КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2006 № 43/427
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від Заявника: Скольський В.В., довіреність б/н від 30.11.2006р.,
від Боржника: не з’явився;
від Прокуратури: Казак О.А., довіреність № 10 к від 01.12.2006р.,
(посвідчення № 176 від 30.09.2006р.),
від ДПІ у Голосіївському
районі міста Києва: Аліфанов Т.Ю., довіреність № 310/9/10-107 від 20.01.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратура Голосіївського району м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.06.2006
у справі № 43/427 (Пасько М.В.)
за позовом Заступник прокурора Голосіївського району м.Києва
Товариство з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс"
до ЗАТ "Київський готель "Мир"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання боржника банкрутом
Суть рішення і скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Картсервіс Плюс” (надалі – ТОВ “Картсервіс Плюс”, Заявник) звернулося в господарський суд міста Києва із заявою про визнання боржника – Закритого акціонерного товариства “Київський готель “Мир” (надалі – ЗАТ “Київський готель “Мир”, Боржник) банкрутом, у зв”язку з тим, що останній неспроможній сплатити борг.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2006р. було порушено провадження у справі про визнання банкрутом ЗАТ “Київський готель “Мир”, а постановою цього ж суду від 06.07.2006р. Боржника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Також, вказаною постановою було призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора – ТОВ “Картсервіс Плюс”, якого було зобов”язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт і ліквідаційний баланс для затвердження його судом.
Своєю ухвалою від 14.09.2006р. господарський суд міста Києва затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 14.09.2006р., а також ліквідував банкрута – ЗАТ “Київський готель “Мир”, як юридичну особу у зв’язку з банкрутством, водночас, припинивши провадження у справі № 43/427 про банкрутство останнього.
Не погоджуючись з вказаними судовоми рішеннями господарського суду міста Києва у справі № 43/427, а саме: ухвалою від 26.06.2006р., постановою від 06.07.2006р. та ухвалою від 14.09.2006р., заступник прокурора Голосіївського району м. Києва (надалі – Прокурор) подав на них, в інтересах Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, апеляційне подання, в якому просив скасувати зазначені судові рішення та припинити провадження у справі. Поряд із вказаними судовими рішеннями, Прокурор у своєму апеляційному поданні просив також скасувати і ухвалу господарського суду м.Києва у справі № 43/427 від 12.09.2006р., як стверджував апелянт, аналогічну ухвалі цього ж суду від 14.09.2006р.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції, представник прокуратури подав заяву про уточнення вимог по апеляційному поданню, згідно якої просив скасувати: постанову господарського суду міста Києва від 06.07.2006р. та ухвали цього ж суду від 12.09.2006р. і від 14.09.2006р. у справі № 43/427, відмовившись від вимог про скасування ухвали цього ж суду від 26.06.2006р. про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ “Київський готель “Мир”.
В обґрунтування своїх вимог Прокурор посилався на те, що при винесені оскаржуваних судових рішень місцевим господарським судом було неповно з’ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які господарський суд визнав встановленими і, зокрема, щодо безспірності вимог Заявника до Боржника та відсутність відомостей щодо місцезнаходження останнього, а також порушено та неправильно застосовано норми права, а саме: ст.ст. 1, 6, 41 і 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яке є підставами для скасування таких судових рішень і припинення провадження у справі
Представник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва апеляційне подання заступника прокурора Голосіївського району м. Києва, з урахуванням уточнень представника цієї ж прокуратури, підтримав.
Представник ТОВ “Картсервіс Плюс” надав свої заперечення, в яких не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені заступником прокурора в його апеляційному поданні та вважав, що оскаржувані судові рішення господарського суду міста Києва у справі № 43/427 є законними, об’єктивними і такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а тому просив залишити ці судові рішення без змін, а апеляційне подання Прокурора – без задоволення.
Представник Боржника, в судові засідання, призначені на 01.12.2006р. та 08.12.2006р., не з’явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що на думку інших учасників процесу не перешкоджає розглядові та вирішенню даної справи без участі цього представника.
Апеляційна інстанція також вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника ЗАТ “Київський готель “Мир”.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а також заявника в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ТОВ “Картсервіс Плюс” звернулося в господарськийсуд міста Києва із заявою про визнання боржника – ЗАТ “Київський готель “Мир” банкрутом, у зв'язку з тим, що останній неспроможній сплатити борг і ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2006р. було порушено провадження у справі про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства “Київський готель “Мир”, а постановою цього ж суду міста Києва від 06.07.2006р. ЗАТ “Київський готель “Мир” було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою було також призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора – ТОВ “Картсервіс Плюс”, якого було зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт і ліквідаційний баланс для затвердження його судом.
В подальшому, ухвалою господарського суду м. Києва від 14.09.2006р. у справі №43/427 було затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс станом на 14.09.2006р. та ліквідовано ЗАТ “Київський готель “Мир”, як юридичну особу у зв’язку з банкрутством, а також припинено провадження у справі.
Приймаючи вказані судові рішення щодо банкрутства ЗАТ “Київський готель “Мир”, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що оскільки кошти на рахунках, нерухоме майно та транспортні засоби у Боржника відсутні, і останній відсутній за його юридичною адресою, а в подальшому, через те, що вимоги ініціюючого кредитора, які визнані судом та включені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, задоволені не були по тій причині, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог, є підстави для задоволення заяви ТОВ “Картсервіс Плюс” про визнання банкрутом ЗАТ “Київський готель “Мир”, а відтак – і його ліквідацію.
У зв’язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість доводів Заявника, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, провадження у даній справі було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2006р. на підставі заяви ТОВ “Картсервіс Плюс” про визнання банкрутом ЗАТ “Київський готель “Мир”.
При цьому, порушуючи провадження у справі про банкрутство ЗАТ “Київський готель “Мир” ухвалою від 26.06.2006р. господарський суд керувався вимогами ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець – боржник або керівні органи боржника – юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Такий висновок господарський суд міста Києва зробив на підставі представлених доказів по справі і, зокрема – довідки Головного управління МВС України в місті Києві про відсутність Боржника – ЗАТ „Київський готель “Мир” за його юридичною адресою.
Проти вказаного факту відсутності Боржника за його юридичною адресою не заперечували також і учасники судового процесу, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій.
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції був встановлений факт відсутності коштів та їх руху на рахунках Боржника, а також відсутність майна останнього.
З огляду на ці обставини, на думку колегії суддів, господарський суд міста Києва 06.07.2006р. обґрунтовано прийняв постанову у справі № 43/427, якою визнав Боржника – ЗАТ “Київський готель “Мир” банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
Також, апеляційна інстанція зазначає, що є об”єктивною, законною і такою, що відповідає дійсним обставинам справи, і ухвала господарського суду міста Києва у даній справі від 14.09.2006р., яка прийнята на підставі представлених доказів та фактів, вказаних у звіті ліквідатора, ліквідаційному балансі, а також тих даних, які випливали з пояснень представника Заявника. Оскільки за результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутнє майно для погашення кредиторських вимог, зокрема – вимог ініціюючого кредитора, які визнані судом та включені ліквідатором до ліквідаційної маси, суд вірно прийняв відповідне рішення про ліквідацію юридичної особи – банкрута.
Разом з тим, Прокурор у своєму апеляційному поданні оспорював також ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2006р., яка, згідно його ж пояснень, є аналогічною ухвалі цього ж суду від 14.09.2006р., про яку йшлося вище. Проте, судова колегія зазначає, що ухвала від 12.09.2006р. у справі № 43/427 судом першої інстанції не виносилась взагалі, а в направленій учасникам процесу копії такої ухвали мала місце описка, оскільки, як видно з матеріалів цієї справи, після одержання 15.08.2006р. судом на затвердження від ліквідатора звіту і ліквідаційного балансу, ухвалою суду від 31.08.2006р. було призначено подальший розгляд справи на 14.09.2006р. і жодних ухвал 12.09.2006р. судом у даній справі не приймалось.
Крім того, в апеляційному поданні та уточнені до нього Прокурор стверджував, що при винесені оскаржуваних постанови та ухвали, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню у повному обсязі.
Разом з тим, з вказаним твердженням Прокурора апеляційна інстанція не погоджується в повній мірі, враховуючи наступне.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Однак, жодної із підстав для скасування оспорюваних судових рішень, апеляційною інстанцією в даному випадку встановлено не було.
Посилання ж Прокурора на факт порушення прокуратурою Голосіївського району міста Києва кримінальної справи № 51-1570, по обвинуваченню Кушика О.М., який займав посаду Генерального директора ЗАТ “Київський готель “Мир”, у скоєні злочину, передбаченого ч. З ст. 365 Кримінального кодексу України, не приймається до уваги та не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на законність прийнятих судом першої інстанції постанови та ухвали у справі № 43/427.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Прокурором чи представником ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, в інтересах якого і було подано апеляційне подання, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційному поданні.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду міста Києва від 06.07.2006р. та ухвала цього ж суду від 14.09.2006р., які було прийнято по даній справі, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в зазначених судових рішеннях дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законними і обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 29, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання заступника прокурора Голосіївського району м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 06.07.2006р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 14.09.2006р. у справі № 43/427 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Картсервіс Плюс” до Закритого акціонерного товариства “Київський Готель “Мир” про визнання банкрутом, - без змін.
2. Справу № 43/427 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
25.12.06 (відправлено)