66 грн., - без змін.
2. Справу № 15/142 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
22.01.07 (відправлено)